Ухвала суду № 42563880, 28.01.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9604/14 Головуючий у 1-й інстанції: Маруліна Л.О. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

28 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої судді: Старової Н.Е.,

суддів: Файдюка В.В., Чаку Є.В.

при секретарі: Молодець К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Румб Плюс» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Румб Плюс» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.03.2014 року №0001072204, №0001092204.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.08.2014 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб що з'явилися до судового засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу від 10.02.2014 №263 відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Румб Плюс» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податків за період серпень-листопад 2012 року з питань взаємовідносин з ТОВ «Класик-М», якою встановлено порушення позивачем положень пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2012 рік на 248273,00 грн., в тому числі, за три квартали 2012 року на 133988,00 грн., за 2012 рік на 248273,00 грн., про що складено акт перевірки від 06.03.2014 №400/26-53-22-04-21-35728001.

У зв'язку з встановленими порушеннями ПП «Румб Плюс», відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.03.2014 №0001072204, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 354675,00 грн. (236450,00 грн. за основним платежем та 118225,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), та №0001092204, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 372410,00 грн. (248273,00 грн. за основним платежем та 124137,00 грн. за штрафними санкціями).

Вважаючи податкові повідомлення-рішення №0001072204 та №0001092204 від 24.03.2014 протиправними, після процедури адміністративного оскарження, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Податковий орган, приймаючи дані податкові повідомлення-рішення виходив з того, що позивачем безпідставно сформовано податкову звітність та витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Класик-М», оскільки фінансово-господарські відносини між ПП «Румб Плюс» та ТОВ «Класик-М» вчинені з метою отримання податкової вигоди.

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального права, на які посилається апелянт, та вважає, що судом надана їм правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та ТОВ «Класик-М» укладено договір від 01.08.2012 №72 перевезення вантажів автомобільним транспортом (т.1 а.с.178-179), відповідно до якого ТОВ «Класик-М» (Перевізник) бере на себе зобов'язання виконувати перевезення вантажів ПП «Румб Плюс» (Експедитор), а експедитор зобов'язується сплачувати за такі перевезення встановлену сторонами плату (пункт 1.1 Договору). Кожне окреме перевезення здійснюється на підставі заявки, яка є невід'ємною частиною Договору (пункт 2.1 Договору). Найменування вантажу та умови його перевезення, час і місце надання автотранспорту та інша необхідна інформація узгоджується сторонами шляхом підписання заявки (пункт 2.2 Договору).

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Як зазначено у пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суди обох інстанцій ретельно дослідили докази, надані позивачем, на підтвердження реальності фінансово-господарських відносин з ТОВ «Класик-М» та економічної доцільності, в тому числі копії наступних документів: договори на перевезення та транспортно-експедиційне обслуговування вантажів №55, №2210/47/1211, №874/2, №АБ-0699/11, № (т.2 а.с.78, 79, 80, 81); договори-заявки (т.1 а.с.164, 173); товарно-транспортні накладні (т.1 а.с.165-168, т.2 а.с.4-55, 57-77); видаткові накладні (т.2 а.с.56); рахунки (т.1 а.с.169, 174, 184-186, 194-198, 134); податкові накладні (т.1 а.с.170, 175, 182-183, 191-193, т.2 а.с.135, 137); акти здачі-приймання робіт (т.1 а.с.171, 180-181, т.2 а.с.83-121, 136); платіжні доручення (т.1 а.с.172, 177); акти виконаних робіт (т.1 а.с.176, 187-190, т.2 а.с.82-99, 133); договори-заявки (т.1 а.с.199-244, т.2 а.с.122-132, 138); банківські виписки по рахункам позивача та картка рахунку по контрагенту ТОВ «Класик» (т.1 а.с.245-250, т.2 а.с.1-3), які містять усі обов'язкові реквізити, та дійшли висновку, що господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача, що цілком підтверджує реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Класик-М», з урахуванням самого змісту господарських операцій та видів діяльності позивача та його контрагента.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Перелік істотних умов договору транспортного експедирування визначений ч.3 ст.9 Закону №1955-IV.

Даною правовою нормою передбачено, що для систематичного надання послуг експедитора можуть укладатися довгострокові (генеральні) договори транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Вказані документи були надані позивачем, та відповідають вимогам ст.70 КАС України.

Також, на момент здійснення господарських операцій, позивач та його контрагент належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податків, установчі документи яких не визнані в судовому порядку недійсними, та відсутній вирок суду щодо можливих зловживань з боку їх посадових осіб, що не спростовано апелянтом.

Крім того, колегія суддів критично оцінює посилання податкового органу на висновки Акта Рокитнянського відділення Білоцерківської ОДПІ від 18.04.2013 року №24/220/38084820 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Класик-М», якою встановлено відсутність у ТОВ «Класик-М» об'єктів оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям, як на підтвердження відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Враховуючи позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 року, в зв'язку з тим, що нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентом, у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, відповідачем не доведена, зокрема, вироком суду та спростовується копіями первинних документів, наявних в матеріалах справи, що підтверджують правомірність формування податкової звітності позивачем, колегія суддів вважає, що відповідачем всупереч норм чинного законодавства прийнято спірні податкові повідомлення-рішення №0001072204 та №0001092204 від 24.03.2014 року, які є протиправними та підлягають скасуванню.

Податковий орган не надав суду жодних доказів відсутності у контрагента позивача необхідних адміністративно-господарських можливостей.

Окрім того, п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними», серед іншого вказано, що при кваліфікації правочину за ст.228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. А саме рішення Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року, де зазначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. Слід брати до уваги те, що при розгляді даної категорії справ Європейський суд з прав людини виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати податку на додану вартість та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати податку на додану вартість з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, на думку Європейського суду з прав людини, порушує права такого платника податків.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального права, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги, не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 07.08.2014 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.08.2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.