Ухвала суду № 42567684, 02.02.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2015 р.Справа № 820/17998/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Водолажської Н.С. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2014р. по справі №820/17998/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації"

до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, третя особа Публічне аціонерне товариство "Автокразбанк"

про скасування податкової вимоги,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації", звернувся до суду із адміністративним позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Автокразбанк", в якому просив:

- скасувати повністю податкову вимогу від 08.04.2014 р. № 842-25, винесену Індустріальною ОДПІ;

- зобов'язати Індустріальну ОДПІ внести до інтегрованої картки платника податків ПАТ "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" інформацію про сплату податку на землю за 02/14 р. у сумі 3443,54 грн. згідно платіжного доручення № 173 від 28.03.2014 р. ПАТ "АКБ Банк", МФО 331100, а також інформацію про сплату орендної плати за 02/14 р. у сумі 7257,66 грн. згідно платіжного доручення №176 від 28.03.2014 р. в ПАТ "АКБ Банк", МФО 331100, та, відповідно, інформацію про відсутність у ПАТ "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" податкового боргу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підприємством було надано до банківської установи платіжні доручення для сплати земельного податку в розмірі 3443,54 грн. та орендної плати в розмірі 7257,66 грн., проте банківська установа безпідставно не здійснила перерахування коштів до державного бюджету. Позивачем 01.04.2014 року направлено на адресу податкового органу лист в якому повідомлялось про те, що ПАТ "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" в повному обсязі виконано свій обов'язок щодо сплати орендної плати, але через проблеми в роботі банку платіж не було проведено. Позивач вважає, що виконав усі умови для сплати податкового зобов'язання, передбачені законодавством України, а тому винесена відповідачем податкова вимога є безпідставною та підлягає скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2014 року адміністративний позов було задоволено частково.

Скасовано податкову вимогу Індустріальної ОДПІ м. Харкова № 842-25 від 08.04.2014 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у адміністративного задоволенні позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги заявник посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що станом на 30.04.2014 року в облікових картках ПАТ "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" обліковувався податковий борг у сумі 7646,92 грн. У відповідності до п.129.6 ст.129 Податкового кодексу України (далі - ПК України), за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом. Таким чином, оскільки положеннями діючого законодавства звільнено платника податку від обов'язку сплати лише суми пені та штрафу, а не основного платежу, то контролюючим органом було правомірно та у відповідності до вимог діючого законодавства винесено оскаржувану вимогу.

Позивач правом надання письмових заперечень на апеляційну скаргу не скористався.

Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів на підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ПАТ "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" пройшло передбачену законодавством процедуру державної реєстрації та перебуває на обліку як платник податків та зборів в Індустріальній ОДПІ.

Позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з плати за землю за 2014 рік, в якій самостійно визначено податкове зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб у розмірі 3443,54 грн. за місць з січня по листопад 2014 року та 3443,53 грн. за грудень 2014 року.

Також, платником податків було надано до відповідача податкову декларацію з плати за землю за 2014 рік, в якій самостійно визначено податкове зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб у розмірі 7257,66 грн. за місць з січня по листопад 2014 року та 7257,60 грн. за грудень 2014 року.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем до обслуговуючого банку - ПАТ "АКБ Банк" 28.03.2014 р. для сплати узгоджених грошових зобов'язань з орендної плати за землю з юридичних осіб за лютий 2014 було направлено платіжні доручення № 173 від 28.03.2014 року на суму 3443,54 грн. та № 176 від 28.03.2014 р. на суму 7257,66 грн.

01.04.2014 року ПАТ "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" на адресу ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова ГУ Міндоходів в Харківській області було надано листи, в яких повідомлялось про те, що 28.03.2014 року позивачем було надано до ПАТ "АКБ Банк" платіжні доручення № 173 від 28.03.2014 року на суму 3443,54 грн. (сплата податку на землю) та № 176 від 28.03.2014 р. на суму 7257,66 грн. (орендна плата за землю з юридичних осіб за лютий 2014 р.) для сплати податкових зобов'язань, але через проблеми в роботі банку платежі не було проведено.

08.04.2014 року відповідачем сформовано податкову вимогу № 842-25, відповідно до якої повідомлено позивача про наявність у підприємства станом на 07.04.2014 року суми податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями у загальному розмірі 7646,92 грн., у т.ч. земельний податок - 1421,32 грн., орендна плата з юридичних осіб - 6225,60 грн.

Як було встановлено під час розгляду справи, вказана в податковій вимозі сума податкового боргу виставлена позивачу виключно за лютий 2014 року.

Позивач, не погодившись із правомірністю прийняття вказаної вимоги, звернувся до суду із даним позовом.

Колегія суддів зауважує, що оскільки судове рішення щодо відмови в задоволенні частини позовних вимог жодною із сторін не оскаржуються, то згідно із положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України воно не підлягає апеляційному перегляду.

В свою чергу, задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 07.04.2014 року у позивача не було податкової заборгованості, яка вказана в оскаржуваній податковій вимозі, оскільки платіжні доручення були одержані банком та прийняті до виконання, позивачем не було допущено порушення щодо перерахування до бюджету податкових зобов'язань у строк, встановлений законом, та у сумах, самостійно узгоджених у відповідній податковій звітності.

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно п. 38.1 ст. 38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 129.6 статті 129 ПК України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Згідно п. 1.24 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що переказом коштів є рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Положенням п. 22.4 ст. 22 вищенаведеного Закону встановлено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (п. 1.29 ст. 1 Закону № 2346-III). Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 вказаного Закону, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Згідно із ст.ст. 22.3, 22.4 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", розрахункові документи, за винятком платіжної вимоги-доручення, мають подаватися ініціатором до банку, що його обслуговує. При використанні розрахункового документа ініціювання переказу для платника вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах (п.п. 16.5.2 п. 16.2 ст. 16 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 вказаного Закону, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених положень Закону, колегія суддів дійшла висновку, що виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, зокрема, з моментом прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Як було встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, позивачем 28.03.2014 року надано до ПАТ "АКБ Банк" платіжні доручення №173 від 28.03.2014 року на суму 3443,54 грн. (сплата податку на землю за лютий 2014 р.) та №176 від 28.03.2014 р. на суму 7257,66 грн. (орендна плата за землю з юридичних осіб за лютий 2014 р.) для сплати податкових зобов'язань.

На запит суду, листом від 22.12.2014 року ПАТ "Автокразбанк" повідомив, що даний платіж не було проведено, з посиланням на Постанову Правління НБУ № 320 від 30.05.2014р. та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 40 від 30.05.2014 року, якими ПАТ "Автокразбанк" віднесено до неплатоспроможних, розпочато процедуру виведення банку з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 30.05.2014 року по 29.08.2014р.

З огляду на фактичні обставини, колегія суддів дійшла висновку, що зазначене вище платіжне доручення не було виконано без поважних причин саме банком, оскільки станом на 28.03.2014 року, зазначені обставини не існували.

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ. У разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобовязаний сплатити отримувачу пеню. В цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем.

Пунктом 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, передбачено, що Банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити "Дата надходження" і "Дата виконання", а банк стягувача "Дата надходження в банк стягувача" (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп "Вечірня".

Якщо дата складання розрахункового документа (реєстру) збігається з датою його виконання (списання банком коштів за цим документом), то реквізит "Дата надходження" може не заповнюватися.

Відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту "Дата надходження", який банк заповнює незалежно від дати складання платником цього платіжного доручення.

Ініціювання переказу вважається завершеним з часу прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем платіжні доручення № 173 від 28.03.2014 року на суму 3443,54 грн. (сплата податку на землю) та № 176 від 28.03.2014 р. на суму 7257,66 грн. (орендна плата за землю з юридичних осіб за лютий 2014 р.) містять відмітку банку "одержано банком" та ознаки того, що банком було прийнято дані платіжні доручення до виконання.

Таким чином, оскільки платіжні доручення були одержані банком та прийняті до виконання, позивачем не було допущено порушення щодо перерахування до бюджету податкових зобов'язань у строк, встановлений законом, та у сумах, самостійно узгоджених у відповідній податковій звітності.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що станом на 07.04.2014 року у позивача не було в наявності податкової заборгованості, яка вказана в оскаржуваній податковій вимозі.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності винесення контролюючим органом оскаржуваної податкової вимоги, та як наслідок обґрунтованості заявлених позовних вимог в частині її скасування.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при митному оформленні та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості винесення податкової вимоги, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2014р. по справі №820/17998/14 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2014р. по справі №820/17998/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Калиновський В.А.