Ухвала суду № 42559937, 04.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2015 року Справа: № 826/16226/14

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Правління Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 ( далі - позивач ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Правління Пенсійного фонду України ( далі - відповідач ) про:

- визнання бездіяльності Правління ПФУ у виконанні обов'язку по внесенню змін до основного документу діяльності ПФУ - «Порядок подання та оформлення документів для призначення пенсій» у відповідності з Рішенням КСУ № 25-рп/2009 від 07.10.2009 р. - актом порушення матеріальних прав позивача ( далі - позовна вимога № 1 );

- зобов'язання Правління ПФУ негайно внести та затвердити зміни у Порядок подання та оформлення документів для призначення пенсій, які б забезпечували документальне виконання та реальну виплату пенсій всім українським пенсіонерам, які мешкають за межами України, згідно з рішенням КСУ № 25-рп/2009 від 07.10.2009 р. ( далі - позовна вимога № 2 );

- зобов'язання Правління ПФУ визначити уповноважене територіальне управління ПФУ ( бажано за місцем проживання позивача перед виїздом з України ) та дати йому вказівку: прийняти у позивача необхідні документи для призначення пенсії за віком; призначити та виплачувати позивачу в Ізраїль пенсію за віком з 03.08.2014 р. ( дата першого звернення в ПФУ ), згідно з Конституцією та діючим пенсійним законодавством України ( далі - позовна вимога № 3 ).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2014 року від 25 листопада 2014 року адміністративний позов у частині позовних вимог № 1 та № 2 було залишено без розгляду.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову про задоволення адміністративного позову, так як, на думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 1 ст. 197 КАС України розглядає справу за їх відсутності в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, з 01.09.1962 р. по 05.07.1966 р. позивач навчався у Симферопольському будівельному технікумі, працював на підприємствах України до 2000 року і набув загальний трудовий стаж 34 року.

05.05.2000 р. ОСОБА_2 виїхав на постійне місце проживання у державу Ізраїль.

07.10.2009 р. Конституційний Суд України ухвалив рішення № 25-рп/2009, яким, як стверджує позивач, установив законне право всіх без виключення українських пенсіонерів, що проживають поза межами України, на отримання заробленої в Україні пенсії, що, на його думку, є безумовною підставою для внесення Правлінням ПФУ змін до Порядку подання та оформлення документів для призначення ( перерахунку ) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою ПФУ від 25.11.2005 р. № 22-1 ( далі - Порядок № 22-1 ).

Зазначений Порядок № 22-1 був опублікований в Офіційному віснику України від 11.01.2006 р. (2005 р., № 52, стор. 728, стаття 3383, код акту 34788/2005) та набрав чинності з дня опублікування, тобто з 11.01.2006 р., опублікований у мережі Інтернет, зокрема, на офіційному сайті Верховної Ради України. Посиланням на цей акт міститься також на офіційному сайті ПФУ.

Рішення Конституційного суду України від 07.10.2009 р. № 25-рп/2009, на підставі якого, як вважає позивач, Правління ПФУ повинно було внести зміни до вказаного Порядку, було опубліковано в офіційному виданні «Офіційний вісник України» від 02.11.2009 р. ( 2009 р., № 82, стор. 52, стаття 2792, код акту 48235/2009 ), у Віснику Конституційного суду України ( 2009 р., № 6, стор. 47 ), а також розміщено на офіційному сайті КС України та ВР України.

Судова колегія встановила, що постановляючи рішення про залишення позовної заяви в частині позовних вимог №№ 1, 2 без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення з адміністративним позовом до суду та не зазначив жодних поважних причин його пропуску, а також, що з матеріалів справи вбачається обізнаність ОСОБА_2 щодо прийняття КС України рішення від 07.10.2009 р. № 25-рп/2009 ще у 2010 році, однак, до суду він звернувся лише 14.10.2014 р.

Дослідивши матеріали справи та підстави апеляційного перегляду, у відповідності з нормами діючого законодавства, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Кодексом адміністративного судочинства України ( далі - КАС України ).

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

У п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України закріплено, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, у разі пропуску особою строку звернення до суду, правовими підставами для його поновлення можуть бути виключно поважні причини, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що, як було правильно встановлено судом першої інстанції, і Рішення КС України від 07.10.2009 р. № 25-рп/2009, на підставі якого позивач вважає за необхідне внести зміни до Порядку № 22-1, і сам Порядок № 22-1 були опубліковані в офіційних друкованих виданнях та на офіційних сайтах відповідних влади з моменту їх прийняття та були доступні для ознайомлення кожної особи, незалежно від її місцезнаходження.

З огляду на це, колегія суддів вважає, що позивач міг ознайомитися з вказаними Рішенням КС України та Порядком № 22-1 ще в 2009 році та звернутися за захистом свого права до суду вчасно, однак, свідомо цього не зробив.

При цьому, судова колегія зазначає, що ані при зверненні з адміністративним позовом, ані при подачі апеляційної скарги ОСОБА_3 не заперечує те, що він був обізнаний щодо прийняття КС України такого рішення і щодо його співвідношення з Порядком № 22-1.

Доводи апеляційної скарги позивача зводяться до оскарження ним бездіяльності відповідача щодо нездійснення ним призначення і виплати позивачу пенсії через відповідне уповноважене територіальне управління, що по суті становить третю позовну вимогу даного адміністративного позову, за результатами розгляду якої суд першої інстанції ухвалив постанову, яка не оскаржується апелянтом.

Водночас, жодних обґрунтувань поважності причин пропуску звернення з адміністративним позовом до суду в частині позовних вимог №№ 1, 2 апелянтом вказано не було.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності залишити адміністративний позов ОСОБА_3 в частині позовних вимог №№ 1, 2 без розгляду та приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2014 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Карпушова О.В.