Рішення № 42566477, 02.02.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 339/480/14-ц

Провадження № 22-ц/779/354/2015

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Сметанюк В. Б.

Суддя-доповідач Горблянський Я.Д.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Горблянського Я.Д.

суддів: Ковалюка Я.Ю., Шишка А.І.

секретаря Капущак С.В.

за участю: представників відповідача ОСОБА_4.- ОСОБА_2.,

ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність, виселення, зняття з реєстрації та усунення перешкод у здійсненні права власності,- за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Болехівського міського суду від 22 грудня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

В вересні 2014 року представник ПАТ «Дельта Банк» звернувся з даним позовом, посилаючись на те, що 16.10.2006 року між АКІБ «Укрсиббанк», яке змінило назву на ПАТ «Укрсиббанк», та ОСОБА_4 укладено договір про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в сумі 25000 доларів США на строк до 15.10.2021 року. В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 18.10.2006 року уклав договір іпотеки, відповідно до якого надав банку в іпотеку трикімнатну квартиру під АДРЕСА_1. 08.12.2011 року ПАТ «Укрсиббанк» відступило свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами, в тому числі й за вказаним ПАТ «Дельта Банк». У зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань станом на 01.09.2014 року утворилась заборгованість, яка становить 27733,40 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 363698,92 грн., в рахунок погашення якої позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі банку квартири у власність, а також виселити і зняти з реєстрації відповідача з спірної квартири.

Рішенням Болехівського міського суду від 22.12.2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням, вважаючи, що суд при його ухваленні порушив норми процесуального права, неповно з'ясував обставини по справі, а висновки суду не відповідають обставинам справи, представник ПАТ «Дельта Банк» подав апеляційну скаргу.

Вказує, що однією з підстав відмови в позові було те, що в квартирі, яка є предметом іпотеки, на яку звертає стягнення банк - зареєстрована неповнолітня дитина відповідача. Проте, на момент укладення договору іпотеки неповнолітня дитина не мала права власності чи користування квартирою. Будь-які дії вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки, в тому числі і реєстрація в будинку малолітніх дітей не є підставою для відмови у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення. У чинному законодавстві України відсутні норми щодо неможливості звернення стягнення на майно боржника, у якому зареєстровані та проживають неповнолітні особи.

Застосований судом ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачає, що він втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегулює питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженій в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також списання пені та штрафів, які нараховуються на таку основну суму заборгованості. Таким чином, закон носить тимчасовий характер, і позивач в майбутньому матиме право реалізувати рішення суду про звернення стягнення на майно.

Вважає, що зазначений закон не розповсюджується на відносини, які виникли до набрання ним чинності, оскільки в ньому встановлені норми, які погіршують становище іпотекодержателя, права якого захищені Конституцією України, ЗУ «Про заставу», ЗУ «Про іпотеку» та іпотечним договором. Крім того, відповідно до умов договору іпотеки, іпотекодавець, який є власником предмету іпотеки надав свою згоду на звернення стягнення та відчуження предмету іпотеки, про що свідчить його підпис на договорі.

За наведених доводів просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення представників відповідача, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Даним вимогам законодавства оскаржуване рішення повністю не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з підстав передбачених ЗУ "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" щодо неможливості примусового стягнення нерухомого житлового майна, яке знаходиться в іпотеці на час дії цього закону.

Проте, повністю з таким висновком суду погодитись не можна.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 16.10.2006 року між ПАТ «Укрсиббанк» (тоді АКІБ «Укрсиббанк») та ОСОБА_4 укладено договір про надання споживчого кредиту №11058159000, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 25000 доларів США, строком до 15.10.2021 року, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленому кредитним договором.

В забезпечення виконання зобов'язань між банком та ОСОБА_4 18.10.2006 року укладено договір іпотеки, відповідно до якого надано в іпотеку нерухоме майно, а саме: трьохкімнатну квартиру в АДРЕСА_1, загальною площею 74,2 кв.м. та житловою площею 43,6 кв.м., яка є його власністю і на той час в цій квартирі не був зареєстрований, оскільки дану квартиру відповідач придбав 16.10. 2006 року, згідно договору купівлі-продажу(а.с.33-34).

Відповідно до договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 року ПАТ «Укрсиббанк» відступило свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами, в тому числі й за вказаним, ПАТ «Дельта Банк» (а.с.46-48).

У зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань станом на 01.09.2014 року виникла заборгованість в розмірі 27733,40 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 363698,92 грн., з яких тіло кредиту 20254,33 доларів США та відсотки - 7479,07 доларів США.

Позивач обрав способом судового захисту вимогу про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - передачу йому у власність квартири АДРЕСА_1.

З довідки Болехівського комбінату комунальних підприємств від 09.12.2014 року вбачається, що в спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_4, його мати ОСОБА_2., дружина ОСОБА_5, брат ОСОБА_6 та неповнолітні діти ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с.206).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 30842007 від 11.12.2014 року ОСОБА_4 на праві власності належить тільки спірна квартира, іншого нерухомого майна за ним не зареєстровано (а.с.201).

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», п. 2.1.1 договору іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Пунктом 39 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що з урахуванням положень ч. 3 ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Пунктом 5.1 договору іпотеки передбачено застосування передачі предмету іпотеки у власність іпотекодержателя, як способу задоволення його вимог.

Таким чином, цими нормами та договором іпотеки передбачено можливість задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення.

Колегія враховує те, що спору щодо суми розміру кредитної заборгованості немає, вона позивачем визначена відповідно до закону та умов договору, а тому вимога ПАТ «Дельта Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру в АДРЕСА_1 є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Також є такою, що відповідає ст. ст.39,40 ЗУ «Про іпотеку» та ст.109 ЖК України, вимога про виселення ОСОБА_4 з зазначенї квартири.

Разом з тим, 07.06. 2014 року набрав чинності ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з яким протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про заставу», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами ? резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що протягом дії даного закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм. Оскільки ОСОБА_4 одержав кредит в іноземній валюті, іншого нерухомого житлового майна у власності відповідача судом не встановлено, тому у вимогах банку про звернення стягнення на предмет іпотеки суд відмовив з підстав, передбачених зазначеним Законом.

Проте, суд першої інстанції не врахував, що за своїм змістом зазначений закон є процесуальним, оскільки встановлює порядок вирішення спорів щодо примусового звернення стягнення на предмети застави та іпотеки, а саме: визначає, що за певних умов та протягом певного проміжку часу таке стягнення не проводиться.

Оскільки Законом не призупиняється дія будь-яких нормативних актів в сфері регулювання кредитних правовідносин, зокрема тих, що визначають правові підстави для звернення у судовому порядку стягнення на відповідні предмети забезпечення, його чинність на час вирішення спору сама по собі не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог.

Отже, встановивши сукупність обставин, що є підставою для задоволення вимог кредитора саме шляхом звернення стягнення на іпотечне майно, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог та відповідно до ст. 217 ЦПК України з вирішенням питання про зупинення стягнення на час дії Закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 217,303,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» -задовольнити частково.

Рішення Болехівського міського суду від 22 грудня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність, виселення та усунення перешкод у здійсненні права власності - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором №11058159000 від 16.10.2006 року у розмірі 27733,40 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 363698,92 грн. перед публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» звернути стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, шляхом передачі іпотекодержателю Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» вказаного предмета іпотеки у власність.

Визнати за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» право власності на нерухоме майно - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Виселити та зняти з реєстрації місця проживання та перебування ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1.

Зобов'язати ОСОБА_4 передати публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» правовстановлюючі документи на предмет іпотеки трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, ключі від вхідних дверей та документи, що характеризують об'єкт нерухомості.

Відповідно до вимог ст.217 ЦПК України, виконання рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації відстрочити на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 1621 грн. 25 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді: Я.Д. Горблянський

Я.Ю. Ковалюк

А.І. Шишко