Ухвала суду № 42568265, 29.01.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження:№ 22ц/790/674/15 Головуючий 1 інст. - Вовк Л.В. Справа № 627/483/14-ц Доповідач - Карімова Л.В.

Категорія: зменшення розміру аліментів

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного

суду Харківської області в складі:

головуючого - Карімової Л.В.,

суддів колегії: Бурлака І.В.,

Яцини В.Б.,

за участю секретаря Маковецької О.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 17 листопада 2014 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_5 про зменшення розміру аліментів на неповнолітню дитину,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 18.07.2009 року, від якого мають неповнолітню дочку ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, на утримання якої рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 21.08.2012 р. на користь ОСОБА_3 стягнуті з ОСОБА_4 аліменти щомісячно в розмірі ? частини усіх видів його заробітку , але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06.07.2012р. до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 14.01.2014 р. з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 стягнуті аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 щомісячно в розмірі ? частини усіх видів його заробітку , але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19.11.2013р. до досягнення дитиною повноліття та відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5 про стягнення аліментів на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 11.02.2014 р. рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 14.01.2014 р. в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання малолітньої дочки ОСОБА_7 залишено без змін, а в частині відмови у задоволенні прозову ОСОБА_5 про стягнення аліментів на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку - скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення цих вимог. Зазначено, що з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 стягнуті аліменти на її утримання в розмірі 1/8 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 19.11.2013 р. і до досягнення дитиною ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 трирічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3.

01 квітня 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду в порядку вимог ст. 192 СК України з позовом до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, стягнутих з нього за рішенням суду на утримання дитини ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 з 1/4 частини до 1/6 частини всіх його доходів щомісячно, посилаючись на те, що він виплачує аліменти по трьом виконавчим листам, у зв'язку з чим у нього змінився матеріальний стан. Також вважає за необхідність досягти збалансованості інтересів його неповнолітніх дітей, яких він утримує, так і інтереси їх матерів - стягувачів.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнала, посилаючись на те, що дочка є хворобливою дитиною, потребує додаткової матеріальної допомоги у зв'язку з лікуванням.

Третя особа ОСОБА_5 проти позову не заперечувала, просила розглянути

справу за її відсутності.

Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 17 листопада 2014 року позов ОСОБА_4 задоволено: зменшений розмір аліментів, що стягуються з нього згідно рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 21 серпня 2012 року на користь ОСОБА_3 на утримання дочки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/4 на 1/6 частину всіх видів доходу щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

Зазначене рішення оскаржене сторонами у справі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення районного суду в частині визначення строку, з якого повинні стягуватися з нього аліменти на дитину в розмірі 1/6 частину всіх видів доходу щомісячно, зазначивши, що відповідно ч.1 ст. 191 СК України аліменти повинні стягуватися за цим рішенням суду з часу його звернення до суду, тобто з 01.04.2014 року, а не з дня набрання оскаржуваним рішенням законної сили.

В іншій частині рішення суду не оскаржує.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність тих обставин, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4

Вказує, що судом першої інстанції не враховано, що матеріальне становище ОСОБА_4 покращилося і з урахуванням всіх виплат по присудженим аліментам чистий дохід платника аліментів становить більше двох мінімальних заробітних плат, а вона має незначну заробітну плату, а дитина має ортопедичне захворювання та потребує лікування.

Зазначає, що ОСОБА_4 фактично проживає однією сім'єю з ОСОБА_5, яка визнала його позов, який заявлений з метою зменшення розміру аліментів на утримання її дитини.

Вислухавши пояснення учасників процесу, що з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з вимог ч.1 ст. 192 та ст. 182 СК України, зазначивши, що матеріальний стан позивача змінився, оскільки він сплачує за виконавчими листами аліменти на двох неповнолітніх дітей та на утримання ОСОБА_5 яка не працює, здійснюючи нагляд за малолітньою дитиною до трьох років, а відповідач ОСОБА_3 має заробіток та не надала доказів на підтвердження несення нею додаткових витрат на лікування дочки ОСОБА_6.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції правильно зазначив у своєму рішенні про зменшення розміру стягнення аліментів з ОСОБА_4 після набрання цим рішенням законної сили.

Доводи апеляційної скарги на необхідність застосування ч.1 ст. 191 СК України судова колегія вважає безпідставними, оскільки зазначена норма права застосовується до вимог про присудження аліментів на дитину за судовим рішенням, а не до вимог про зміну розміру присуджених аліментів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи з заробітку ОСОБА_4 за трьома виконавчими листами, виданими на підставі вищезазначених судових рішень, утримуються аліменти на двох малолітніх дітей: ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі1/4 частини доходів на користь ОСОБА_3, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі1/4 частини доходів на користь ОСОБА_5 та аліменти в розмірі 1/8 частини заробітку на утримання останньої.

Враховуючи мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що матеріальне становище платника аліментів погіршилося, і інших заробітків він не має, і ці обставини мають істотне значення, тому існують всі підстави для застосування до виниклих правовідносин ч.1 ст. 192 СК України.

Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_3 на те, що вона має незначний заробіток, а дитина хворіє та потребує лікування, що тягне за собою додаткові витрати, не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції, оскільки ОСОБА_3 не надала до суду відповідно до ст.ст. 10,60 ЦПК України доказів наявності додаткових витрат. Крім того, Річдна не позбавлена можливості звернення до суду з самостійним позовом до ОСОБА_4 в порядку вимог ст. 185 СК України.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення якого ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, що є підставою відповідно до ст. 308 ЦПК України для відхилення апеляційних скарг.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 .ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги відхилити.

Рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 17 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання цією ухвалою законної сили.

Головуючий:

Судді: