Постанова № 42560032, 27.01.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2015 року м. ПолтаваСправа №816/4755/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петрової Л.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лисака С.В.,

представника відповідача - Трунової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Укртрансінспекції у Полтавській області, треті особи: ОСОБА_3, Ленінський відділ державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

01 грудня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Територіального управління Головавтотрансінспекції у Полтавській області, треті особи: ОСОБА_3, Ленінський відділ державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про скасування постанови про застосування фінансових санкцій від 28 січня 2013 року №031001.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що постановою начальника Управління Укртрансінспекції у Полтавській області від 28 січня 2013 року №031001 до ОСОБА_2 було застосовано штраф за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", у сумі 1700,00 грн. Позивач не погоджується з даною постановою, посилаючись на те, що у листопаді 2012 року ОСОБА_2 продав належним йому автомобіль ВАЗ 21011 д.н. НОМЕР_2 ОСОБА_3 Про подальшу долю автомобіля йому нічого невідомо. Отже, позивач вважає, що відсутній саме факт вчинення ним правопорушення у сфері експлуатації автомобільного транспорту, а тому, постанова про накладення на нього адміністративно-господарського штрафу є такою що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні 27 січня 2015 року допущено заміну відповідача у справі з Територіального управління Головавтотрансінспекції у Полтавській області на його правонаступника Управління Укртрансінспекції у Полтавській області.

Позивач у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи /а.с. 61/.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

У своїх письмових запереченнях зазначав, що під час проведення перевірки у водія були відсутні документи, які передбачені статтею 39 Закону України "Про автомобільний транспорт". Також вказав, що перевірка позивача була проведена у відповідності до Закону України "Про автомобільний транспорт" та постанови Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 "Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті", а посилання позивача на той факт, що ОСОБА_2 видав довіреність на розпорядження автомобілем, не звільняє його від відповідальності, як власника майна.

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи /а.с. 64-67/.

Представник третьої особи Ленінського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції у судове засідання не з'явився, надіслав суду клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника /а.с. 38/.

З урахуванням даної явки сторін, суд звертає увагу на приписи частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства, відповідно до якої адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на викладене, враховуючи, що ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом 01 грудня 2014 року, беручи до уваги, що позивач не з'явився у судове засідання, а у матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи по суті, суд приходить до висновку про можливість розгляду даної справи за даної явки та наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до завдання на перевірку від 08 січня 2013 року №090407 державними інспекторами Управління Укртрансінспекції у Полтавській області перевірено автомобіль марки ВАЗ 21011 ЗНГ, номерний знак НОМЕР_2, який згідно свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 належить ОСОБА_2 /а.с. 49/. За кермом згідно посвідчення водія серії НОМЕР_5 перебував ОСОБА_3

Правомірність порядку та підстав проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами даної перевірки складено Акт перевірки від 08 січня 2013 року №067455, у якому зафіксовано порушення вимог статті статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: не оформлення ліцензійної картки /а.с. 50/.

Водій ОСОБА_3 ознайомлений з Актом перевірки, зазначивши, що ліцензійну картку забув вдома, про що свідчить його підпис у відповідній графі Акту.

Зазначений Акт надіслано на адресу Управління Укртрансінспекції у Полтавській області для розгляду та прийняття рішення.

За адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 08 січня 2013 року, ОСОБА_2 було надіслане повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 28 січня 2013 року у приміщенні Управління Укртрансінспекції у Полтавській області /а.с. 53/, яке отримано адресатом 18 січня 2013 року, про що свідчить підпис на корінці зворотного повідомлення, копія якого залучена до матеріалів справи /а.с. 53/.

28 січня 2013 року начальником Управління Укртрансінспекції у Полтавській області було розглянуто справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт та, враховуючи наявність підстав, винесено постанову №031001, якою, за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", на ОСОБА_2 накладено штраф у сумі 1700,00 грн /а.с. 9/.

Позивач не погодився із зазначеною постановою та оскаржив її до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" 05 квітня 2001 року №2344-III.

Управління Укртрансінспекції у Полтавській області діє відповідно до Положення про Управління Укртрансінспекції у Полтавській області, затвердженого наказом Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті від 07 березня 2012 року №28 та є територіальним органом Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті.

Процедуру здійснення державного контролю визначено постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті" від 08 листопада 2006 №1567.

Частиною першою статті 5 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Статтею 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.

Статтею 2 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про транспорт" нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, організації безпеки руху тощо, є обов'язковими для власників транспорту.

Статтею 34 Закону України "Про автомобільний транспорт", передбачено, що автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Згідно статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі:

для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, інші документи, передбачені законодавством України.

Визначення термінів "автомобільний перевізник" та "водій" наведено у статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт". Так, автомобільний перевізник це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Статтею 319 Цивільного кодексу України визначено порядок та умови здійснення права власності.

Під здійсненням права власності суд розуміє умови й порядок реалізації власником своїх правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо належного йому майна. Такі правомочності власник може здійснювати самостійно або за допомогою інших осіб (представників, управителів тощо).

Частиною другою статті 319 Цивільного Кодексу України позивачу надано право розпоряджатися належним йому майном на свій власний розсуд.

Згідно частини четвертої статті 319 зазначеного Кодексу власність зобов'язує.

Тобто, позивач має не лише права володіння, користування та розпорядження, а і обов'язок не використовувати належне йому майно на шкоду іншим особам.

Таким чином доводи ОСОБА_2 про те, що позивач продав автомобіль ОСОБА_3, який допустив порушення та повинен нести відповідальність за порушення, суд вважає необґрунтованими, оскільки доказів продажу автомобіля позивачем не надано, а обов'язок контролювати стан майна лежить на власникові.

Більш того, представником відповідача залучено до матеріалів справи довідку про транспортний засіб ВАЗ 21011 ЗНГ, д.н.з. НОМЕР_2, зі змісту якої судом встановлено, що транспортний засіб ВАЗ 21011 ЗНГ, д.н.з. НОМЕР_2 належить ОСОБА_2 /а.с. 74/.

Суд зазначає, що у разі порушення порядку користування ОСОБА_3 транспортним засобом ОСОБА_2, останній, як власник, не позбавлений права витребувати належне йому майно, припинити право користування майном ОСОБА_3 та вимагати відшкодування завданих збитків.

Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, станом на 08 січня 2013 року (дату проведення перевірки автомобіля) ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець, серед основних видів діяльності ФОП ОСОБА_2 зазначено діяльність таксі /а.с. 57-58/.

Факт керування автотранспортним засобом іншою особою не є підставою для скасування постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу від 28 січня 2013 року №031001, оскільки ОСОБА_3 (водію) транспортний засіб не належить на праві власності, він лише має право керування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем, як власником автомобіля ВАЗ 21011 ЗНГ, д.н.з. НОМЕР_2, було допущено порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: надання послуг з перевезень пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 39 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Згідно з пунктами 25-27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 справа про порушення розглядається посадовою особою органу державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій.

На противагу доводам позивача щодо неповідомлення про розгляд справи про порушення до матеріалів справи залучено копію повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 28 січня 2013 року у приміщенні Управління Укртрансінспекції у Полтавській області /а.с. 53/, яке отримано адресатом 18 січня 2013 року, про що свідчить підпис на корінці зворотного повідомлення /а.с. 53/.

Стаття 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлює відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надано достатні аргументи та доводи, які свідчать про те, що Управління Укртрансінспекції у Полтавській області при винесенні постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 28 січня 2013 року №031001 року, діяло у відповідності до вимог чинного законодавства, тобто у межах наданих йому повноважень.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, тому у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.

Відповідно до положень частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1827,00 грн) та не більше 4 розмірів мінімальних заробітних плат (4872,00 грн).

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено 147,00 грн, таким чином, позивач має недоплачену суму пропорційно відхиленої суми вимог, що становить 1680,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління Укртрансінспекції у Полтавській області, треті особи: ОСОБА_3, Ленінський відділ державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про скасування постанови відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 до Державного бюджету України (на розрахунковий рахунок: 31213206784002, отримувач коштів: УДКСУ у м. Полтаві Полтавської області, 22030001; Банк отримувача: ГУДКСУ у Полтавській області, МФО: 831019; Код ЄДРПОУ: 38019510; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Призначення платежу: судовий збір, за позовом ОСОБА_2, Полтавський окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ 35521510) судовий збір у розмірі 1680,00 грн /одна тисяча шістсот вісімдесят гривень 00 копійок/.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 31 січня 2015 року.

Суддя Л.М. Петрова