Постанова № 42559470, 04.02.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2015 р. Справа№ 910/18912/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Самсіна Р.І.

суддів: Гончарова С.А.

Шаптали Є.Ю.

За розглядом апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Гамалія» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2014р. (суддя Отрош І.М.) у справі № 910/18912/14

За позовом Комунального комерційного підприємства Донецької міської

ради «Донецькміськтепломережа»

до Приватного акціонерного товариства «Гамалія»

про стягнення боргу та штрафних санкцій (38 810, 19 грн.)

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача (скаржник): Сакалош С.В. (довіреність від 14.10.2014р.);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.11.2014р. задоволені позовні вимоги Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа», вирішено стягнути з Приватного акціонерного товариства «Гамалія» основний борг в розмірі 32 976, 91 грн., пеню в розмірі 2 144, 65 грн., 3% річних в розмірі 466, 45 грн., інфляційні втрати в розмірі 3 222, 18 грн. та витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою суду від 12.12.2014р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Гамалія» у якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2014 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позову Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» до Приватного акціонерного товариства «Гамалія» про стягнення заборгованості за договором на поставку теплової енергії в нежилі приміщення, що знаходяться в житловому фонді № 44415 від 01.10.2011 у розмірі 38 810, 19 грн. відмовити.

Згідно доводів скаржника, позивачем не було враховано проплати ПАТ «Гамалія» за спожиту теплову енергію, які були здійснені 11.07.2014р. в розмірі 2 000 грн. та 10.10.2014р. в розмірі 1 000 грн., у зв'язку з чим, вважати належним та допустимим доказом розрахунок заборгованості не можна. Окрім того, в апеляційній скарзі акцентується увага на тій обставині, що нарахування пені та 3% річних на суму заборгованості здійснено з порушенням норм закону, а нарахування здійснювалося не на належну суму заборгованості.

Від позивача отримано відзив на апеляційну скаргу (зареєстровано за вхідним суду № 09-11/1063/15 від 26.01.2015р.), у якому викладені письмові пояснення щодо врахування в обліку заборгованості відповідача здійснених ним оплат 11.07.2014р. та 10.10.2014р., та відзначено, що після перерахування заявлених до стягнення з відповідача сум 3% річних, його заборгованість змінилась лише на 1, 81 грн., а враховуючи невиконання ПАТ «Гамалія» вимог ухвал суду першої інстанції, позивач вважає рішення ККП «Донецькміськтепломережа» обґрунтованим та винесеним у відповідності з нормами чинного законодавства.

У долученому до відзиву клопотанні, Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» просить суд розглянути справу № 910/18912/14 засідання якої призначено на 04.02.2015р. о 10:00 без участі позивача.

За розглядом матеріалів справи, при дослідженні наявних доказів, враховуючи пояснення представника відповідача та його доводи викладені в апеляційній скарзі, судом відзначається про відсутність підстав для скасування судового рішення при врахуванні наступного.

Матеріалами справи підтверджено, не заперечується сторонами та встановлено під час розгляду справи судом першої інстанції, що 01.10.2011р. між Комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» та Приватним акціонерним товариством «Гамалія» укладено договір № 44415 на поставку теплової енергії в нежитлові приміщення, які знаходяться в житловому фонді.

За договором від 01.10.2011р., згідно з 1.1, 1.2 постачальник (позивач у справі) зобов'язується поставити споживачу теплову енергію до точки розподілу згідно балансової належності для опалення і гарячого водопостачання нежилого приміщення площею 183, 4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, буд. 84 «А»; споживач (відповідач у справі) зобов'язується прийняти та здійснити оплату за використану теплову енергію.

Правовідносини, які виникли між сторонами, у тому числі їх права та обов'язки, порядок розрахунків, підстави та розмір відповідальності, регулюються цивільним законодавством України, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005р. № 630 із змінами та доповненнями, іншими нормативними актами, а також умовами укладених договорів.

Предметом регулювання Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг (ст. 3 Закону). Відповідно до зазначеного Закону (ст. 1), споживачем є фізична або юридична особа, яка споживає або має намір споживати комунальні послуги.

Зазначена норма кореспондується ст. 1 Закону України «Про теплопостачання»: споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію.

Відповідно до пункту 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. № 630, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Предметом спору згідно заявлених позивачем вимог є стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію в розмірі основного боргу 32 976, 91 грн. (за приведеним нарахуванням за період жовтень 2013р. - квітень 2014р.) та нарахованих сум пені, 3% річних та втрат від інфляції.

Заборгованість по основному боргу виникла за період опалювального сезону, акт на включення опалення від 01.10.2013р. та акт на відключення опалення від 11.04.2014р. по будинку, що знаходиться по вул. Артема 84 «А» у місті Донецьку залучені до матеріалів справи (аркуш справи 55).

Згідно п. 10.1 договору № 44415 від 01.10.2011р. договір вважається укладеним з моменту його підписання і діє в частині поставки теплової енергії з 15.10.2011р. до 15.04.2012р., та якщо від сторін за місяць до закінчення строку дії договору не поступило заяв про розірвання цього договору, він вважається продовженим на наступний строк, а в частині проведення розрахунків за теплову енергію - до їх повного виконання.

Доказів припинення договору у встановленому порядку в періоді, за який розглянуто вимоги щодо стягнення боргу, матеріали справи не містять.

Сума боргу в розмірі 32 976, 91 грн. визначена позивачем відповідно до здійснених нарахувань згідно рахунків № 74415:

- від 24.10.2013р. (виставлений на суму 5 219, 41 грн.), від 22.11.2013р. (виставлений на суму 5 219, 41 грн.), від 20.12.2013р. на суму 5 219, 41 грн., від 22.01.2014р. на суму 5 049, 07 грн., від 21.02.2014р. на суму 5 049, 07 грн., від 21.03.2014р. на суму 5 049, 07 грн., від 18.04.2014р. на суму 2 171, 47 грн..

При наявності заборгованості, в тому числі і за вказаний період, позивачем на адресу відповідача було направлено претензію-вимогу за вих. № 765 сб від 12.05.2014р. (доказом направлення є поштовий чек № 5014 від 12.05.2014р., список рекомендованих відправлень, аркуш справи 58), у якій позивач просив перерахувати борг в розмірі 34 543, 82 грн. (32 976, 91 грн. + 1 566, 91 грн. борг станом на 01.10.2013р.).

Враховуючи дані акту звірки за період з 01.10.2013р. по 30.06.2014р. (аркуш справи 36), отримані від відповідача оплати за 25.11.2013р. в розмірі 1 219, 41 грн., за 05.12.2013р. в сумі 1 000 грн., а також платіж проведений 19.06.2014р. в сумі 1 566, 91 грн. (після направлення претензії із вказанням боргу станом на 01.10.2013р. в сумі 1 566, 91 грн.) зараховано в погашення заборгованості минулого періоду (яка існувала станом на 01.10.2013р.), у зв'язку з чим до стягнення в межах даної справи було заявлено суму боргу згідно проведених нарахувань за період жовтень 2013р. - квітень 2014р. в розмірі 32 976, 91 грн..

При зверненні до суду апеляційної інстанції відповідачем повідомлено про проведення ним інших оплат, які невраховані судом першої інстанції при прийнятті судового рішення у справі станом на 10.11.2014р..

В силу положень ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

В судовому засіданні, представником відповідача не наведено суду обставин, які б підтверджували неможливість подання до суду першої інстанції платіжних документів підтверджуючих здійснення оплат 11.07.2014р. в сумі 2 000 грн. та 10.10.2014р. в сумі 1 000 грн. з причин, що не залежали від нього. Згідно пояснень представника, з'ясування зазначених відомостей було ускладнено.

Згідно приписів п. 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України»

- … додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

- у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Об'єктивно оцінюючи поважність причин неподання суду першої інстанції ПАТ «Гамалія» платіжних доручень № 1112 від 11.07.2014р., № 1869 від 10.10.2014р. судом апеляційної інстанції враховуються наступні обставини, які підтверджені матеріалами справи:

- відповідач (ПАТ «Гамалія») про розгляд справи у призначених судових засіданнях на 06.10.2014р., на 24.10.2014р., на 10.11.2014р. був повідомлений належним чином, ухвалами від 10.09.2014р., від 06.10.2014р., від 24.10.2014р., які надсилались судом рекомендованою кореспонденцією, та були отримані скаржником 19.09.2014р., 15.10.2014р. та 31.10.2014р., що підтверджено долученими до матеріалів справи поштовими повідомленнями про вручення зазначених відправлень (аркуш справи 4, 74, 82);

- на жодне судове засідання у справі представники відповідача (ПАТ «Гамалія») не з'являлись, при цьому безпосередньо у день проведення судових засідань 06.10.2014р. та 24.10.2014р. відповідачем були подані через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи в яких повідомлялось про неможливість бути присутнім на розгляді справи виконавчого директора товариства Башкаєва А.І.;

- ухвалами суду від 10.09.2014р., від 06.10.2014р., від 24.10.2014р. відповідача у справі було зобов'язано надати суду докази здійснення часткової оплати наданих послуг за договором на поставку теплової енергії в нежилі приміщення, що знаходяться в житловому будинку № 44415 від 01.10.2011р. за спірний період.

Жодних підстав до примушування сторін у справі виконувати ухвалу суду, яка в силу положень Господарського процесуального кодексу України (ст. 4-5, ст. 115) є обов'язковою для всіх підприємств, організацій, процесуальним законом не передбачено.

При цьому вимоги ухвал суду першої інстанції були повністю проігноровані ПАТ «Гамалія», оскільки платіжні доручення від 11.07.2014р. та від 10.10.2014р. є первинними документами товариства, та за наявності вимог викладених в ухвалах від 10.09.2014р., від 06.10.2014р., від 24.10.2014р. мали бути надані до суду.

Суд, зокрема, приймає до уваги той факт, що скаржник знайшов можливість підготувати та подати через канцелярію клопотання про відкладення розгляду справи, однак не віднайшов можливості за два місяці розгляду справи в суді, виконати обов'язкові до виконання вимоги в частині надання доказів здійснення часткової оплати наданих послуг за договором № 44415 від 01.10.2011р. та представлення суду первинних документів на підтвердження своїх можливих доводів по суті справи.

Враховуючи достатню кількість часу при отриманні ПАТ «Гамалія» ухвали суду від 10.09.2014р. виконати вимоги викладені в ухвалі, подати до суду чи надіслати поштою відповідні пояснення та документи (протягом двох місяців розгляду справи судом першої інстанції) суд розцінює дії скаржника як такі, що спрямовані на затягування розгляду справи при визначених процесуальним законом строках, та недобросовісне ставлення відповідачем до своїх процесуальних обов'язків.

Таким чином, погашення частини суми заборгованості, щодо якої вже вирішено спір у справі, за вказаних обставин, не може бути підставою для скасування чи зміни прийнятого судового рішення у справі в апеляційному порядку, а проведення оплат в рахунок цього боргу (на суму 3 000 грн.) враховується вже при його виконанні (навіть якщо у заяві про примусове виконання рішення суду заявником не буде зазначено про часткове погашення боргу, вказані документи на підтвердження оплат цього боргу можуть бути надані боржником, зокрема безпосередньо державному виконавцю).

Врахування позивачем вказаних оплат в обліку заборгованості підприємства підтверджено представленим до суду апеляційної інстанції розрахунком основної суми боргу ПАТ «Гамалія» перед ККП «Донецькміськтепломережа» за яким сума боргу згідно рахунків від 24.10.2013р., від 22.11.2013р., від 20.12.2013р., від 22.01.2014р., від 21.02.2014р., від 21.03.2014р., від 18.04.2014р. складає 29 976, 91 грн., відповідно саме в цій частині основного боргу є невиконаним судове рішення прийняте у даній справі 10.11.2014р..

За умовами договору № 44415 від 01.10.2011р. (п. 5.3, 5.4) розрахунковим періодом для оплати являється календарний місяць; розрахунки по договору здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника вказаний в договорі; розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються, як правило на умовах 100% передплати виключно в грошовій формі.

За наведених умов договору, строк виконання зобов'язання щодо проведення оплат у відношенні боргу заявленого до стягнення (згідно рахунків виставлених за період жовтень 2013р. - квітень 2014р.), є таким що настав, а при встановленні зазначених обставин судом першої інстанції правомірно задоволено позов в частині стягнення з відповідача основного боргу.

Доводи скаржника щодо порушення норм закону при нарахуванні пені, 3% річних та здійснення розрахунку у відношенні неналежної суми боргу судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки спростовуються матеріалами справи.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Натомість, договором сторін у п. 6.4 встановлено інше, а саме, передбачено, що пеня в розмірі 0, 75% за кожний день прострочки від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки, встановленої Національним банком України, нараховується постачальником протягом 1 року.

Нарахування пені за розрахунком позивача у розмірі 2 144, 65 грн. виконано у відношенні боргу за відповідним рахунком за період прострочення не більше шести місяців, а за рахунком від 24.10.2013р. (в погашення якого зараховано оплати від 11.07.2014р. та від 24.10.2014р.) пеня обчислювалась за період прострочення з 07.11.2013р. по 06.05.2014р., тобто на суму заборгованості, яка існувала до часткового погашення платежами 11.07.2014р. та 10.10.2014р..

Заявлення до стягнення меншої суми є правом позивача, що є підставою для задоволення позову в частині стягнення суми пені за розрахунком позивача, оскільки, у відповідності з положеннями закону (ч. 6 ст. 232 ГК України) та умовами договору (п. 6.4) позивач вправі здійснити нарахування пені за період прострочення протягом 1 року.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних виконано позивачем станом на 21.07.2014р., та з урахуванням проведення часткової оплати 11.07.2014р. сума 3% річних складає 464, 64 грн. (що менше на 1, 81 грн. від суми щодо якої вирішено спір - 466, 45 грн.), однак, з огляду на те, що позовну заяву подано до суду 03.09.2014р. (надіслано поштою), і заборгованість перед позивачем не була погашена в повному обсязі, вимоги позивача щодо стягнення нарахованої ним суми 3% річних є правомірними.

Сума інфляційної складової боргу в розмірі 3 222, 18 грн., щодо якої вирішено спір про стягнення, згідно рахунку 24.10.2013р. обчислювалась позивачем за період прострочення з листопада 2013р. - по червень 2014р., у зв'язку з чим проведення оплати 11.07.2014р. (часткова сплата рахунку від 24.10.2013р. на суму 2 000 грн.) не є підставою вважати неправомірним стягнення вказаної суми за рішенням суду у справі, у зв'язку з чим, стягнення суми інфляційних втрат в розмірі 3 222, 18 грн. є правильним.

На підставі вищевикладеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення суду у даній справі ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Гамалія» та скасування рішення Господарського суду м. Києва від 10.11.2014 року.

Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Гамалія» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2014 року у справі № 910/18912/14 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/18912/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Р.І. Самсін

Судді С.А. Гончаров

Є.Ю. Шаптала