Ухвала суду № 42552355, 03.02.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/340/15 Головуючий у 1-й інстанції: Плечищева О.В.

Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Кочеткової І.В.

суддів: Маловічко С.В.

Воробйової І.А.

При секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізькі лани» в особі директора Новікової К.С. про визнання договору оренди землі недійсним та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізькі лани» до ОСОБА_3 про визнання договору оренди землі дійсним

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізькі лани» на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 07 жовтня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вищевказаним позовом .

Зазначала, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка, розташована на території Щасливської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, розміром 8,66 га, яку вона у жовтня 2006 року передала в оренду ТОВ «Запорізькі лани» строком на 7 років, про що сторони уклали відповідний договір, який зареєстрований в Оріхівському районному відділі земельних ресурсів 01.10.2006 року за № 701.

У 2013 році їй стало відомо про існування іншого договору оренди землі від 01.10.2006 року з цим же орендарем, який зареєстрований 16.12.2010 року за № 041027500235 у відділі ЗРФ ДП «Центр ДЗК» і строк дії якого закінчується у 2017 році.

Посилаючись на те, що зазначений договір вона ніколи не підписувала та про його існування їй нічого не відомо, просила на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України визнати його недійсним.

Заперечуючи проти позову, у квітні 2014 року ТОВ «Запорізькі лани» звернулося до суду із зустрічним позовом і просило суд визнати оспорюваних договір дійсним та чинним на строк 7 років з моменту державної реєстрації, так як він був підписаний і виконувався обома сторонами і ніяких претензій з боку орендодавця протягом строку дії договору не було.

Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 07 жовтня 2014 року первісний позов задоволено, в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Визнано недійсним договір оренди землі від 01.10.2006 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Запорізькі лани» в особі директора Новікової К.С., строком на 7 років, зареєстрований в Оріхівському районному відділі земельних ресурсів державного підприємства «Центр ДЗК» про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16.12.2010 року за № 041027500235. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про задоволення зустрічного позову ТОВ «Запорізькі лани» посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив із того, що оспорюваний договір оренди землі є недійсним, оскільки позивач його не підписував, а орендну плату отримував за аналогічним договором, укладеним з тим же орендарем, зареєстрованим 1 жовтня 2006 року за №701.

Такі висновки суду відповідають вимогам закону та ґрунтуються на матеріалах справи.

Встановлено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 8,66 га, розташованої на території Щасливської сільської ради Оріхівського району Запорізької області (а.с.7).

Також у матеріалах справи є два договори оренди землі від 1 жовтня 2006 року, укладені між ОСОБА_3 та ТОВ «Запорізькі лани» строком на сім років, один із яких зареєстрований в Оріхівському районному відділі земельних ресурсів 16 грудня 2010 року за № 041027500235, який не підписаний орендарем, а другий, який підписаний обома сторонами зареєстрований 1 жовтня 2006 року за №701 (а.с.14-16).

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 14 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди укладається у письмовій формі.

Статтею 18 зазначеного Закону встановлено, що договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, спірний договір укладений сторонами у письмовій формі та зареєстрований в Оріхівському районному відділі земельних ресурсів 16 грудня 2010 року за № 041027500235, орендарем не підписаний.

Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи №108 від 17.07.2014 року Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Запорізькій області підпис від імені ОСОБА_3 і рукописний текст в оригіналі договору оренди земельної ділянки і акті визначення меж земельної ділянки від 1 жовтня 2006 року, зареєстрованому 16.12.2010 року за № 041027500235, виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, посилаючись на вищезазначений висновок експертного почеркознавчого дослідження, виходив із того, що оскільки позивач договір оренди не підписував, то договір слід визнати недійсним.

Отримання ОСОБА_3 орендної плати протягом 2011-2013 року висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки в зазначений період часу діяв договір оренди землі, який зареєстрований 1 жовтня 2006 року за №701, справжність підпису на якому орендодавцем не оспорювалася.

Вимоги орендаря про визнання договору оренди чинним до 16 жовтня 2017 року не ґрунтуються на законі і обгрунтовано залишені судом першої інстанції без задоволення.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, даним Законом та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Зазначена норма відповідає принципу свободи договору, передбаченому у ст. 6 та ст. 627 ЦК України. Крім того, вказані норми кореспондуються із ч. 3 ст. 203 ЦК України, що передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, у зв'язку з чим волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Згідно до вимог ст. 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

На підставі статті 20 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру, тобто реєстрацією є запис, фіксація фактів або явищ з метою обліку та надання їм статусу офіційно визнаних актів, внесення до списку або книги обліку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що моментом вчинення правочину слід вважати момент, коли сторони свого часу досягли згоди з усіх істотних умов.

Така правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року у справі № 6-162ц13, яка є обов'язковою для судів при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин (ч. 2 ст. 214 ЦПК України).

Оскільки сторони по справ не оспорювали тієї обставини, що досягли згоди з усіх істотних умов договору у жовтні 2006 року, коли фактично відбулася передача земельної ділянки в оренду, після чого орендар почав використовувати землю і виконувати умови договору оренди, строк дії договору сторони визначили у 7 років, передбачених законом підстав для висновку про те, що договір має діяти до грудня 2017 року не має.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і матеріалам справи, підстав для його скасування судова колегія не вбачає.

Керуючись ст. ст.307,308,313,317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізькі лани» відхилити.

Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 07 жовтня 2014 року по цій справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: