Постанова № 42559502, 28.01.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2015 року Справа № 904/7869/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. - (доповідача),

суддів: Березкіної О.В., Дарміна М.О.

Секретар судового засідання: Мацекос І.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Руських Т.Л. представник, довіреність № 27/11-03 від 27.11.14;

від відповідача: Ковальчук І.В. представник, довіреність № 73-66-66-2/520-Д від 03.10.14;

представник третьої особи не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Укрметалоторг" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2014 року у справі №904/7869/14

за позовом Приватного акціонерного товариства "Укрметалоторг", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", м. Київ

третя особа, яка не заявляє вимог на предмет спору на боці відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркет Стіл", с. Сабівка

про визнання недійсним іпотечного договору, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2014 року у справі №904/7869/14 (суддя Кеся Н.Б.) в позові Приватного акціонерного товариства "Укрметалоторг", м. Дніпропетровськ, до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", м.Київ, про визнання недійсним іпотечного договору відмовлено.

Рішення господарського суду обґрунтоване тим, що спірний іпотечний договір за відсутністю рішення загальних зборів акціонерів позивача щодо його вчинення або його ухвалення не відповідає вимогам Закону. Водночас судом відмовлено в позові про визнання спірного іпотечного договору у зв'язку із застосуванням загального строку позовної давності у спорі між сторонами за клопотанням відповідача.

Не погодившись з рішенням господарського суду, з апеляційною скаргою до Дніпропетровського апеляційного господарського суду звернувся позивач, в якій просить зазначене рішення суду скасувати, прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини щодо початку строку відліку позовної давності. Скаржник посилається на те, що укладення договору іпотеки не відображається у фінансовій звітності підприємства, отже висновки Ревізійної комісії по річних балансах та фінансових звітах не можуть містити інформацію про наявність договорів іпотеки, укладених скаржником. Судом безпідставно не прийнято до уваги того факту, що акціонерами позивача у 2013 році не вирішувалося питання щодо звернення до господарського суду з заявою про визнання недійсним іпотечного договору по справі №904/2983/13, оскільки про його існування акціонери дізналися лише 23.07.14р. на загальних зборах акціонерів ПрАТ "Укрметалоторг". Скаржником зазначено, що спірний іпотечний договір було укладено з порушенням приписів ЗУ «Про акціонерні товариства», з перевищенням повноважень заступником директора щодо підпису спірного договору, без згоди загальних зборів акціонерів ПрАТ "Укрметалоторг" на укладення такого правочину. Безпідставним є посилання місцевого суду на договори про внесення змін до іпотечного договору, що були підписані заступником директора Геращенко І.К. та директором Штанцелем Е.А., оскільки укладення вказаних договорів як і іпотечного договору, не було погоджено загальними зборами акціонерів, відповідні повноваження вказаним особам на підписання договорів не надавалися, що виключає можливість застосування в даному випадку ч.1 ст.241 ЦК України.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить суд залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник третьої особи в судове засідання не з»явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що наявні у справі докази дозволяють розглянути скаргу по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути спір за відсутністю представника третьої особи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.04.2011 року між Акціонерним товариством закритого типу "Укрметалоторг", найменування якого змінено на Приватне акціонерне товариство "Укрметалоторг" (іпотекодавець) та Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" (іпотекодержатель) укладено іпотечний договір №РL 11-102/300.

Відповідно до умов вказаного договору іпотекодавець в якості забезпечень зобов'язань ТОВ "Маркет Стіл" за умовами договору про надання банківських послуг №СR 11-073/300-4 від 15.04.2011р., передало в іпотеку ПАТ "ОТП Банк" об'єкти нерухомості, а саме: нежитлові приміщення на першому поверсі загальною площею 93,9 кв.м, які знаходяться за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Шевченко, 30; нежитлові приміщення на другому поверсі загальною площею 251,30 кв.м, які знаходяться за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Шевченко, 30; нежитлові будівлі загальною площею 1307,50 кв.м., які знаходяться за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Богдана Хмельницького, буд. 19а.

Згідно з п.26 договору ним забезпечується виконання договору про надання банківських послуг №СR 11-073/300-4 від 15.04.2011року, укладений між АТ "ОТП Банк" та ТОВ "Маркет Стіл".

Пунктом 25.2 іпотечного договору вартість предметів іпотеки визначена на суму 4990000,00 грн.

Іпотечний договір зі сторони ПрАТ "Укрметалоторг" підписаний заступником директора з загальних питань Геращенко І.К., який діяв на підставі статуту іпотекодавця (а.с.60-82, т.1) та довіреності, посвідченої нотаріально 09.06.2010р. (а.с.38, т.1).

В подальшому сторонами були укладені договори про зміну до іпотечного договору №РІЛ 1-102/300 від 15.04.2011р.: №1 від 8.06.2011, №2 від 17.06.2011, №3 від 02.12.2011. Вказані договори у встановленому порядку нотаріально засвідчені.

Позивач стверджує, що спірний іпотечний договір укладено без відповідного рішення акціонерів товариства на загальних зборах, що є обов'язковим при укладені договорів на суму, яка перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства. Також позивач стверджує, що про факт порушення прав та інтересів позивача даним договором йому стало відомо на загальних зборах акціонерів товариства, що відбулися 23.07.2014 року, на яких було повідомлено про результати проведення повної інвентаризації всіх договірних відносин з контрагентами ПрАТ"Укрметалоторг".

Відповідно до балансу на 31.03.2011 року наданого позивачем, з якого за підсумками 2010 року, вбачається, що на балансі позивача обліковувалися активи на суму 11466тис.грн.

Відповідно до пунктів 8.6.1 та 8.6.8 Статуту ПрАТ "Укрметалоторг" в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору, виконавчим органом товариства є директор. До компетенції директора товариства належить вести переговори та самостійно приймати рішення щодо суттєвих умов та укладення від імені товариства будь-яких правочинів з правом підпису цих правочинів…. без обмеження по сумі чи будь-яким іншим суттєвим умовам правочинів, а також без зобов'язання затверджувати ці правочини Загальними зборами акціонерів товариства, включаючи кредитні договори застави, предметом яких є об'єкти нерухомості тощо.

Відповідно до п.22 ч.2 ст. 33 Закону України "Про акціонерні товариства" до виключної компетенції загальних зборів належить: прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства.

В п.3.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що за приписами абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язано орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Наприклад, третя особа, укладаючи договір, підписаний керівником господарського товариства, знає про обмеження повноважень цього керівника, оскільки є акціонером товариства і брала участь у загальних зборах, якими затверджено його статут.

Відповідно до п.3.4 вказаної Постанови, наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Отже, подальше внесення змін до договору іпотеки, колегія суддів вважає вчиненням дій, що підтверджує наступне схвалення угоди особою від імені якої її вчинено.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає помилковим висновок господарського суду про те, що спірний іпотечний договір за відсутністю рішення загальних зборів акціонерів позивача щодо його вчинення або його ухвалення не відповідає вимогам Закону та є недійсним.

Відповідно до п.2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішення господарських спорів", за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідно до п.2.3. вказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Отже, враховуючи викладене, не підлягає задоволенню заява відповідача щодо застосування строку позовної давності у спірних правовідносинах.

Колегія суддів приходить висновку про необхідність відмови у позові у зв»язку з недоведеністю обставин, на які позивач посилається як на підставу позовних вимог.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинні довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи та не впливають на вирішення справи по суті.

На підставі зазначеного, колегія суддів приходить висновку про правомірність винесення оскарженого рішення, а вимоги, зазначені в апеляційній скарзі колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Укрметалоторг" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2014 року у справі №904/7869/14 залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 04.02.2015 року

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Березкіна