Ухвала суду № 42558320, 29.01.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

29 січня 2015 року

справа № 804/5037/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Ясенової Т.І.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

секретар судового засідання: Троянов А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Новомосковської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 року у справі №804/5037/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Новофарм” до Новомосковської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Новофарм” звернулось до суду з позовом до Новомосковської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.10.2012 року №0000282220 в частині збільшення грошового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 749 914 грн. 41 коп.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 року позовні вимоги задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Новомосковської ОДПІ від 23.10.2012 року №0000282220 в частині збільшення грошового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 749 914 грн. 41 коп.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на її безпідставність, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, як законну та обґрунтовану.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що Новомосковською ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ з ІІ „Новофарм” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.11 по 31.03.12.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 07.07.2012 року №141/222/31040792. В ході розгляду первинної скарги ТОВ з ІІ „Новофарм” ДПС у Дніпропетровській області для об’єктивного прийняття рішення за розглядом скарги, перевірки аргументів та доводів, викладених у скарзі платника, для уточнення та обґрунтування даних, визначених попередньою перевіркою, призначено проведення документальної позапланової перевірки.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 04.10.2012 роу №332/222/31040792, відповідно до висновків якого позивачем порушено, зокрема, вимоги п.135.2, пп.135.4.1 п.135.1 ст.135, пп.14.1.27, 14.1.36 та 14.1.228 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, пп. 38.1.1 п.138.1, пп.138.2., пп.138.10.2, п.138.10.3, 138.10.4, пп.138.10.6, п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.141.1 ст.141, пп.153.1.3 і 153.4 п.153.1 ст.153 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 752138 грн., у т.ч. за 2 кв.2011р. в сумі 279 294 грн., за 3 квартал 2011р. в сумі 472 138 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.07.2012 року №0000452200, яким позивачу визначено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 752 138 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням в частині визначення позивачу грошового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 749 914,41 грн., позивач звернувся з даним позовом до суду.

Підставою для нарахування грошового зобов’язання в розмірі 749 914,41 грн. слугували судження податкового органу, наведені в акті за результатом перевірки відображених у рядку 06.3 Декларацій „Фінансові витрати відповідно до підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 розділу III Податкового кодексу України” показників за період з 01.01.11 по 31.03.12, у загальній сумі 47 311 852 грн. Так, перевіркою встановлено, що позивачем за отримані у банку кредити нараховувались відсотки. Грошові кошти, які одержані за кредитними договорами з метою фінансування поточної діяльності позивача, використані останнім на погашення кредитів, тобто не за цільовим призначенням, не для фінансування власної поточної діяльності. Позивач не отримав від таких операцій доходу і фактично кредитні кошти були витрачені на погашення боргу за іншими кредитними договорами.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що спірні кредитні кошти використані позивачем для погашення своєї заборгованості, виникнення якої безпосередньо пов’язано з господарською діяльності позивача та строк погашення якої настав, а отже також пов’язані з господарською діяльністю платника, тому посилання податкового органу на порушення позивачем положень Податкового Кодексу України та непов’язаність операції отримання кредиту з господарською діяльністю є необґрунтованими та не відповідають даним бухгалтерського та податкового обліку Товариства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ТОВ з ІІ „Новофарм” 21.03.2011 року згідно з Договором від 11.03.11 №Н126 Г/С отримав від КБ „Приватбанк” на розрахунковий рахунок кредитні кошти у сумі 26 500 000 грн., цільове призначення яких - поповнення обігових коштів. 22.03.11 частина отриманих коштів в розмірі 10 000 000 грн. направлена позивачем на погашення раніше отриманого від КБ „Приватбанк” кредиту за Договором від 25.03.10 №Н101 г/с (том 1 а.с. 205), а в розмірі 10 000 000 грн. направлена позивачем на погашення раніше отриманого від КБ„Приватбанк” кредиту за Договором від 12.05.10 № Н103 г/с (том 1 а.с.212). Також позивач 16.05.11 згідно з Договором від 10.05.11 №Н130 г/с (том 1 а.с.227) отримано від КБ „Приватбанк” на розрахунковий рахунок кредитні кошти в розмірі 60 000 000 грн., цільове призначення яких - поповнення обігових коштів. Отримані кошти 17.05.11 в розмірі 60 000 000 грн. направлені позивачем на погашення заборгованості за кредитним договором від 12.05.13 №Н103Г/С. Відповідні платіжні доручення та банківські виписки наявні в матеріалах справи. Враховуючи положення п.141.1 ст.141 Податкового кодексу України позивачем за результатами звітних періодів ІІ та ІІІ кварталів 2011р. нараховані відсотки за користування кредитами за Договорами від 11.03.11 за №Н126 г/с та від 10.05.11 за №Н130Г/С віднесені до витрат підприємства.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно пп.141.1 ст.141 Податкового Кодексу України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов’язані з нарахуванням процентів за борговими зобов’язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв’язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що кредитні кошти, отримані за Договорами від 25.03.10 №Н101 г/с та від 12.05.10 № Н103 г/с, які погашені за рахунок кредитних коштів, отриманих за Договорами від 11.03.11 №Н126 г/с та від 10.05.11 №Н130 г/с, направлені для розрахунку з постачальниками сільськогосподарської техніки, придбаної задля провадження господарської діяльності позивача, що не спростовано відповідачем та не враховано останнім при винесені оскаржуваного рішення. Зі змісту вказаних кредитних договорів вбачається, що кошти надані позивачу на такі цілі як поповнення оборотних коштів. За Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку оборотні кошти - це грошові кошти, не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації або споживання протягом операційного циклу або дванадцяти місяців від дати балансу. Як вбачається зі змісту Договорів від 25.03.10 №Н101Г/С строк повернення кредиту - 24.03.11, а від 12.05.10 №Н103/Г/С - 11.05.11. Також як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем кредитні кошти за Договорами від 11.03.11 №Н126 г/с та від 10.05.11 №Н130 г/с надані позивачу за ставкою 12% річних, а за Договорами від 25.03.10 № Н101 г/с та від 12.05.10 № Н103 г/с - 14% річних.

Судом встановлено, що позивач при укладенні договору купівлі-продажу мав на меті отримання прибутку і здійснював свою діяльність у відповідності з визначеними цілями, однак його діяльність не дала очікуваного результату з незалежних від Товариства причин, що спростовує висновки податкового органу про здійснення позивачем негосподарської діяльності, тобто такої що не передбачає мети отримання прибутку. Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов’язана з господарською діяльністю Товариства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено що положеннями Податкового Кодексу України не передбачено обов’язковості отримання доходу від кожної окремої операції, позаяк саме діяльність як сукупність операцій має бути направлена на отримання доходу. Конкретна операція може не мати всіх ознак господарської діяльності, її не можна розглядати окремо від інших операцій. Наведене підтверджується положеннями ст.134 та ст.135 Податкового Кодексу України.

Крім того, судом судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги посилання відповідача щодо безпідставності укладення кредитних договорів за наявністю у позивача значної суми дебіторської заборгованості та відсутністю проведення позовної роботи з її стягнення, з огляду на те, що податковим законодавством не обмежено право платника податків на віднесення витрат, пов’язаних з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями, до складу витрат за наявністю у такого платника податку непогашеної дебіторської заборгованості.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність віднесення позивачем до витрат нарахованих відсотків за кредитними коштами, отриманими за Договорами від 11.03.11 №Н126 г/с та від 10.05.11 №Н130 г/с, та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині збільшення грошового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 749 914 грн. 41 коп.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Новомосковської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області – залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 року у справі №804/5037/13-а – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров