Ухвала суду № 42550653, 02.02.2015, Апеляційний суд Вінницької області

КОПІЯ

Справа № 127/19956/14-ц Провадження № 22-ц/772/508/2015Головуючий в суді першої інстанції Луценко Л. В.Категорія 39Доповідач Матківська М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2015 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів: Сопруна В.В., Шемети Т.М.

При секретарі: Сніжко О.А.

За участю: позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 грудня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» про стягнення суми страхового відшкодування та моральної шкоди, -

В с т а н о в и л а :

В вересні 2014 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 та ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» про стягнення суми страхового відшкодування та моральної шкоди, в якому просив стягнути з відповідачів на його користь 3 856,27 грн. страхового відшкодування, 1 047,89 грн. за шкоду заподіяну здоров'ю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 550 грн. витрат на правову допомогу; стягнути з відповідача ОСОБА_3 франшизу в розмірі 500 грн. і моральну шкоду в сумі 10 000 грн.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24 грудня 2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 розмір франшизи, що складає 500 грн., згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» № АВ/8196182 від 24 жовтня 2012 року.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 5,00 грн. судового збору в дохід держави; решту судового збору у розмірі 238,60 грн. компенсовано за рахунок держави.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити його позовні вимоги, а саме: стягнути з відповідачів на його користь 3 856,17 грн. страхового відшкодування, 1 047,89 грн. за шкоду заподіяну здоров'ю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 550 грн. витрат на правову допомогу; стягнути з відповідача ОСОБА_3 франшизу в розмірі 500 грн. та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Зазначив, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, без повного з'ясування всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи.

В судовому засіданні позивач підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився і не надав письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Представник відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Український страховий стандарт» у судове засідання не з'явився, проте надіслав поштою письмові заперечення на апеляційну скаргу, де зазначив, що відмовивши в задоволенні позовних вимог до ПрАТ «Страхована компанія «Український страховий стандарт», суд мав би вирішити питання про стягнення коштів з винного водія, але суд стягнув з нього лише розмір франшизи в сумі 500 гр. Вважає, що відшкодування шкоди, в разі встановлення обгрунтованості розміру позовних вимог, має бути повністю покладено на відповідача.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача, врахувавши письмові заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що 24 травня 2013 року о 18.00 год. в м. Вінниці по вул. Бевза, 2 водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Пежо Експерт», державний номерний знак НОМЕР_1, не дотримавшись безпечного інтервалу, здійснив зіткнення з автомобілем марки «Мітсубіші Кольт», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, в результаті чого було пошкоджено автомобіль «Мітсубіші Кольт» (а. с. 8 (на звороті), 13).

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 19 серпня 2013 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 122-4 та ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів строком на 6 місяців (а. с. 6).

Постановою апеляційного суду Вінницької області від 1 жовтня 2013 року в задоволенні клопотання ОСОБА_3 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 19 серпня 2013 року відмовлено; апеляційну скаргу повернуто ОСОБА_3 (а. с. 7).

Власником автомобіля «Мітсубіші Кольт», державний номерний знак НОМЕР_2, є дружина позивача ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а. с. 21).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 керував автомобілем «Мітсубіші Кольт» на відповідній правовій підставі, а саме на підставі документів, визначених п. 2.1. Правил дорожнього руху України: посвідчення водія на право керування транспортним засобом та реєстраційного документа на транспортний засіб. Отже позивач має право вимагати відшкодування шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу.

Згідно полісу № АВ/8196182 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 24 жовтня 2012 року, укладеного між ПрАТ «Страхова компанія «Український страховий стандарт» та ОСОБА_3, застрахована цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Пежо Експерт», державний номерний знак НОМЕР_1; страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого встановлена в розмірі: 100 000 грн. - за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, 50 000 грн. - за шкоду, заподіяну майну; розмір франшизи - 500 грн. (а. с. 43).

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За правилами ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно положень ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до п. 22.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 33 зазначеного Закону визначено дії осіб у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати). Зокрема визначено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний, зокрема: поінформувати інших осіб, причетних до цієї пригоди, про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси (п. 33.1.3. Закону); невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально (п. 33.1.4. Закону).

Відповідно до п. 22.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів). Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов'язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна.

Судом встановлено, що в порушення вимог закону відповідач ОСОБА_3 не повідомив страховика про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася з його вини 24 травня 2013 року.

29 листопада 2013 року ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ «СК «Універсальний страховий стандарт» із повідомленням про настання події, яка в подальшому може бути визнана страховим випадком за шкоду, заподіяну транспортному засобу потерпілої особи (а. с. 44-45).

Огляд пошкодженого автомобіля «Мітсубіші Кольт» за участю представника страховика та позивача ОСОБА_2 було проведено 3 грудня 2013 року, про що свідчить протокол № 13/410 огляду транспортного засобу (а. с. 62-63).

Як вбачається із протоколу огляду під час огляду автомобіля було виявлено пошкодження переднього бампера у вигляді подряпин з лівого боку; крім того було виявлено пошкодження автомобіля, що не пов'язані із ДТП: вм'ятина заднього правого крила, скол вітрового скла. В кінці протоколу огляду позивачем зазначено про те, що ліва фара ним була відновлена.

Відповідно до звіту № 13/410 про визначення матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Мітсубіші Кольт 1.3 АТ», реєстраційний номер НОМЕР_2, в результаті його пошкодження при ДТП станом на 3 грудня 2013 року, складеного 17 грудня 2013 року, матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля «Мітсубіші Кольт 1.3 АТ», реєстраційний номер НОМЕР_2, в результаті пошкодження при ДТП станом на 3 грудня 2013 року складає 1 687,20 грн. (а. с. 50-65).

13 січня 2014 року ОСОБА_6 звернулась до ПрАТ «СК «Універсальний страховий стандарт» із заявою про виплату страхового відшкодування в сумі 4 762,17 грн. (а. с. 66).

На підставі вищевказаного звіту про визначення матеріального збитку страховиком було проведено розрахунок страхового відшкодування, сума якого за мінусом франшизи та ПДВ склала 906 грн. (а. с. 68, 69).

Згідно платіжного доручення № 15340 від 10 лютого 2014 року ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» перераховано на платіжний рахунок ОСОБА_6 страхове відшкодування в сумі 906 грн. (а. с. 70).

Суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку в тому, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог калькуляція, рахунок-фактура, видаткова накладна та товарний чек (а. с. 9, 10, 11) не є належними та допустимими доказами, які б свідчили про розмір матеріального збитку, завданого в зв'язку з пошкодженням автомобіля.

По справі встановлено, що дорожньо-транспортна пригода мала місце 24 травня 2013 року. Надані позивачем рахунок-фактура та калькуляція вартості ремонту автомобіля датовані 12 червня 2013 року, а видаткова накладна та товарний чек на фару ліву - 2 жовтня 2013 року.

Згідно зі ст. 10 ЦПК України сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Позивачем на підтвердження суми матеріального збитку, завданого в зв'язку з пошкодженням автомобіля, не надано суду належних та допустимих доказів, визначених ст. 57-66 ЦПК України, зокрема: звіту про оцінку майна, висновку спеціаліста тощо.

Натомість, заперечуючи проти позову, відповідач ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» надав суду звіт № 13/410 про визначення матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Мітсубіші Кольт 1.3 АТ», реєстраційний номер НОМЕР_2, в результаті його пошкодження при ДТП станом на 3 грудня 2013 року, складений 17 грудня 2013 року, який судом першої інстанції обґрунтовано взято до уваги при визначенні розміру завданої позивачеві матеріальної шкоди, завданої в зв'язку з пошкодженням автомобіля.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення із відповідачів страхового відшкодування в сумі 3 856,17 грн. та про задоволення позовних вимог в частині стягнення із відповідача ОСОБА_3 франшизи в сумі 500 грн.

Доводи апеляційної скарги позивача в тому, що ТОВ «Медікор», яке здійснювало ремонт його пошкодженого автомобіля, є кваліфікованою організацією, яка проводить оцінку пошкоджених транспортних засобів при ДТП і проводить кваліфіковані ремонти, а тому мало право скласти калькуляцію вартості ремонту автомобіля, яка не була врахована судом, є безпідставними з огляду на те, що відповідно до довідки АБ № 530327 з ЄДРПОУ щодо ТОВ «Медікор» у видах діяльності за КВЕД відсутній такий вид діяльності, як оцінка пошкоджених транспортних засобів (а. с. 139).

Крім того, в розумінні ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» документами, що містять висновки про оцінку майна, є звіт про оцінку майна, акт оцінки майна.

Доводи апеляційної скарги в тому, що при наявності в матеріалах справи двох незалежних калькуляцій ремонтних робіт автомобіля, які мають відмінності в розрахунках, судом першої інстанції безпідставно не було призначено проведення третьої незалежної калькуляції, є безпідставними.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем в суді першої інстанції не заявлялось клопотання про призначення судової авто-товарознавчої експертизи. Тому відповідно до вимог ст. 212, 213 ЦПК України суд першої інстанції ухвалив рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про відшкодування на користь позивача шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди здоров'ю, в сумі 1 047,89 грн., суд першої інстанції виходив з того, що такі позовні вимоги є безпідставними та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Із довідки № 9203450 про дорожньо-транспортну пригоду, виданої ВДАІ Вінницького МВ 9 січня 2014 року № 317 вбачається, що потерпілі у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася 24 травня 2013 року о 18.00 год. за адресою: м. Вінниця, вул. І. Бевза, 2, відсутні (а. с. 48-49).

У повідомленні про настання події, яка в подальшому може бути визнана страховим випадком за шкоду, заподіяну транспортному засобу потерпілої особи, поданої ОСОБА_2 до страхової компанії 29 листопада 2013 року, зазначено про відсутність осіб, здоров'ю яких заподіяно шкоду внаслідок настання ДТП (а. с. 44-45).

Із постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 19 серпня 2013 року за матеріалами про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за вчинення правопорушення, передбаченого ст.122-4, 124 КУпАП, не вбачається інформації про наявність потерпілих у дорожньо-транспортній пригоді та госпіталізацію будь-кого із учасників ДТП до лікарні (а. с. 6).

Надані позивачем на підтвердження позовних вимог копії листків непрацездатності з 14 травня 2013 року по 31 травня 2013 року, з 1 червня 2013 року по 10 червня 2013 року (а. с. 17, 18) та копія чеку на придбання ліків на суму 359,69 грн. (а. с. 19) не підтверджують причинно-наслідкового зв'язку між дорожньо-транспортною пригодою, яка сталася 24 травня 2013 року та перебуванням його на лікарняному.

Крім того, судом першої інстанції вірно звернуто увагу на той факт, що позивач перебував на лікарняному, починаючи з 14 травня 2013 року, тоді як ДТП сталася 24 травня 2013 року, що свідчить про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між ДТП та лікуванням позивача.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що висновок суду про відмову в задоволенні позовних в цій частині є обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч. 1). Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. 2).

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні вимог про стягнення із відповідача ОСОБА_3 моральної шкоди в сумі 10 000 грн., виходячи із недоведеності позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги в тому, що суд першої інстанції мав би задовольнити позовну вимогу про стягнення моральної шкоди, враховуючи те, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а відповідачі на жодне з чотирьох судових засідань не з'явились, є безпідставними та рішення суду в цій частині не спростовують.

Також є вірним висновок суду першої інстанції про відмову в стягненні на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 550 грн., враховуючи те, що позивачем не надано суду доказів щодо понесення таких судових витрат.

За таких обставин рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення позовних вимог, відповідає нормам матеріального і процесуального права, а отже є законним і обґрунтованим, у зв'язку із чим підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ М.В. Матківська

Судді: /підпис/ В.В. Сопрун

/підпис/ Т.М. Шемета

Згідно з оригіналом:

Суддя: М.В. Матківська