Постанова № 42557626, 28.01.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2015 року Житомир справа № 806/5679/14

категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панкеєвої В.А.,

за участі секретаря Бондаренка Д.А.,

за участі представника позивача Ігамбердиєва О.Б.,

за участі представників відповідача Байдали І.Г., Дубінчука В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "НВО Хіммашнафтогаз" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.10.2014 № 0001472201,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НВО Хіммашнафтогаз" (далі - ТОВ "НВО Хіммашнафтогаз", позивач) звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з вказаним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Коростенська ОДПІ, відповідач) від 13.10.2014 № 0001472201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення винесене на підставі висновків акту перевірки № 1329/22-01/32758049 від 26.09.2014, які ґрунтуються виключно на припущеннях щодо сумнівності господарських операцій товариства з ТОВ "МАР-98", ТОВ "Реалторг-плюс", ТОВ "Сервіс-Трейд-Груп" та ТОВ "БК "Мегаполіс Будінвест".

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених в позовній заяві.

Представники відповідача в засіданні суду позовні вимоги не визнали, просили відмовити у задоволенні позову, на підставі доводів наведених у письмових запереченнях проти позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "НВО Хіммашнафтогаз" перебуває на податковому обліку в Коростенській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області.

Посадовою особою Коростенської ОДПІ з 11.09.2014 по 19.09.2014 проведено документальну виїзну позапланову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "НВО Хіммашнафтогаз" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правових взаємовідносин з ТОВ "ТПП "Спектр" за жовтень 2011 року, з ТОВ "Астра-Кор" за грудень 2011 року, з ПП "МАР-98" за квітень 2012 року, ТОВ "ВКФ Меридіан-Дніпро" за травень 2012 року, з ТОВ "Реалторг-плюс" за червень-грудень 2013 року, з ТОВ "Саварен" за січень 2014 року, з ТОВ "Сервіс-Трейд-Груп" за лютий 2014 року та з ТОВ "БК "Мегаполіс Будінвест" за березень 2014 року, за результатом якої складено акт № 1329/22-01/32758049 від 26.09.2014.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "НВО Хіммашнафтогаз":

- п.198.1., п. 198.2., п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в результаті чого ним занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 484972,00 грн, в тому числі: 36513,00 грн за квітень 2012 року; 51975,00 грн за серпень 2013 року; 99203,00 грн за вересень 2013 року; 47231,00 грн за жовтень 2013 року; 7400,00 грн за листопад 2013 року; 7533,00 грн за грудень 2013 року; 120560,00 грн за січень 2014 року; 20800,00 грн за лютий 2014 року; 93757,00 грн за березень 2014 року, та зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 58472,00 грн, а саме: за липень 2013 року - на суму 54320,00 грн; за серпень 2013 року - на суму 4152,00 грн (т.1 а.с.17-56).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.10.2014 № 0001472201, яким ТОВ "НВО Хіммашнафтогаз" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 727458,00 грн, в тому числі: за основним платежем - 484972,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 242486,00 грн.

Не погоджуючись із збільшенням суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у зазначеному розмірі, позивачем було оскаржено дане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку (т.1 а.с.58-64, 72-78), однак рішеннями Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 11.11.2014 № 15398/К-С/10-205 (т.1 а.с. 65-70) та Державної фіскальної служби України від 02.12.2014 № 7871/6/99-99-10-01-25 (т.1 а.с.79-83) скарги позивача були залишені без задоволення, а спірне податкове-повідомлення рішення без змін.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також висновків, відображених в акті перевірки, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Згідно з підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України (пункт 185.1. статті 185 ПК України).

Пунктом 198.3. статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 вказаного Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до пункту 201.4. статті 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п.198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку.

Мотивами на підставі яких контролюючий орган дійшов висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства слугувала відсутність підтвердження реальності вчинення ТОВ "НВО Хіммашнафтогаз" господарських операцій з ТОВ "МАР-98", ТОВ "Реалторг-плюс", ТОВ "Сервіс-Трейд-Груп" та ТОВ "БК "Мегаполіс Будінвест".

Суд не погоджується з даними твердженнями відповідача з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у перевіряємий період мав господарські відносини з ТОВ "МАР-98", ТОВ "Реалторг-плюс", ТОВ "Сервіс-Трейд-Груп" та ТОВ "БК "Мегаполіс Будінвест", які контролюючим органом ставляться під сумнів.

Щодо господарських операцій ТОВ "НВО Хіммашнафтогаз" з контрагентом ПП "МАР-98".

Судом встановлено, що 23.04.2012 між ТОВ "НВО Хіммашнафтогаз" (Покупець) та ПП "МАР-98" (Постачальник) було укладено договір № 23/04, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити товар, а покупець оплатити та прийняти вказаний товар на умовах даного Договору згідно Cпецифікацій, що є невід'ємною частиною Договору (т.1 а.с.123-126).

Факт виконання договору підтверджується видатковими накладними (т.1 а.с.246, 248, 250, т.2 а.с.2 ) та податковими накладними (т.1 а.с.247, 249, т.2 а.с.1, 3). Оплату вартості товару отриманого від ПП "МАР-98" було здійснено позивачем шляхом безготівкового перерахунку коштів, що стверджується платіжними дорученнями (т. 2 а.с.5, 207).

Щодо господарських операцій ТОВ "НВО Хіммашнафтогаз" з контрагентом ТОВ "Реалторг-плюс".

Судом встановлено, що 01.06.2013, 25.06.2013, 01.08.2013, 02.09.2013, 30.09.2013, 04.11.2013 та 29.11.2013 між ТОВ "НВО Хіммашнафтогаз" (Покупець) та ТОВ "Реалторг-плюс" (Постачальник) відповідно були укладені договори поставок № 221/13, № 227/13, № 231/13, № 237/13, № 240/13, № 248/13 та № 255/13 згідно яких Постачальник зобов'язується поставити товар, а покупець оплатити та прийняти вказаний товар на умовах договорів згідно Специфікацій, що є невід'ємними частинами Договорів (т.1 а.с.146-161, 163-166, 169-172, 174-177).

Факт виконання договорів підтверджується товарно-транспортними накладними (т.1 а.с.162, 167-168, 173, т.2 а.с.16, 23, 32, 41, 85-86, 94, 108, 128, 174), видатковими накладними (т.2 а.с.9, 15, 21, 30, 33, 35, 37, 39, 42, 44, 74, 83, 96, 98, 100, 106, 116-121, 140, 142, 144, 146, 148, 150, 152, 154, 156, 158, 160, 172, 179, 249-250, т.3 а.с.1- 29, 107, 109, 111, 113, 115, 117, 119), податковими накладними (т.2 а.с.10, 22, 31, 34, 36, 38, 40, 43, 45, 73, 84, 95, 97, 99, 107, 122-127, 141, 143, 145, 147, 149, 151, 153, 155, 157, 159, 161, 173, 180, т.3 а.с.108, 110, 112, 114, 116, 118, 120), актами приймання-передачі виконаних робіт (т.2 а.с.93, 111, 129).

Товарно-матеріальні цінності отримані за вказаним договором були в подальшому використані ТОВ "НВО Хіммашнафтогаз" у господарській діяльності шляхом комплектації продукції та її продажу суб'єктам господарських відносин, що підтверджується актами списання (т.2 а.с.11, 17, 24, 46-49, 63, 66, 71-72, 87-88, 101, 130, 134, 138, 162-163, 175-176, 181, 185-186, 195, 200), видатковими накладними (т.2 а.с.12, 18, 26, 50-53, 64, 67, 75, 80, 89, 91, 102-103, 112, 131, 133, 135, 139, 177-178, 182, 187, 193, 196, 201-202, 204, 206), товарно-транспортними накладними (т.2 а.с.28-29, 55-62, 68-69, 78-79, 115, 137, 167-171, 184, 189, 192, 194), довіреностями (т.2 а.с.13-14, 19-20, 27, 54, 65, 70, 76-77, 81-82, 90, 92, 104-105, 113-114, 132, 136, 165, 183, 188, 190-191, 197-199, 203, 205), актами про витрати давальницьких матеріалів (т.2 а.с.109), актами прийому-передачі давальницьких матеріалів (т.2 а.с.110), актами приймання-передачі обладнання (т.2 а.с.164, 166).

Щодо господарських операцій ТОВ "НВО Хіммашнафтогаз" з контрагентом ТОВ "Мегаполіс Буд Інвест".

Судом встановлено, що 25.03.2014 між ТОВ "НВО Хіммашнафтогаз" (Покупець) та ТОВ "Мегаполіс Буд Інвест" (Продавець) було укладено договір № МП-2503, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити продукцію виробничо-технічного призначення, найменування, асортимент, кількість та ціна якої вказана в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до даного Договору, які є невід'ємною його частиною (т.1 а.с.180-183).

Факт виконання договору підтверджується видатковою та податковою накладними № 302 від 26.03.2014 (т.1 а.с.203, 205).

Товарно-матеріальні цінності отримані за вказаним договором були в подальшому використані ТОВ "НВО Хіммашнафтогаз" у господарській діяльності шляхом комплектації Пароперегрівача ПП-235 Креслення К-305805 та його продажу ПАТ "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія", що підтверджується актом-прийому передачі давальницьких матеріалів (т.1 а.с.206), актом про витрату давальницьких матеріалів (т.1 а.с.207), видатковою накладною (т.1 а.с.208), товарно-транспортною накладною (т.1 а.с.209) та довіреністю (т.1 а.с. 210).

Оплату вартості товару отриманого від ТОВ "Мегаполіс Буд Інвест" було здійснено позивачем шляхом безготівкового перерахунку коштів на користь ТОВ "Маролл" відповідно до договору про переведення боргу № ВПВ-1305/14 від 13.05.2014 (т.1 а.с.178-179), що стверджується платіжними дорученнями (т.1 а.с.211- 214, т.2 а.с.208-211).

Щодо господарських операцій ТОВ "НВО Хіммашнафтогаз" з контрагентом ТОВ "Сервіс - Трейд - Груп".

Судом встановлено, що 11.02.2014 року між ТОВ "НВО Хіммашнафтогаз" (Покупець) та ТОВ "Сервіс-Трейд-Груп" (Постачальник) було укладено договір № 348, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити товар, а покупець оплатити та прийняти вказаний товар на умовах даного Договору згідно специфікацій, що є невід'ємною частиною Договору (т.1 а.с.184-187).

Виконання зазначеного договору стверджується видатковою та податковою накладними № 9 від 11.02.2014, довіреністю № 542 від 10.02.2014 на отримання ТМЦ за вказаною видатковою накладною, товарно-транспортною накладною № 110214-01 від 11.02.2014 (т.1 а.с.189- 192).

Товарно-матеріальні цінності отримані за вказаним договором були в подальшому використані ТОВ "НВО Хіммашнафтогаз" у господарській діяльності шляхом комплектації теплообмінника 120 ТКВ-0,6-М12/25-4-2 та його продажу ПАТ "Вінницький олійножировий комбінат", що підтверджується актом списання № СпТМЦ-6 від 11.02.2014 (т.1 а.с.193), видатковою накладною № 54 від 04.04.2014 (т.1 а.с.194) та довіреністю № 505 від 04.04.2014 (т.1 а.с.195).

В акті перевірки зазначено, що у видаткових накладних № ПП-000068 від 23.04.2012, № ПП-000069 від 24.04.2012, № ПП-000070 від 25.04.2012, № ПП-000071 від 26.04.2012, № 9 від 11.02.2014, № 302 від 26.03.2014, у всіх видаткових накладних ТОВ "Реалторг-плюс" відсутні посади та ПІБ, лише наявні підпис особи, яка отримувала цей товар. Це в свою чергу не дозволяє встановити факт наявності у цієї особи відповідних повноважень відносно підпису вищевказаної накладної та одержання ТМЦ ТОВ "НВО Хіммашнафтогаз"(т.1 а.с.26, 39, 46, 50).

Суд не погоджується з таким висновком контролюючого органу та зазначає, що господарська діяльність, згідно з п.п.14.1.36. п.14.1. ст.14 ПК України, це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частинами 1-2 статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи) (п.2.2. Положення).

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до роз'яснень наданих Вищим адміністративним судом України сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (інформаційний лист від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11).

Щодо посилання контролюючого органу на акти ДПІ у м.Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області № 144/22-21/22795945 від 14.08.2013 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "МАР-98" щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ "Енергія - Сила" та ПП "Геобудкомплект" за період з 01.03.2012; ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 14.07.2014 № 1406/26-59-22-03/38688475 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Реалторг-плюс", щодо підтвердження господарських відносин ТОВ "Альянс-Експерт" за період 01.01.2013 по 31.12.2013"; ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 21.05.2014 № 394/3/26-50-22-03/10-38948595 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Сервіс-Трейд-Груп" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій за період з 01.12.2013 по 30.04.2014"; ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 08.05.2014 № 1292/26-55-22-07/38912967 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "БК" Мегаполіс Буд Інвест", щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період 01.12.2013 по 31.03.2013" (т.1 а.с.29, 41, 47, 53).

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (частина 1 статгі 19 Конституції України).

Чинне законодавство, зокрема, Податковий кодекс України, не встановлює обов'язок платника податків перевіряти відомості щодо декларування контрагентами своїх зобов'язань з ПДВ, виконання ними таких зобов'язань перед бюджетом та наявність чи відсутність ознак фіктивності фірм, ймовірність чи реальність проведення контрагентом транзитних фінансових операцій, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди третім особам, наявність у контрагента складських приміщень, людських ресурсів, надійність постачальників контрагента тощо.

Можливе недекларування або декларування з порушеннями контрагентами зобов'язань зі сплати ПДВ, податку на прибуток, інших обов'язкових платежів до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них і не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ та формування витрат при обчисленні податку на прибуток, у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.

Враховуючи положення ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", такі рішення є самостійним джерелом права.

Згідно зі статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини в спорах з оподаткування (на прикладі "Інтерсплав проти України" (заява № 803/02) від 09.01.2007) зазначено, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їхнього боку.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

З наведеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що при розгляді даної категорії справ Європейський суд з прав людини виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати ПДВ та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати ПДВ з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, заумови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, на думку Європейського суду з прав людини, порушує права такого платника податків.

За таких обставин позивач не може нести відповідальність за законність чи незаконність ведення господарської діяльності ПП "МАР-98", ТОВ "Реалторг-плюс", ТОВ "БК" Мегаполіс Буд Інвест", "Сервіс-Трейд-Груп", а також компаній - контрагентів ТОВ "Енергія - Сила", ПП "Геобудкомплект" та ТОВ "Альянс-Експерт".

Щодо посилання контролюючого органу на те, що "НВО "Хіммашнафтогаз" не надано копій дорожніх листів, товарно-транспортних накладних, інших документів, передбачених законодавством України щодо транспортування товару на всіх етапах його руху, а саме від ПП "МАР-98" та ТОВ "БК" Мегаполіс Буд Інвест" (т.1 а.с.27, 52), суд зазначає наступне.

Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-III, із змінами і доповненнями, та Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 N 363, із змінами і доповненнями (далі - Правила), визначають товарно-транспортну накладну обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29.12.1995 № 488/346 затверджена типова форма товарно-транспортної накладної. Проте, даний документ не було внесено до Державного реєстру нормативно-правових актів, у зв'язку з чим його норми носять лише рекомендаційний характер.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 22.05.2006 N 493 було виключено п.11.2 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 N 363, згідно якого товарно-транспортні накладні і дорожні листи вантажного автомобіля належать до документів суворої звітності, які виготовляються друкарським способом з обліковою серією та номером.

А тому документи, що підтверджують факт транспортування товару (подорожні листи, товарно-транспортні накладні, квитанції від перевізників) не є первинними документами в розумінні ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, як роз'яснило Міністерство доходів і зборів України у листі від 19.09.2013 № 11569/6/99-99-22-01-03-15/1128 "товарно-транспортна накладна не міститься у переліку документів, які дають право на формування податкового кредиту".

Судом встановлено, що податкові накладні, за якими підприємство віднесло до складу податкового кредиту ПДВ на суму 484972 грн наявні в матеріалах справи та оформлені згідно вимог Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379 (із змінами та доповненнями, чинного на час виникнення спірних відносин) та є первинними документами в відповідності до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Оцінивши зазначені правочини за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом спірні правочини не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті, сторони спірних правочинів на момент господарських операцій мали правовий статус платників ПДВ.

Таким чином, перелічені договори визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Оцінивши перелічені первинні та інші документи, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції тощо.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак враховуються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, необхідною умовою для включення податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків. При цьому наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Визначальним фактором для формування податкового кредиту з ПДВ є зв'язок придбаних товарів (робіт, послуг) із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів, що відображають реальність таких господарських операцій.

У свою чергу, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд не бере до уваги висновки акту перевірки відповідача про відсутність фактичного здійснення господарських операцій через інформацію від інших податкових органів про неможливості проведення зустрічної звірки контрагентів позивача. Так як такі висновки відповідача ґрунтуються на припущеннях та аналітичних даних - висновків інших податкових органів, без встановлення достовірної інформації з компетентних джерел.

Коростенською ОДПІ не надано суду будь-яких доказів, які давали б підстави для сумніву у реальності проведених господарських операцій між позивачем та ТОВ "МАР-98" , ТОВ "Реалторг-плюс", ТОВ "Сервіс-Трейд-Груп", ТОВ "БК "Мегаполіс Будінвест" і вказували б на те, що дані податкових накладних, виписаних контрагентами - постачальниками не відповідають дійсності.

У той же час, суд враховує, що частиною 2 статті 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не подав звітність, або не знаходиться за місцем своєї реєстрації, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частин 1, 2 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Усупереч наведеним нормам, відповідачем не доведено існування обставин, які виключають право позивача на формування податкового кредиту.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржене податкове повідомлення-рішення є протиправними, а тому позов слід задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Отже, сплачений судовий збір в розмірі 2436,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням, підлягає відшкодуванню на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 71, 86, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області № 0001472201 від 13.10.2014.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "НВО Хіммашнафтогаз" з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирської області 2436 грн сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Панкеєва