Постанова № 42559910, 31.01.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

31 січня 2015 року № 826/10050/14

За позовомНаціонального агентства України з питань державної службидоДержавної виконавчої служби Українипро визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії

Головуючий суддя: Кротюк О.В.

Судді: Бояринцева М.А.

Літвінова А.В.

Обставини справи:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Національне агентство України з питань державної служби з позовом до Державної виконавчої служби України.

Позивач просить суд:

- Визнати протиправними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо порушення порядку надсилання документів виконавчого провадження;

- Визнати протиправними та скасувати постанови про накладення штрафів від 28 квітня та 13 травня 2014 року у виконавчому провадженні № 42620828;

- Визнати протиправним та скасувати подання від 15 травня 2014 року № 499/7 про притягнення винних службових осіб Національного агентства України з питань державної служби до кримінальної відповідальності за умисне невиконання виконавчого листа Вищого адміністративного суду України від 17 березня 2014 року № К-800/17692/13;

- Визнати протиправним та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 15 травня 2014 року;

- Визнати протиправними та скасувати постанови про відкриття провадження щодо стягнення виконавчого збору та штрафів від 23 травня 2014 року (ВП № 43410181, № 43410112, № 43410038);

- Визнати протиправними та скасувати постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 16 червня 2014 року;

- Визнати протиправними та скасувати заяви про виконання постанови щодо стягнення виконавчого збору та штрафів від 16 червня 2014 (далі всі разом - оскаржувані рішення).

Відповідач заперечив проти позовних вимог, з підстав, викладених усно.

В порядку ч.4 ст.122 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Постановою Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2014 року (справа № К/800/17692/13; далі - Постанова) визнано протиправним і скасовано наказ Національного агентства України з питань Державної служби України від 04 вересня 2012 року № 344-к/о «Про звільнення ОСОБА_2». Постановлено, зокрема, поновити ОСОБА_2 з 04 вересня 2012 року на посаді заступника начальника управління - начальника відділу контролю за дотриманням законодавства про державну службу Контрольного управління Національного агентства України з питань Державної служби України.

17.03.2014 року Вищим адміністративним судом України видано виконавчий лист на виконання вказаного вище рішення на підставі якого 21.03.2014 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 42620828 про поновлення ОСОБА_2 з 04 вересня 2012 року на посаді заступника начальника управління - начальника відділу контролю за дотриманням законодавства про державну службу Контрольного управління Національного агентства України з питань Державної служби України.

Вказана вище постанова про відкриття виконавчого провадження була отримана боржником (позивачем) 28 березня 2014 року.

На цю постанову боржником було сформовано і направлено 31 березня 2014 року листа до виконавчої служби щодо наявності причин, які ускладнюють виконання судового рішення та повідомляє про обставини звернення до суду щодо встановлення порядку і способу виконання судового рішення.

Іншим листом від 10 квітня 2014 року боржник повідомив виконавчу службу про ускладнення вирішення його звернення про встановлення способу і порядку виконання судового рішення з тих підстав, що справа не повернулася до суду першої інстанції.

14 квітня 2014 року до позивача надійшла вимога державного виконавця про негайне виконання судового рішення.

15 квітня 2014 року боржник листом № 1854/10-14 повідомив виконавчу службу про наявність обставин які ускладнюють виконання судового рішення, оскільки посади на яку потрібно поновити стягувача у штатному розписі боржника немає, на підтвердження чого надано відповідні документи про це.

З огляду на вказані обставини позивач вважає, що в нього наявні поважні причини невиконання судового рішення, що зумовлює необхідність задоволення його позову в цілому

Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Стаття 76 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 606-XIV від 21.04.1999; далі - Закон) деталізує питання виконання рішення про поновлення на роботі.

Вказаною нормою встановлено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. У разі невиконання власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника на них накладається штраф та застосовуються інші заходи, передбачені законом.

Як вбачається судом з акту державного виконавця від 15.05.2014 року ВП № 42620828 станом на 15.05.2014 року рішення ВАСУ не виконано. Підтверджуючих документів виконання такого рішення не надано.

В поданні про притягнення винних службових осіб позивача (від 15 травня 2014 року № 499/7) на сторінці 2 у першому абзаці державним виконавцем зазначено, що питання на які посилається боржник у листі від 01.04.2014 року про неможливість виконання судового рішення при прийнятті судом рішення про поновлення ОСОБА_2 розглядались.

З вказаного судом вбачається, що державним виконавцем свої, оскаржувані позивачем рішення, мотивованої невиконанням судового рішення та відсутності поважних причин такого невиконання.

Суд погодиться з такими висновками з огляду на наступне.

Так, ВАСУ у Постанові встановив і зазначив таке:

«…

Як встановлено судами та вбачається із матеріалів справи, відповідно до змін у структурі і штатному розписі в Національному агентстві України з питань Державної служби України утворено три нових підрозділи - сектору розгляду звернень громадян і роз'яснювальної роботи (пп. 2.3.), сектору взаємодії з громадськістю та засобами масової інформації (пп. 5,4.), а також служби внутрішнього аудиту (п. 11), відбулись зміни назв окремих посад інших структурних підрозділів, і введено нову посаду заступника начальника управління - начальника відділу контролю за дотриманням законодавства про державну службу та взаємодії з територіальними органами.

Отже, в результаті змін в організаційній структурі і штатному розписі Національного агентства України з питань Державної служби України фактично було змінено лише назву посади заступника начальника управління - начальника відділу контролю за дотриманням законодавства про державну службу Контрольного управління на заступника начальника управління - начальника відділу контролю за дотриманням законодавства про державну службу та взаємодії з територіальними органами, яку обіймав позивач. При цьому функціональні обов'язки начальника відділу контролю за дотриманням законодавства про державну службу та взаємодії з територіальними органами фактично не змінились.

Враховуючи, що займана позивачем посада не скорочувалась, а лише змінилась її назва, фактичне скорочення чисельності або штату працівників не відбулося, колегія суддів вважає передчасним висновок судів про те, що у відповідача виникли обставини для майбутнього звільнення позивача з підстав, передбачених п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. …»

Згідно положень п.6 ст. 40 "Кодекс законів про працю України" (від 10.12.1971) встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.

Враховуючи вищенаведене у сукупності суд вважає, що жодних поважних причин, які перешкоджають боржнику виконати рішення суду немає. Зміна найменування посади не є такою перешкодою, оскільки як було встановлено судом, займана стягувачем посада не скорочувалась, а лише змінилась її назва, фактичне скорочення чисельності або штату працівників не відбулося.

Згідно зі статтею 89 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Вказане судом свідчить про безпідставність позовних вимог, оскільки судове рішення не було виконано боржником без поважних причин.

Враховуючи те, що всі інші рішення (після вимоги і відповідного штрафу) є похідними від обставин виконання Постанови, а інших підстав позивачем щодо протиправності оскаржуваних рішень не зазначено, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позовних вимог.

Щодо дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо порушення порядку надсилання документів виконавчого провадження суд зазначить наступне.

У відповідності до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивачем не зазначено жодної норми Закону, якою встановлено порядок відправлення кореспонденції та яку було порушено державним виконавцем. Не дивлячись на це, судом під час розгляду справи на предмет наявності порушень ст.31 Закону, яка регулює питання надсилання документів виконавчого провадження, не встановлено. Вказане зумовлює безпідставність і необґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Заяви про виконання постанови щодо стягнення виконавчого збору та штрафів не є тими рішеннями які можуть бути оскаржені, оскільки такими є лише відповідні постанови держаних виконавців. Проте суд вважає належним відмовити у їх задоволенні, оскільки підстави для закриття провадження в цій частині відсутні.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач в силу положень частини 2 статті 71 КАС України спростував покликання позивача і довів відповідність оскаржуваних рішень вимогам ч.3. ст.2 КАС України.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, то судові витрати позивача не відшкодовуються.

Керуючись ст. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.

Головуючий суддя О.В. Кротюк

судді М.А. Бояринцева

А.В. Літвінова