Постанова № 425689, 24.01.2007, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2007 р.

Справа № 6/555/06

м. Миколаїв

за позовом

Радгоспу “Гвардія Ілліча”, Миколаївська область, Жовтневий район, с. Михайло-Ларине, вул. Леніна, 48.

до відповідача

Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області, м. Миколаїв, вул. Торгова, 63-а.

про

Скасування податкових повідомлень-рішень.

Суддя Ткаченко О.В

Секретар Засядівко О.О.

Представники:

Від позивача

Герман О.С., довіреність № 83 від 17.10.06.

Від відповідача

Баранюк А.О., довіреність № 166/9/10-014 від 10.01.07.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 24.01.2007 року.

Предмет спору: Позивач звернувся до господарського суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 14.06.2006 року № 0007741501, № 0007731501, № 0007751501, посилаючись на їх невідповідність вимогам чинного законодавства. Зокрема, на думку позивача, відповідач в порушення п. 1.7 ст. 1, п. 2 ст. 2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА № 327 від 10.08.2005 року не послався на первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, які підтвердили б викладені в акті перевірки висновки. Крім того, як зазначає позивач, відповідач не надав обґрунтованого розрахунку розміру нарахованих штрафних санкцій.

Згідно доповнень до позову від 17.01.2007 року позивач просить врахувати ще одну підставу для скасування оскаржуваних повідомлень-рішень, а саме пропуск відповідачем при нарахуванні штрафних санкцій строку давності, встановленого п. п. 15.1.1. п. 15.1. ст. 15 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, зазначаючи у запереченнях від 14.12.2006 року № 10449/9/10-006, що факти порушення п. 1.7 ст. 1, п. 2 ст. 2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА № 327 від 10.08.2005 року не відповідають дійсності, оскільки в акті перевірки № 506/15-00414003 від 31.05.2006 року зазначено первинні документи, на підставі яких здійснено нарахування, а саме –розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку № 462 від 31.01.2003 року, № 500 від 02.02.2004 року, № 458 від 31.01.2005 року, № 1058 від 31.01.2006 року. Крім того, твердження позивача щодо необхідності надання обґрунтованого розрахунку нарахованих штрафних санкцій є безпідставним, оскільки в акті перевірки № 506/15-00414003 від 31.05.2006 року зазначено підстави, дату нарахування, дату погашення боргу, суму погашеного боргу та кількість днів затримки, внаслідок чого і було розраховано суму штрафних санкцій.

Також відповідач заперечує проти доповнення до позову, зазначаючи, що специфіка штрафних санкцій передбачених п. п. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” полягає в тому, що вони нараховуються за наявності факту погашення податкового боргу, а тому строк позовної давності, передбачений п. 15.1.1. п. 15.1. ст. 15 вказаного Закону не пропущений.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, господарський суд приходить до такого.

За наслідками перевірки радгоспу “Гвардія Ілліча” (акт № 506/15-00414003 від 31.05.2006р.) податковою службою 14.06.2006р. були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0007741501, № 0007731501, № 0007751501 про застосування штрафних санкцій за порушення строків сплати фіксованого сільськогосподарського податку.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" платники податку визначають суму фіксованого сільськогосподарського податку на поточний рік у порядку і розмірах, передбачених цим Законом, і подають розрахунок органу державної податкової служби за місцем знаходження платника податку до 1 лютого поточного року.

Підпунктом 17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Час затримки платежів, підрахований відповідно до Закону "Про фіксований сільськогосподарський податок", позивачем не заперечується.

Крім того, представником позивача отримано розрахунок штрафних санкцій, проти арифметичної правильності нарахування яких він не заперечує.

Таким чином, позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Враховуючи, наявність в п. 1.6. зазначеного акту перевірки переліку використаних первинних документів, а саме розрахунків фіксованого сільськогосподарського податку на 2003 –2006 роки, суд вважає необґрунтованим посилання позивача на порушення відповідачем п. 1.7 ст. 1, п. 2 ст. 2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА № 327 від 10.08.2005 року в частині відсутності зазначення в акті первинних документів, що підтверджують викладені висновки.

Доводи позивача щодо пропуску строку 1095 днів, визначеного ст.15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", не приймаються судом до уваги, оскільки, відповідно до п. п. 15.1.1. п. 15.1. ст. 15 Закону України "Про по-рядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була на-дана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку

податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вва-жається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої дек-ларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, вказана стаття визначає строк давності для визначення податковою службою податкових зобов’язань, а в даному разі визначені штрафні санкції;

Крім того, в разі застосування строку давності, передбаченого п. п. 15.1.1. п. 15.1. ст. 15 Закону України № 2181-ІІІ, необхідно виходити з того, що нарахування вказаних штрафних санкцій можливе лише за наявності факту сплати із затримкою граничного строку узгодженої суми податкового зобов'язання. А тому відлік строку - 1095 днів повинен розпочинатися не з дня подання розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку, як стверджує позивач, а з дня фактичної сплати податкового зобов'язання. Враховуючи, що перший з платежів в рахунок погашення узгодженого податкового зобов’язання з фіксованого сільськогосподарського податку позивачем був здійснений 27.06.2003 року, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій прийняті 14.06.2006 року, відповідачем не пропущений передбачений ст. 15 Закону України № 2181 строк.

Керуючись ст.ст. 94, 161-163 КАС України, господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

В позові відмовити.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя

О.В.Ткаченко