Постанова № 42559473, 03.02.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2015 р. Справа№ 911/4371/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Пашкіної С.А.

Баранця О.М.

при секретарі: Богатчук К.І.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився;

від третьої особи 1: не з'явився;

від третьої особи 2: не з'явився;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на рішення Господарського суду Київської області від 25.11.2014 (суддя Конюх О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"

до відповідачів:

1)Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп"

2)Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1)Товариство з обмеженою відповідальністю "Тридента-Агро"

2)Фізична особа-підприємець Грищенко Олександр Миколайович

про стягнення 73 724,16 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 25.11.2014 по справі №911/4371/14 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" 6599,73 грн. - три проценти річних.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" 34584,36 грн. - пені та 15981,39 грн. - інфляційних втрат.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" 708,33 грн. - судового збору та 1938,49 грн. - витрат на послуги адвоката.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" 708,33 грн. - судового збору та 1938,49 грн. - витрат на послуги адвоката.

Не погоджуючись з рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2015 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 03.02.2014.

В судове засідання 03.02.2015 представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно зі ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги, що представники сторін повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представників сторін.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

28 березня 2008 року між ТОВ "Тридента-Агро" (продавець) та ТОВ "Агропромислова компанія" (покупець) укладено Договір №01-15-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу (далі - Договір 1).

В зв'язку із неналежним виконанням ТОВ "Агропромислова компанія" зобов'язання щодо оплати товару, згідно з Договором 1, ТОВ "ТРИДЕНТА АГРО" звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою про стягнення заборгованості та штрафних санкцій.

Згідно з ч. 2 ст. 35 Господарсько-процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Луганської області від 22.06.2009 по справі №19/103 стягнуто з ТОВ "Агропромислова компанія" на користь ТОВ "Тридента-Агро" 99966,17 грн. основної заборгованості, 10845,45 грн. - пені, 1351,35 грн. - три відсотки річних, 8233,56 грн. - інфляційних втрат, 14994,92 грн. - штрафу за період з 04.11.2008 по 17.04.2009, витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 6000,00 грн., 1353,91 грн. - державного мита та 118,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Луганської області від 18.11.2010 по справі №1/254 стягнуто з ТОВ "Агропромислова компанія" на користь ТОВ "Тридента-Агро" пеню в сумі 27675,04 грн., 3% річних в сумі 3683,39 грн., інфляційні нарахування в сумі 9842,15 грн. за період з 18.04.2009 по 31.08.2010, державне мито в сумі 412,01 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 230,01 грн. та 1949,32 грн. витрат на послуги адвоката.

Рішенням господарського суду Луганської області від 18.11.2010 по справі №1/254 встановлено, що ТОВ "Агропромислова компанія" частково оплатило основний борг в сумі 2518,68 грн., відтак залишок заборгованості ТОВ "Агропромислова компанія" перед ТОВ "Тридента-Агро" становить 97447,49 грн.

Відповідно до п. 8.2. Договору 1 за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Згідно з п. 8.3. Договору сторони погодили, що відповідно до ст. 259 ЦК України, строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором. Крім того, сторони, відповідно до пункту 6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором, здійснюється без обмеження строку.

Згідно з приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги що доказів оплати основного боргу суду не надано, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що у ТОВ "Тридента Агро" виникло право вимоги до відповідача-2 щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за період з 01.09.2010 по 23.12.2010.

Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до частини 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові, в даному випадку - це проста письмова форма.

23 грудня 2010 між ТОВ "Тридента-Агро" (первісний кредитор) та ФОП Грищенком О.М. (новий кредитор) укладено Угоду №191-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (далі - Угода 1).

Відповідно до умов Угоди 1 первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання ТОВ "Агропромислова компанія" (боржник) зобов'язання щодо сплати розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат, набутих первісним кредитором на підставі договору від 28.03.2008 №01-15-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу, в зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання, згідно з договором від 28.03.2008 №01-15-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу.

Згідно з п. 2.1. Угоди 1 вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою, становить, проте не обмежується сумою 10353,94 грн.

Пунктом 2.3. Угоди 1 встановлено, що новий кредитор наділяється всіма правами первісного кредитора, що випливають з умов договору від 28.03.2008 №01-15-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу по відношенню до боржника щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, в зв'язку із подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання, відповідно до договору від 28.03.2008 №01-15-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Угоди 1 ТОВ "Тридента Агро" передало ФОП Грищенко О.М. перелік документів, що підтверджують право вимоги до відповідача 2 та повідомило останнього про заміну кредитора в зобов'язані.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо належної заміни кредитора в основному зобов'язанні (договір купівлі-продажу від 28.03.2008 №01-15-08) та переходу до нового кредитора - ФОП Грищенка О.М., права вимагати від боржника - ТОВ "Агропромислова компанія" сплати пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат на умовах, встановлених основним договором.

02 липня 2012 року між ФОП Грищенко О.М. (первісний кредитор) та ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (новий кредитор) укладено Угоду №121/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (далі - Угода 2).

Відповідно до умов Угоди 2 первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання ТОВ "Агропромислова компанія" (боржник) зобов'язання щодо сплати розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат, набутих первісним кредитором на підставі договору від 28.03.2008 №01-15-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу та Угоди 1 про заміну кредитора у зобов'язанні в зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно з Договором1.

Згідно з п. 2.1. Угоди 2 зобов'язання, що відступається становить, проте не обмежується сумою в розмірі 10353,94 грн.

Пунктом 2.3. Угоди 2 встановлено, що з моменту укладання останньої, новий кредитор наділяється всіма правами первісного кредитора, відповідно до умов договору від 28.03.2008 №01-15-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу по відношенню до боржника щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, в зв'язку із подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору №01-15-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 28.03.2008.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Угоди 2 ФОП Грищенко О.М. передав позивачу перелік документів, що підтверджують право вимоги до відповідача 2 та повідомив останнього про заміну кредитора в зобов'язані.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо належної заміни кредитора в основному зобов'язанні (договір купівлі-продажу від 28.03.2008 №01-15-08) та переходу до нового кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс", права вимагати від боржника - ТОВ "Агропромислова компанія" сплати пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат на умовах, встановлених основним договором.

Твердження апелянта щодо невірного визначення місцевим господарським судом періоду нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат колегією суддів визнано безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до умов Угоди 2 новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат за період прострочення виконання боржником грошового зобов'язання з 01.09.2010 по 23.12.2010, згідно з Договором 1 сума яких становить, проте не обмежується 10353,94 грн.

В той же час, згідно з п. 2.3. Угоди 2 новий кредитор набув право нараховувати та стягувати з боржника пеню, проценти річних та інфляційні втрати з моменту укладання цієї угоди, тобто з 02.07.2012.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що право на нарахування пені, відсотків річних та інфляційних втрат за період з 24.12.2010 по 01.07.2012 до позивача не перейшло.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.04.2014 між позивачем (кредитор) та ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" (поручитель) укладено Договір поруки №07-04-2014-85 (далі - Договір поруки).

Відповідно до умов Договору поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія" (боржник) щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру 3% річних, в зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно з договором від 28.03.2008 №01-15-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу та угоди від 02.07.2012 №121/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні.

Згідно з п. 3.1 Договору поруки відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру 3% річних у розмірі 15000,00 грн.

Пунктом 4.1 Договору поруки встановлено, що в разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за Основним договором, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 ЦК України).

Згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів перевіривши розрахунок місцевого господарського суду щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, який складено арифметично вірно, погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо солідарного стягнення штрафних санкцій з ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" та ТОВ "Агропромислова компанія".

Також позивачем заявлено вимогу щодо стягнення витрат на послуги адвоката в сумі 7000,00 грн.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано копії договору від 16.07.2014 №16-07/12-2 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) та додаткової угоди від 30.05.2014 №1 до договору від 16.07.2014 №16-07/12-2 про надання адвокатських послуг (правової допомоги), укладені між ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" та адвокатом Грищенком О.М.

Також, в матеріалах справи наявна копія акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 03.10.2014 на суму 7000,00 грн. та оригінал платіжного доручення від 16.07.2014р. №74, згідно з яким позивач сплатив адвокату Грищенку О.М. обумовлену суму 7 000,00 грн.

В той же час, місцевим господарським судом, з урахуванням обставин справи, зокрема тривалості розгляду та складності справи, розміру задоволених позовних вимог та обсягу наданих послуг вірно встановлено, що розмір витрат на послуги адвоката заявлений позивачем, є значним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, щодо стягнення витрат на послуги адвокати в розмірі 5000,00 грн.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" та скасування рішення Господарського суду Київської області від 25.11.2014 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 25.11.2014 по справі №911/4371/14 - без змін.

Матеріали справи №911/4371/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.А. Пашкіна

О.М. Баранець

Повний текст постанови виготовлено та підписано 04.02.2015 року