Рішення № 42570009, 30.01.2015, Апеляційний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30.01.2015 м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача - Готра Т.Ю.,

суддів - Джуги С.Д., Кеміня М.П.,

при секретарі: Чейпеш С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3 на рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 15 січня 2014 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний Промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

У червні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - ПАТ «АКПІБ») звернулось до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що між ним та ОСОБА_3 15 вересня 2006 року було укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 15 тис. грн зі сплатою 15 % річних з кінцевим строком повернення до 14 вересня 2009 року. На забезпечення виконання зобов'язань за цим договором між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки. Оскільки позичальник та поручитель взяті на себе зобов'язання не виконують, на вимоги банку не реагують, утворилась заборгованість у розмірі 22 927 грн 07 коп.

Позивач, з урахуванням зменшених позовних вимог, просив стягнути на його користь з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 12 291 грн 92 коп.

Рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області від 15 січня 2014 року позов ПАТ «АКПІБ» задоволено. Стягнуто на його користь солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором від 15 вересня 2006 року у розмірі 12 219 грн 92 коп. та судові витрати у розмірі 229 грн 40 коп., а усього 12 449 грн 32 коп.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 12 червня 2014 року рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «АКПІБ» відмовлено.

Ухвалою вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 01 жовтня 2014 року рішення апеляційного суду Закарпатської області від 12 червня 2014 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Таким чином, предметом апеляційного розгляду є апеляційна скарга ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, на рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 15 січня 2014 року. У апеляційній скарзі зазначено, що судом першої інстанції помилково застосовано строк позовної давності вказаний в кредитному договорі та не враховано, що порука ОСОБА_4 є припиненою.

У судовому засіданні представник позивача ПАТ «АКПІБ» Дюрдь В.І. апеляційну скаргу не визнав, просив таку відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому їх неявка згідно з ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що 15 вересня 2006 року між ЗАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (правонаступником якого є ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк») та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №30/44-06, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 15 тис. зі сплатою 15 % річних з кінцевим строком повернення до 14 вересня 2009 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки №349/12-06, згідно якого поручитель зобов'язалася відповідати в повному обсязі перед кредитором за своєчасне та повне виконання позичальником ОСОБА_3 зобов'язань за вказаним кредитним договором.

Позичальник та поручитель є солідарними боржниками перед кредитором, та залишаються зобов'язаними за кредитним договором до повного виконання всіх своїх зобов'язань за ними у повному обсязі (п.2 договору поруки).

У випадку невиконання зобов'язань позичальником у строки, визначені кредитним договором, кредитор має право звернутися з письмовою вимогою протягом 30 днів на адресу поручителя (п.3 договору поруки).

Однак, позичальник ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконала, а саме у строк до 14 вересня 2009 року, встановлений кредитним договором, не повернула кредит та не сплатила відсотки за його користування, у зв'язки з чим станом на 16 грудня 2013 року за нею рахується заборгованість у розмірі 12219,92 грн., яка складається із заборгованості по кредиту - 9484,80 грн., заборгованості по відсоткам - 1571,38 грн., нарахована пеня за кредитом - 895,31 грн. і нарахована пеня за відсотками - 268,41 грн. (а.с.81-85).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки позичальник ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором у строк до 14 вересня 2009 року, встановлений договором, не виконала, а саме не повернула кредит та не сплатила відсотки за його користування, тому суд першої інстанції правильно дійшов висновку про стягнення з неї кредитної заборгованості.

Посилання апелянта ОСОБА_3 у апеляційній скарзі на сплив строку позовної давності, про застосування якої нею було заявлено у спорі, що у відповідності до ч.4 ст.267 ЦК України є підставою для відмови банку у позові, не заслуговують на увагу за таких обставин.

Так, статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давніть: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Зі змісту п. 6.9 кредитного договору вбачається, що будь-які протиріччя, що виникнуть між сторонами при виконанні умов цього договору, вирішуються шляхом переговорів між ними, а у випадку недосягнення згоди - у судовому порядку відповідно до чинного законодавства України. При цьому строк позовної давності встановлюється тривалістю у 10 років.

Тобто умовами договору передбачено, що у разі виникнення будь-яких протиріч, що виникнуть при виконанні умов кредитного договору, його сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного цивільного права або інтересу протягом десяти років з початку перебігу позовної давності.

А тому суд першої інстанції правильно встановив, що строк позовної давності тривалістю у 10 років, встановлений кредитним договором, - за даними позовними вимогами не сплив.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Як роз'яснено у п.24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року №5, із змінами і доповненнями, - при вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пред'явлення вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Як слідує з договору поруки від 15.09.2006 року, укладеного між АКПІБ та ОСОБА_4, то у п.12 зазначеного договору встановлено, що договір діє з моменту його підписання до повного погашення зобов'язань по договору №30/44-06 від 15.09.2006 року про обслуговування та кредитування карткового рахунку, в забезпечення якого надана порука, а також додаткових угод до нього.

Отже, з зазначеного договору поруки слідує, що в такому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору про дію поруки до повного виконання зобов'язання за кредитним договором - не є установленням строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України.

Як вбачається з кредитного договору від 15 вересня 2006 року, то у ньому встановлено строк виконання позичальником основного зобов'язання, а саме 14 вересня 2009 року (п.2.2 договору). А тому шестимісячний строк пред'явлення ПАТ «АКПІБ» до поручителя ОСОБА_4 вимоги про повернення боргу слід рахувати з 14 вересня 2009 року - дня настання строку виконання позичальником основного зобов'язання.

Оскільки банк протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, а саме з 14.09.2009 року з письмовою вимогою до поручителя ОСОБА_4 про повернення боргу не звертався, а до суду з позовом звернувся 19.06.2013 року, що стверджується відміткою суду (а.с.2), що вказує на пропуск позивачем шестимісячного строку для пред'явлення вимоги до поручителя, як шляхом направлення/вручення їй вимоги про погашення боргу, так і пред'явлення до неї позову, який закінчився ще у березні 2010 року, а тому порука ОСОБА_4 на підставі ч.4 ст.559 ЦК України є припиненою.

У зв'язку з припиненням поруки ОСОБА_4 відсутні передбачені законом підстави для стягнення з неї заборгованості за кредитним договором та судових витрат, про стягнення яких з поручителя суд першої інстанції дійшов з порушенням вимог закону.

Встановивши, що позичальник ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконала, а саме у строк, встановлений кредитним договором, не повернула кредит та не сплатила відсотки за його користування, а порука ОСОБА_4 є припиненою, тому колегія суддів вважає, що заборгованість за кредитним договором в розмірі 12 219, 92 грн. грн. підлягає стягненню тільки з позичальника ОСОБА_3

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у відповідності до ст. 307 ЦПК України слід змінити, а апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Воловецького районного суду від 15 січня 2014 року - в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «АК Промінвестбанк» заборгованості по кредитному договору та судових витрат - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у вимогах ПАТ «АК Промінвестбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат - відмовити.

У решті рішення суду - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку на протязі двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча :

Судді :