Рішення № 42556310, 30.01.2015, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/1478/14-ц

Провадження № 2/743/10/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2015 року

Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:головуючого-суддіСташківа В.Б.,при секретаріНерус Н.І.,за участюпредставника ДПІ у Ріпкинському районі Куліша Ю.А., представника Редакції Ріпкинської районної газети «Життя Полісся» Мальковець С.В., відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ріпки в залі суду цивільну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Ріпкинському районі Головного управління Міндоходів в Чернігівській області до- Редакції Ріпкинської районної газети «Життя Полісся», - ОСОБА_6, - ОСОБА_5прозахист ділової репутації юридичної особи, -

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2014 р. ДПІ у Ріпкинському районі звернулось до Ріпкинського районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_5, Редакції Ріпкинської районної газети «Життя Полісся» в якому, на підставі ст.ст. 3, 8, 22, 28, 32, 34, 36, 38, 55 Конституції України, ст.ст. 3, 15, 16, 23, 269, 271-273, 275-278, 280, 297, 299, ЦК України, ст.ст. 30, 31 Закону України «Про інформацію», ст. ст. 3, 6, 18, 37, 41, 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», просило:

- визнати недостовірною, такою, що порушує їх ділову репутацію, інформацію опубліковану у статті «ІНФОРМАЦІЯ_2» поширеною відносно їх ІНФОРМАЦІЯ_1 газетою «Життя Полісся» НОМЕР_1 за 2014р.;

- зобов'язати ОСОБА_6, ОСОБА_5, Редакцію Ріпкинської районної газети «Життя Полісся» спростувати інформацію, поширену ними ІНФОРМАЦІЯ_1 у газеті «Життя Полісся» НОМЕР_1, стаття «ІНФОРМАЦІЯ_2», у спосіб найбільш близький до способу її поширення, шляхом публікації офіційного вибачення перед ними головного редактора газети «Життя Полісся» та авторів цієї статті про те, що ними поширена недостовірна інформація, така, що не відповідає дійсності та порушує їх ділову репутацію, не пізніше п'ятнадцяти днів з дня набрання рішення суду законної сили.

В обґрунтування позову зазначили, що:

- ІНФОРМАЦІЯ_1 у газеті «Життя Полісся» НОМЕР_1 була опублікована стаття «ІНФОРМАЦІЯ_2», авторами, якої є ОСОБА_5 та ОСОБА_6, як депутати Ріпкинської районної ради;

- у вказаній статті стверджується, що ДПІ у Ріпкинському районі «проводить незаконні перевірки», а також стверджується про те, що вони діють, як «невідомий злочинець і шахрай»;

- станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутній будь-який вирок суду, яким притягнуто до кримінальної відповідальності працівників ДПІ у Ріпкинському районі, а тому звинувачення у «злочинах» та «шахрайстві» неправдиві;

- постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 09.10.2014 р. № 743/1227/14-п визнано ОСОБА_7 винним у невиконанні законних вимог органів доходів і зборів, тобто підтверджено дійсність обставин за яких складено протокол про адміністративне правопорушення, а не з метою з «залякування» ОСОБА_7, що свідчить про неправдивість даної частини статті;

- ДПІ у Ріпкинському районі, як контролюючий орган в своїй діяльності керується виключно вимогами законодавства, зокрема ст. 41 ПК України та реалізовує державну податкову політику та державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового законодавства та не може бути засобом для образ та принижень про що йдеться в даній статті з використанням фрази: «А податкова і далі лютує!»

- у ОСОБА_6, ОСОБА_5, Редакції Ріпкинської районної газети «Життя Полісся» відсутні підстави для звільнення їх від відповідальності за порушеннями законодавства України про друковані засоби масової інформації;

- відомості наведенні та поширенні у статті щодо професійних якостей діяльності посадових осіб ДПІ у Ріпкинському районі є негативними, образливими, принизливими та такими, що не відповідають дійсності, що в цілому завдає непоправної шкоди їх діловій репутації, в тому числі, як структурного підрозділу органів Міндоходів.

В судовому засіданні ДПІ у Ріпкинському районі Куліш Ю.А. підтримав позов з підстав, викладених у ньому. Додатково зазначив, ними оспорюється зміст всієї статті. Підтвердив, що в судовому порядку визнано протиправним та скасовано наказ ДПІ у Ріпкинському районі "Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки СТОВ "Придніпров'є" № 188 від 26.09.2014 року. В той же час, в судовому порядку була доведена правомірність податкового повідомлення-рішення ДПІ у Ріпкинському районі від 17.09.2014 № 0001622200 щодо ПП «Ясна-Плюс». Наголосив на тому, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду було скасовано постанову Чернігівського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні їх позовних вимог до ФГ «Наша Ясна» про припинення юридичної особи. В той же час, СВ Ріпкинського РВ УМВС України в Чернігівській області було закрито кримінальне провадження по ст. 364 КК України через відсутність в діях працівників ДПІ в Ріпкинському районі складу даного кримінального правопорушення. Вказав, що провадження у справі за поданням ДПІ у Ріпкинському районі до ТОВ «Придніпров'є» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту було закрито, оскільки неможливо вирішити вимоги заявника про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків у порядку особливого провадження, встановленого ст.. 183-3 КАС України.

В судовому засіданні представник Редакції Ріпкинської районної газети «Життя Полісся» Мальковець С.В. заперечувала проти задоволенні вимог до редакції газети, так як остання не завжди поділяє позицію авторів публікацій та, що за точність викладених фактів відповідають автори. Вказала, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надали їм вказану статтю, як депутати Ріпкинської районної ради, як засновника газети. Вона не відповідала за зміст даної статті, так як на той момент головним редактором газети була ОСОБА_8., яка нині перебуває на лікарняному.

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заперечили проти позову, просили в задоволенні позову відмовити, з наступних підстав:

- вони є депутатами Ріпкинської районної ради, яка є одним із засновників Ріпкинської районної газети «Життя Полісся» та на договірній основі розмістили дану статтю;

- до ДПІ у Ріпкинському районі в даній статті словосполучення «невідомий злочинець та шахрай» не застосовується;

- підтвердженням надрукованої інформації щодо протиправних дій працівника ДПІ у Ріпкинському районі у здійсненні незаконної перевірки підтверджуються постановою Чернігівського окружного адміністративного суду, якою скасовано наказ ДПІ у Ріпкинському районі про проведення позапланової виїзної документальної перевірки СТОВ «Придніпров'я» № 188 від 26.09.2014 року, яка набрала законної сили;

- автори статті жодним чином у своїй статті не піддають сумніву постанову Ріпкинського районного суду Чернігівській області від 09.10.2014 року у справі № 743/1277/14-п, згідно якої директора СТОВ «Придніпров'я» ОСОБА_7 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ч. 1 статті 163-3 КУпАП, його не розголошують та не коментують його у своїй авторській статті взагалі під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2»;

- в той же час мати можливість повноцінного захисту в суді ОСОБА_7 не мав, як і залучити до участі в суді свого представника для захисту, з причини перебування на лікуванні;

- щодо окремого речення статті «Підприємці! Будьте уважні! В районі діють невідомі злочинці та шахраї!», то воно взагалі не стосується органів ДПІ у Ріпкинському районі, бо є окремим реченням, літературним авторським зворотом, адресованого адресно до підприємців і стосується стану злочинності у Ріпкинському районі та кваліфікації злочинів до відповідних статей КК України;

- в частині інформації наведеної в передостанньому та останньому абзаці вищезгаданої статті ствердження авторів статті, що стосується призупинення діяльності ФГ «Наша Ясна», незаконних дій працівників ДПІ у Ріпкинському районі, то воно підтверджено 22 жовтня 2014 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду, яким дії працівників ДПІ з цього приводу визнані, як незаконні;

- щодо кваліфікації дій працівників ДПІ у Ріпкинському районі до окремих статей КК України, то відповідно за зверненням керівництва ФГ «Наша Ясна» до прокуратури Ріпкинськоґо району Чернігівської області СВ Ріпкинського РВ УМВС України в Чернігівській області розпочато проведення досудового розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України;

- на підставі вищевикладеного є не вірним та не відповідає дійсності ствердження ДПІ у Ріпкинському районі про те, що вони у відповідності до Закону України «Про друковані засоби масової інформації» використали друкований засіб масової інформації для поширення недостовірної, неправдивої інформації;

- у відповідності до Статуту районної газети «Життя Полісся» районний друкований засіб масової інформації є співвласністю Ріпкинської районної ради Чернігівської області. Порядок висвітлення матеріалів депутатів Ріпкинської районної ради передбачений в Договорі № 1 від 29.04.2011 року, який є діючим і відповідно він підписаний всіма трьома сторонами співвласників районної газети «Життя Полісся»;

- у відповідності до підпункту 4 статті 11 Закону України від 11.07.2002 року № 93-IV «Про статус депутатів місцевих рад», вони інформували виборців про свою роботу, а саме надання юридичної допомоги фермерським господарствам Ріпкинського району та представляли їх інтереси в різних судах;

- інформація викладена в статті Ріпкинської районної газети «Життя Полісся» НОМЕР_1 за 2014 рік під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2» не може бути визнана, як негативна та не достовірна.

Вислухавши пояснення представника ДПІ у Ріпкинському районі Куліша Ю.А., представника Редакції Ріпкинської районної газети «Життя Полісся» Мальковець С.В., відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, показання свідка ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

По справі встановлено, що в Ріпкинській районній газеті «Життя Полісся» за п'ятницю ІНФОРМАЦІЯ_1 в номері НОМЕР_1 на сторінці 2 була опублікована стаття під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_2». В кінці даної статті мається наступне посилання: «З повагою та на усну практичну юридичну допомогу в межах, депутатських обов'язків, ОСОБА_6, депутат Ріпкинської районної, ради, кандидат юридичних наук, голова постійної комісії райради ОСОБА_5, депутат Ріпкинської районної ради».

Отже авторами даної статті є відповідачі по справі ОСОБА_5 та ОСОБА_6, як депутати Ріпкинської районної ради Ріпкинського району.

Відповідно до п.п. 4 ст. 11 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» у виборчому окрузі депутат має право: доступу до засобів масової інформації комунальної форми власності з метою оприлюднення власної депутатської діяльності та інформування про роботу ради в порядку встановленому відповідною радою.

Слід зауважити, що на сторінці 8 даного номеру в правому нижньому кутку містяться зноски про те, що редакція даної газети не завжди поділяє позицію авторів публікацій та, що за точність викладених фактів відповідають автори.

Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та що кожен має право на повагу до його гідності (ст. ст. 3, 28).

Статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї.

Разом з тим, ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку (п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).

Згідно п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб, зокрема повідомлення її в публічних виступах;

б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені);

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Згідно п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» у порядку цивільного чи господарського судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах органів досудового слідства, висновках судових експертиз, рішеннях органів влади, місцевого самоврядування та інших відповідних органів, атестаційних комісій, рішеннях про накладення на особу дисциплінарного стягнення, для яких законом установлено інший порядок оскарження. У такому ж порядку не можуть розглядатися наукові спори, тобто вимоги про спростування інформації наукового характеру. Інформація, зазначена у позовній заяві чи іншій заяві, адресованій суду, а також в процесуальних документах (запереченнях на позов, апеляційних чи інших скаргах тощо), може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації, за винятком випадків, коли ця інформація була визначена підставою пред'явленого позову і стосувалася його предмета, була доказом у справі, а так само предметом апеляційного чи іншого перегляду в порядку, встановленому процесуальним законом.

Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

При цьому, за розумінням даної норми, негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Згідно з положеннями статті 277 ЦК України і статті 10 ЦПК України обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати, передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними у демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Враховуючи зміст позовних вимог, зважаючи на пояснення представника ДПІ у Ріпкинському районі Куліша Ю.А. про те, що вони вважають недостовірною не тільки назву статті, але увесь зміст статті, суд вважає за необхідне дати оцінку, як назві, так і змісту статті окремо розбивши їх на блоки.

Даючи правову оцінку назві статті «ІНФОРМАЦІЯ_2», суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи вона є фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ч. 2 ст. 47-1 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

В рішеннях у справах "Обершлік проти Австрії (№ 1)", "Праґер та Обершлік проти Австрії", "Хендісайд проти Сполученого Королівства", "Лінгенс проти Австрії", Європейський суд з прав людини:

- вказав, що стаття 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надані;

- вказав, що при дотриманні умов § 2 статті 10 Конвенції, право вільно передавати інформацію поширюється не лише на "інформацію" та "ідеї", які сприймаються сприятливо або вважаються необразливими чи нейтральними, але й такі, які ображають, шокують чи викликають стурбованість;

- вказав, що такі є вимоги плюралізму, толерантності і лібералізму, без яких немає "демократичного суспільства";

- розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Враховуючи наведені вище розмежування фактів та оціночних суджень, які дані в національному законодавстві та в прецендетній практиці Європейського суду з прав людини, виходячи з аналізу даної статті: «ІНФОРМАЦІЯ_2», авторами якої є ОСОБА_5 та ОСОБА_6, зважаючи на те, що використання таких висловів, як «репресивні органи» та «податкова лютує» не є образою, суд вважає, що вони є оціночними судженнями, які не містять фактичних даних, тобто критикою авторів статті та їх оцінкою дій ДПІ у Ріпкинському районі при проведенні перевірок сільгоспвиробників, а саме СТОВ "Придніпров'є", ПП «ЯСНА-ПЛЮС», ФГ «Наша Ясна», після зміни влади в Україні.

На початку даної статті зазначено, що «ДПІ в Ріпкинському районі проводить незаконні позапланові перевірки сільгоспвиробників. Про таке дізналися усі читачі соціальних та друкованих видань України. Таке рішення 21.10.2014 прийняв адміністративний окружний суд Чернігівської області, визнавши наказ податкової Ріпкинщини протиправним. А починалося все з наказу податкової 29.09.2014 року, який було пред'явлено начальником відділу податкового аудиту ОСОБА_9 № 188 від 26.09.2014 року про проведення позапланової виїзної документальної перевірки на СТОВ «Придніпров'є» (до речі, керівником господарства є голова постійної комісії районної ради вже два скликання ОСОБА_7.). У відповідності до ст. 81 Податкового кодексу України, посадові особи Міністерства доходів та зборів України мають право почати документальну позапланову перевірку лише за наявності підстав. Підстави для проведення перевірки вказані не були. Керівник підприємства звернувся до депутата ОСОБА_5 (голова лічильної, член бюджетної комісії районної ради) для захисту законних інтересів підприємства та звернув увагу на протиправність вищезгадуваного наказу. Усі намагання довідатись у перевіряючого правову підставу запланованої перевірки, в тому числі, керуючись ст. 14 та 15 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», запросивши інформацію у начальника відділу податкового аудиту ОСОБА_9 про наявні підстави для проведення перевірки, на що отримав відмову та пояснення, що вона не повинна нікому надавати цю інформацію. Керівник на підставі ст. 81 відмовив у проведенні перевірки.». Крім того в указаному абаці через речення, оцінка якому буде надано нижче міститься повідомлення про те, що: «За такого свавілля податкової керівництво СТОВ «Придніпров'є» було вимушене звернутись до суду про захист та для визнання протиправним і скасування наказу про позачергову виїзну перевірку. І захист та правду, до речі, що немало важливо, в суді було знайдено. І все це діється на підставі рішень уряду про заборону будь-яких перевірок (мораторій на їх проведення) до кінця року, голосні заяви усіх без винятку посадових осіб податковою відомства, а також керівництва держави майже не щодня.».

Даючи правову оцінку вказаній частині статті, суд приходить до наступного висновку.

По справі встановлено, що в провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебувала справа № 825/3172/14 за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпров'є" до ДПІ у Ріпкинському районі про визнання протиправним та скасування наказу "Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки СТОВ "Придніпров'є" № 188 від 26.09.2014.

При цьому, СТОВ "Придніпров'є" обґрунтовувало позов тим, що 29 вересня 2014 року начальником відділу податкового аудиту ОСОБА_9 було пред'явлене направлення та наказ №188 від 26.09.2014 про проведення позапланової виїзної документальної перевірки. В наказі на перевірку підставою для проведення визначено пп. 78.1.1 та 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, але не вказано конкретних підстав, визначених відповідними пунктами Податкового кодексу України. Крім того, СТОВ "Придніпров'є" в адміністративному позові зазначав, що ними було надано витребувану ДПІ в Ріпкинському районі інформацію відповідно до запиту від 04.08.2014 №1010/10/15-106.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року (справа № 825/3172/14), яка була залишена без зміни ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2015 року визнано протиправним та скасовано наказ ДПІ у Ріпкинському районі "Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки СТОВ "Придніпров'є" № 188 від 26.09.2014 року.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що:

- ДПІ у Ріпкинському районі на підставі вимог пп. 20.1.4 п.п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78, ст.82 Податкового кодексу України на адресу позивача направлено лист від 29.09.2014 р. № 1154/10/22-017 з зазначенням, що ДПІ у Ріпкинському районі з 29.09.2014 р. проводиться позапланова, виїзна, документальна перевірка СТОВ "Придніпров'є" з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 р. по 30.09.2014 р. та проханням підготувати та надати перелік документів не пізніше 30.09.2014 р.;

- наказом ДПІ у Ріпкинському районі від 26 вересня 2014 р. № 188, в зв'язку з отриманням податкової інформації, що свідчить про можливі порушення СТОВ "Придніпров'є" вимог податкового, валютного та іншого законодавства та керуючись пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст..82 ПКУ від 02.12.2010 р. № 2755-VI призначено позапланову виїзну документальну перевірку СТОВ "Придніпров'є" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 р. по 30.09.2014 р.;

- на підставі наказу на проведення позапланової виїзної документальної перевірки працівникам ДПІ у Ріпкинському районі видано направлення на проведення перевірки від 29.09.2014 р.: №97, №98, №99, № 100.

Підставою для прийняття вказаних судових рішень стало те, що ДПІ у Ріпкинському районі не мав право виносити наказ про проведення документальної позапланової перевірки СТОВ «Придніпров'є», на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, оскільки СТОВ "Придніпров'є" було надано запитувану інформацію та виконано вимоги ДПІ у Ріпкинському районі. Крім того, запит про отримання інформації не відповідає вимогам ст. 73 ПК України через те, що не містить обов'язкового посилання на факти порушення позивачем вимог податкового законодавства або посилань на інші підстави для направлення такого запиту, тобто направлення такого запиту належним чином не обґрунтовано.

Виходячи з наведеного, беручи до уваги дату статті, суд вважає, що автори статті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 правомірно в даній статті використали повідомлення про незаконність вказаної перевірки, з наведенням конкретних підстав, яке вони зробили вивчивши постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року (справа № 825/3172/14), яка вже після опублікування даної статті була залишена без зміни ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2015 року (справа № 825/3172/14).

За обставин коли незаконність вказаної перевірки встановлена в судовому порядку, суд вважає, що відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6. довели дійсність повідомлення в указаній частині.

Крім того, в даній статті зазначено, що: «З метою залякати керівника був складений протокол про невиконання законних вимог посадової особи.».

Даючи правову оцінку вказаній частині статті, суд приходить до наступного висновку.

Так, начальником відділу податкового аудиту ДПІ у Ріпкинському районі ОСОБА_9 відносно ОСОБА_7 було складено протокол № 100 про адміністративне правопорушення від 29.09.2014 р. (серія АА № 595151) по ч. 1 ст. 163-3 КУпАП, який в в подальшому був направлений до Ріпкинського районного суду Чернігівської області на розгляд.

Постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 9 жовтня 2014 р. (справа № 743/1277/14-п), яка набрала чинності 20 жовтня 2014 р., було притягнуто ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 163-3 КУпАП до стягнення у виді попередження за те, що останній працюючи директором СТОВ «Придніпров'є», в порушення п.п. 20.1.4, п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, не виконав законні вимоги посадових осіб Міндоходів щодо допуску посадових осіб до проведення перевірки.

Постановою судді апеляційного суду Чернігівської області від 12 січня 2015 р. було відмовлено ОСОБА_7 у поновлені строку на апеляційне оскарження постанови Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 9 жовтня 2014 р. (справа № 743/1277/14-п).

За невиконання керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій, включаючи установи Національного банку України, комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи, законних вимог посадових осіб органів доходів і зборів, перелічених у підпунктах 20.1.3, 20.1.24, 20.1.30, 20.1.31 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України настає адміністративна відповідальність, передбачена ст. 163-3 КУпАП.

Слід зауважити, що статтею 254 КУпАП визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності, а згідно п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 163-3 КУпАП мають право складати органи державної податкової служби.

Відтак, при виявленні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 163-3 КУпАП уповноважена особа органу податкової служби зобов'язана складати протокол про адміністративне правопорушення.

В той же час, повідомлення в даній статті, авторами якої є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про те, що протокол про невиконання законних вимог посадової особи був складений з метою залякати керівника (ОСОБА_7), на думку суду, є їхньою оцінкою мети складання вказаного протоколу про адміністративне правопорушення, тобто оціночним судженням.

Крім того в указаній статті зазначено, що: «А податкова і далі лютує! З 18.08 по 22.08.2014 р. на підприємстві ПП «Ясна-Плюс» також без наявних підстав проведено невиїзну документальну перевірку, в тому числі, не зважаючи на незаконність наказу про проведення перевірки, про що навіть і керівництво ДП не заперечує, але, посилаючись на листи Верховного Суду, відмовляють у скасуванні повідомлень-рішень, складених за результатами такої незаконної перевірки. Справа знаходиться на розгляді в апеляційній інстанції.».

Даючи правову оцінку вказаній частині статті, суд приходить до наступного висновку.

По справі встановлено, що ПП «ЯСНА-ПЛЮС» зверталось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Ріпкинському районі від 17.09.2014 № 0001622200. В обґрунтування позовних вимог зазначали, що:

- орендна плата сплачувалась позивачем відповідно до умов договору оренди;

- затвердження нової технічної документації з нормативної грошової оцінки земель не є підставою для застосування сторонами договору оренди нової орендної плати, зміни щодо нового розміру орендної плати в договір оренди не вносилось;

- оспорюване податкове повідомлення рішення прийняте безпідставно, не відображає дійсних обставин справи, а відтак підлягає скасуванню.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2014 року (справа № 825/3074/14), яка була залишена без зміни ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2014 року (справа № 825/3074/14), у задоволенні адміністративного позову ПП «ЯСНА-ПЛЮС» до ДПІ у Ріпкинському районі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення було відмовлено.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що згідно повідомлення від 15.08.2014 № 1035/10/22-017, відповідно наказу від 14.08.2014 № 164 на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.1 ст. 79, ст.82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Ясна-Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з плати за землю за період з 01.01.2013 р. по 30.06.2014 р. за результатами, якої ДПІ у Ріпкинському районі складено акт від 01.09.2014 р. № 75/22/37298752, який податковим органом, за результатами розгляду заперечень, було залишено без змін.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що предметом позову в даній справі було не перевірка законності проведення ДПІ у Ріпкинському районі невиїзної документальної перевірки та законності наказу про проведення такої перевірки, а визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Ріпкинському районі від 17.09.2014 р. № 0001622200., яке було прийнято на підставі акту та викладених у ньому порушень.

Відтак, постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2014 року (справа № 825/3074/14) та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2014 року (справа № 825/3074/14) не можуть бути підтвердженням законності проведення ДПІ у Ріпкинському районі невиїзної документальної перевірки та законності наказу про проведення такої перевірки.

При цьому, сторони, в порушення приписів ст.ст. 10, 57-60 ЦПК України, не надали заперечень проти акту перевірки та рішення податкового органу про залишення без змін акту перевірки, про які йдеться в наведених вище судових рішеннях.

За таких обставин, враховуючи дату опублікування статті в пресі, суд приходить до висновку, що повідомлення в статті про те, що ДПІ у Ріпкинському районі, без наявних на те підстав, не зважаючи на незаконність наказу про проведення перевірки, на ПП «Ясна-Плюс» провели невиїзну документальну перевірку є по своїй суті не фактом, а оцінкою проведення позивачем даної перевірки, яка висловлена авторами даної статті: депутатами районної ради ОСОБА_6 та ОСОБА_5, тобто оціночним судженням, що не підлягає спростуванню.

Крім того в указаній статті зазначено, що: «Підприємці! Будьте уважні! В районі діють невідомі злочинці та шахраї!».

Даючи правову оцінку вказаній частині статті, суд приходить до наступного висновку.

Визначення поняття злочину дано в ст. 11 КК України, яким є передбачене КК України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

Стаття 190 КК України передбачає кримінальну відповідальність за шахрайство, тобто за заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.

По справі відсутні жодні обвинувальні вироки, що набрали законної сили про засудження будь-кого за вчинення кримінальних правопорушень (злочинів) щодо підприємців району, зокрема за шахрайство (ст. 190 КК України).

В той же час, на думку суду, відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 доведено, що поширена вказана інформація стосується не ДПІ у Ріпкинському районі, як позивача, а абстрактних осіб, так як дане повідомлення виділено окремим абзацом і головне, що в ньому йдеться про НЕВІДОМИХ злочинців та шахраїв. При цьому, між вказаним повідомленням та повідомленням про подання керівником ФГ «Наша Ясна» до відповідних правоохоронних органів повідомлення про вчинення кримінального правопорушення (злочину) та проведення в кримінальному провадженні досудового розслідування мається цілий абзац, оцінку якому буде надано нижче.

Крім того в указаній статті зазначено, що: «Так, податковою 1.08.2014 анульовано свідоцтво платника ПДВ, а з 20.08.2014 року призупинена діяльність фермерського господарства «Наша Ясна» (державний реєстратор Ріпкинського району) у зв'язку з відсутністю за місцем знаходження, а фактично - не отримання листів від орендованого приміщення у Павлівській с/р працівників фермерського господарства «Наша Ясна».».

Даючи правову оцінку вказаній частині статті, суд приходить до наступного висновку.

По справі встановлено, що ДПІ у Ріпкинському районі зверталось Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про припинення юридичної особи фермерського господарства «Наша Ясна».

Підставою для звернення до суду ДПІ у Ріпкинському районі із зазначеним позовом став запис про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2014 року (Справа № 825/2591/14) було адміністративний позов ДПІ у Ріпкинському районі до фермерського господарства «Наша Ясна» про припинення юридичної особи задоволено та припинено юридичну особу - фермерське господарство «Наша Ясна» (код ЄДРПОУ 38046015, вул. Шкільна, буд. 4, с. Павлівка, Ріпкинський район, Чернігівська область, 15053).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року (справа № 825/2591/14) було скасовано постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2014 року та ухвалено нову постанову по справі, якою у задоволенні позовних вимог ДПІ у Ріпкинському районі до Фермерського господарства «Наша Ясна» про припинення юридичної особи було відмовлено.

Скасовуючи вказану постанову Київський апеляційний адміністративний суд зазначив, що:

- станом на 20.08.2014 року, тобто на момент ухвалення судового рішення судом першої інстанції, не настав строк для проведення Фермерським господарством «Наша Ясна» такої реєстраційної дії, як підтвердження місцезнаходження юридичної особи, так як останній термін здійснення такої реєстраційної дії є 27.10.2014 року;

- позивач вправі звертатися з вимогою про припинення суб'єктів господарювання лише в разі, якщо підставою позову є неподання таким суб'єктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством та здійснення юридичною особою діяльності, що заборонена законом, а що стосується припинення юридичної особи з інших підстав, то відповідні позовні вимоги можуть пред'являтися не податковими органами, а іншими державними органами, уповноваженими здійснювати контроль за відповідними видами господарської діяльності.

Відтак, при обставинах коли в судовому порядку скасоване припинення юридичної особи, з наведених вище підстав, суд вважає, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 довели в судовому порядку законність висвітлення даного повідомлення в указаній статті і воно не порушує ділову репутацію ДПІ в Ріпкинському районі, що в свою чергу свідчить про відсутність правових підстав визнавати недостовірним це повідомлення в судовому порядку.

Поширення інформації в даній статті проте, що податковою 01.08.2014 р. анульовано свідоцтво платника ПДВ, хоча і не відповідає дійсності, оскільки відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не довели її дійсність, а матеріали справи не містять доказів анулювання податковою свідоцтва платника ПДВ, про те, на думку суду, не порушує особисті немайнові права ДПІ у Ріпкинському районі та не завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, тобто свідчить про відсутність юридичного складу правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову.

Крім того в указаній статті на продовження даного абзацу зазначено, що: «Дивно, що представники Ріпкинського представництва фіскальної служби України юридично не розуміють, що таке фактичне місце знаходження суб'єкта, а що таке адреса юридичної особи і які правові наслідки з цього витікають у відповідності до Цивільного Кодексу України.».

Даючи правову оцінку вказаній частині статті, суд приходить до наступного висновку.

В постанові Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року (справа № 825/2591/14) зазначено, що Фермерське господарство «Наша Ясна» знаходиться саме за адресою: 15053, Чернігівська область, Ріпкінський район, с. Павлівка, вул. Шкільна, 4, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки за підписом Голови Фермерського господарства «Наша Ясна».

За таких обставин, враховуючи наведені вище розмежування фактів та оціночних суджень, які дані в національному законодавстві та в прецендетній практиці Європейського суду з прав людини, суд вважає дане повідомлення оціночним судженням авторів статті ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Крім того в указаній статті зазначено, що: «Керівником фермерського господарства «Наша Ясна» подано заяву до прокуратури про злочин, яка ініціювала та відкрила кримінальне провадження за ознаками статті ч. 1 ст. 364 КК України, що зареєстровано в єдиному реєстрі досудових розслідувань №42014270220000023 від 06.10.2014 року, а слідчі дії зазначеного кримінального правопорушення здійснює Ріпкинський РВ УМВС України в Чернігівській області.».

Даючи правову оцінку вказаній частині статті, суд приходить до наступного висновку.

Згідно повідомлення прокурора Ріпкинського району Чернігівської області Артеменко О.С. про прийняття та реєстрацію заяви від 7 жовтня 2014 р. № 65-461-14, яке було адресоване ОСОБА_10, останнього відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 56 КПК України повідомлено, що повідомлення останнього про незаконні дії з боку працівників ДПІ в Ріпкинському районі Чернігівської області кваліфіковано за ч. 1 ст. 364 КК України, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, реєстраційний № 42014270220000023 від 06.10.2014 р. та, що проведення досудового розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України доручено СВ Ріпкинського РВ УМВС України в Чернігівській області.

Постановою слідчого СВ Ріпкинського РВ УМВС України в Чернігівській області Бегуновича В.А. від 22.12.2014 р. було закрито кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42014270220000023 від 06.10.2014 р., на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки в діях працівників ДПІ в Ріпкинському районі Чернігівської області відсутні обов'язкові складові злочину, передбачені ст.. 364 КК України, а саме істотна шкода охоронюваним законом правам та інтересам юридичної особи та умисел на їх настання з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах з боку службових осіб ДПІ в Ріпкинському районі.

Згідно ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку, а згідно ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Європейський суд з прав людини при застосуванні пункту 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод в справі «Ісмоїлов та інші проти Росії», висловив позицію, згідно якої слід принципово розрізняти повідомлення про те, що когось лише підозрюють у вчиненні злочину, та чітку заяву, зроблену за відсутності остаточного вироку, про те, що особа вчинила злочин, так як останнє порушує принцип презумпції невинуватості.

Враховуючи наведене в сукупності, з огляду на вказану прецендетну практику Європейського суду з прав людини, суд вважає, що зазначення авторами - депутатами Ріпкинської районної ради Чернігівської області ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в даній статті про подання керівником ФГ «Наша Ясна» до відповідних правоохоронних органів повідомлення про вчинення кримінального правопорушення (злочину) та проведення в кримінальному провадженні досудового розслідування, при відсутності зазначення в статті конкретних осіб щодо яких внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань відомості про вчинення кримінального правопорушення (злочину), не порушує презумпцію невинуватості та не порушує ділову репутацію ДПІ в Ріпкинському районі, що в свою чергу свідчить про відсутність правових підстав визнавати недостовірним це повідомлення в судовому порядку.

За таких обставин, позовні вимоги ДПІ у Ріпкинському районі про визнання недостовірною, такою, що порушує ділову репутацію ДПІ у Ріпкинському районі, інформацію опубліковану у статті «ІНФОРМАЦІЯ_2» поширеною відносно ДПІ у Ріпкинському районі ІНФОРМАЦІЯ_1 газетою «Життя Полісся» НОМЕР_1 за 2014р. за доволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог ДПІ у Ріпкинському районі про зобов'язання ОСОБА_6, ОСОБА_5, Редакції Ріпкинської районної газети «Життя Полісся» спростувати інформацію, поширену ними ІНФОРМАЦІЯ_1 у газеті «Життя Полісся» НОМЕР_1, стаття «ІНФОРМАЦІЯ_2», у спосіб найбільш близький до способу її поширення, шляхом публікації офіційного вибачення перед ДПІ у Ріпкинському районі головного редактора газети «Життя Полісся» та авторів цієї статті про те, що ними поширена недостовірна інформація, така, що не відповідає дійсності та порушує ділову репутацію ДПІ у Ріпкинському районі, не пізніше п'ятнадцяти днів з дня набрання рішення суду законної сили, то суд враховує наступне.

З урахуванням п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», з урахування позиції Європейського Суду з прав людини, висловлену в справі «Редакція газети «Правоє дело» та Штекель проти України», виходячи з правового аналіз ст.ст. 16, 277 ЦК України, ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод можна стверджувати, що суд не має права зобов'язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено у статтях 16, 277 ЦК України, а примушування людини змінити свої внутрішні переконання є втручанням у свободу слова та вираження поглядів, що гарантовано Конституцією України та ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ДПІ у Ріпкинському районі до ОСОБА_6, ОСОБА_5, Редакції Ріпкинської районної газети «Життя Полісся» про зобов'язання вибачитись перед ними задоволенню не підлягають.

Щодо вимог ДПІ у Ріпкинському районі до Редакції Ріпкинської районної газети «Життя Полісся», то суд враховує наступне.

Європейський суд з прав людини у справах «Педерсен і Баадсгаард проти Данії», «Торгейр Торгейрсон проти Ісландії» розрізняє ситуації, коли оскаржувані висловлювання належали журналісту, і коли були цитатою висловлювання іншої особи, оскільки покарання журналіста за участь у розповсюдженні висловлювань інших осіб буде суттєво заважати пресі сприяти обговоренню питань суспільного значення та не повинно розглядатись, якщо для іншого немає винятково вагомих причин.

Національне законодавство передбачає за певних умов звільнення засобів масової інформації, в т.ч. редакцій газет від відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій.

До таких підстав ст. 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» зокрема відносить:

- одержання цих відомостей від інформаційних агентств або від засновника (співзасновників);

- дослівне відтворенням публічних виступів або повідомлень суб'єктів владних повноважень, фізичних та юридичних осіб.

Судом враховується, що редакція Ріпкинської районної газети «Життя Полісся» не завжди поділяє позицію авторів публікацій та, що за точність викладених фактів відповідають автори.

Згідно Договору № 1 про висвітлення діяльності Ріпкинської районної державної адміністрації та Ріпкинської районної ради в 2011 р., який був укладений 29 квітня 2011 р. між Редакцією Ріпкинської районної газети «Життя Полісся», як виконавцем та Ріпкинською районною державною адміністрацією та Ріпкинською районною радою, як замовника та який пролонгується на наступні роки в т.ч. і 2014 р., визначено порядок висвітлення діяльності Замовників, тобто Ріпкинської районної державної адміністрації та Ріпкинської районної ради та її фінансування. П. 5 Договору містить положення про те, що Замовник є відповідальним перед третіми сторонами у випадку пред'явлення претензій щодо змісту та публікацій матеріалів.

Як вже зазначалось, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, як депутати Ріпкинської районної ради розмістили вказану статтю в указаному номері газети.

За таких обставин, позовні вимоги ДПІ у Ріпкинському районі до Редакції Ріпкинської районної газети «Життя Полісся» задоволенню не підлягають

Виходячи з наведеного в сукупності, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ДПІ у Ріпкинському районі до Редакції Ріпкинської районної газети «Життя Полісся», ОСОБА_6 та ОСОБА_5 слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 21, 28, 32, 62, 68, 124 Конституції України, ч. 2 ст. 6, ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст. 15, 16, 94, 272, 275, 277, 297, 299 ЦК України, ст.ст. 3, 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 7, 31 Закону України «Про інформацію», ст. 8 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», ст.ст. 3, 10, 11, 60, 208, 209, 212, 215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Головного управління Міндоходів в Чернігівській області до Редакції Ріпкинської районної газети «Життя Полісся», ОСОБА_6, ОСОБА_5 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через Ріпкинський районний суд Чернігівської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий В.Б.Сташків