Рішення № 42566458, 29.01.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/176/14-ц

Провадження № 22-ц/779/258/2015

Категорія 25

Головуючий у 1 інстанції Хоростіль Р.В.

Суддя-доповідач Малєєв А.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого - Малєєва А.Ю.,

суддів: Васильковського В.М., Девляшевського В.А.,

секретаря Яковин М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною Лигіна Вадима Віталійовича - представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 грудня 2014 року по справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про повернення страхового відшкодування, -

в с т а н о в и л а :

В січні 2014 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі - ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4 з вимогою про повернення страхового відшкодування. Позовні вимоги обґрунтувало тим, що 02.12.2009 між ОСОБА_3 та ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», був укладений Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серія ЕА № 1014626, предметом якого є страхування автомобіля «Nissan Maxima», д.н.з. НОМЕР_1. Зі слів позивача, 17.05.2010 за участю застрахованого автомобіля під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля Opel Astra, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 сталась дорожньо-транспортна пригода. Постановою Івано-Франківського міського суду від 31.05.2010 ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу. Як вказує позивач, 19.05.2010 до ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звернувся відповідач із заявою про пошкодження транспортного засобу у зв'язку з ДТП, яка є страховим випадком відповідно до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів серія ЕА № 1014626 від 02.12.2009. На підставі страхового акту та розрахунку суми страхового відшкодування 27.07.2010 здійснено виплату страхового відшкодування на користь страхувальника в розмірі 10870,65 грн.

06.06.2013 позивачем було подано позовну заяву до Івано-Франківського міського суду про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП (в порядку регресу) з ОСОБА_4 Рішенням суду від 06.11.2013 у задоволенні позові відмовлено, так як в добровільному порядку третя особа відшкодував потерпілому 27500 грн, про що в матеріалах справи наявна розписка, відповідно до якої відповідач матеріальних претензій до ОСОБА_4 не має. Відтак позивач вважає, що відповідач зобов'язаний повернути страховику суму страхового відшкодування в розмірі 10870,65 грн, оскільки він отримав повне відшкодування від особи, винної у їх заподіянні. Просив суд стягнути з ОСОБА_4 суму страхового відшкодування в розмірі 10870,65 грн та судові витрати по справі, а також поновити строк позовної давності.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 квітня 2014 року явку сторін визнано обов'язковою (т.1 а.с. 109).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 травня 2014 року позовну заяву ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про повернення страхового відшкодування залишено без розгляду (т.1. а.с. 124, 130).

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 грудня 2014 року в задоволенні позову ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4 про повернення страхового відшкодування. відмовлено.

Представник ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» оскаржив вказане рішення в апеляційному порядку. Вважає, що судом неповно встановлено обставини, які мають значення для справи, неправильно і неповно досліджено докази та надано їм оцінку, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного визначення сторін, а також судом невірно застосовано норми матеріального та процесуального права. Зі слів апелянта, судом першої інстанції відмовлено в задоволенні позову, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності. Проте, на думку останнього, суд не врахував, що до позовної заяви було додано Клопотання про поновлення пропущеного строку давності. Як вказує позивач, з посиланням на ч. 6 ст. 261 ЦК України за регресним зобов'язанням перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання, тобто з моменту повної виплати страхового відшкодування, а саме з 27.07.2010 по 27.07.2013. Апелянт вважає, що ним було подано позов з додержанням строків позовної давності 06.06.2013, оскільки ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» довідалась про порушення свого права тільки з рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06.11.2013. Враховуючи наведене, апелянт зазначає, що позивачем було пропущено строк позовної давності з поважних причин.

Просить рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 грудня 2014 року скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Стягнути з відповідача 121,80 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

У судове засідання апеляційного суду апелянт не з'явився. До суду подав Заяву з проханням розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача просив апеляційну скаргу відхилити з огляду на законність та обґрунтованість рішення суду.

ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про причини суд не повідомив.

Заслухавши представника відповідача, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам рішення суду не відповідає.

Згідно матеріалів справи, 02.12.2009 між ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та ОСОБА_3 було укладено Договір добровільного страхування наземних транспорті засобів серія АЕ № 101626, предметом якого є страхування автомобіля «Nissan Maxima» д н з НОМЕР_1. (т. 1 а.с.9-23).

17.05.2010 о 21 год. 15 хв в м. Івано-Франківську трапилась ДТП за участю застрахованого автомобіля під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля Opel Astra, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4. відповідно до копій Довідки інспектора ВДАІ м. Івано-Франківськ (т.1 а.с. 33) та Довідки № 8619256 про обставини дорожньо-транспортної пригоди № 383 від 20.05.2010 (т.1 а.с. 34-35).

Постановою Івано-Франківського міського суду від 31 травня 2010 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення: штраф 340 грн (т.1 а.с.36).

Згідно копії Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, спричиненого пошкодженням транспортного засобу № 43/310/10 від 01.06.2010 вартість матеріального збитку, завданого відповідачу становить 39022,67 грн (т. а.с. 37-49).

На а.с. 54-64 в т.1. наявна фототаблиця із зображенням транспортного засобу відповідача, пошкодженого в результаті ДТП.

Відповідно до копії Страхового акта № UA2010051700028/L01/02 від 30.06.2010 подія кваліфікується позивачем як страховий випадок розмір страхового відшкодування на підставі розрахунку (т. а.с. 73) становить: 10870,65 грн (т.1 а.с. 72).

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 листопада 2013 року відмовлено в задоволенні позову ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу (т.1 а.с. 84-85).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позов обґрунтований, однак у даному випадку спливла позовна давність.

Цей висновок невірний.

Застосувавши норми ст. ст. 256, 267 та ч.1 ст.261 ЦК України суд першої інстанції не врахував, що при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика потрібно розрізняти поняття «регрес» та «суброгація», а тому визначив початок перебігу строків позовної давності з часу страхового випадку - 17.05.2010. Поряд з тим, пунктом 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено, що у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування.

Згідно копії Платіжного доручення № 70 від 27.07.2010 позивач виплатив відповідачу страхове відшкодування в розмірі 10870,65 грн (т.1 а.с. 74).

Таким чином, перебіг строку позовної давності у даній справі починається з 27.07.2010, тобто з дня виконання основного зобов'язання відповідно до ч. 6 ст. 261 ЦК України. 06.06.2013 позивачем було подано позовну заяву до Івано-Франківського міського суду про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП з ОСОБА_4 (т.2 а.с. 11-12) і саме у результаті розгляду цієї справи позивач дізнався про імовірне порушення своїх прав, відтак передбачений ст. 257 ЦК України строк позовної давності не пропущено.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід скасувати, оскільки судом неправильно застосовано положення закону щодо позовної давності.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за п.п. 13.1.4 Договору добровільного страхування однією з підстав для відмови у виплаті відшкодування є отримання страхувальником повного відшкодування від винної особи. Оскільки страхувальник ОСОБА_3 отримав від винної особи - ОСОБА_4 27500 грн і матеріальних претензій до останнього не має, то сума 10870,65 грн повинна бути повернута страховику. При цьому позивач не послався на матеріальний закон, яким передбачено можливість повернення вже виплачених сум у описаних випадках. Не послався на норму матеріального права і суд першої інстанції, який констатував, що позов обґрунтований, але відмовив у його задоволенні через пропущення позовної давності. Між тим, згідно з матеріалами справи загальна сума збитків складає 39022,67 грн, а страховиком відповідно до приписів ст. 979 ЦК України, ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування», умов Договору між сторонами виплачено тільки 10870,65 грн страхового відшкодування - тобто шкода не була відшкодована у повному обсязі. Відповідно до положень ст. 1194 ЦК України ОСОБА_3 у даній ситуації мав право на відшкодування за рахунок ОСОБА_4 різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою і саме щодо цієї різниці, вважає суд, ОСОБА_3 і написав розписку про повне відшкодування ОСОБА_4 заподіяної йому шкоди.

На переконання колегії суддів, ОСОБА_3 отримав повне відшкодування заподіяної йому шкоди від обох осіб, які мали перед ним зобов'язання відповідно до закону і договору: 10870, 65 грн від страховика і 27500 грн від ОСОБА_4, що в сумі складає 38370,65 грн (вартість відновлюваного ремонту автомобіля становить 39022,67 грн).

Підстав для стягнення з ОСОБА_3 10870,64 грн відшкодування, виплаченого страховиком колегія суддів не вбачає, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване рішення скасувати і постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову за безпідставністю.

Керуючись ст. ст. 209, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Лигіна Вадима Віталійовича - представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 грудня 2014 року - скасувати. Постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про повернення страхового відшкодування.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий А.Ю. Малєєв

Судді: В.М. Васильковський

В.А. Девляшевський