Рішення № 42571778, 29.01.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/6692/14-ц 29.01.2015 29.01.2015 29.01.2015

Провадження №22-ц/784/278/15

Категорія 46 Головуючий суддя першої інстанції: Тихонова Н.С.

Суддя-доповідач апеляційного суду: Шаманська Н.О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Шаманської Н.О.,

суддів: Данилової О.О., Лівінського І.В.,

при секретарі судового засідання: Яценко Л.В.,

за участю: представника позивачки - ОСОБА_2, представника

відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за

апеляційною скаргою

представника відповідача - ОСОБА_3

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 грудня 2014 р., ухваленого за позовом

ОСОБА_4

до

ОСОБА_5

про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2014 року ОСОБА_4 звернулась з позовом до ОСОБА_5 про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням у гуртожитку.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначала, що вона є власником кімнати НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1. Відповідач зареєстрований у вказаній кімнаті, проте не проживає в ній більше семи років, не бере участі в утриманні житла, не сплачує комунальні послуги. В 2005 р. ОСОБА_5 разом з родиною перейшов на постійне місце проживання до кімнати НОМЕР_2 у цьому гуртожитку, проте знятись з реєстрації та зареєструвати у встановленому законом порядку дійсне місце свого проживання відмовляється.

Посилаючись на викладене та уточнивши свої позовні вимоги під час судового розгляду, позивачка просила суд усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні власністю, а саме - визнати відповідача таким, що втратив право користування кім. НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1 та скасувати його реєстрацію.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 грудня 2014 р. позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано ОСОБА_5 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме кімнатою НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1. В задоволенні позовних вимог про зняття з реєстраційного обліку відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на підставі наступного.

Частково задовольняючи вимоги ОСОБА_4 суд першої інстанції виходив з того, що права позивачки, як власника кімнати порушені, а тому підлягають захисту в обраний нею спосіб.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, на підставі наступного.

Так, відповідно ст. 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження майном.

Гарантуючи захист власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України.

На підставі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З матеріалів справи вбачається, що позивачці ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10 жовтня 2013 р., виданого Реєстраційною службою Миколаївського міського управління юстиції, належить на праві спільної часткової власності 523/1000 часток в буд. АДРЕСА_1 (а.с. 9) та на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 26 квітня 2013 р. Реєстраційною службою Миколаївського міського управління юстиції - 40/100 часток цього ж будинку (а.с. 21).

Звертаючись до суду з позовом, позивачка посилалась на те, що вона є власником кімнати НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1.

Проте, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, про реєстрацію за позивачкою права власності на спірну кімнату, як цього вимагають положення ст. 182 ЦК України та ст. 364 ЦК України, або доказів про те, що належна позивачці частка в спільному майні складається у тому числі зі спірної кімнати.

Наданий позивачкою лист Миколаївського МБТІ від 5 листопада 2014 р., яким визначена частка кімнати НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1 в спільному майні, не можна вважати належним доказом на підтвердження саме права власності позивачки на спірну кімнату.

Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, не містить даних про те, що належна позивачці частка у спільній частковій власності, складається зі спірної кімнати .

Отже, доказів, які б безперечно свідчили про належність позивачці спірної кімнати матеріали справи не містять.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що права позивачки, як власника кімнати порушені.

Однак вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув належної уваги на зазначені обставини та дійшов помилкового висновку про порушення прав позивачки, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог на підставі вищезазначених обставин.

Керуючись ст. ст. 303,307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника відповідача - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 грудня 2014 р. в частині визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та стягнення судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 121 грн. 80 коп. судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: