Рішення № 42549468, 02.02.2015, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

643/19160/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2015 р. Московський райсуд м. Харкова в складі головуючого судді Оксененко В.А., з участю секретаря- Дмитрієвої Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ПАТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПІВДЕНКОМБАНК» ДО ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору,

встановив:

ПАТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПІВДЕНКОМБАНК» (далі Банк) 01.12.2014 р. звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору, вказавши в обґрунтування наступне.

12.06.2013 р. між Банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договор за №39К-63Ф, відповідно до умов якого остання отримала в кредит 95 000 гр., зі сплатою 26,3 % щомісяця за користування кредитом, з поверненням кредиту до 13.06.2014 р. ОСОБА_2 гроші отримала. Але, в порушення умов кредитного договору Боржниця в односторонньому порядку кредит не повернула, щомісячні платежі не здійснює, внаслідок чого, виникла заборгованість. Тому, просять стягнути з відповідачки на їх користь заборгованість, яка станом на 04.11.2014 р. становить 92 653 гр.22 коп., з яких: 74 996 гр. 33 коп. заборгованість за тілом кредиту; 1 862 гр. 83 коп. заборгованість за процентами за користування кредитом; 8 382 гр. 71 коп. просрочена заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, та 7 411 гр. 35 коп. заборгованість з пені.

Відповідачка позовні вимоги не визнала, надала суду письмові заперечення, і вказала суду, що весь час дії Договору відсотки за користування кредитом сплачувала своєчасно та у встановленому розмірі; внесла 20 000 гр. в рахунок тіла кредиту. Крім того, за домовленістю сторін, з оглядом на умови Договору застави майнових прав на депозитний вклад №393-63Ф від 12.06.2013 р., умови кредитного договору №39К-63Ф 12.06.2013 р. було змінено. Відповідно до внесених змін, у тому числі, п.2.6. Банк мав право здійснити повне або часткове списання суми заборгованості за Кредитом на транзитний рахунок в забезпечення виконання зобов*язань по кредитному договору. Сума заборгованості, яка виникла по кредитному договору не перевищувала суму залога, тому, її вини у неприйнятті заходів по погашенню заборгованості немає. Банк мав можливість у встановлений термін провести інвентаризацію банківських активів і зобов*язань, перевірити заборгованість за кредитами перед Банком та прийняти відповідні заходи. Вимоги про погашення заборгованості вона не отримувала і підтвердження цього відсутні. Отже, Банк не використав шлях досудового врегулювання спору, вимоги про стягнення з неї заборгованості, нарахування відсотків та пені не ґрунтуються на законі.

Вислухавши сторони, вивчивши надані письмові докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.1050 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язаний надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити відсотки.

12.06.2013 р. між Банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договор за №39К-63Ф, відповідно до умов якого остання отримала в кредит 95 000 гр., зі сплатою 26,3 % щомісяця за користування кредитом, з поверненням кредиту до 13.06.2014 р.

12.06.2013 р. між сторонами кредитного договору додатково був укладений Договір застави майнових прав на депозитний вклад №393-63Ф, зі змісту якого вбачається, що з метою забезпечення вимог Заставодержателя, що витікають з кредитного договору №39К-63Ф, ОСОБА_2 передала в заставу банку майнові права на депозитний вклад, що розміщений на рахунку цього Банку в сумі 100 000 гр.

Відповідно укладеного договору, у тому числі, п.2.6., Банку надано право здійснити повне або часткове списання суми заборгованості за Кредитом з депозитного рахунку на транзитний рахунок в забезпечення виконання зобов*язань по кредитному договору.

Порядок звернення стягнення на предмет застави передбачений п.5.4 вказаного договору і проводиться у разі настання обставин, передбачених цим Договором автоматично, на підставі меморіального ордеру Заставодержателя без будь-яких додаткових узгоджень із Застоводавцем та здійснюється шляхом списання коштів з рахунку, зазначеному в п.1.2 цього Договору, із зарахуванням цих коштів в рахунок виконання зобов*язань, забезпечених заставою.

На підставі договору Застави, 12.06.2013 р. сторонами булі внесені зміни до умов Кредитного договору, що підтверджується Договором про внесення змін №1.

Так, сторони домовились, що Банк має право здійснити повне або часткове списання суми заборгованості за Кредитом на транзитний рахунок в забезпечення виконання зобов*язань по кредитному договору (пункт п.2.6).

Строк повернення кредиту сплинув 13.06.2013 р.

Правом звернення стягнення на предмет застави у спосіб, визначений сторонами правочину Банк не скористувався, списання грошових коштів меморіальним ордером із зарахуванням цих коштів в рахунок виконання зобов*язань позичальника, забезпечених заставою- не провів.

Разом з тим, відповідно статті 526 ЦПК України «зобов*язання повинно виконуватись належним чином, відповідно умов договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства…»

Кредитним договором №39К-63Ф права та обов*язкі були покладені на кожну сторону правочину, у тому числі, на Банк.

Вини позичальника у невиконанні Кредитором своїх зобов*язань щодо погашення виниклої заборгованості у спосіб, визначеної сторонами Договору- немає.

Статтею 10, 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.3).

Доказів того, що відповідачу у встановленому порядку булі надіслані претензії від 15.07.2014 р. та від 31.10.2014 р., що ОСОБА_2 в будь-який іншої доступній формі була повідомлена про наявність цих претензій- не надано.

Одночасно, відповідно до п.7 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» « Протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана провести інвентаризацію банківських активів і зобов'язань. Під час інвентаризації перевіряється наявність і відповідність балансової вартості фактичній вартості таких активів та зобов'язань неплатоспроможного банку:

1) готівки у касі та матеріальних цінностей у сховищі банку;

2) заборгованості за кредитами перед банком, у тому числі наявності забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами;

3) заборгованості за цінними паперами перед банком;

4) заборгованості за зобов'язаннями банку перед кредиторами;

5) вимог банку до клієнта за списаною безнадійною заборгованістю (у тому числі наявності забезпечення виконання зобов'язань за такою заборгованістю).

{Текст статті 38 в редакції Закону № 1586-VII від 04.07.2014}»…

Приведені вимоги Закону позивачем не виконано та доказів вжиття таких заходів суду не надано.

У свою чергу, статтею 26, пунктом 8 цього Закону передбачено, що Фонд не відшкодовує кошти: « за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань;»

Тому, заперечення відповідача заслуговують на увагу.

Відповідно ст. 213 ЦПК України:

" Рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавші всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з*сованих обставин, на які сторони посилаются як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні."

Судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях.

Вищеозначене дає суду підстави критично оцінити твердження позивача щодо правильності та законності звернення до суду з позовними вимогами та нарахування відповідачу фінансових санкцій.

Тому, суд у задоволенні позову відмовляє.

Керуючись ст. 212-215, 169 ЦПК України, ст.526,530, 611-612, 1050, 1054 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ПАТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПІВДЕНКОМБАНК» ДО ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова протягом 10 днів.

СУДДЯ: В.А. ОКСЕНЕНКО.