Ухвала суду № 42556423, 22.01.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

22 січня 2015 року Справа № 910/177/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГрека Б.М.,суддів:Вовка І.В., Селіваненка В.П., Стратієнко Л.В., Черкащенка М.М.,розглянувши заявуТовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 29.10.2014у справі№ 910/177/14за позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта"доТовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"провідшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 10 726,89 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 10 726,89 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.02.2014 у справі № 910/177/14 у задоволенні позову про відшкодування шкоди в порядку регресу відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2014 рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2014 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.10.2014 у даній справі постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2014 залишено без змін.

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 29.10.2014 у справі № 910/177/14, в якій просить зазначену постанову скасувати та прийняти нове судове рішення, яким скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2014 і залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2014.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 05.06.2014 у справі № 905/9017/13, від 06.10.2014 у справі № 922/1265/13, від 17.12.2014 у справі № 910/1181/14 та на постанову Судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-112цс13 мотивовано неоднаковим застосуванням судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: частини шостої статті 261, статті 1191 Цивільного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Заявником не пропущено строку подання заяви про перегляд судового рішення господарського суду, передбаченого статтею 11117 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України вважає, що справа підлягає допуску до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11116 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

У постанові від 29.10.2014 у справі № 910/177/14, про перегляд якої просить заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову про відшкодування шкоди в порядку регресу. При цьому суд касаційної інстанції виходив з того, що право страховика за договором страхування на подання до суду регресного позову про стягнення з винної особи коштів, виплачених страховиком як страхове відшкодування, виникає з моменту сплати такого відшкодування, а не з моменту виникнення страхового випадку, у зв'язку з чим позивачем (у якого виникло право регресної вимоги до відповідача) дотримано строк позовної давності, так як позивачем перераховано на користь страхувальника страхове відшкодування 01.02.2011, а позов до суду подано в кінці грудня 2013 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності.

Водночас приймаючи постанови Вищого господарського суду України від 05.06.2014 у справі № 905/9017/13, від 06.10.2014 у справі № 922/1265/13, від 17.12.2014 у справі № 910/1181/14 та вирішуючи спори у подібних правовідносинах, за аналогічного матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, суд касаційної інстанції, відмовивши у задоволенні позовів про стягнення витрат пов'язаних з виплатою страхового відшкодування в порядку регресу, прийшов до протилежних правових висновків, зазначивши про те, що строк позовної давності у страховому зобов'язанні є загальним (три роки) та його перебіг починається від дня настання страхового випадку.

З огляду на викладене судом касаційної інстанції неоднаково застосовано одні і ті ж самі норми матеріального права, внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, що є підставою для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Допустити справу № 910/177/14 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя Б. Грек Судді І. Вовк В. Селіваненко Л. Стратієнко М. Черкащенко