Постанова № 42559895, 02.02.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

02 лютого 2015 року № 826/18279/14

За позовом«Багатогалузевого об'єднання Інтербуд» Української Спілки ветеранів АфганістанудоВідділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Українипро визнання протиправною та скасування постанови

Головуючий суддя: Кротюк О.В.

Судді: Бояринцева М.А.

Літвінова А.В.

Обставини справи:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося «Багатогалузеве об'єднання Інтербуд» Української Спілки ветеранів Афганістану (далі-позивач) з позовом до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (далі-відповідач) про визнання протиправною і скасувати постанов від 31 жовтня 2014 року ВП №33940218 про стягнення виконавчого збору та постанови від 31 жовтня 2014 ВП №33940218 про повернення виконавчого документа стягувачу (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 09.12.2014 № 32).

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у письмовому запереченні, долученому до матеріалів справи.

В порядку частини 6 ст.128 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

15.08.2012р. Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Вовченком Олександром Васильовичем було відкрите виконавче провадження ВП№33940218 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 11 березня 2011 року №1104.

У відповідності до вказаного виконавчого документа було запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно «БО Інтербуд» УСВА, яке передане в іпотеку ПАТ «Укрінбанк» в особі Дніпровської філії ПАТ «Укрінбанк» на підставі іпотечного договору №2007-71, посвідченого 10.08.2007 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим номером №4650, а саме: вбудовано - прибудоване приміщення магазину, загальною площею 612,2 мІ за адресою м. Черкаси, вул. Гагаріна, 77; вбудовано - прибудоване приміщення відділення зв'язку (стоматологічна поліклініка), загальною площею 97,8 мІ, яке знаходиться за адресою м. Черкаси вул. Гагаріна, 73; вбудовано - прибудоване приміщення міні - поліклініка, загальною площею 442,7 мІ, яке знаходиться за адресою м. Черкаси, вул.Гагаріна,77,79;вбудовано - прибудоване приміщення аптека, загальною площею 399,0 мІ, яке знаходиться за адресою м. Черкаси, вул. Гагаріна, 77,79, що належить «БО Інтербуд» УСВА на праві власності.

26 червня 2013 року господарський суд Черкаської області виніс ухвалу у справі 925/735/13, якою зупинив стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 11 березня 2011 року №1104.

Постановою державного виконавця виконавче провадження від 28.08.2013 року ВП№ 33940218 було зупинено.

14 жовтня 2013 року господарський суд Черкаської області ухвалив рішення по справі № 12/5026/1661/2012, яким частково задовольнив позовні вимоги ПАТ «УКРІНБАНК» і стягнув солідарно з Приватного акціонерного товариства «Експоінвест» і «Багатогалузеве об'єднання «Інтербуд» Української Спілки ветеранів Афганістану на користь ПАТ «УКРІНБАНК» - 22 000 000 грн. кредиту, 3 324 219 грн. 93 коп. пені по кредиту, 6 503 744 грн. 46 коп. процентів, 904 324 грн.23 коп. пені по процентах, а також судові витрати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 року по справі №12/5026/1661/2012 рішення господарського суду Черкаської області змінено, стягнуто солідарно з приватного акціонерного товариства «Експоінвест» та ««Багатогалузеве об'єднання «Інтербуд» УСВА 22 000 000 кредиту, 6 503 744 грн.46 коп. процентів, 236 015 грн. 24 коп. пені по процентах та 54 665 грн. 06 коп. судових витрат, а всього 28 794 424 грн. 76 коп.

28 липня 2014 року господарський суд Черкаської області виніс ухвалу у справі № 12/5026/1661/2012, якою затвердив мирову угоду, укладену між ПАТ «Урінбанк», ПрАТ «Експоінвест» і «БО Інтербуд» УСВА. У відповідності до п.3.1 мирової угоди, затверджено судом, в рахунок погашення боргу за названими судовими рішеннями та з метою повного задоволення всіх грошових вимог ПАТ «УКРІНБАНК» до ПрАТ «Експоінвест» і «БО Інтербуд» УСВА за кредитним договором №2007-70 від 10.08.2007р.

28 жовтня 2014 року ПАТ «Укрінбанк» звернулось до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України із заявою №6945/0/2-14 у ВП №33940218, в якій зазначило, що у зв'язку із укладенням сторонами мирової угоди, затвердженої господарським судом і переходом прав власності на об'єкти, що вказані у виконавчому написі до Банку, а також відсутністю предмету спору, просить повернути виконавчий напис без виконання.

31 жовтня 2014 року, розглянувши заяву ПАТ «Укрінбанк» старший державний виконавець Кеда М.В. виніс постанову про повернення виконавчого документу стягувачу та виділив у окреме виконавче провадження постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 31.10.14р ВП №33940218.

Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно із ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» від 24.01.1999 №606-ХІV (далі - Закон №606), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 2 статті 25 Закону №606 передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону №606, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Також суд приймає до уваги положення пункту 6 Постанови Пленуму ВАСУ від 13 грудня 2010 року №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» згідно якого: «… постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку…».

За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

Таким чином, підставою для стягнення з боржника виконавчого збору є ненадання ним документального підтвердження виконання (невиконання) рішення у строк, встановлений Законом №606, для добровільного виконання рішення.

З матеріалів справи судом вбачається відсутність документів боржника про виконання своїх зобов'язань у строк, встановлений Законом №606, для добровільного виконання рішення.

Доводи позивача в частині того, що відповідачем було неправомірно використано норми ЗУ «Про виконавче провадження» при винесені постанови про повернення виконавчого документу стягувачу на думку суду є безпідставними, адже з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що відповідачем на підставі п.1 ч.1 ст.47 зазначеного закону, а саме, за заявою стягувача (а не відсутності майна), було повернуто виконавчий документ стягувачу.

Частиною першою ст.28 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий збір стягується у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання.

З матеріалів виконавчого провадження можна побачити, що рішення суду у встановлений законом строк добровільно не було виконано боржником, що зумовило початок його примусового виконання. Підтвердженням початку останнього є, зокрема: утворення виконавчої групи (згідно доручення № 12-0-35-2639/5-539/4), складання актів про арешт та опис майна від 30.04.2013, призначення експерта (постанова від 14.06.2013 року ВП № 33940218) для здійснення незалежної оцінки вартості майна позивача, наявність звітів про незалежну оцінку майна, що містяться в матеріалах справи ВП №33940218.

Доводи позивача щодо постанови про закінчення виконавчого провадження № 25733049 судом до уваги не приймаються, оскільки не стосуються предмету спору в цій адміністративній справі. Поряд з цим, позивач повинен був вказані доводи адресувати у питанні оскарженні постанови про відкриття виконавчого провадження № 33940218, що, згідно позовних вимог позивача, не є предметом розгляду.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення позову, а оскаржувані рішення є такими що відповідають вимогам ч3. ст. 2 КАС України.

Керуючись ст. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги та набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Кротюк

судді М.А. Бояринцева

А.В. Літвінова