Ухвала суду № 42556779, 30.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

30 грудня 2014 року м. Київ В/800/5844/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Карася О.В. (головуючого),

Кошіля В.В., Ланченко Л.В., Моторного О.А., Пилипчук Н.Г.,

перевіривши заяву Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 02.10.2014 № К/800/37251/14

у справі № 826/620/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінтех"

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інспекція звернулась до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду від 02.10.2014 № К/800/37251/14.

Відповідно до ст. 2391 КАС України (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 07.07.2010 № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів"), заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 2392 та 240 КАС України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 237 та ч. 1 ст. 238 КАС України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, у трьохмісячний строк з дня ухвалення судового рішення, щодо якого заявлено клопотання про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстав, установлених п. 1 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 02.10.2014 № К/800/37251/14 заявник, посилаючись на неоднакове порівняно з іншими справами застосування цим судом одних і тих самих норм матеріального права, а саме п. 134.1 ст. 134, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, просить її скасувати.

На підтвердження зазначеного відповідач надав ухвалу Вищого адміністративного суду України від 20.11.2013 № К/800/50725/13, в якій, на його думку, інакше застосовано одні й ті самі норми права.

Виконуючи положення ст. 240 КАС України щодо вирішення питання про допуск вищим спеціалізованим судом справи до її провадження у Верховному Суді України з метою здійснення правосуддя та забезпечення однакового застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції, колегія Вищого адміністративного суду України не виявила неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, оскільки правовідносини між сторонами у справах, за якими ухвалені вказані вище судові рішення, виникли з різних відмінних між собою обставин, яким надавалася правова оцінка та до яких застосовувались норми податкового законодавства.

Зокрема, у справі № 821/1126/13-а (№ К/800/50725/13), рішення якої було надано як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції, підтримуючи позицію суду першої інстанції про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд касаційної інстанції виходив з встановлених судами обставин, які у їх сукупності свідчать на користь того, що господарські операції, за наслідками яких було сформовано податковий кредит, викликають сумнів у їх реальності та не відповідають дійсному економічному змісту.

А у справі № 826/620/14 (К/800/37251/14) скасовуючи судове рішення апеляційної інстанції з залишенням без змін рішення суду першої інстанції, Вищий адміністративний суд України виходив з того, що надані документи після їх поновлення підтверджують реальність господарських операцій, а поважність відсутності таких документів під час перевірки доведена належними доказами.

Отже, ухвалення різних за змістом рішень суду касаційної інстанції у справах, предметом доказування у яких становили обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість формування платником податку податкового кредиту з ПДВ, стало наслідком неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права, які визначають межі повноважень адміністративного суду при перевірці правильності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження у Верховному Суді України.

Керуючись ст. ст. 235-240 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволені заяви Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про допуск справи до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 02.10.2014 № К/800/37251/14 відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Карась О.В.

Судді Кошіль В.В.

Ланченко Л.В.

Моторний О.А.

Пилипчук Н.Г.