Рішення № 42560303, 26.01.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2015 р.Справа № 922/5508/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006", м. Запоріжжя до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків про стягнення коштів в розмірі 110071,27 грн. за участю представників сторін:

Представник позивача - Дмитрієв Є.М., дов. № 21/15 від 08.01.2015р.;

Представник відповідача - ФОП ОСОБА_1 (особисто).

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство "Бізон-Тех 2006", м. Запоріжжя, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків, про стягнення заборгованості в сумі 110071,27 грн., з яких: 40181,40 грн. - сума основного боргу, 39849,61 грн. - сума індексації ціни товару, 30040,26 грн. - сума збитків. Підставою для звернення позивача до господарського суду стало порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки пестицидів № ХВ-П-71 від 02.07.2013р., укладеним між сторонами даного спору. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 04.12.2014р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.12.2014р. о 10:45 год.

З метою надання сторонами додаткових доказів по справі, в судовому засіданні 16.12.2014р. оголошувалась перерва до 26.01.2015р. о 10:30 год.

У призначеному судовому засіданні 26.01.2015р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні. Через канцелярію суду надав додаткові докази по справі (вх. №№ 44882, 2615), які судом долучені до матеріалів справи.

Відповідач в судовому засіданні 26.01.2015р. проти позову заперечував частково, просив суд взяти до уваги, що відповідач є інвалідом другої групи та враховуючи тяжку хворобу та фінансові труднощі, які пов'язані з його підприємницькою діяльністю, не має можливості розрахуватись вчасно та в повному обсязі з існуючою заборгованістю, яка виникла під час виконання ним умов договору поставки пестицидів № ХВ-П-71 від 02.07.2013р. Надані відповідачем письмові пояснення (вх. № 2617) та додаткові докази по справі (вх. № 45467) судом досліджені та долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 26.01.2015р. сторони наголосили на тому, що ними надані всі необхідні для розгляду справи докази та вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, 02.07.2013 року між Приватним підприємством "Бізон-Тех 2006" (постачальник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець, відповідач) було укладено договір поставки пестицидів № № ХВ-П-71 (договір), відповідно до пункту 1.1 якого у порядку, строки та на умовах, визначених цим договором і специфікаціями до нього, постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця пестициди (засоби захисту рослин) та мікродобрива (товар), а покупець зобов'язується приймати цей товар і оплачувати його.

Відповідно до пункту 2.1 договору, найменування (асортимент) товару, його кількість та ціна вказується в специфікаціях до договору, які є невід'ємними його частинами.

Згідно з п. 4.3. договору, дата (термін, строк) поставки товару вказується в специфікаціях.

Згідно з пунктом 5.1 договору покупець зобов'язується оплатити постачальнику товар у строки та в розмірах, що визначені в специфікаціях, а також зобов'язується сплатити суму індексації ціни товару в порядку та строки, визначені цим договором. Якщо в специфікації не вказано дату (термін, строк) оплати товару, то такий товар оплачується покупцем у день його отримання від постачальника. Такий же строк оплати товару діє, якщо між сторонами фактично відбулась поставка товару по накладній, але на такий товар не була підписана специфікація і він попередньо не був оплачений покупцем.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що оплата товару здійснюється покупцем в українських гривнях у безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника.

Згідно з п. 5.1. та п. 7.1.1. договору відповідач зобов'язався оплатити позивачу товар у строки, що визначені в специфікації.

Строки розрахунку за товар вказані в пункті 3 специфікації, згідно з яким граничним строком повного та остаточного розрахунку за товар є 01.10.2013 року.

Згідно з пунктом 5.5. договору ціна товару, що вказана в специфікаціях, визначена на дату їх складання.

Проіндексована сума платежу визначається таким чином: ПСП = (К2/К1) х СП, де ПСП- проіндексована сума платежу, яка підлягає сплаті покупцем постачальнику; СП - сума платежу за товар; К2 - середній курс продажу банками доларів США за гривні на міжбанківському валютному ринку, зафіксований на момент закриття торгів у найближчий попередній до дати платежу день; К1 - курс гривні до долару США на дату складання специфікації, за яким визначалась ціна товару в ній (вказується в специфікаціях). Якщо показник К1 не вказаний у специфікації, то він дорівнює офіційному курсу гривні до долару США, встановленого Національним банком України на дату складання специфікації.

Для розрахунку такої індексації сторони в підпункті 5.5.1 договору визначили, що для показника К2 вони використовують середній курс продажу банками доларів США за гривні (показник АSК на веб-сторінці http.udinform.com. в огляді фінансового дня) на міжбанківському валютному ринку, зафіксований на момент закриття торгів у найближчий попередній до дати платежу день, інформацію про який сторони одержують із веб-сторінки http.udinform.com.

Згідно з підпунктом 5.5.2. договору, у день здійснення платежу покупець самостійно, без пред'явлення йому рахунку з збоку постачальника, проводить його індексацію у встановленому порядку та перераховує постачальнику проіндексовану суму платежу. Якщо К2 є меншим за К1, то ПСП дорівнює СП.

Згідно з пунктом 5.5.4 договору при зверненні постачальника до суду з позовною заявою про стягнення з покупця заборгованості за цим договором, суми прострочених і несплачених покупцем платежів індексуються у вказаному порядку, але показник К2 для них визначається станом на дату складання позовної заяви постачальником про стягнення із покупця заборгованості за цим договором. Якщо показник К2 під час розгляду справи в суді зменшується, то перерахунок суми індексації ціни товару не проводиться.

Відповідно до пункту 5.1, підпунктів 7.1.1., 7.1.3. договору відповідач зобов'язався оплатити товар, у тому числі сплатити суму індексації ціни товару, для чого зобов'язався перед здійсненням будь-якого платежу провести його індексацію в порядку, визначеному договором.

Згідно з підпунктом 5.5.6. договору зобов'язання покупця щодо сплати проіндексованих сум платежів є грошовим зобов'язанням покупця перед постачальником з оплати товару. Сплачені покупцем постачальнику суми у зв 'язку з виконанням цього пункту, що перевищують ціну товару вказану в специфікаціях, є індексацією (тобто, збільшенням) ціни товару.

У пункті 3 специфікації до договору також вказано, що суми платежів підлягають індексації згідно з договором.

Всього за даним договором, сторонами було підписано одну специфікацію до договору №1 від 02.07.2013р., згідно з якою позивач зобов'язався поставити відповідачу товар на суму 40181,40 грн.

Як свідчать матеріали справи, позивач виконав свої зобов'язання за договором та вчасно передав відповідачу товар за специфікацією №1 на загальну суму 40181,40 грн., що підтверджується видатковою накладною № ЗП11929 від 02.07.2013р.

Як зазначив позивач, відповідач свого обов'язку щодо вчасної сплати за отриманий товар не виконав, в зв'язку з чим, у березні 2014р. звернувся до позивача з проханням надати йому відстрочку виконання прострочених грошових зобов'язань за договором , що підтверджується листом-заявою від 27.03.2014р.

15.04.2014р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до договору поставки, відповідно до п. 1 якої відповідач підтвердив суму заборгованості перед позивачем за отриманий та неоплачений за договором товар в сумі 40181,40 грн. та, відповідно до п. 2.1. додаткової угоди взяв на себе зобов'язання сплатити позивачу у строк не пізніше 15.10.2014 року:

- основний борг в сумі 40181,40 грн.;

- заздалегідь погоджені сторонами збитки в сумі 10013.42 грн., що були завдані позивачу відповідачем простроченням оплати товару за договором, які частково компенсують як прострочення, так і втрати позивача за надання чергової відстрочки оплати товару.

У пункті 4 додаткової угоди, сторони домовились, що, якщо відповідачем станом на 15.10.2014р., не будуть належним чином виконані грошові зобов'язання, то замість частини збитків, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу 30040,26 грн., що є повною сумою збитків, заздалегідь погоджених сторонами, завданих простроченням оплати товару за договором поставки, включаючи втрати позивача за надання чергової відстрочки оплати товару відповідачеві.

Підписання додаткової угоди №1 до договору поставки від 02.07.2013р. підтверджено відповідачем під час судового розгляду справи.

Підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду стало невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати за отриманий товар за договором поставки пестицидів № ХВ-П-71 від 02.07.2013р., в зв'язку з чим позивач просить суд стягнути на свою користь суму заборгованості за договором в розмірі 40181,40 грн., суму індексації ціни товару в розмірі 39849,61 грн. та суму погоджених додатковою угодою №1 до договору збитків в сумі 30040,26 грн.

На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем зазначеної суми заборгованості в добровільному порядку.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як свідчать матеріали справи, позивач виконав свої зобов'язання за договором поставки від 02.07.2013р. та вчасно передав відповідачу товар за специфікацією №1 на загальну суму 40181,40 грн., що підтверджується видатковою накладною № ЗП11929 від 02.07.2013р. Однак, в порушення умов договору поставки, відповідач свого обов'язку щодо вчасної сплати за отриманий товар не виконав.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати товару по договору поставки від 02.07.2013р.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право, в тому числі, подавати докази.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати суму боргу за договором поставки від 02.07.2013р. в сумі 40181,40 грн., суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 40181,40 грн. заборгованості по договору поставки належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача суму збитків в розмірі 30040,26 грн. Розглянувши дану вимогу, суд зазначає наступне.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 5 ст. 225 Господарського кодексу України, сторони господарського зобов"язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов"язання чи строків порушення зобов"язання сторонами.

Також відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Згідно зі статтею 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Так, умовою надання відповідачу відстрочки виконання свого зобов'язання за договором поставки від 02.07.2013р. щодо вчасної сплати за отриманий товар, відповідно до підписаної сторонами додаткової угоди №1 до договору поставки від 02.07.2013р., стало визнання відповідачем суми боргу за отриманий товар в розмірі 40181,40 грн. та заздалегідь погоджена сума збитків в розмірі 10013,42 грн., які були завдані позивачу простроченням оплати товару.

У пункті 4 додаткової угоди, сторони домовились, що якщо відповідачем станом на 15.10.2014р. не будуть належним чином виконані грошові зобов'язання, то замість частини збитків відповідач зобов'язаний сплатити позивачу 30040.26 грн., що є повною сумою збитків, заздалегідь погоджених сторонами, завданих простроченням оплати товару за договором поставки, включаючи втрати позивача за надання чергової відстрочки оплати товару відповідачеві.

Так, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем, при зверненні з даною вимогою до господарського суду, доведений факт порушення зобов'язання контрагентом і наявність збитків, заздалегідь визначених у додатковій угоді до договору, тобто причинний зв'язок між порушенням договору і збитками, а також розрахований розмір збитків припускаються існуючими і достовірними, доки несправний боржник не доведе протилежне.

Дана сума збитків була погоджена сторонами після звернення відповідача із заявою до позивача про неможливість вчасно розрахуватись за отриманий товар за договором поставки від 02.07.2013р., з проханням надати відстрочку виконання прострочених грошових зобов'язань за договором, що підтверджується поясненнями відповідача під час розгляду справи, а отже, суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача щодо стягнення на свою користь збитків, завданих позивачеві неналежним виконанням покупцем (відповідачем) умов договору від 02.07.2013р. та підписаної сторонами додаткової угоди №1 до договору від15.04.2014р.

Розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача 39849,61 грн. суми індексації ціни товару, суд задовольняє її, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 189 Господарського кодексу України ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Згідно зі статтею 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах -також за рішенням суб'єкта господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно з частиною 2 статті 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Отже, чинним законодавством України передбачено, що договір може містити умови, що передбачають зміну, у тому числі збільшення ціни товару і обов'язок боржника сплатити кредитору змінену, в даному випадку збільшену, ціну товару, тобто, доплатити суму збільшення ціни товару.

При цьому, законодавство України, у тому числі статті 265, 190 Господарського кодексу України, статті 632 і 655 Цивільного кодексу України, не містять імперативних приписів про те, що ціна товару в договорі повинна бути тільки фіксованою, тобто такою, що не може бути зміненою після укладення договору.

Також, частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України закріплено принцип свободи договору, який визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Сторони в пункті 5.5. договору, за взаємною згодою, передбачили, що:

- ціна товару за договором є такою, що збільшується шляхом індексації покупцем сум платежів за товар на певний індекс, який вираховується у порядку, передбаченому договором, на підставі таких показників: курсу продажу долару США за гривні на міжбанківському валютному ринку на дату, що передує дню оплати товару, і курсу цієї валюти на дату укладення специфікацій;

- покупець зобов"язаний проіндексувати на індекс, що вираховуються згідно з договором, суми своїх платежів в оплату товару і сплатити відповідачу проіндексовані (тобто, збільшені) платежі за товар.

Різниця між сумою проіндексованих платежів і сумою платежів, вказаних в специфікаціях є сумою індексації (тобто, збільшення) ціни товару за договором.

Відповідно до частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частиною 1 статті 632 вказаного Кодексу передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно з частиною 2 статті 524 Цивільного кодексу України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Частиною 3 статті 691 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Враховуючи, що можливість зміни ціни на товар передбачена частиною 3 статті 691 Цивільного кодексу України, пунктом 5.5 договору сторони передбачили спосіб її перегляду та визначили показники, які зумовлюють зміну ціни на товар.

Згідно з пунктом 5.5. договору ціна товару, що вказана в специфікаціях, визначена на дату їх складання.

Відповідно до пункту 5.1, підпунктів 7.1.1., 7.1.3. договору відповідач зобов'язався оплатити товар, у тому числі сплатити суму індексації ціни товару, для чого зобов'язався перед здійсненням будь-якого платежу провести його індексацію в порядку, визначеному договором.

У пункті 3 специфікації до договору також вказано, що суми платежів підлягають індексації згідно з договором.

Отже, за умовами договору повна ціна товару складається з ціни товару, що визначена в специфікаціях, тобто, базової ціни та суми індексації ціни товару, що нараховується в порядку, передбаченому пунктом 5.5. договору і його підпунктами 5.5.1 - 5.5.7.

Згідно з підпунктом 5.5.6. договору зобов'язання покупця щодо сплати проіндексованих сум платежів є грошовим зобов'язанням покупця перед постачальником з оплати товару. Сплачені покупцем постачальнику суми у зв 'язку з виконанням цього пункту, що перевищують ціну товару вказану в специфікаціях, є індексацією (тобто, збільшенням) ціни товару.

Згідно з пунктом 5.5. договору ціна товару, що вказана в специфікаціях, визначена на дату їх складання. Якщо товар буде оплачуватися покупцем не в день складання специфікацій, то всі платежі покупця постачальнику за товар підлягають індексації.

Пункт 5.5 договору і його підпункти 5.5.1 - 5.5.7. містять умови, що передбачають чітко визначений за настання певних обставин порядок та спосіб розрахунку нової ціни товару шляхом індексації сум платежів за товар, що заздалегідь погоджений сторонами в договорі, що дозволяє їм без додаткових домовленостей, переговорів, укладання додаткових угод тощо, відразу визначити нову ціну товару (доплату до базової, первинної ціни договору).

Враховуючи принцип свободи договору та відсутність на це законодавчих обмежень (імперативу), передбачений договором порядок збільшення ціни товару, в залежності від показників певних курсів валют на певні дати, може передбачатися сторонами в договорах поставок.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо наявності достатніх правових підстав для задоволення позову в частині стягнення 39849,61 грн. суми індексації ціни товару.

Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 16.05.2011 року у справі № 32/242-32/243-32/244-32/245, постановах Вищого господарського суду України від 03.06.2010 року у справі №14/345--09, від 06.04.2011 року у справі № 6/330-10, від 24.04.2012 року у справі №8/5005/11964/2011, від 16.05.2012 року у справі №7/277.

Згідно з частиною другою статті 43 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006" доведені, законодавчо обґрунтовані, тому такі, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати в даній справі покладаються на відповідача. Однак, враховуючи те, що відповідач, відповідно до наданих документів, є інвалідом 2 групи, він, відповідно до п. 9 Закону України "Про судовий збір", звільняється від сплати судового збору. Таким чином, судові витрати в даній справі залишаються за позивачем.

Керуючись ст. 55 Конституції України, ст. ст. 11, 15, 16, 22, 524, 525, 598, 612, 623, 626-629, 631, 632, 655, 691 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 179, 189, 190, 193, 224, 225, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61138, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006" (69005, м. Запоріжжя, вул. Новицького Якова, 11, код ЄДРПОУ 34216986) суму заборгованості в розмірі 110071,27 грн., з яких 40181,40 грн. - сума основного боргу, 39849,61 грн. - сума індексації ціни товару, 30040,26 грн. - сума збитків.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 31.01.2015 р.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/5508/14