Ухвала суду № 42556450, 26.01.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

26 січня 2015 року Справа № 910/7303/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіЧеркащенка М.М.,суддів:Вовка І.В., Грека Б.М., Селіваненка В.П., Стратієнко Л.В.,розглянувши заявуПублічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк"про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 14.10.2014у справі№ 910/7303/14за позовомПублічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк"доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування"третя особаОСОБА_6простягнення 21 124,86 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 21 124,86 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.05.2014 у справі № 910/7303/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2014, у задоволенні позову про стягнення страхового відшкодування відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.10.2014 у даній справі постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2014 та рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2014 залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 14.10.2014 у справі № 910/7303/14, в якій просить зазначену постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 23.10.2012 у справі № 5011-73/6166-2012, від 08.10.2013 у справі № 910/11374/13, від 18.06.2013 у справі № 5011-51/1402-2012, від 02.07.2013 у справі № 5011-74/6091-2012-50/449-2012, від 15.01.2013 у справі № 5011-54/5925-2012 та на лист Верховного Суду України "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" мотивовано неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: пункту 5 частини першої статті 991 Цивільного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Заявником не пропущено строку подання заяви про перегляд судового рішення господарського суду, передбаченого статтею 11117 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України вважає, що справа підлягає допуску до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11116 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

У постанові від 14.10.2014 у справі № 910/7303/14, про перегляд якої просить заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позову про стягнення страхового відшкодування. При цьому суд касаційної інстанції виходив з того, що позивачем (страхувальником) не було повідомлено відповідача (страховика) про настання страхового випадку протягом 10 днів та не було надано суду доказів поважності пропуску цього строку.

Водночас приймаючи постанови від 18.06.2013 у справі № 5011-51/1402-2012, від 02.07.2013 у справі № 5011-74/6091-2012-50/449-2012, від 15.01.2013 у справі № 5011-54/5925-2012 та вирішуючи спори у подібних правовідносинах, за аналогічного матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, суд касаційної інстанції, погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог про стягнення суми страхового відшкодування, прийшов до протилежних правових висновків, зазначивши про те, що несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика про настання страхового випадку ніяким чином не вплинуло на обов'язки відповідача сплатити страхове відшкодування, оскільки страховик у разі настання страхового випадку відповідно до положень чинного законодавства та умов договору страхування зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком.

З огляду на викладене судом касаційної інстанції неоднаково застосовано одні і ті ж самі норми матеріального права, внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, що є підставою для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Допустити справу № 910/7303/14 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя М. Черкащенко Судді І. Вовк Б. Грек В. Селіваненко Л. Стратієнко