Рішення № 42551494, 28.01.2015, Свалявський районний суд Закарпатської області

СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 306/2952/14-ц

Провадження № 2/306/48/15

Рядок статзвіту № 20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.01.2015 року м. Свалява

Свалявський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого-судді Уліганинця П.І.

при секретарі Куртинець А.І.

за участю: позивачки ОСОБА_1

її представника ОСОБА_2

представника відповідачки ОСОБА_3 ОСОБА_4

третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Свалява цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_3, третьої особи: приватного нотаріуса Свалявського районного нотаріального округу - ОСОБА_5 про визнання договорів дарування недійсними внаслідок їх фіктивності, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідно до чинного рішення Свалявського районного суду від 05.08.2013 року з ОСОБА_6 стягнуто грошові кошти у розмірі 91 919, 50 грн., судові витрати в розмірі 919, 00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 1 000, 00 грн.. На теперішній час рішення суду не виконано, відповідачкою згадані кошти їй не сплачені. Вважає, що укладені між відповідачами ОСОБА_6 та ОСОБА_3 договори дарування земельних ділянок, будинку (магазину) АДРЕСА_1 у м. Свалява укладені з метою уникнення виконання рішення суду, тому просить визнати їх недійсними внаслідок фіктивності.

В судовому засіданні позивач та її представник вимоги, викладені у позовній заяві підтримали повністю, наполягали на їх задоволенні. Пояснили, що на їхню думку вищезгадані договори укладені з метою уникнення можливості звернення стягнення на майно, про що свідчить час їхнього укладення, а саме: після набуття чинності рішення Свалявського районного суду від 05.08.2013 року.

Представник відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4 щодо задоволення позову заперечив, вважає вимоги безпідставними і нічим необгрунтованими.

Приватний нотаріус Свалявського районного нотаріального округу - ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що нотаріально посвідчила договори дарування земельної ділянки та нерухомого майна між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 відповідно до вимог ЗУ "Про нотаріат" та положень Цивільного кодексу України. Зазначила, що сторони необмежені у праві укладати правочини, є дієздатними, розуміли значення і умови укладених договорів, їх правові наслідки. Підстави про визнання вищезгаданих договорів недійсними, на її думку, відсутні.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Як убачається з досліджених у судовому засіданні наданих приватним нотаріусом договорів дарування: будинку (магазину) АДРЕСА_1 у м. Свалява, укладеного 19 вересня 2013 року між ОСОБА_7 (дарувальник) та ОСОБА_3 (обдарована) та зареєстрованого у реєстрі за № 521; земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі АДРЕСА_1 у м. Свалява, кадастровий № 2124010100:01:002:0070, укладеного 19 вересня 2013 року між ОСОБА_6 (дарувальник) та ОСОБА_3 (обдарована) та зареєстрованого у реєстрі за № 523; житлового будинку АДРЕСА_1 м. Свалява, укладеного 21 вересня 2013 року між ОСОБА_6 (дарувальник) та ОСОБА_3 (обдарована) та зареєстрованого в реєстрі за № 593; земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) АДРЕСА_1 у м. Свалява, кадастровий № 2124010100:01:002:0071, укладеного 21 вересня 2013 року між ОСОБА_6 (дарувальник) та ОСОБА_3 (обдарована), зареєстрованого у реєстрі № 595, такі спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, не носять характеру фіктивних та удаваних правочинів, не є наслідком зловмисної домовленості сторін.

Відповідно до правил ст. ст. 234, 235 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

За правовим змістом згаданих норм Закону, укладення правочину з метою приховати майно від звернення на нього стягнення за зобов"язанням власника є підставою для застосування ст. 235 ЦК України лише за умови, що буде доведено, що правочин вчинено без наміру створення правових наслідків. Якщо ж це не буде доведено, сама по собі мета уникнути звернення стягнення на нього не є достатньою для визнання правочину недійсним як фіктивного. Суб"єкт, який вимагає визнання правочину недійсним як укладеного з метою приховати інший правочин, повинен довести, що правочин укладено саме з такою метою. При цьому обов"язок доведення тієї обставини, що сторони подібної мети не мали не може бути перекладено на відповідача.

За правилами ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що позивачем та його представником належними та допустимими доказами не підтверджено обставин, викладених у позовній заяві і таких не здобуто під час судового розгляду у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 10, 31, 60, 74, 88, 208, 209, 212, 213, 215, 294 ЦПК України, ст. 234 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду до апеляційного суду Закарпатської області через Свалявський районний суд.

ГОЛОВУЮЧИЙ: П. І. Уліганинець