Ухвала суду № 42559823, 21.01.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2015 р.Справа № 818/2977/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.11.2014р. по справі № 818/2977/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЄБО ПЛЮС"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "СЄБО ПЛЮС" (надалі по тексту позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (надалі по тексту відповідач) в якому просив суд:

-скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.09.2014 р. № 0002522204 та № 0002532204.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.11.2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СЄБО ПЛЮС" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 02 вересня 2014 року № 0002522204 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "СЄБО ПЛЮС" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 196313 ( сто дев'яносто шість тисяч триста тринадцять) грн. та № 0002532204 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2014 року у розмірі 22950 ( двадцять дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят) грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.11.2014 року у повному обсязі та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 04 серпня 2014 року по 08 серпня 2014 року відповідачем була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "СЄБО ПЛЮС" з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з ПП «СУМИ-РУНО» за період з 01.03.2014 р. по 31.03.2014 р.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт № 2920/22- 04/38396889/328 від 15.08.2014 р. (а.с.45-51).

З висновку вказаного акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення рядка 24 декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року на суму 22950,00 грн. та заниження податку на додану вартість у березні 2014 року на суму 157050,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.09.2014 р. № 0002522204, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 196313 (а.с.41) та № 0002532204, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2014 року у розмірі 22950 (а.с.43).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийшов до висновку про заниження позивачем податку на додану вартість за березень 2014 року та завищення від'ємного значення з ПДВ за березень 2014 року у зв'язку з неправомірним завищенням позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ПП «Суми-руно», які документально не підтверджені.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана платником податку.

Між тим, колегія суддів зазначає, що визначальною умовою для формування податкового кредиту за певними господарськими операціями є реальність цих господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем доведено реальність спірних господарських операцій за якими був сформований податковий кредит, виходячи з наступного.

Між ТОВ «СЄБО ПЛЮС» (покупець) та ПП «СУМИ-РУНО» (продавець) було оформлено договір купівлі-продажу від 16.06.2013 року №16 (а.с.11-12).

В березні місяці 2014 року на підставі договору купівлі -продажу № 16 від 16.06.2013 року позивач придбав у ПП «СУМИ-РУНО» тканину Fabric з синт волокон поф.65% п/е 35% віскоза.

Факт придбання вказаного товару підтверджується видатковою накладною, податковою накладною, платіжними дорученнями.

У п.3.1. договору купівлі-продажу № 16 від 16.06.2013р. визначено, що якість товару повинна відповідати вимогам установленим законодавством для цього виду товару (ТУ, ТОСТ,сертифікат).

Даний пункт договору встановлює вимоги якості товару, які саме установлені законодавством.

У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 446 від 14.05.2008 року "Про затвердження Порядку митного оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України та підлягають обов'язковій сертифікації в Україні, і визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" передбачена обов'язкова сертифікація товарів, що ввозяться на митну територію, але визначений законодавством перелік не містить коду товару за УКТЗЕД 5515119000 - тканина, яка б підлягала обов'язковій сертифікації.

Згідно ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію" № 46-93 від 10.05.1993 сертифікація в Україні поділяється на обов'язкову та добровільну. Оскільки товар не підпадає під вимоги обов'язкової сертифікації він може бути сертифікованим тільки у добровільному порядку, а положення п.3.1. договору саме вказують на вимоги якості, які установлені законодавством тобто обов'язкові.

Виходячи з вказаного, у позивача відсутні зобов'язання щодо надання сертифікату або інших документів щодо підтвердження якості товару.

Фактичне переміщення товару у просторі підтверджується товарно-транспортними накладними, згідно яких пунктом розвантаження товару зазначена адреса: м. Суми, пр. Курський, 147.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортування товарно-матеріальних цінностей, які були придбані позивачем в ПП «СУМИ-РУНО» на підставі договору купівлі-продажу № 16 від 16.06.2013 року, що відбулось з складських приміщень ПП «СУМИ-РУНО», що знаходяться за адресою м. Суми, вул. Курська, 147 в складські приміщення позивача, що знаходяться за адресою м. Суми, вул. Курська, 147, здійснювалось не автомобільним транспортом на договірних засадах, а за допомогою візків вантажних промислових, які знаходяться в оренді у позивача на підставі договору оренди обладнання № 30/4 від 01.04.2013 року, акту прийому-передачі № 2 до договору оренди. Складські приміщення знаходяться на одній території індустріального парку «Патріот» на відстані на якій здійснення перевезення автомобільним транспортом економічно не доцільно.

Отже, позивачем документально підтверджено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «СУМИ-РУНО».

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставного донарахування позивачу грошового зобов'язання з ПДВ за спірний період та зменшення від'ємного значення з ПДВ.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.11.2014р. по справі № 818/2977/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Макаренко Я.М.Судді Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. Повний текст ухвали виготовлений 26.01.2015 р.