Рішення № 42570415, 03.02.2015, Михайлівський районний суд Запорізької області

Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/17/15-ц

Провадження № 2/321/80/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2015 року смт. Михайлівка

Михайлівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого: судді Дараган Л.В.

при секретарі: Мсієнко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, розташованого в смт. Михайлівка Запорізької області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області про визнання права власності на спадкове майно.

В позові зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер чоловік позивача ОСОБА_2, після смерті якого відкрилась спадщина, яка складається із фермерського господарства «Іва», як цілісного майнового комплексу, ідентифікаційний код юридичної особи 25479624, юридична адреса: АДРЕСА_1. Позивач є спадкоємцем першої черги, інших спадкоємців першої черги, що прийняли б спадщину, немає. Згідно діючого законодавства позивач звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак вона не може отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину, оскільки нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, в зв'язку з тим, що не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. Також спадкоємцем першої черги за законом є син померлого - ОСОБА_3, який у встановлений законом строк до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звертався, а після пропуску вказаного строку подав до нотаріальної контори заяву, згідно якої спадщину у встановлений законом строк не прийняв, за визначенням додаткового строку для прийняття спадщини до суду звертатися не буде, претензій щодо видачі свідоцтва про право на спадщину іншим спадкоємцям, які прийняли спадщину, він не має. Таким чином, позивач, як законний спадкоємець, має всі законні права на належне їй спадкове майно, однак не можуть оформити своє право власності на належне їй майно і вільно ним користуватися. Позивач просить суд визнати за нею право власності на спадкове майно - фермерське господарство «Іва», як цілісний майновий комплекс, ідентифікаційний код юридичної особи 25479624, юридична адреса: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

В судове засідання позивач не з'явилася, від неї надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача - Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області не з'явився, від нього надійшло клопотання з проханням розглянути справу за його відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, з урахуванням заяв сторін про слухання справи за їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, приходить до висновку про можливість задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 178 ЦК України, об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи, часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у томі числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1, ч. 3, ч. 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1299 ЦК України, якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна. Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство», фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону. Фермерське господарство має своє найменування, печатку і штамп. Фермерське господарство діє на основі Статуту. У Статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про фермерське господарство», відносини, пов'язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про фермерське господарство», до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 20 Закону України «Про фермерське господарство», майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у Статуті термін.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про фермерське господарство», фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов'язання.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 23 Закону України «Про фермерське господарство», успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону. Якщо фермерське господарство успадковується двома або більше спадкоємцями, то земельна ділянка поділу не підлягає, якщо в результаті її поділу утвориться хоча б одна земельна ділянка менше мінімального розміру, встановленого для даного регіону.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про фермерське господарство», діяльність фермерського господарства припиняється у разі: 1) реорганізації фермерського господарства; 2) ліквідації фермерського господарства; 3) визнання фермерського господарства неплатоспроможним (банкрутом); 4) якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

Як встановлено в судовому засіданні, згідно свідоцтва про укладення шлюбу, виданого 26 червня 1973 року міськРАГС м. Мелітополя Запорізької області, 26 червня 1973 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1. уклади шлюб, прізвища чоловіка - ОСОБА_2 та дружини - ОСОБА_1, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу 26 червня 1973 року зроблено запис № 752.

Згідно свідоцтва про смерть, виданого 12 лютого 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Михайлівського районного управління юстиції Запорізької області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, про що 12 лютого 2013 року складено відповідний актовий запис № 36.

Після його смерті залишилось спадкове майно - фермерське господарство «Іва», як цілісний майновий комплекс, ідентифікаційний код юридичної особи 25479624, юридична адреса: АДРЕСА_1, засновником (головою) якого був ОСОБА_2. Господарство розташоване на території Михайлівської селищної ради (на колишніх землях колгоспу «Ленінська правда»).

Згідно довідки виконавчого комітету Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області, останнім постійним місцем проживання спадкодавця ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, було за адресою: АДРЕСА_1. На день смерті проживала разом із дружиною ОСОБА_1.

Спадкоємцем першої черги за законом є позивач. Також спадкоємцем першої черги за законом є син померлого ОСОБА_2 - ОСОБА_3, який спадщину не прийняв. Інших спадкоємців першої черги за законом немає.

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, відкрита спадкова справа.

Згідно заяви від 06 листопада 2013 року, посвідченої приватним нотаріусом Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5, позивач ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті свого чоловіка ОСОБА_2.

Згідно заяви від 06 листопада 2013 року, посвідченої приватним нотаріусом Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5, син померлого ОСОБА_2 - ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори із заявою про те, що йому відомо, що він є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2, однак спадщину у встановлений законом строк він не прийняв, за визначенням додаткового строку для прийняття спадщини до суду звертатися не буде, претензій щодо видачі свідоцтва про право на спадщину іншим спадкоємцям, які прийняли спадщину, не має.

Однак, оформити своє право на спадщину позивач не може, оскільки нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом.

Так, згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дій, винесеної приватним нотаріусом Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5, від 05 січня 2015 року, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на фермерське господарство «Іва» після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року та проживав за адресою: АДРЕСА_1. В обґрунтування винесеної постанови нотаріус зазначила, що спадкоємцем не надано оригінали установчих документів на фермерське господарство, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Разом із цим, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстроване фермерське господарство «Іва», ідентифікаційний код юридичної особи 25479624, юридична адреса: АДРЕСА_1, дата проведення державної реєстрації - 23 лютого 1998 року.

Згідно статуту фермерського господарства «Іва», засновником (головою) фермерського господарства є ОСОБА_2 Відомості щодо інших членів фермерського господарства відсутні. Господарство розташоване на території Михайлівської селищної ради (на колишніх землях колгоспу «Ленінська правда»). Фермерське господарство створене на підставі державного акту № 105 від 16 вересня 1996 року. Діяльність господарства припиняється у випадках: якщо не залишається жодного члена господарства чи спадкоємця, які б хотіли продовжити діяльність господарства.

Крім того, відповідно до поданої до суду заяви, відповідач позов визнає в повному обсязі, а згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Таким чином, судом встановлено, що позивач не може вільно користуватися належним їй спадковим майном у виді фермерського господарства «Іва», як цілісного майнового комплексу, ідентифікаційний код юридичної особи 25479624, юридична адреса: АДРЕСА_1, оскільки вона є спадкоємцем засновника та єдиного члена фермерського господарства «Іва» ОСОБА_2, яка бажає продовжити діяльність фермерського господарства, а тому підстав для припинення діяльності фермерського господарства немає. Тобто позивач, як законний спадкоємець, має всі законні права на зазначене спадкове майно, але не може оформити своє право власності на нього, в зв'язку з тим, що у неї відсутні оригінали установчих документів на фермерське господарство.

На підставі вищевикладеного, аналізуючи забрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову та визнання за позивачем права власності на спадкове майно - фермерське господарство «Іва», як цілісний майновий комплекс, ідентифікаційний код юридичної особи 25479624, юридична адреса: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Керуючись ст.ст. 178, 328, 392, 1217, 1220, 1222, 1261, 1268, 1299 ЦК України, Законом України «Про фермерське господарство», ст.ст. 10, 11, 15, 57, 59, 60, 61, 107, 197, 208, 212 - 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області про визнання права власності на спадкове майно, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно - фермерське господарство «Іва», як цілісний майновий комплекс, ідентифікаційний код юридичної особи 25479624, юридична адреса: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Запорізької області через Михайлівський районний суд Запорізької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:

03.02.2015