Рішення № 42561172, 02.02.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 167/493/13-ц Провадження № 22-ц/773/35/15 Головуючий у 1 інстанції: Панасюк С.Л. Категорія: 59 Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Здрилюк О. І.,

суддів - Стрільчука В.А., Бовчалюк З.А.,

при секретарі - Концевич Я.О.,

з участю позивача - ОСОБА_1,

пр-ка позивача - ОСОБА_2,

пр-ка відповідача: ВДВС Луцького РУЮ - Камця Д.С.,

відповідача - ОСОБА_4.,

пр-ка третьої особи - Марченко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_7 до Відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції, ОСОБА_4, ОСОБА_8, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», про визнання прилюдних торгів, протоколу проведення прилюдних торгів, акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки недійсними за апеляційними скаргами відповідачів ОСОБА_4, Відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції, третьої особи - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 листопада 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2013 року ОСОБА_6, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 звернулися в суд з позовом до Відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції, Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», ОСОБА_4 про визнання прилюдних торгів, протоколу проведення прилюдних торгів, акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки недійсними.

Ухвалами суду від 12.08.2014 року та 25.09.2014 року до участі в розгляді справи було залучено відповідно в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» та в якості відповідача ОСОБА_8 (т.2 а.с.13, 88).

Позивачі позов мотивують тим, що при виконанні судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором, державний виконавець в порушення вимог Законів України «Про виконавче провадження» та «Про іпотеку» передав на реалізацію, а торговельна організація реалізувала на прилюдних торгах іпотечне майно - житловий будинок загальною площею 169,3 кв.м з господарськими будівлями та спорудами і земельну ділянку площею 0,1808 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 і є власністю ОСОБА_1.

Прилюдні торги проведенні з порушенням вимог Законів України «Про виконавче провадження», «Про іпотеку» та вимог Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Мінюсту від 27.10.1999 року № 68/5.

Порушення полягають у реалізації іпотечного майна при відсутності судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на це майно; недопущення до участі у торгах ОСОБА_7; оголошення переможцем єдиного учасника торгів; опублікування повідомлення про прилюдні торги з пропуском строків; відсутності у повідомленні повної необхідної інформації про майно; відсутності належної експертної оцінки нерухомого майна; невідповідності законодавству акта уцінки (переоцінки) майна; передача без згоди органу опіки і піклування на реалізацію майна, право на користування яким мають неповнолітні діти; видача акта державним виконавцем, незважаючи на пропущення строків сплати коштів за придбане майно, видача не акта про проведені прилюдні торги, а акта про реалізацію предмета іпотеки.

Враховуючи наведене, просили визнати недійсними прилюдні торги з реалізації спірного майна, які відбулися 16.11.2012 року, протокол проведення цих торгів від 16.11.2012 року та акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 04.12.2012 року (т.1 а.с.13-15, 225-230, т.2 а.с.114-127).

Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 11 листопада 2014 року позов задоволено.

Визнано недійсними прилюдні торги, проведені 16 листопада 2012 року в приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 з реалізації житлового будинку загальною площею 169,3 кв.м з господарськими будівлями та спорудами, розміщеного на земельній ділянці площею 0,1808 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 і є власністю ОСОБА_1 (номер лоту 8, стартова і продажна ціна без ПДВ 405075 грн., переможець торгів ОСОБА_8, протокол № 09-В/431/12/І-8).

Визнано недійсним протокол Луцької філії ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» № 09-В/431/12/І-8 від 16 листопада 2012 року проведення прилюдних торгів з реалізації зазначеного майна, затверджений директором Луцької філії ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» Дацюком В.С. 16 листопада 2012 року.

Визнано недійсним акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 04 грудня 2012 року, складений державним виконавцем відділу ДВС Луцького районного управління юстиції Камцем Д.С., затверджений 04 грудня 2012 року начальником відділу ДВС Луцького районного управління юстиції Велимчаницею І.І. про реалізацію зазначеного майна з прилюдних торгів, проведених 16 листопада 2012 року.

Стягнуто з Відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції, Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» на користь ОСОБА_6 судові витрати в розмірі 114 грн. 70 коп. у рівній частці з кожного та на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 374 грн. 14 коп. у рівній частці з кожного.

В апеляційних скаргах відповідачі ОСОБА_4, ВДВС Луцького РУЮ та третя особа - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати це рішення та ухвалити нове - про відмову в позові.

В апеляційному суді відповідач ОСОБА_4 і представники ВДВС Луцького РУЮ - Камець Д.С. та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» - Марченко І.І. апеляційні скарги підтримали із наведених у них підстав та просять їх задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 апеляційні скарги заперечили та просять їх відхилити.

Позивачі ОСОБА_6, ОСОБА_7 та відповідач ОСОБА_8 в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про день та годину розгляду справи.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарг, законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення, а рішення суду в частині задоволення позову до відповідача ОСОБА_4 та в частині розподілу судових витрат - до скасування з ухваленням в цій частині нового рішення з наступних підстав.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 02 лютого 2015 року рішення Ковельського міськрайонного суду від 11 листопада 2014 року в даній справі в частині задоволення позову до Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» скасовано і провадження у справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_7 до Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» про визнання прилюдних торгів, протоколу проведення прилюдних торгів, акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки недійсними закрите, оскільки відповідача - юридичну особу Приватне підприємство «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» ліквідовано 04.07.2014 року, тобто ще до ухвалення судом рішення від 11 листопада 2014 року.

Задовольняючи позов про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації іпотечного майна - належних ОСОБА_1 житлового будинку та земельної ділянки, які відбулися 16.11.2012 року, протоколу проведення цих торгів від 16.11.2012 року та акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 04.12.2012 року, суд першої інстанції на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, що підтверджуються належними доказами, правильно визначив правовідносини між сторонами, застосував норми матеріального права, що регулюють ці правовідносини, повно та об'єктивно встановив всі допущені порушення проведення прилюдних торгів з реалізації спірного майна, тобто дійшов вірного висновку про необхідність задоволення цих позовних вимог.

Покликання апелянтів, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку, що при проведенні спірних прилюдних торгів не слід застосовувати вимоги Закону України «Про іпотеку» - не заслуговують на увагу.

Загальний порядок реалізації нерухомого майна з прилюдних торгів визначено нормами Закону України «Про виконавче провадження» та Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Мінюсту від 27.10.1999 року № 68/5 (далі - Тимчасове положення).

Згідно з пунктом 1.4 Тимчасового положення організація та проведення прилюдних торгів із реалізації предмета іпотеки здійснюються з урахуванням вимог Закону України «Про іпотеку». Отже, Законом України «Про іпотеку» визначено спеціальний порядок для реалізації з прилюдних торгів предмета іпотеки.

Згідно правової позиції Верховного Суду України (постанова від 26.11.2014 року № 6-174цс14) аналіз норм з точки зору колізії загальної та спеціальної норм дає підстави для висновку про те, що у разі, коли прилюдні торги з продажу майна проводились на виконання судового рішення про стягнення кредитної заборгованості, а судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутнє, то при вирішенні судом питання про наявність чи відсутність порушення встановлених законодавством правил проведення торгів норми Закону України «Про іпотеку» до спірних правовідносин не застосовуються, а застосовуються загальні норми, що регулюють правовідносини з реалізації нерухомого майна з прилюдних торгів, норми Закону України «Про виконавче провадження» та Тимчасового положення.

Оскільки 16.11.2012 року спірні прилюдні торги з продажу житлового будинку та земельної ділянки проводилися на виконання судового рішення про стягнення із ОСОБА_6 і ОСОБА_1 кредитної заборгованості, а судове рішення про звернення стягнення на це майно, як на предмети іпотеки відсутнє, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставне застосування вимог Закону України «Про іпотеку» при організації та проведенні прилюдних торгів.

Покликання апелянтів, що участь у прилюдних торгах брала не лише ОСОБА_8 (через свого представника), а й інші особи - не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються запереченнями на позов, поданими торгуючою організацією 18.07.2013 року, із яких вбачається, що для участі в торгах були зареєстровані чотири учасники, але за день до проведення торгів троє учасників відмовилися від участі в торгах (т.1 а.с.61-62).

Відповідно до п.7.1 Тимчасового положення прилюдні торги вважаються такими, що не відбулися у разі, якщо жоден із покупців не запропонував ціну вищу за стартову ціну лота.

Судом встановлено і вказана обставина не заперечується жодною із сторін, що спірне майно було реалізоване на прилюдних торгах 16.11.2012 року за стартовою ціною 405075 грн. (т.1 а.с.64-67).

Якщо і врахувати, що при проведенні прилюдних торгів брала участь не одна ОСОБА_8, то на підставі п.7.1 Тимчасового положення прилюдні торги слід було вважати такими, що не відбулися.

Колегія суддів вважає підставними посилання ВДВС Луцького РУЮ в тій частині, що на час проведення прилюдних торгів не було необхідності отримувати згоду органу опіки і піклування для реалізації нерухомого майна.

Як вбачається із поданої апеляційному суду копії рішення Луцького міськрайонного суду від 24.06.2010 року цим судовим рішенням ухвалено виселити із спірного житлового будинку без надання іншого жилого приміщення в тому числі і неповнолітніх дітей позивачів ОСОБА_6 і ОСОБА_1 (т.3 а.с.378-379). Зазначене судове рішення на час організації та проведення прилюдних торгів набрало законної сили і уже було виконане, про що ствердила в суді сама позивач ОСОБА_1.

Оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили і було виконане на час проведення прилюдних торгів неповнолітні діти були позбавлені права користування спірним житловим будинком, то отримання згоди органу опіки і піклування при реалізації спірного майна не потребувалось.

Враховуючи наведене, слід виключити із мотивувальної частини рішення суду першої інстанції вказівку суду на те, що прилюдні торги від 16.11.2012 року є незаконними і підлягають визнанню недійсними і тому, що державний виконавець без дозволу органу опіки і піклування передав на реалізацію нерухоме майно, право користування яким мали неповнолітні.

Висновок суду щодо інших підстав визнання незаконними прилюдних торгів є повним, об'єктивним та обґрунтованим.

Разом з тим, задовольняючи позов у тому числі і до відповідача ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі вважають саме його дійсним покупцем майна, а ОСОБА_8 - це удаваний покупець. Рішення суду може вплинути на права ОСОБА_4 і, крім того, він сам заперечив щодо виключення його з числа відповідачів.

Проте, такі висновки суду зроблені з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст.ст.3 ч.1, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Із позовної заяви вбачається, що предметом спору є прилюдні торги з реалізації нерухомого майна, які відбулися 16.11.2012 року. Які порушення при реалізації майна на прилюдних торгах допущені саме ОСОБА_4 - у позовній заяві не зазначено.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 4 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Всупереч наведеній правовій нормі, позивачі не надали жодних доказів в підтвердження своїх вимог саме до ОСОБА_4, як до відповідача по предмету спору.

Сам ОСОБА_4 як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді категорично ствердив, що жодного відношення до спірного будинковолодіння він не має і спір щодо цього майна ніяким чином не впливає на його права та обов'язки.

Покликання позивача та його представника на ту обставину, що сам ОСОБА_4 відмовився на його заміну на належного відповідача, чим стверджується його інтерес до предмета спору - не заслуговують на увагу.

Із письмового клопотання ОСОБА_1 від 03.09.2014 року вбачається, що вона просила виключити з числа відповідачів ОСОБА_4 у зв'язку з тим, що він є неналежним відповідачем, оскільки не приймав участі у спірних торгах та юридично не є набувачем нерухомого майна (т.2 а.с.25).

Якщо врахувати, що ОСОБА_4 відмовився від виключення його з числа відповідачів, то процесуальним законодавством передбачене право позивачів на відмову від позову чи залишення без розгляду позовних вимог до певних відповідачів (ст.ст.27, 31, 174, 207 ч.1 п.5 ЦПК України), однак таким правом позивачі не скористались.

Враховуючи наведене, а саме те, що ОСОБА_4 не був учасником спірних прилюдних торгів, тобто своїми діями не порушив жодних прав та обов'язків позивачів, а тому в зв'язку з цим у задоволенні позову до нього, як до відповідача слід відмовити.

Відповідно до вимог ч.1 ст.88 ЦПК України, враховуючи задоволення апеляційної скарги ОСОБА_4 в частині відмови у позові до нього, на його користь підлягає стягненню з позивачів у рівних частках сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 121 грн. 80 коп. - по 40 грн. 60 коп. з кожного (т.3 а.с.303).

Разом з тим, вимоги ОСОБА_4 про відшкодування йому витрат, пов'язаних з явкою до суду, а саме витрат на пальне, підтверджених поданими ним чеками не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відшкодування витрат сторін, що пов'язані з явкою до суду передбачено ст.85 ЦПК України.

Із наявних у матеріалах справи чеків вбачається, що 12.08.2014 року за придбання 34,10 л пального сплачено 460,01 грн., 03.09.2014 року за придбання 30,15 л пального сплачено 489,94 грн., 25.09.2014 року за придбання 30,63 л пального сплачено 449,95 грн., 11.11.2014 року за придбання 31,96 л пального сплачено 496,65 грн. (т.2 а.с.61, 210).

Розмір витрат на проїзд визначається підтвердженою вартістю пального, необхідного для переїзду до суду на власному автомобілі.

Жодних розрахунків таких витрат ОСОБА_4 не подав як суду першої інстанції, так і апеляційному суду.

Вартість проїзду, яка підтверджена чеками на придбання пального належним чином не обґрунтована. Зокрема, ОСОБА_4 не вказав, який транспортний засіб він використовував з метою явки в судові засідання, яка кількість палива даним транспортом затрачається, не зазначив відстань, яка долалася ним на судові засідання. Відтак, суд позбавлений можливості перевірити правильність таких витрат. Крім того, дані чеки не стверджують, що придбане і використане пальне пов'язане з явкою ОСОБА_4 в судові засідання.

Враховуючи наведені обставини, а саме те, що висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову до ОСОБА_4 зроблені з порушенням норм матеріального і процесуального права, то згідно зі статтею 309 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду в частині вимог до цього відповідача та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову в позові.

Оскільки судом судові витрати на користь позивачів стягнуті з ВДВС Луцького РУЮ та ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», відносно якого провадження у справі закрите у зв'язку з ліквідацією даної юридичної особи, то рішення суду в частині вирішення судових витрат також підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення судового збору за подання позову лише із одного відповідача - Відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції, як особи, винної в незаконній організації та проведенні прилюдних торгів.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційні скарги відповідачів ОСОБА_4, Відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції та третьої особи - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити частково.

Рішення Ковельського міськрайонного суду від 11 листопада 2014 року в даній справі в частині задоволення позову до відповідача ОСОБА_4 та в частині розподілу судових витрат скасувати і ухвалити в цих частинах нове рішення.

В позові ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про визнання прилюдних торгів, протоколу проведення прилюдних торгів, акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки недійсними - відмовити.

Стягнути з Відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції на користь ОСОБА_6 114 грн. 70 коп. (сто чотирнадцять грн. 70 коп.) судових витрат та на користь ОСОБА_1 374 грн. 14 коп. (триста сімдесят чотири грн. 14 коп.) судових витрат.

Виключити з мотивувальної частини рішення вказівку суду на те, що прилюдні торги від 16.11.2012 року є незаконними і підлягають визнанню недійсними і тому, що державний виконавець без дозволу органу опіки і піклування передав на реалізацію нерухоме майно, право користування яким мали неповнолітні.

В решті рішення Ковельського міськрайонного суду від 11 листопада 2014 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 по 40 грн. 60 коп. (сорок грн. 60 коп.) з кожного витрат по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді