Ухвала суду № 42568228, 22.01.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 11-кп/790/72/15 Головуючий 1 інстанції - Грибанова Л.О.

Справа № 415/2887/13-к Доповідач: Савенко М.Є.

Категорія: ч.2 ст.190 КК України

УХВАЛА

Іменем України

22 січня 2015 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Савенка М.Є.,

суддів - Алексєєва О.О., Очеретного С.С.,

при секретарі - Сінегіній К.О.,

за участю прокурора - Мазепіної М.В.,

захисника - ОСОБА_1,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора, захисника та обвинуваченого, в новій редакції на вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 30.08.2013р. стосовно ОСОБА_2,-

ВСТАНОВИЛА:

Указаним вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1., уродженець м. Лисичанськ Луганської області, громадянин України, з професійно-технічною освітою, одружений, працюючий слюсарем-ремонтником, раніше не судимий, проживає за адресою: АДРЕСА_4,

засуджений за ч.2 ст.190 КК України до 3(трьох) років позбавлення волі.

Цим же вироком вирішені питання щодо речових доказів у порядку передбаченому ст.100 КПК України та розв'язаний цивільний позов.

на відновлення втрачених документів, на оплату послуг ЛКП «Паспортна Служба», на погашення боргів за комунальними послугами та на оформлення інших документів

Згідно вироку, в період часу з квітня по серпень 2012 року, більш точніші дата та час не встановлено, обвинувачений ОСОБА_2, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману і зловживання довірою (шахрайство), отримавши від потерпілого ОСОБА_3, під приводом придбання останньому квартири АДРЕСА_1, 89839грн. 21коп., зокрема: 07.04.2008р. - 3200грн. нібито в якості задатку, 27.06.2008р. - 650грн. нібито на відновлення втрачених документів, 01.07.2008р. - 400грн. нібито на оплату послуг ЛКП «Паспортна Служба», 17.07.2008р. - 100доларів США, що, згідно офіційного курсу НБУ, еквівалентно 484грн. 40коп., нібито на оформлення певних документів, 04.08.2008р. - 10000грн. нібито на погашення боргів за комунальними послугами, 19.08.2008р. - 1500грн. нібито на оплату послуг державної виконавчої служби, 24.09.2008р. - 1000грн. нібито на витрати, пов'язані з оформленням документів, наприкінці вересня 2008 року, більш точніша дата не встановлена, - 3700доларів США, що, згідно офіційного курсу НБУ, еквівалентно 17930грн. 94коп., нібито на придбання будинку для мешканців зазначеної квартири, 30.09.2008р. - 2000грн. нібито на оформлення довіреностей та на офіційне відключення опалення, в серпні 2012 року, більш точніша дата не встановлена, - 6590доларів США, що, згідно офіційного курсу НБУ, еквівалентно 52673грн. 87коп., нібито на подальше нотаріальне оформлення купівлі-продажу, і, заздалегідь маючи намір не виконувати обумовлене зобов'язання, достеменно знаючи, що вищевказане житлове приміщення не приватизоване і відноситься до житлового фонду Лисичанської міської ради, що унеможливлює відповідний продаж, запевнивши владнати негаразди з документами по квартирі, з корисливих мотивів, заволодів зазначеними грошима, спричинивши значну матеріальну шкоду - у сумі 89839грн. 21коп.

На початку вересня 2010 року, більш точніші дата та час не встановлено, обвинувачений ОСОБА_2, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману і зловживання довірою (шахрайство), запропонувавши потерпілому ОСОБА_3 від його імені розрахуватися з ОСОБА_4 в сумі 10000доларів США, що, згідно офіційного курсу НБУ, еквівалентно 78866грн. 99коп., отриманих ним від останнього під приводом придбання квартири АДРЕСА_2 за 8000доларів США з наданням дозволу на проведення ремонтних робіт, пов'язаних із заміною вікон та вхідних дверей у зазначеній квартирі, у сумі 2000доларів США, в рахунок оформлення на користь потерпілого ОСОБА_3 права власності на зазначене житлове приміщення, і, заздалегідь маючи намір не виконувати обумовлене зобов'язання, достеменно знаючи, що вищевказана квартира належить громадянину ОСОБА_5, від якого не надходило відповідних пропозицій, що перешкоджає нотаріальному оформленню угоди купівлі-продажу, запевнивши владнати негаразди з документами по квартирі, з корисливих мотивів, повторно, заволодів зазначеними грошима, спричинивши потерпілому ОСОБА_3, який в повному обсязі виплатив грошові кошти ОСОБА_6, значну матеріальну шкоду - у сумі 78866грн. 99коп.

Крім того, на початку грудня 2012 року, більш точніші дата та час не встановлено, обвинувачений ОСОБА_2, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману і зловживання довірою (шахрайство), отримавши від потерпілого ОСОБА_3, під приводом придбання останньому земельної ділянки по АДРЕСА_5, 2000доларів США, що, згідно офіційного курсу НБУ, еквівалентно 15986грн., і, заздалегідь маючи намір не виконувати обумовлене зобов'язання, достеменно знаючи, що земельна ділянка належить громадянину ОСОБА_7, від якого не надходило відповідних пропозицій, що перешкоджає нотаріальному оформленню угоди купівлі-продажу, а також, отримавши від потерпілого ОСОБА_3 у борг, за власним проханням, 6300грн., запевнивши повернути вказані грошові кошти до 01.02.2013р., також, заздалегідь маючи намір не виконувати вказане зобов'язання, з корисливих мотивів, повторно, заволодів зазначеними грошима, спричинивши потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду у загальній сумі 22286грн.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду змінити, у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження. За епізодом заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_3 на початку вересня 2010 року у сумі 78866грн. 99коп. кримінальне провадження стосовно ОСОБА_2 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.284 КПК України оскільки у вироку не викладено, у яких діях виразився умисел обвинуваченого на заволодіння майном саме ОСОБА_3, а не ОСОБА_6 З урахуванням викладеного, призначити покарання у вигляді позбавлення волі на 2 роки, на підставі ст.75 КК України звільнивши від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки.

Обвинувачений в апеляції, в новій редакції просить змінити вирок у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження. Так, суд не надав належну оцінку доказам, що стосується епізоду обвинувачення в заволодінні майном шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_3 у сумі 78866грн. 99коп. та не зазначив це у вироку. Крім того цей апелянт вказує на невідповідність висновків суду щодо отримання ним 89839грн. 21коп. по першому епізоду, вважаэ що його вина не доказана, а тому просить провождения закрити.

Захисник у своїй апеляції просить вирок суду змінити у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Цей апелянт, також як і попередні звертає увагу на епізод що мав місце на початку вересня 2010 року, а також що фактично не на досудовому слідстві, ні під час розгляду в суді не знайшлося підтвердження того, що обвинувачений скоїв злочин за епізодом в період часу з квітня по серпень 2012 року.

Заслухавши суддю доповідача, прокурора в підтримку своєї апеляції, вислухавши пояснення обвинуваченого та захисника, які підтримали свої апеляційні вимоги, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Апеляційний суд перевіряє даний вирок суду першої інстанції керуючись ч.1 ст.404 КПК України, тобто в межах поданої апеляції.

Винність обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення за епізодом за грудень 2012р., при обставинах викладених у вироку, повністю доказана сукупністю зібраних по справі доказів, яким суд дав належну оцінку.

Так, ці обставини підтверджені показами потерпілого ОСОБА_3, який у суді пояснив, що приблизно у квітні 2008 року, погодившись на пропозицію ОСОБА_2 придбати за вигідною ціною, 14тис. доларів США квартиру АДРЕСА_3, передав ОСОБА_2 3200грн. нібито в якості задатку. Впродовж часу з квітня по вересень 2008 року, для оформлення документів на вказану квартиру, він добровільно передав ОСОБА_2, оскільки довіряв останньому, гроші у різних сумах і в різних грошових одиницях, як гривнях так і в доларах США, на відновлення втрачених документів, на оплату послуг ЛКП «Паспортна Служба», на погашення боргів за комунальними послугами та на оформлення інших документів наведених у вироку. Згадані грошові кошти ОСОБА_2 отримував, за дорученням потерпілого в бухгалтерії у ОСОБА_8, яка і вела облік виданих грошей. приблизно у грудні 2008 року, у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 перестав відповідати на телефонні дзвінки, він вирішив особисто перевірити рух купівлі-продажу вказаної квартири, і дізнався, що в цій квартирі зареєстрована жінка з дитиною-інвалідом. В наслідок цього він зрозумів, що ОСОБА_2 його обманював.

Аналогічні за змістом свідчення дала у суді ОСОБА_8, яка пояснила, що працюючи бухгалтером у потерпілого видавала грошові кошти ОСОБА_2, в різних сумах та грошових одиницях, для придбання квартири та вела облік зазначених сум. Таким чином загальна сума виданих грошей складає 14тис. доларів США.

Вищенаведені покази потерпілого та свідка були підтверджені у суді свідками ОСОБА_9 та ОСОБА_10, а також ОСОБА_11, яка пояснила, що продати вказану квартиру на той час було неможливо.

Наведені докази узгоджуються між собою та з іншими доказами, які містяться в матеріалах справи, а тому ставити їх під сумнів у суду не було жодних підстав, внаслідок чого він правомірно, за переконанням колегії суддів, визнав їх достовірними і достатніми для встановлення тих фактичних даних які вказані у вироку.

Стосовно доводів зазначених в апеляціях, щодо наявності у ОСОБА_2 умислу на заволодіння грошима потерпілого ОСОБА_3 при придбанні квартири АДРЕСА_2 колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Судом першої інстанції, згідно вироку встановлено, що ОСОБА_2 заздалегідь не маючи умислу виконувати взяті на себе зобов'язання, домовився з потерпілим про те, що у випадку, якщо останній поверне ОСОБА_4 гроші, які той сплатив ОСОБА_2 за придбання квартири АДРЕСА_2 у розмірі 10тис. доларів США то він право власності на цю квартиру оформить на ОСОБА_3 або ж в подальшому поверне йому вказану суму.

Наведене спростовує доводи апелянтів про відсутність у вироку обставин, які б свідчили про умисел обвинуваченого на заволодіння майном саме ОСОБА_3, а не ОСОБА_6

З огляду на наведене, колегія суддів робить висновок, що доводи апелянтів, щодо невідповідності висновків суду дослідженим у доказам не підлягають задоволенню оскільки не підтверджуються дослідженими матеріалами справи викладеними вище.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування вироку Лисичанського міського суду Луганської області від 30.08.2013р. стосовно ОСОБА_2.

Проте, у матеріалах справи є письмове клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 щодо застосування до нього п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014році». Про своє бажання щодо застосування амністії ОСОБА_2 підтвердив підчас судового розгляду в апеляційному суді.

З приводу заявленого клопотання прокурор пояснила, що оскільки ОСОБА_2 являється суб'єктом амністії, оскільки має доньку 2001р.н., і за відсутністю підстав, які б були перешкодою для задоволення цього клопотання ОСОБА_2 необхідно звільнити від призначеного вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 30.08.2013р. покарання.

Згідно п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014році» підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18років.

Відповідно п. «г» ч.2 ст.9 Закону України «Про амністію у 2014році» застосування цього Закону здійснюється судами до осіб, щодо яких судом ухвалені вироки, які не набрали законної сили, - за клопотанням самої особи.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 засуджений за ч.2 ст.190 КК України, злочин згідно ст.12 КК України - середньої тяжкості, має доньку, якій не виповнилося 18років.

Оскільки передбачені ст.8 Закону України «Про амністію у 2014році» та ст.4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» критерії не поширюється на ОСОБА_2 то колегія суддів вважає за можливим його клопотання щодо застосування до нього амністії задовольнити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 412, 415 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги обвинуваченого, в новій редакції, його захисника та прокурора залишити без задоволення, а вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 30.08.2013р. стосовно ОСОБА_2 без змін.

Застосувати до ОСОБА_2 положення п.«в» ст.1 Закону України Закону України «Про амністію у 2014 році» 08.04.2014р. звільнивши його від відбування призначеного вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 30.08.2013р. покарання.

Ухвала апеляційного суду Харківської області набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді