Постанова № 42553187, 11.09.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2014 р. Справа № 804/10109/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Царікової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.02.2014 № 0000031505, -

ВСТАНОВИВ:

17.07.2014 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради (далі - КП «НВУВКГ» НМР, позивач) до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Нікопольська ОДПІ, відповідач), в якому позивач просить скасувати податкове повідомлення - рішення від 04.02.2014 № 0000031505.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на те, що податковим органом неправомірно винесено податкове повідомлення - рішення від 04.02.2014 № 0000031505 (форми «Ш»), яким підприємству донараховано грошове зобов'язання в розмірі 12810,67 грн. за затримку до 30 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 128106,50 грн. зі збору за спеціальне використання води. Позивач зазначає, що податковим органом не враховано те, що згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати» підприємством здійснюється оплата праці працівників в першочерговому порядку, а всі інші платежі здійснюються після виконання зобов'язань щодо оплати праці. Позивач вказує на те, що податковий орган, перекидаючи платежі за поточний період на погашення податкових зобов'язань минулих періодів, штучно створює податковий борг позивача по поточним зобов'язанням. Окрім того, перерахування субвенцій з державного бюджету по відшкодуванню пільг та субсидій для населення позивач отримує після 25 числа місяця наступного за звітним, що призводить до недостачі оборотних коштів підприємства.

Відповідач заперечив проти позову з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що доводи, наведені у позові, не спростовують самого факту встановлення зазначених порушень та не є підставою для скасування податкового повідомлення - рішення про застосування штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати сум грошових зобов'язань зі збору за спеціальне використання води. Відповідач вважає, що позивач на власний розсуд трактує норми податкового законодавства щодо оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, тоді як будь - які питання щодо оподаткування регулюються Податковим кодексом України та не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 липня 2014 року відкрито провадження у цій справі. Останнє судове засідання було призначено на 11.09.2014.

У судове засідання 11.09.2014 позивач не з'явився. До суду надійшло клопотання позивача (вх. № ел-1500) про розгляд справи за відсутності повноважного представника позивача.

У судове засідання 11.09.2014 представник відповідача з'явився та звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін у порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, Комунальне підприємство «Нікопольське виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради ( далі - КП «НВУВКГ» НМР) (ідентифікаційний код юридичної особи 03341339) зареєстроване Виконавчим комітетом Нікопольської міської ради як юридична особа 21.08.2011, що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зробленого судом.

КП «НВУВКГ» НМР з 24.07.1993 перебуває на податковому обліку в Нікопольській ОДПІ та є платником збору за спеціальне використання воді від підприємств ЖКГ.

16.01.2014 посадовою особою відповідача на підставі пп. 191.1.1 п. 191.1 ст.191, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст.20 та п. 75.1 ст.75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) було проведено камеральну перевірку податкової звітності збору за спеціальне використання воді від підприємств ЖКГ про несвоєчасну сплату.

За результатами перевірки складено акт від 16.01.2014 №85/04-07-15-05-26/03341339.

Перевіркою дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати узгоджених податкових зобов'язань збору за спеціальне використання води від підприємств ЖКГ за період з 28.02.2011 по 20.05.2013 встановлено порушення КП «НВУВКГ» НМР п. 57.1 ст. 57, п. 100.2 ст. 100, п. 328.4 ст. 328 ПК України, відповідно до яких встановлено несвоєчасну сплату сум узгоджених податкових зобов'язань( податкового боргу) по збору за спеціальне використання води від підприємств ЖКГ в періоді, що перевірявся, на загальну суму 436885,10 грн. в томі числі:

- при затримці до 30 календарних днів включно на суму 128106,50 грн., а саме: по податковій декларації за 2010 рік (вх. №9006496211 від 21.01.2011) по строку сплати 19.02.2011 в сумі 104027,31 грн.; по договору про розстрочення №77 від 19.11.2012 (декларація за 9 місяців 2012 року (вх. № 9065434352 від 23.10.2012) по строку сплати 26.12.2010 у сумі 24079,19 грн.;

- при затримці більше 30 календарних днів на суму 308778,60 грн.

На підставі висновків, викладених у акті перевірки від 16.01.2014 № 85/04-07-15-05-26/03341339, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 04.02.2014 № 0000031505, за яким зобов'язано КП «НВУВКГ» НМР сплатити штраф у розмірі 12810,67 грн. за платежем: збір за спеціальне використання води від підприємств ЖКГ.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням - рішенням позивач звернувся до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області зі скаргою від 14.02.2014 №6-0127/348 про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.02.2014 № 0000031505.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 14.04.2014 року № 2187/10/04-36-10-08-09, у задоволені скарги позивача було відмовлено, податкове повідомлення - рішення від 04.02.2014 року № 0000031505 залишено без змін.

Не погодившись з рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області позивач звернувся до Міністерства доходів і зборів зі скаргою від 22.04.2014 №6-0127/941 про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.02.2014 № 0000031505

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 12.05.2014 № 8259/6/99-99-10-01-02-15 у задоволені скарги позивача було відмовлено, податкове повідомлення - рішення від 04.02.2014 року № 0000031505 залишено без змін.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Проведеною камеральною перевіркою позивача встановлено, що позивачем допущено затримку сплати сум узгоджених податкових зобов'язань до 30 календарних днів включно на суму 128106,50 грн., а саме: по податковій декларації за 2010 рік (вх. № 9006496211 від 21.01.2011) по строку сплати 19.02.2011 в сумі 104027,31 грн.; по договору про розстрочення №77 від 19.11.2012 (декларація за 9 місяців 2012 року (вх. № 9065434352 від 23.10.2012) по строку сплати 26.12.2010 у сумі 24079,19 грн.

Згідно з п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 100.2 ст. 100 ПК України передбачено, що платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Статтею 113 ПК України передбачено, що строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених цією главою, не звільняє платників податків від обов'язку сплатити до бюджету належні суми податків та зборів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, а також від застосування до них інших заходів, передбачених цим Кодексом.

Штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не спростовує висновки податкового органу про порушення ним вимог податкового законодавства в частині не сплати у визначені Податковим кодексом України строки податкових зобов'язань зі сплати збору за спеціальне використання води від підприємств ЖКГ, що стало підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Посилання позивача на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати», як на підставу неможливості забезпечення належного виконання обов'язку зі сплати податкових зобов'язань є необґрунтованими, оскільки відповідно до п. 7.3 ст. 7 ПК України визначено, що будь - які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати» не містить положення щодо звільнення платників податків від обов'язку сплати встановлених чинним законодавством платежів та зборів.

Окрім того, суд не бере до уваги посилання позивача на погіршене фінансове становище підприємства, у зв'язку з неперерахуванням субвенцій з державного бюджету по відшкодуванню пільг та субсидій для населення, оскільки податкове законодавство не пов'язує строк сплати узгодженого зобов'язання у зв'язку із даною обставиною та не ставить сплату податку у залежність від перерахування субвенцій з державного бюджету.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем належним чином доведено, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення.

Таким чином, як вбачається з наведеного вище, позивачем порушено граничний строк сплати суми грошового зобов'язання зі збору за спеціальне використання води від підприємств ЖКГ, отже, застосування штрафних санкцій у розмірі 10% на суму 12810,65 грн. контролюючим органом здійснено на законних підставах, а податкове повідомлення - рішення від 04.02.2014 № 0000031505 ( форми «Ш»), винесено відповідачем правомірно, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України.

Згідно статті 94 КАС України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова або службова особа).

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

З огляду на те, що позовні вимоги в даному випадку є вимогами майнового характеру і позивач повинен сплатити за подання до адміністративного суду адміністративного позову судовий збір у розмірі 1827,00 грн., що становить 1,5 розміри мінімальної заробітної плати, а сплатив лише 10% - 182,70 грн., тому суд присуджує стягнути з позивача судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1644,30 грн. (1827,00 грн. - 182,70 грн.).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 122, 159 - 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення - рішення від 04.02.2014 № 0000031505 ( форм "Ш") відмовити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради (код ЄДРПОУ 03341339) на користь Державного бюджету судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Царікова