Рішення № 42548655, 28.01.2015, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/50/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Іванова Л. А.

Доповідач Карпенко О. Л.

РІШЕННЯ

іменем України

28.01.2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого - Капенка О.Л.,

суддів - Гайсюка О.В.,

Фомічова С.Є.,

при секретареві - Кечкіні А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом прокурора м. Кіровограда до Кіровоградської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення, договору оренди землі та повернення земельної ділянки за апеляційною скаргою заступника прокурора Кіровоградської області та апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14 жовтня 2014 року,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2014 року прокурор м. Кіровограда в порядку ч. 2 ст. 45 ЦПК України звернувся до суду з вказаним позовом до Кіровоградської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4 Прокурор просив суд визнати недійсним рішення Кіровоградської міської ради № 2602 від 20 листопада 2013 року «Про передачу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в оренду земельної ділянки по АДРЕСА_2»; визнати недійсним договір оренди землі № 43 від 26 листопада 2013 року, укладений між Кіровоградською міською радою та ОСОБА_3, ОСОБА_4; зобов'язати Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Кіровоградського міського управління юстиції внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно прав запис про припинення права оренди на земельну ділянку по АДРЕСА_2 загальною площею 0,0064 га, кадастровий №3510100000:28:185:0030 (рішення про державну реєстрацію від 28 листопада 2013, індексний номер: 8436509, запис від 28.11.2013 за номером 3588203); зобов`язати ОСОБА_3, ОСОБА_4 повернути Кіровоградській міській раді земельну ділянку по АДРЕСА_2, загальною площею 0,0064 га, вартістю 64 346,53 грн., кадастровий № 3510100000:28:185:0030 у придатному для використанні стані шляхом складання акту прийому-передачі.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що до прокуратури м. Кіровограда надійшла інформація від Держсільгоспінспекції в Кіровоградській області щодо порушень вимог земельного законодавства при прийнятті Кіровоградською міською радою рішення № 2602 від 20 листопада 2013 року «Про передачу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в оренду земельної ділянки по АДРЕСА_2». Встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_1. Рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 14 серпня 2012 року № 692 вказану квартиру переведено до категорії нежитлових під розміщення офісу. В подальшому рішенням Кіровоградської міської ради від 20 листопада 2013 року № 2602 затверджено проект землеустрою та передано в оренду ОСОБА_3 та ОСОБА_6 строком на 5 років земельну ділянку по АДРЕСА_2, загальною площею 0,0064 га, вартістю 64 346,53 грн. для розміщення офісу. На підставі вказаного рішення між Кіровоградською міською радою та ОСОБА_3, ОСОБА_4 укладено договір оренди землі від 26 листопада 2013 року № 43 (державна реєстрація права оренди від 28.11.2013 року, номер запису 3588203), що суперечить вимогам ст. 42 ЗК України, оскільки надання в оренду або у власність земельної ділянки під багатоквартирним будинком окремій фізичній особі законодавством не передбачено. Крім того, виходячи із змісту ст. 79 ЗК України, неможливо створити об`єкт земельних відносин - земельну ділянку, не порушуючи єдиний комплекс нерухомого майна - виділити приміщення будинку, як на окрему будівлю та надати йому окрему адресу, яка необхідна для визначення місця розташування земельної ділянки, як складова поняття «земельна ділянка». Крім того, прокурор м. Кіровограда зазначив, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4, всупереч вимогам ст.ст.123, 186-1 Земельного кодексу України, надано земельну ділянку без погодження проекту відведення земельної ділянки територіального органу центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури. Крім того, Кіровоградською міською радою затверджено проект землеустрою за відсутності в ньому копії клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, матеріалів його погодження та переліку обмежень у використанні земельних ділянок, при цьому наявний лише не підписаний, не скріплений печаткою, без номеру і дати висновок про наявні обмеження органу містобудування та архітектури, який не можна вважати таким, що відповідає вимогам законодавства. З огляду на зазначене, прокурор вважав, що рішення Кіровоградської міської ради № 2602 від 20 листопада 2013 року «Про передачу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в оренду земельної ділянки по АДРЕСА_2» прийнято з порушенням вимог земельного законодавства України, а тому є незаконним та підлягає визнанню його недійсним. Крім того, оскільки, в силу вимог ст.ст.118, 123, 124 ЗК України, наявність рішення уповноваженого органу про надання земельної ділянки є обов'язковою передумовою укладення договору оренди земельної ділянки, що перебуває у державній і комунальній власності, то визнання такого рішення недійсним є підставою для визнання недійсним договору оренди землі від 26 листопада 2013 року № 43, укладеного між Кіровоградською міською радою та ОСОБА_3, ОСОБА_4 Враховуючи, що спірна земельна ділянка фактично перебуває у користуванні ОСОБА_3 і ОСОБА_4, вважав необхідно зобов'язати останніх повернути земельну ділянку Кіровоградській міській раді.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 травня 2014 року відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог прокурора м. Кіровограда до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Кіровоградського міського управління юстиції про зобов'язання його внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно прав запис про припинення оренди на земельну ділянку по АДРЕСА_2, загальною площею 0,0064 га, кадастровий номер 3510100000:28:185:0030 (рішення про державну реєстрацію від 28.11.2013 року, індексний номер 8436509, запис від 28.11.2013 року за номером 3588203).

Вказана ухвалу суду не оскаржувалася.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14 жовтня 2014 року позов прокурора м. Кіровограда до Кіровоградської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення Кіровоградської міської ради від 20 листопада 2013 року № 2602, визнання недійсним договору оренди землі від 26 листопада 2013 року, укладеного між Кіровоградською міською радою та ОСОБА_3, ОСОБА_4 та зобов'язання ОСОБА_3 і ОСОБА_4 повернути Кіровоградській міській раді земельну ділянку по АДРЕСА_2, загальною площею 0, 0064 га, кадастровий номер №3510100000:28:185:0030, у придатному для використанні стані шляхом складання акту прийому-передачі, - залишено без задоволення.

Не погоджуючи з рішенням суду, заступник прокурора Кіровоградської області подав апеляційні скарги, в якій просять скасувати рішення, та ухватили нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Скаргу обґрунтовано тим, що на думку прокурора судом було допущено порушення норм матеріального та процесуального права. Вказує, що висновок суду про не віднесення до компетенції Державної інспекції сільського господарства функцій здійснення контролю за використанням земель житлової і громадської забудови є неправильним і суперечить ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» і п. 4 Положення про Державну інспекцію сільського господарства, затвердженому Указом Президента України від 13 квітня 2011 року. Крім того, твердження суду, що прокурор не обґрунтував та не довів суду яким чином спірні рішення та договір оренди землі порушують інтереси держави та необхідність їх захисту не відповідає обставинам справи, оскільки прокурором у позовній заяві зазначено у чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовано необхідність їх захисту. Зазначає, що суд не надав оцінку обставинам справи на які прокурор посилався, як на підставу пред'явленого позову. Суд не застосував при вирішенні спору ст.ст. 42, 79, 79-1 ЗК України. Суд необґрунтовано відмови у задоволенні клопотання одного з співвласників житлового будинку АДРЕСА_1 - ОСОБА_5, у залученні його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_5, також подав апеляційну скаргу в якій ставить питання про визнання протиправними ухвал Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25 жовтня 2014 року та 14 жовтня 2014 року, якими йому відмовлено у праві вступити у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спор, скасування рішення суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_5 послався на те, що прокурор пред'явив позов за наслідками його неодноразових звернень з приводу неправомірного переведення належної ОСОБА_4 квартири у статус нежитлового приміщення та неправомірного надання земельної ділянки в оренду. Його права були порушені неправомірними діями ОСОБА_3, захопленням частини належних йому сходів, неправомірною передачею в оренду земельної ділянки. Головуючий у суді першої інстанції - суддя Іванова Л.А., як і ОСОБА_3, являлися у минулому працівниками юридичного управління виконкому Кіровоградської міської ради, а тому він припускає наявність між ними дружніх стосунків, що вплинуло на законність процесуальних дій суду.

Відповідачі не скористалися своїм правом подати письмові заперечення на апеляційні скарги.

У судовому засіданні прокурор Кролевецька А.С. підтримала доводи апеляційної скарги заступника прокурора Кіровоградської області і надала усні та письмові пояснення (Т. ІІ а.с. 162 - 165).

ОСОБА_5 також підтримав подану ним апеляційну скаргу та надав кілька письмових пояснень до неї (Т. ІІ а.с. 1 - 9, 61, 62, 141, 142, 153 - 161). Крім того він надав і усні пояснення з приводу неправомірності дій Кіровоградської міської ради щодо відведення земельної ділянки відповідачам ОСОБА_3, затягування розгляду його клопотання про продовження раніше укладеного ним з міською радою договору оренди земельної ділянки, неправомірності улаштування сходів біля квартири № 4, які перешкоджають доступу до його офісу.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечив проти доводів поданих апеляційних скарг і просив відмовити у їх задоволенні. Він пояснив суду, що при отриманні земельної ділянки в оренду були дотримані процедура вирішення цього питання та укладення договору оренди, які передбачені ЗК України та Законом України «Про оренду землі». Він разом з ОСОБА_4 звернулися до Кіровоградської міської ради із заявою про надання в оренду земельної ділянки. Після отримання дозволу було розроблено та погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Кіровградська міська рада затвердила цю землевпорядну документацію і вирішила передати виділену земельну ділянку в оренду. На підставі прийнятого рішення укладено договір оренди землі. Виділена земельна ділянка знаходиться під житловим багатоквартирним будинком. Зокрема на ній знаходиться належна йому і ОСОБА_4 квартира № 4 на першому поверсі, частина земельної ділянки накладається на землі загального користування з боку АДРЕСА_1. Статтею 42 ЗК України не заборонено передачу в оренду частини земельної ділянки під багатоквартирним будинком, на відміну від передачі цілої земельної ділянки. Проектна і землевпорядна документація розроблена і погоджена відповідно до законодавства. Крім того він пояснив, що з суддею Івановою Л.А. вони працювали у юридичному управлінні у різні періоди, дружніх або службових стосунків вони не мають.

Інші особи, які беруть участь у справі, повідомленні про час та місце її розгляду, в судове засідання не з'явилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, відповідача ОСОБА_3, особи, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановив і матеріалами справи підтверджується, що рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 14 серпня 2012 року № 692 «Про переведення квартири АДРЕСА_1 до категорії нежитлових» переведено квартиру № 4 загальною площею 41,3 кв. м по АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4 згідно нотаріально посвідченого договору дарування від 8 травня 2012 року, до категорії нежитлових під розміщення офісу (Т. І а.с. 29).

Вказане рішення скасоване іншим рішенням Кіровоградської міської ради від 15 липня 2014 року № 3252 (Т. І. а.с. 171).

Рішенням Кіровоградської міської ради від 11 грудня 2012 року № 2169 (Т. І а.с. 21) надано ОСОБА_3 і ОСОБА_4 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2, в оренду на 5 років загальною площею 0,0060 га для розміщення офісу із земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі.

На виконання вказаного рішення Кіровоградської міської ради від 11 грудня 2012 року № 2169, Інститутом дослідження проблем оточуючого середовища України (договір №749 від 19 лютого 2013 року) розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в оренду терміном на 5 років для розміщення офісу за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до висновку по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду по АДРЕСА_2, від 18 лютого 2013 року № 403 (Т. І а.с. 53) управлінням містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради погоджено даний проект та погоджено відведення ОСОБА_3, ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0, 0064 га в оренду по АДРЕСА_2, для розміщення офісу.

Крім того, відповідно до листа Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області №2780/03-3.3/1813 від 19 березня 2013 року (Т І а.с. 54) за яким місце розташування земельної ділянки Кіровоградська область, АДРЕСА_1, площа земельної ділянки 0, 0064 га, в т.ч. за рахунок категорії земель житлової та громадської забудови, по угіддях: 0, 0064 га землі, які використовуються в комерційних цілях, для розміщення офісу, що передається в оренду на 5 років ОСОБА_3, ОСОБА_4 встановлено відсутність обмежень прав на земельну ділянку та земельних сервітутів.

21 березня 2013 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до міського голови м. Кіровограда із заявою, яка зареєстрована ЦНАП УЗВОНПС 21 березня 2013 року за вх. №3036 (Т. І а.с. 55), про затвердження проекту землеустрою із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 5 років за адресою: АДРЕСА_1, для розміщення офісного приміщення.

20 листопада 2013 року Кіровоградською міською радою прийнято рішення № 2602 «Про передачу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в оренду земельної ділянки по АДРЕСА_2».

Згідно п. 1 вказаного рішення затверджено ОСОБА_3, ОСОБА_4 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2, у в оренду строком на 5 років загальною площею 0, 0064 га для розміщення офісу та акт визначення розміру збитків для відшкодування власникам землі та землекористувачам, пов'язаних із вилученням земельної ділянки.

Пунктом 2 рішення вирішено зареєструвати за територіальною громадою м. Кіровограда в особі кіровоградської міської ради право комунальної власності на земельну ділянку (кадастровий № 3510100000:28:185:0030) площею 0,0064 га по АДРЕСА_2, для розміщення офісу.

Пунктом 3 рішення вирішено передати ОСОБА_3, ОСОБА_4 із земель комунальної власності в оренду строком на 5 років земельну ділянку (кадастровий № 3510100000:28:185:0030) по АДРЕСА_2, загальною площею 0,0064 га - землі, які використовуються в комерційних цілях, для розміщення офісу (КВЦПЗ 03.15) за рахунок земель житлової та громадської забудови. Встановлено для земельної ділянки площею 0,0064 га по АДРЕСА_2, категорію земель - землі житлової та громадської забудови, склад угідь - землі, які використовуються в комерційних цілях. Встановлено розмір орендної плати на рівні 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Пунктом 4 рішення вирішено зареєструвати право оренди земельної ділянки протягом шести місяців з дати прийняття рішення.

Пунктом 5 рішення встановлено, що у випадку невиконання п. 4 дане рішення втрачає чинність.

Пунктом 6 рішення зобов'язано управління земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища забезпечити виготовлення та видачу договору оренди земельної ділянки.

Контроль за виконанням даного рішення покладено архітектури, будівництва та регулювання земельних відносин та першого заступника міського голови Канішева В.М. (п. 7 рішення).

На підставі зазначеного рішення міської ради від 20 листопада 2013 року № 2602 між Кіровоградською міською радою та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 26 листопада 2013 року укладено договір оренди землі № 43 (Т. І а.с. 14 - 16), за яким міська рада передала ОСОБА_3 і ОСОБА_4 строком на 5 років в оренду земельна ділянка загальною площею 0,0064 га (кадастровий № 3510100000:28:185:0030), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для розміщення офісу.

Згідно п. 2.2. договору оренди на земельній ділянці розміщено об'єкт нерухомого майна - 5-ти поверхова житлова будівля, частка якої передається в оренду та відноситься до категорії житлової.

Розділом 8 цього договору оренди також встановлено права третіх осіб на орендовану земельну ділянку, при цьому сторони домовилися, що обов'язковими для діяльності орендарів є наступні обмеження щодо використання земельної ділянки: використання земельної ділянки за визначеним цільовим призначенням; заборона на впровадження окремих видів діяльності; збереження прав третіх осіб (власників квартир будинку №1б) на утримання житлового будинку, додержання режиму використання земельної ділянки відповідно до закону.

Зазначений договір оренди землі зареєстровано 28 листопада 2013 року державним реєстратором реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції Кіровоградської області (Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер 13607111 від 28 листопада 2013 року - Т. І а.с. 17).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що прокурор не довів та не обґрунтував те, яким чином рішення Кіровоградської міської ради від 20 листопада 2013 року № 2602 та укладений на його підставі договір оренди порушує інтереси держави та в чому таке порушення виявилося. При цьому суд вважав, що прокурор не може підміняти інших суб'єктів права звернення до суду.

Згідно приписів ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Зміст рішення регламентовано ст. 215 ЦПК України. Зокрема відповідно п. 3 ч. 1 цієї статті Кодексу у мотивувальній частині рішення суд повинен зазначити: встановлені судом обставин і визначених відповідно до них правовідносин; мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти; чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким; назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався.

У цій частині рішення має міститися обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті спору (п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»).

Оскаржуване рішення цим вимогам не відповідає.

Так, зокрема, суд першої інстанції не дав оцінки обставинам на які посилалися сторони в обґрунтування своїх вимог та заперечень на позов, не визначився з характером спірних правовідносин та норм матеріального права, які підлягають застосуванню до цих правовідносин.

Висновок суду про недоведеність прокурором факту порушення інтересів держави є передчасним та необґрунтованим так, як суд першої інстанції не дав правової оцінки встановленим ним обставинам справи.

Відповідно до приписів ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст. ч. 2 ст. 45 ЦПК України на прокуратуру покладено обов'язок представництва інтересів громадянина та держави в суді. Виконуючи його прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Як роз'яснив Конституційний Суд України в рішенні N 3-рп/99 від 8 квітня 1999 року, поняття «інтереси держави» є оціночним. Прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, і обґрунтовує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Державні інтереси закріплюються, як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Всупереч зазначеним положенням закону суд першої інстанції не врахував, що звертаючись до суду із позовом в інтересах держави прокурор посилався на ст. 14 Конституції України, ст. 2, 4, 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та зазначав, що інтереси держави полягають у забезпеченні додержання органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України на забезпечення якого держава здійснює контроль за використанням та охороною всіх земель в межах території України. Прокурор також зазначив, що оспорюване рішення Кіровоградської міської ради про передачу земельної ділянки в оренду прийняте з порушенням ст.ст. 42, 79, 79-1, 186-1 ЗК України, ст. 50 Закону України «Про землеустрій» а укладений на його підставі договір суперечить закону. Виявлене прокурором порушення інтересів держави у сфері здійснення контролю за охороною і використання земель потребує захисту, в тому числі і шляхом пред'явлення прокурором позову в інтересах держави.

Прокурор також зазначив у позовній заяві орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Державна інспекція сільського господарства України і суд першої інстанції з цим погодився.

У зв'язку з тим, що вказаний орган не має повноважень на щодо звернення до суду, прокурор, відповідно до ч. 2 ст. 45 ЦПК України, зазначив про це у позовній заяві та набув статусу позивача.

Отже прокурор обґрунтував наявність інтересу держави у спірних правовідносинах та необхідність їх захисту.

Так, як підстави з яких суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядуваннята органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянкита права на них, у тому числі на земельні частки (паї) (ст. 3 ЗК України).

Статтею 19 Конституції України закріплено принцип відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до виключної компетенції пленарних засідань міської ради віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з пунктами а), в) д), е), є), з), к) ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських раду галузі земельних відносинна території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних діляноку користування із земель комунальної власностівідповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земелькомунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносинвідповідно до закону.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України та Законом України «Про оренду землі».

За змістом ст. 16 Закону України «Про оренду землі» кладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державнійабо комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажуправа оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянкичи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянкиу власність або у користування із земель комунальної власностівідповідних територіальних громаддля всіх потреб (ч. 1 ст. 122 ЗК України).

Порядок передачі земельних ділянок державної або комунальної власності у користування регулюється т. 123 ЗК України.

За нормами ст.ст. 18 - 21 ЗК Україниземельний фонд України відповідно до цільового призначення поділяється на дев'ять категорій, кожна з яких має свій правовий режим залежно від характеру землекористування, системи державних органів, що здійснюють функції державного управління землями та обсягом компетенції цих органів у галузі управління використання земельних ділянок.

Цільове призначення земель - це встановлені законодавством порядок, умови та межі використання земель для конкретних цілей відповідно до їх категорій.

Цільове призначення конкретної земельної ділянки залежить від категорії земель, з яких її виділено, від планування та зонування території і є встановленою компетентним органом при наданні земельної ділянки межею її використання для конкретного призначення відповідно до затверджених планів розвитку території, зонування земель, а також правового режиму відповідної категорії земель.

До земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянкив межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування (ст. 38 ЗК України).

Використання земель житлової та громадської забудовиздійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм (ст. 39 ЗК України).

Порядок використання вказаних земельних ділянок регулюється ЗК України, Законами від 16 листопада 1992 р. N 2780-XII "Про основи містобудування", від 20 квітня 2000 р. N 1699-III "Про планування і забудову територій", Типовими регіональними правилами забудови, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 10 грудня 2001 р. N 219, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 3 січня 2002 р. за N 4/6292.

Відповідно до ст. 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові територіїдержавної або комунальної власності, надаються в постійне користуванняпідприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянкаможе передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.

За змістом наведених положень законодавства земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, повинні використовуватися підприємствами, установами і організаціями, які здійснюють управління цими будинками, на умовах постійного користування, або відповідні земельні ділянки можуть передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників, створеному відповідно до Закону від 29 листопада 2001 р. «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»,що зумовлює обмеження їх цільового призначення та суб'єктного складу землекористувачів.

Нормами земельного законодавства не передбачено можливості передачі у власність окремим співвласникам багатоквартирних будинків земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний жилий будинок, або її частини.

З матеріалів справи, а саме: Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в оренду для розміщення офісу за рахунок земель житлової та громадської забудови (Т. І а.с. 19 - 30) в якому містяться зокрема план-схема земельної ділянки, викопіювання, опис меж; рішення Кіровоградської міської ради від 20 листопада 2013 року № 2602 (Т. І. а.с. 13); п. 2.2. договору оренди землі від 26 листопада 2013 року (Т. І а.с. 14); листа управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради від 10 вересня 2014 року № 2590 (Т. І а.с. 97); листа КП «Житлово-експлуатаційна організація № 2» Кіровоградської міської ради від 19 січня 2015 року № 31 (Т. ІІ а.с. 105); викопіювання з плану будівництва квартала на земельну ділянку АДРЕСА_1 (Т. ІІ а.с. 106, 107), вбачається, що спірна земельна ділянка кадастровий № 3510100000:28:185:0030 являється частиною більшої за площею земельної ділянки на якій розташований збудований у 1962 році цегляний 5-поверховий житловий будинок на три під'їзди. Вказана земельна ділянка входить до прибудинкової території житлового будинку АДРЕСА_1, котрий знаходиться на балансі КП «Житлово-експлуатаційна організація № 2».

Ці обставини сторонами визнаються.

Оскільки, згідно пояснень осіб, які беруть участь у справі, власники квартир багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 об'єднання співвласників не створили і відповідно земля такому об'єднанню не передавалася у власність або користування. За таких обставин, відповідно до ч. 1 ст. 42 ЗК України, належним землекористувачем земельної ділянки на якій розміщений цей багатоквартирний будинок та решта його прибудинкової території являється організація, яка здійснює його утримання - балансоутримувач - КП «Житлово-експлуатаційна організація № 2» (на підставі рішення Кіровоградської міської ради від 15 липня 2014 року № 3233 - Т. ІІ а.с. 177 - 179), який участі у справі не брав.

З урахуванням того, що міською радою було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та фактично передано в оренду частині співвласників багатоквартирного будинку, а не об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку, частину земельної ділянки на якій розміщено вказаний вище багатоквартирний будинок колегія суддів вважає, що оскаржене прокурором рішення Кіровоградської міської ради від 20 листопада 2013 року № 2602 прийняте з порушенням ст.ст. 12, 38 - 42 ЗК України.

Водночас твердження прокурора про те, що проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки не погоджений у встановленому порядку з територіальним органом виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та виконавчим органом міської ради у сфері містобудування та архітектури спростовується копією висновку Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області від 19 березня 2013 року № 2779/03-33/18-13 (Т. ІІ а.с. 145) про погодження проекту землеустрою та копією висновку Управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради від 18 лютого 2013 року № 403 (Т. І а.с. 53) аналогічного змісту.

Наданий відповідачем ОСОБА_3 лист Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області від 19 березня 2013 року № 2780/03-33/1813 (Т. І а.с. 54) містить інформацію про місце розташування та площу земельної ділянки, перелік обмеження прав на неї а сервітутів. Отже цим листом спростовуються доводи прокурора про затвердження проекту землеустрою всупереч ст. 50 Закону України «Про землеустрій» за відсутність такої інформації.

Виходячи із доведеної позивачем частини підстав пред'явленого позову, колегія суддів дійшла висновку, що допущене Кіровоградською міською радою порушення земельного законодавства свідчить, як про порушення порядку використання земель багатоквартирних будинків, так і про порушення прав співвласників жилого будинку - членів територіальної громади міста, які не були залучені судом до участі у справі.

Як вбачається з матеріалів справи (Т. І а.с. 64, 111, 112) ОСОБА_5 двічі звертався до суду із заявами, поданими ним в порядку ст. 35 ЦПК України. Проте суд двічі відмовив у задоволенні цих заяв, постановивши ухвали від 25 вересня 2014 року та від 14 жовтня 2014 року (Т. І а.с. 95, 114) і пославшись на те, що ОСОБА_5 не обґрунтував у поданих ним заявах чим рішення у справі може вплинути на його права або обов'язки щодо однієї із сторін.

Вирішуючи питання про склад осіб, які беруть участь у справі, суд повинен виходити характеру спірних правовідносин, визначеної ним норми матеріального права, яка підлягає застосуванню, та матеріально-правовий інтерес осіб у вирішенні справи.

Однак суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_5 являється власником нежитлового приміщення, кабінету площею 11,8 кв. м. та квартири АДРЕСА_1, які розташовані поруч належного ОСОБА_3 і ОСОБА_4 офісу.

Питання використання земельної ділянки на якій розміщено багатоквартирний будинок в якому міститься належне ОСОБА_5 нерухоме майно безпосередньо стосується його інтересів та може вплинути щодо його прав та обов'язків відносно цих відповідачів.

Як зазначив суд у своїх ухвалах від 25 вересня 2014 року та від 14 жовтня 2014 року, вони апеляційному оскарженню не підлягають. Однак ОСОБА_5 включив свої заперечення щодо них до апеляційної скарги на рішення суду.

Оскільки ці ухвали не є самостійним предметом апеляційного оскарження і допущене судом порушення норм процесуального права не може бути усунуте на стадії апеляційного провадження, вони не підлягають скасуванню. Проте колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що вказані ухвали постановлені з порушенням норм процесуального права, що не сприяло всебічному і повному розгляду справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу Українисуд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Крім того згідно ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядуванняакта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Таким чином, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, за умови порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта цивільних прав або інтересів.

Оскільки обставини справи свідчать про те, що оскаржене рішення Кіровоградської міської ради від 20 листопада 2013 року № 2602 «Про передачу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в оренду земельної ділянки по АДРЕСА_2», а саме пункти 1, 3, 4, 5, 6 цього рішення, які стосуються затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її в оренду, прийняте в супереч приписам земельного законодавства і порушує інтереси держави, права територіальної громади та мешканців багатоквартирного будинку, в тому числі ОСОБА_5, обслуговуючої багатоквартирний будинок організації - належного землекористувача, вказані пункти рішення підлягають визнанню недійними.

Пункт 2 рішення міської ради від 20 листопада 2013 року № 2602 про реєстрацію за територіальною громадою якої міської ради права комунальної власності на земельну ділянку площею 0,0064 га по АДРЕСА_2, і пункт 7 цього рішення про контроль за його виконанням не можуть бути визнані недійсними так, як відповідно до ст. 83 ЗК України земельна ділянка належить до комунальної власності, що підтверджено п. 2 рішення, а законність державної реєстрації земельної ділянки у даній справі не оскаржується, проте перевіряється в порядку адміністративного судочинства у справі за позовом ОСОБА_5 до кадастрового реєстратора Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області за участю третіх осіб: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 березня 2014 року (Т. І а.с. 182, 183), яке на час розгляду даної справи ще не набрало законної сили). У зв'язку з цим суд не приймає доводи прокурора щодо наявності у справі фактів порушення норм ст.ст. 79, 79-1 ЗК України.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗК України та ст. 16 Закону України «Про оренду землі», договір оренди земельної ділянки комунальної власності може бути укладений на підставі прийнятого відповідно до закону рішення органу місцевого самоврядування, то недійсність (незаконність) такого рішення свідчить про невідповідність такого договору вимогам закону та має наслідком визнання його недійсним.

Отже вимога про визнання недійним договору оренди землі від 26 листопада 2013 року № 43 укладеного між Кіровоградською міською радою і ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Оскільки у зв'язку із визнанням недійсним договору оренди землі правові підстави для оренди ОСОБА_3 і ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0064 га за адресою: АДРЕСА_1, відсутні, то відповідно до приписів ст.ст. 216, 1213 ЦК України земельна ділянка підлягає поверненню цими відповідачами на користь територіальної громади в особі Кіровоградської міської ради .

Проте вимога прокурора щодо повернення земельної ділянки шляхом складання акту приймання-передачі є безпідставною так, як земельна ділянка підлягає фактичному поверненню, а акт приймання-передачі лише підтверджує цей факт, проте не є способом повернення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Кіровоградської області та апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14 жовтня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов прокурора м. Кіровограда до Кіровоградської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення, договору оренди землі та повернення земельної ділянки задовольнити частково.

Визнати недійсним пункти 1, 3, 4, 5, 6 рішення Кіровоградської міської ради від 20 листопада 2013 року № 2602 «Про передачу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в оренду земельної ділянки по АДРЕСА_2».

Визнати недійсним договір оренди землі від 26 листопада 2013 року № 43 укладений між Кіровоградською міською радою та ОСОБА_3, ОСОБА_4 зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28 листопада 2013, номер запису 3588203.

Зобов'язати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повернути Кіровоградській міській раді земельну ділянку по АДРЕСА_2, в м. Кіровограді загальною площею 0,0064 га, кадастровий № 3510100000:28:185:0030 у придатному для її використання стані.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: