Рішення № 42555538, 29.01.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц/791/92/2015 Головуючий в І інстанції Сіденко С.І.

Категорія 19 Доповідач Приходько Л.А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2015 року січня місяця 29 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого : Приходько Л.А.

Суддів : Бездрабко В.О.

Борка А.Л.

при секретарі : Сидоренко І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 22 березня 2013 року у справі

за позовом

ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_3, до товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», треті особи: орган опіки та піклування Цюрупинської районної державної адміністрації, приватний нотаріус ОСОБА_4 про визнання недійсним договору іпотеки,

в с т а н о в и л а :

В квітні 2011 року ОСОБА_2, діючи в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_3, звернулась до суду з зазначеним позовом (який було доповнено в ході розгляду справи). В обґрунтування своїх вимог зазначила, що 06 червня 2007 року між нею та ТОВ «Український промисловий банк» був укладений кредитний договір № 110/ФКВ-07. В цей же день у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ними було укладено іпотечний договір № 110/Zфквіп-07, предметом якого є належна позивачці на праві власності квартира АДРЕСА_6 Посилаючись на те, що під час укладення іпотечного договору було допущено суттєві порушення діючого законодавства, оскільки в квартирі на момент укладення іпотечного договору проживала її малолітня дитина - дочка ОСОБА_3, 1999 року народження, що нотаріусом, який посвідчував іпотечний договір, а також банком, належним чином не було перевірено, у зв'язку з чим були порушені права та законні інтереси дитини. Крім того, на даний час у переданій в іпотеку квартирі проживають ще двоє малолітніх дітей: ОСОБА_5, 2008 року народження, та ОСОБА_6, 2010 року народження. Остаточно просила визнати іпотечний договір недійсним, зобов'язати приватного нотаріуса Цюрупинського районного нотаріального округу зняти заборону щодо відчуження спірної квартири та виключити запис про обтяження квартири, що є предметом іпотеки з Державного реєстру іпотек.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 22 березня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсним іпотечний договір №110/Zфквіп-07, укладений 06 червня 2007року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 Зобов'язано приватного нотаріуса Цюрупинського районного нотаріального округу ОСОБА_4 зняти заборону на відчуження майна, зазначеного в іпотечному договорі № 110/Zфквіп-07, а саме, трикімнатної квартири за АДРЕСА_3. Вилучено запис з державного реєстру іпотек нерухомого майна про іпотеку нерухомого майна, а саме, трикімнатної квартири за АДРЕСА_3

В апеляційній скарзі ТОВ «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал», яка є процесуальним правонаступником ТОВ «Український промисловий банк», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимоги.

Представник ТОВ «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» Глухов О.В. в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав за обставинами викладеними у скарзі. Просив рішення скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Позивачка ОСОБА_2, будучи повідомленою про час та місце розгляду справи належним чином (а.с.254, 275,276) в судове засідання не з'явилась, причини неявки суду не повідомила.

Заперечуючи проти апеляційної скарги представник органу опіки та піклування Цюрупинської РДА Сучкова І.О. зазначила, що на її думку рішення суду є законним та обґрунтованим. Просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Інші учасники в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідача, осіб, які приймають участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що під час укладання між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 іпотечного договору (майнова порука) №110/Zфквіп-07, на підставі якого іпотекодавець передав в іпотеку квартиру № 3, що розташована в по вул. Радянській, 60 в м. Цюрупинську Херсонської області, були допущені суттєві порушення діючого законодавства, а саме порушення прав дитини на житло, у зв'язку з чим договір іпотеки є недійсний, оскільки є беззаперечний факт того, що на момент укладання договору іпотеки ОСОБА_3 проживала разом із матір'ю і разом з цим, малолітня набула та мала законне право на проживання (користування) даним житлом. Проте при укладанні договору іпотеки згоди, як того передбачає законодавство органом опіки та піклування отримано не було, в результаті чого права та інтереси неповнолітньої дитини при укладенні договору іпотеки не були враховані.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Судом встановлено, що 06 червня 2007 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Український промисловий банк» укладено кредитний договір №110/ФКВ-07, відповідно до умов якого позивачка отримала кредит у розмірі 25000,00 доларів США строком до 05.06.2010року зі сплатою 13,8 % річних(а.с.9-13).

В забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором 06 червня 2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір №110/Zфквіп-07, за умовами якого ОСОБА_2 надала в іпотеку нерухоме майно, трикімнатну квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка належить їй на праві спільної сумісної власності на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 23 вересня 2004 року(а.с.14-15, 8).

05 вересня 2013 року між ТОВ «Український промисловий банк»(Установник управління), ТОВ «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал»(Управитель) та Національним Банком України укладений договір про передавання в управління непроданих активів №31-Л, за умовами якого Установник управління передав в управління Управителеві активи, наявні на балансі Установника управління на дату укладення цього Договору(згідно додатку до договору №1). Відповідно до п. 2.4 Договору Управителю надано право бути процесуальним правонаступником Установника управління у справах, однією із сторін (учасників) яких є Установник управління(а.с.219-222, 226 -228).

Відповідно до акту приймання-передачі в управління непроданих активів від 01 жовтня 2013 року ТОВ «Український промисловий банк» передало, а ТОВ «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» прийняло активи, наявні на балансі Установника управління, зокрема, право вимоги до ОСОБА_2 згідно кредитного договору № 110/ ФКВ-07. Окремим актом приймання-передачі кредитних договорів, договорів застави (іпотеки), поруки від 18 листопада 2013 року ТОВ «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» прийняло кредитний договір №110/ФКВ-07 від 06.06.2007, Іпотечний договір №110/Zфквіп-07 від 06.06.2007 ( а.с.223-225,261).

Згідно з ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

За правилами ч.2 ст. 177 СК України,батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов'язання від імені дитини; відмовлятися від майнових прав дитини.

Відповідно до ч.4 ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», для вчинення будь-яких правочинів щодонерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Постановою № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що згідно зі статтею 32 ЦК, статтею 177 СК та статтею 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

У зв'язку із наведеним суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним з підстав невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

З матеріалів справи вбачається, що на час укладення Іпотечного договору ні сама ОСОБА_2, ні малолітня ОСОБА_3 в АДРЕСА_2 зареєстровані не були, що підтверджується копією паспорта ОСОБА_2 (а.с.7), адресною довідкою від 22.05. 2007 року (а.с.39).

Згідно даних заяви-анкети позичальника/поручителя - фізичної особи від 15.05.2007року, заповненої власноруч позичальником, ОСОБА_2, на час укладення Договору кредиту та Іпотечного договору вона була зареєстрована за адресою АДРЕСА_5, а її фактичне місце проживання - АДРЕСА_4, що не є предметом іпотеки оспорюваного Іпотечного договору.

З запису зробленого в домовій книзі вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в спірній квартирі були зареєстровані лише 26 травня 2008 року, ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_2(а.с.17-18).

Відповідно до п. 1.5 Іпотечного договору: іпотекодавець стверджує, що передаючи предмет іпотеки в іпотеку, він враховує інтереси своїх дітей та всіх інших членів своєї сім'ї; правочин не суперечить правам та інтересам малолітніх, неповнолітніх, непрацездатних дітей чи інших осіб; на це нерухоме майно не мають прав користування його діти; та в даному нерухомому майні зареєстровані та проживають саме ті особи, які зазначені в довідці про реєстрацію та склад сім'ї(а.с.14).

Отже, позивачка ОСОБА_2 власноруч підписавши договір іпотеки, підтвердила що її дитина не має права користування нерухомим майном, що передається в іпотеку, а також, що укладанням цього договору права дитини не порушенні .

Крім того, отримання дозволу органу опіки та піклування на укладення договору іпотеки згідно із ст. 177 СК України входить до обов'язку батьків неповнолітніх дітей, а не Банку чи нотаріуса.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що при укладенні іпотечного договору позивачем були надані всі передбачені законом документи, з яких не вбачалось право володіння або право користування спірною квартирою неповнолітньою дитиною, а відтак, окрім позивача, ні банк, ні нотаріус, не могли знати про проживання у квартирі малолітньої дитини.

З урахуванням наданих особисто позивачем даних, на час укладення оспорюваного договору, ні у банку, ні у нотаріуса не було жодних підстав для витребування згоди органу опіки та піклування на його укладення, оскільки відомості про проживання у спірній квартирі малолітньою дитиною були відсутні.

Отже, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що малолітня дитина мала право користування житловими приміщеннями у спірній квартирі, що стала предметом іпотеки, на момент укладення договору іпотеки, а не після укладення спірного договору.

Реєстрація місця проживання дітей у спірній квартирі без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки не є підставою для визнання такого договору недійсним з підстав невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що у суду першої інстанції були відсутні належні правові підстави для задоволення даного позову, оскільки на час укладення договору іпотеки між банком та ОСОБА_2, її неповнолітня донька зареєстрована у спірній квартирі не набула, законне право на проживання (користування) даним житлом не мала, тому вказаним договором іпотеки не були порушені права неповнолітньої ОСОБА_3, а отже і підстав для визнання іпотечного договору недійсним з підстав зазначених у позовній заяві, немає.

За таких обставин рішення суду, відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України, слід скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Керуючись ст.ст.303,307,309 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» задовольнити.

Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 22 березня 2013 року скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_3, до товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», треті особи: орган опіки та піклування Цюрупинської районної державної адміністрації, приватний нотаріус ОСОБА_4 про визнання недійсним договору іпотеки відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :