Рішення № 42572410, 02.02.2015, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/4648/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2015 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі :

судді Гандзій Д.М.

при секретарі Демеденко Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду смт. Овідіополь, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В :

15 жовтня 2014 року, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», яке, згідно із Законами України «Про акціонерні товариства», «Про банки та банківську діяльність» та протоколу загальних зборів акціонерів від 14.10.2009 р. змінило назву з ВАТ на ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», звернулися до суду з позовними вимогами, в яких просили суд, в рахунок погашення заборгованості відповідачки перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором № 010/2-0-1/08-067 від 22.02.2008 р. у розмірі 580935,27 дол. США, з яких заборгованість по кредиту - 246675,63 дол. США, заборгованість по відсотках - 202752,30 дол. США, заборгованість по пені - 131507,34 дол. США - звернути стягнення на їхню користь на предмети іпотеки за нотаріально-посвідченим договором іпотеки від 26.02.2008 р. (реєстр. № 393) посвідченого, приватним нотаріусом Овідіопольського РНО Одеської області ОСОБА_3 : на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 593,7 кв.м, житловою 122,9 кв.м, який належить іпотекодавцю - відповідачці ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського РНО Одеської області ОСОБА_3 від 18.07.2006 р. (реєстр. № 4137) і зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно (реєстраційний № 152031143, номер запису 940 в книзі 6, згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 12482218, виданого Овідіопольським РБТІ 13.11.2006 р.) та на земельну ділянку, загальною площею 0,100 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер : 5123755800:01:003:0280, яка належить іпотекодавцю - відповідачці ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 947458 від 09.11.2006 р., які розташовані за адресою : АДРЕСА_1, шляхом продажу вищевказаних предметів іпотеки згідно ст. 41 Закону України «Про іпотеку» з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна, що буде проведена незалежним суб'єктом оціночної діяльності на стадії виконавчого провадження та стягнути з відповідачки на свою користь суму судового збору у розмірі 3654 грн., мотивуючи це порушенням відповідачкою умов кредитного договору.

Представник позивачів в судовому засіданні позов підтримав повністю.

Відповідачка позов не визнала повністю, вважаючи його безпідставним, пославшись на нібито затверджену реструктуризацію її боргу банком згідно Меморандуму НБУ, незатверджений проект якого нібито підписав банк позивачів і за умовами якого, на її думку їй було реструктуризований її борг перед позивачами.

Заслухавши думку сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно із ст. 10 ЦПК України - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона - повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи : роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення вирішення справи.

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Виходячи з приписів статті 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Приписами статті 61 ЦПК України передбачено - обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено зобов'язання позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Статтею 524 ЦК України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно із ст. 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні - але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК України передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Отже, банк, як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (ст.ст. 19,47 Закону України «Про банки і банківську діяльність») банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення НБУ відповідних ліцензій на виконання вимог п. 1 розділу ІІ Закону України від 15.02.2011 р. № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій - має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (п. 2 ст. 5 Декрету про валютне регулювання).

У відповідності до п.п. 11,21 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів та таким кредитом - не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодній зі сторін кредитного договору.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, відповідно до ч.3 цієї статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Приписами статей 525,526 ЦК України передбачено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Також, статтею 617 ЦК України передбачено - особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 12 Закону України «Про іпотеку» передбачено - у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із статтею 15 цього ж Закону, іпотека земельних ділянок здійснюється відповідно до цього Закону. Заборони та обмеження щодо відчуження і цільового використання земельних ділянок, встановлені Земельним Кодексом України, є чинними при їх іпотеці.

У відповідності до приписів ст. 3 ч. 6 Закону України «Про іпотеку» - у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до положень ст.ст. 33,35 вказаного Закону, згідно з якими у випадку порушення основного зобов'язання ат/або умов іпотечного договору, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця - письмову вимогу про усунення порушення у менш ніж 30-ти денний строк, в якій зазначається стислий зміст порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Стаття 38 вказаного Закону вказує, якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків. Протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Якщо таких повідомлень надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи вимог.

Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Одночасно, п. 37 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012 р. № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що невиконання вимог ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання - не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (ч. 3 ст. 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає ст. 124 Конституції України.

Крім цього, п. 9 вказаної Постанови вказує право вибору способу захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (ч. 1 ст. 20 ЦК України, ст.ст. 3,4 ЦПК України).

Пунктом 42 вказаної Постанови передбачено, що резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки - має відповідати як вимогам ст. 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням п. 4 ч. ст. 215 ЦПК України, а саме, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому, суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Судом з`ясовано, що 22.02.2008 р., між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», назва якого була змінена на ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та відповідачкою був укладений кредитний договір № 010/2-0-1/08-067, відповідно до умов якого позивачі надали, а відповідачка отримала кредит у сумі 400000 дол. США під 13,5 % річних з остаточним терміном повернення 20.02.2015 р. Строки та умови повернення кредиту, були передбачені умовами самого договору та додатком № 1 до нього з графіком погашення кредиту (а.с. 37-44).

Позивачі належним чином виконали договірні умови та надали відповідачці вищевказаний кредит, що підтверджується вищевказаними кредитним договором та додатковою угодою до нього з підписами всіх сторін.

Згідно умов вказаного кредитного договору, відповідачка зобов'язалася повернути кредитні кошти та сплатити відсотки (Розділи 3,5 кредитного договору).

В забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальниці ОСОБА_2, між останньою, як іпотекодавцем та банком, як іпотекодержателем, був укладений нотаріально-посвідчений договір іпотеки від 26.02.2008 р. (реєстровий № 393), відповідно до п. 1.2 якого, в іпотеку банку було передано нерухоме майно у вигляді : житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 593,7 кв.м, житловою 122,9 кв.м, який належить іпотекодавцю ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського РНО Одеської області ОСОБА_3 від 18.07.2006 р. (реєстр. № 4137) і зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно (реєстраційний № 152031143, номер запису 940 в книзі 6, згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 12482218, виданого Овідіопольським РБТІ 13.11.2006 р.) та земельної ділянки, загальною площею 0,100 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер : 5123755800:01:003:0280, яка належить іпотекодавцю ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 947458 від 09.11.2006 р., які розташовані за адресою : АДРЕСА_1 (а.с. 45-49).

У відповідності до договору іпотеки - іпотекодержатель має право у випадку невиконання позичальником своїх кредитних зобов'язань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок майна, заставленого відповідно до умов договору іпотеки (Розділ 3 договору іпотеки).

Пунктом 17 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст.ст. 526,599 ЦК України.

Заочним рішенням Овідіопольського райсуду Одеської області від 16.12.2011 р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 26.06.2012 р., був задоволений позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, стягнуто з ОСОБА_2 на користь банку загальну суму боргу 2942263,87 грн., з яких 1966670,80 грн. заборгованість за кредитом, 832347,41 грн. заборгованість по нарахованим відсоткам, 143245,66 грн. пеня (а.с. 76-80).

В судовому засіданні представник позивачів показав, що вищевказане рішення суду не було виконано, на підтвердження чого, надавши суду відповідні листи та постанову ВДВС Овідіопольського РУЮ про розшук майна боржниці ОСОБА_2 (а.с. 94,95).

Проти факту невиконаного вищевказаного рішення суду - не заперечувала також і сама відповідачка.

Однак, як встановив суд, в порушення умов кредитного договору, відповідачка припинила виконувати свої кредитні грошові зобов'язання, що підтверджується графіком заборгованості по кредиту, що призвело до виникнення простроченої заборгованості відповідачки, яка станом на 23.09.2014 р. складає - 580935,27 дол. США, з яких заборгованість по кредиту - 246675,63 дол. США, заборгованість по відсотках - 202752,30 дол. США, заборгованість по пені - 131507,34 дол. США, які на час розгляду справи не погашені позичальницею ОСОБА_2, що вона підтвердила в суді, і детальний та у відповідності з чинним законодавством України розрахунок якої був зроблений і наданий суду позивачами та перевірений судом (а.с. 7-8).

Крім цього, представником позивачів був наданий суду повний витяг з валютного особового рахунку відповідачки ОСОБА_2, з якого вбачається рух кредитних грошових коштів (а.с. 61-75).

Суд ставиться критично до безпідставних і не підтверджених жодними належними та допустимими доказами, в розумінні ст.ст. 57-60 ЦПК України, тверджень відповідачки щодо нібито затверджену реструктуризацію її боргу банком згідно Меморандуму НБУ, незатверджений проект якого нібито підписав банк позивачів і за умовами якого, на її думку їй було реструктуризований її борг перед позивачами, так як вказане повністю спростовується поясненнями представника позивачів, який пояснив суду, що жодного рішення кредитного комітету щодо реструктуризації боргу ОСОБА_2 не приймалося і не ухвалювалося банком, будь-які докази реструктуризації боргу відсутні, а також з огляду на те, що зазначений відповідачкою Меморандум НБУ не затверджений і знаходиться на стадії проекту, і можливо буде затверджений у випадку змін до Податкового Кодексу України. При чому, по вказаному Меморандуму - НБУ виступає виключно модератором.

На думку суду, позов підлягає задоволенню, як обґрунтований та такий, що ґрунтується на нормах вищевказаних приписів Закону, а також, зважаючи на умови ст.ст. 37,38 Закону України «Про іпотеку» та умови нотаріально-посвідченого іпотечного договору, укладеного між банком та відповідачкою.

Крім того, на підставі ст.ст. 79,88 ЦПК України, з відповідачки на користь позивачів підлягають стягненню витрати з оплати судового збору у розмірі 3654 грн., які були підтверджені документально (а.с. 6).

Керуючись ст.ст. 10,11,57-61,79,81,88,169,208-209,213-215,218 ЦПК України, ст.ст. 524,525,526,530,541,549,625,627-629,642,651,1054,1055 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», Постановою Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити ;

2. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 (ІПН : НОМЕР_1) перед Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» (ЄДРПОУ 23876031) за кредитним договором № 010/2-0-1/08-067 укладеного між сторонами 22.02.2008 р. у розмірі 580935,27 дол. США, з яких заборгованість по кредиту - 246675,63 дол. США, заборгованість по відсотках - 202752,30 дол. США, заборгованість по пені - 131507,34 дол. США - звернути стягнення на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» (ЄДРПОУ 23876031) на предмети іпотеки за нотаріально-посвідченим договором іпотеки від 26.02.2008 р. (реєстр. № 393) посвідченого, приватним нотаріусом Овідіопольського РНО Одеської області ОСОБА_3 : на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 593,7 кв.м, житловою 122,9 кв.м, який належить іпотекодавцю ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського РНО Одеської області ОСОБА_3 від 18.07.2006 р. (реєстр. № 4137) і зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно (реєстраційний № 152031143, номер запису 940 в книзі 6, згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 12482218, виданого Овідіопольським РБТІ 13.11.2006 р.) та на земельну ділянку, загальною площею 0,100 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер : 5123755800:01:003:0280, яка належить іпотекодавцю ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 947458 від 09.11.2006 р., які розташовані за адресою : АДРЕСА_1 - шляхом продажу вищевказаних предметів іпотеки згідно ст. 41 Закону України «Про іпотеку» з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна, що буде проведена незалежним суб'єктом оціночної діяльності на стадії виконавчого провадження ;

3. Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН : НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» (ЄДРПОУ 23876031) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3654 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Суддя Д.М. Гандзій