Ухвала суду № 42557017, 20.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

20 січня 2015 року м. Київ В/800/118/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючої:Блажівської Н.Є.,Суддів: Борисенко І.В., Лосєва А.М., Рибченка А.О., Федорова М.О.,

перевіривши заяву Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду від 10 листопада 2014 року

у справі № 808/5772/13-а (К/800/50421/14 - номер справи в суді касаційної інстанції)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих

платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління

Міндоходів

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 листопада 2014 року відмовлено Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників податків Міжрегіонального головного управління Міндоходів у відкритті касаційного провадження на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 4 вересня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2014 року.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою, відповідач звернувся до Верховного Суду України з заявою про її перегляд та просив допустити справу до провадження по перегляду судового рішення Верховним Судом України.

Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

В даному випадку, заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме пункту 138.2, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України.

В обґрунтування своїх вимог заявник додає копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 7 листопада 2012 року по справі № 2-а-45797/09/1670, від 16 жовтня 2013 року по справі № 2а-18701/11/2670 та постанови Вищого адміністративного суду України від 24 січня 2013 року по справі № 2-а-6366/09/0670 та зазначає, що у вказаних справах та у даній справі Вищий адміністративний суд України, здійснивши різне тлумачення змісту і сутності правових норм, дійшов різних висновків за аналогічних обставин.

Разом з тим, як слідує зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 10 листопада 2014 року, підставою для відмови у відкритті касаційного провадження був висновок суду про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для перевірки викладених в ній доводів матеріалами справи.

Суд касаційної інстанції в ухвалі Вищого адміністративного суду України, про перегляд якої подано заяву, погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення адміністративного позову, з огляду на те, що відповідачем не доведено фіктивність господарських операцій позивача з його контрагентом, а наявними у матеріалах справи доказами підтверджено реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

В рішеннях Вищого адміністративного суду України, які подані на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, суд касаційної інстанції виходив із того, що суб'єктами господарювання не підтверджено належними та допустимим доказами реальності господарських операцій з контрагентами. Вимоги статті 237 Кодексу адміністративного України визначають виключними мотивами подання заяви про перегляд судових рішень неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень саме у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин, про яке зазначається в пункті 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

За таких обставин підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України відсутні, оскільки з доданої до заяви копії ухвали Вищого адміністративного суду України, про перегляд якої ставиться питання, та рішень Вищого адміністративного суду України, на які посилається заявник, відсутнє неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права, при вирішенні спору у подібних правовідносинах. Правовідносини між сторонами у справах, за якими ухвалені вказані вище судові рішення, виникли з різних відмінних між собою обставин, яким надавалася правова оцінка, тобто такі правовідносини не є подібними, в яких ухвалено різні судові рішення з неоднаковим застосуванням норм матеріального права, що виключає підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И В:

Відмовити Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів в допуску для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду від 10 листопада 2014 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуюча Н. Є. Блажівська Судді І.В. Борисенко А.М. Лосєв А.О.Рибченко М.О.Федоров