Ухвала суду № 42545724, 23.01.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/3/15 Справа № 695/853/13-к Категорія: ч. 1 ст. 115 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Савенко В.Г. Доповідач в апеляційній інстанції Торопенко М. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2015 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоТоропенка М.В.суддівСуходольського М. І., Ятченка М. О.при секретаріЯремич В. І., Бєлан О. В., Чорної Я. Ю., Овчаренко І. С.з участю прокурораКривенко Є. П., Яшник Б. С., Кропива В. В.обвинуваченогоОСОБА_12захисникаОСОБА_13

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відео конференції кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні Кривенко Є. П. та обвинуваченого ОСОБА_12 на вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02.12.2013 року яким:

ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України, засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України та призначено покарання у вигляді тринадцять років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_12 до вступу вироку в законну силу залишено попередній - тримання під вартою.

Відбуття покарання ОСОБА_12 рахується з дня його затримання, тобто з 11.09.2012 року.

Стягнуто з ОСОБА_12 на користь НДКЕЦ при ГУМВС у Черкаській області 3093 грн. 44 коп. судових витрат за проведення експертизи.

Речові докази по кримінальній справі знищено.

Керуючись ст. 376 КПК України, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

Вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02.12.2013 року ОСОБА_12 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та засуджено до покарання у вигляді 13 років позбавлення волі за те, що 09.09.2012 року о 21год. 30 хв. в АДРЕСА_2 ОСОБА_12 будучи в стані алкогольного сп'яніння, на грунті неприязних відносин із ОСОБА_14, під час конфлікту з останнім, маючи умисел на спричинення смерті, кухонним ножем, умисно, наніс удари в життєво важливі органи шиї та грудної клітки внаслідок чого потерпілий помер на місці, а ОСОБА_12 із місця вчинення злочину втік.

Не погоджуючись з вироком суду прокурор в кримінальному провадженні та обвинувачений ОСОБА_12 подали апеляційні скарги в яких:

прокурор в кримінальному провадженні не оспорюючи фактичні обставини справи, кваліфікацію дій та міру покарання ОСОБА_12 в своїй апеляційній скарзі порушує питання про зміну вироку в частині стягнення процесуальних витрат в провадженні, виключивши посилання суду щодо стягнення на користь НДКЕЦ при ГУМВС в Черкаській області 3093 грн. за проведення експертиз, вказавши про стягнення на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. В решті вирок суду просить залишити в силі. обвинувачений ОСОБА_12 в своїй апеляційній скарзі порушує питання про скасування вироку суду щодо нього посилаючись на те, що визнавальні покази в період досудового слідства він дав внаслідок застосування до нього працівниками міліції недозволених методів слідства. Вважає себе невинним, оскільки він умисного вбивства потерпілого не вчиняв, а докази його винуватості в умисному вбивстві в кримінальному провадженні є незаконними, так як зібрані з порушенням вимог кримінально - процесуального закону, що є істотним порушенням. Також вказує, що висновки суду щодо винуватості у вчиненні злочину не відповідають фактичним обставинам справи, а його винність в умисному вбивстві потерпілого не доведена.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора щодо задоволення апеляційної скарги прокурора в кримінальному провадженні та заперечував проти задоволення скарги обвинуваченого, пояснення захисника та обвинуваченого, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили задовольнити їх апеляційну скаргу, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг сторін, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст.. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Виходячи із положень вищевказаної статті кримінально- процесуального закону при ухваленні вироку суду належить дати аналіз усіх зібраних в провадженні доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, обвинувачених у висновках експертих та інших джерелах доказів, а також керуючись ст. ст. 85, 86, 87 КПК України дати оцінку доказам з точки зору їх допустимості, достовірності і достатності. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано, не обмежуючись лише зазначенням прізвищ свідка чи потерпілого, або назви процесуального документу.

Однак, при ухваленні вироку щодо ОСОБА_12 судом наведених вимог не виконано. Зазначеного висновку колегія суддів дійшла з наступних підстав.

При обґрунтуванні висновків вироку (т. а.с. 212) щодо винності обвинуваченого у вчиненні злочину суд обмежився переліком процесуальних документів, висновками різних експертиз. А щодо розбіжностей які містяться в показах свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16, наданих як під час досудового розслідування так і в судовому засіданні, щодо сприйняття свідком ОСОБА_15 фактичних обставин справи та показам свідка ОСОБА_16, які є показання з чужих слів, тобто висловлювання в усній формі свідком ОСОБА_15, то суд не дав їм належної оцінки, та обґрунтував винність обвинуваченого суперечливими показами вищевказаних свідків, не навівши відповідних мотивів прийняття такого рішення.

Тобто такий висновок суду є передчасним, оскільки не з'ясовані обставини, необхідні для прийняття законного та обгрунтованого рішення, оскільки докази судом розглядались не в їх сукупності, а відокремлено один від одного з вибірковим і розрізненим підходом, що є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, яке перешкодило суду ухвалити законне та обгрутоване судове рішення.

Далі, обґрунтовуючи висновок про доведеність винності ОСОБА_12 у вчиненні інкримінованого йому злочину суд не приділив уваги тій обставині, що обвинувачений в судовому засіданні вказував про застосування незаконних методів слідства і відмовився від даних ним раніше показань про свою винність, пояснивши це тим, що він дав їх під тиском з боку працівників правоохоронних органів, а формально послався на постанову прокуратури про закриття кримінального правопорушення у зв'язку із відсутністю складу злочинів у діях працівників міліції.

Проте вищевказана постанова органу прокуратури була скасована слідчим суддею вказаного суду і неодноразово прокурором вищого рівня про що свідчать відповідні процесуальні рішення наявні в матеріалах кримінального провадження і в даний час проводиться прокуратурою досудове розслідування щодо застосування недозволених методів досудового слідства працівниками правоохоронних органів за ст. ст. 364, 365 КК України.

Отже суд повинен був ретельно дослідити показання обвинуваченого, в яких він визнав себе винним у вчиненні злочину, зіставити їх із подальшими заявами, зробленими в присутності захисника про його причетність до вбивства, а також про дачу показань, в яких він визнавав себе винним у вчиненні злочину, внаслідок застосування до нього недозволених методів досудового розслідування, та з'ясувати чи отримані наявні у справі докази процесуальним шляхом та чи відповідають вони вимогам допустимості.

Із матеріалів провадження та вироку суду вбачається, що суд першої інстанції формально віднісся до перевірки доводів обвинуваченого ОСОБА_12 про застосування до нього недозволених методів ведення слідства, що як він стверджував, призвело до самообмови та об'єктивно недосліджувалися докази з метою перевірки такої заяви обвинуваченого, які мають істотне значення для оцінки зібраних доказів у справі.

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у справі «Вергельський проти України» (п. 9 рішення від 12.03.2009р.) та у справі «Єременко протии України» (п. 57 рішення від 12.03.2008р.), у тих справах, коли особа висуває небезпідставну скаргу про те, що вона була піддана поганому поводженню зі сторонни суб'єктів владних повноважень у порушення ст. 3 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, це положення, якщо його тлумачити у світі загального обов'язку держави, відповідно до п. 1 вказаної Конвенції, вимагає за своїм змістом, щоб було проведено ефективне офіційне розслідування.

Тобто, наведені положення Конвенції та практики Європейського Суду з прав людини, відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477/- IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини застосовуються при розгляді справ як джерело права, однак не були враховані судом першої інстанції.

Крім того, відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт в кримінальному провадженні не був повернутий прокурору для усунення недоліків, оскільки органом досудового слідства були викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, проте підозрюваному ОСОБА_12 не було сформульовано обвинувачення за конкретною статтею КК України, що є також істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону яке також перешкодило суду ухвалити законне та обгрунтоване судове рішення, а також є порушенням права на захист обвинуваченого.

Таким чином, допущені з боку суду вищенаведені порушення кримінально-процесуального закону, відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України є істотним порушенням вимог кримінального-процесуального закону, оскільки впливають на повноту дослідження обставин справи й оцінку доказів та перешкодили суду ухвалити законне та обгрунтоване судове рішення, а тому цей вирок підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду у суді першої інстанції, відповідно до вимог ст. 415 КПК України.

Відповідно до вищевикладеного, апеляційну скаргу обвинуваченого слід задовольнити частково, а апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, оскільки вона подана з інших підстав.

Враховуючи положення ст. 178 КПК України, тяжкість покарання за злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_12, а також те, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню, а кримінальне провадження направленню на новий судовий розгляд, колегія суддів дійшла висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_12 слід продовжити в межах передбачених ч. 1 ст. 197 КПК України.

Під час нового розгляду справи суду необхідно дослідити докази у справі, дати їм належну юридичну оцінку і на підставі цих доказів вирішити питання про винуватість та кваліфікацію його дій, а також звернути увагу на допущені недоліки, усунути зазначені порушення закону, повно і всебічно дослідити обставини справи та постановити обгрунтоване судове рішення. При цьому мають бути перевірені всі викладені у апеляційних скаргах сторін доводи останніх.

Керуючись ст. ст.. 405, 407, 409, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів, -

Ухвалила:

Апеляційну скаргу з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_12 - задовольнити частково, а в задоволенні апеляційної скарги прокурора в кримінальному провадженні Кривенко Є. П. - відмовити.

Вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 2 грудня 2013 року щодо обвинуваченого ОСОБА_12 - скасувати та призначити новий судовий розгляд у цьому ж суді першої інстанції, але в іншому його складі, зі стадії підготовчого судового провадження.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_12 тримання під вартою продовжити до 01.03.2015 року, включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :