Ухвала суду № 42545305, 27.01.2015, Радивилівський районний суд Рівненської області

Справа №568/1678/14-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2015 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області

в складі: головуючої судді: Драновської С.З.

при секретарі:ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Радивилів справу за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Західний соко-оцтовий завод» на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Радивилівського районного управління юстиції Рівненської області ОСОБА_2

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Західний соко-оцтовий завод» звернулося до суду із зазначеною скаргою.

В обґрунтування скарги посилається на те, що 31.10.2014 року головним державним виконавцем відділу ДВС Радивилівського РУЮ Рівненської області ОСОБА_3 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві за його заявою відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.47, та ст.50 Закону України «Про виконавче провадження». Однак, всупереч діючої інструкції наслідків для стягувача у випадку такого повернення виконавчого документа їм не було розяснено.

03.12.2014 року після отримання вказаної постанови та виконавчого документа Товариством з обмеженою відповідальністю «Західний соко-оцтовий завод» до відділу державної виконавчої служби подано заяву про повторне предявлення до виконання виконавчого листа від 02.10.2014 року (Справа №568/768/14-ц) виданого Радивилівським районним судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західний соко-оцтовий завод» майнової шкоди в розмірі 2083,34 грн. витрат на правову допомогу в розмірі 1000,00 грн. та судових витрат в розмірі 243,60 грн.

15.12.2014 року за наслідками розгляду заяви державним виконавцем Мельником Ю.М. винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу).

Такі дії державного виконавця відділу ДВС Радивилівського РУЮ Рівненської області ОСОБА_2 є неправомірними, а постанова незаконною яка підлягає скасуванню із наступних підстав.

Згідно пункту 1 частини 1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалось або здійснено частково повертається стягувачу якщо є його письмова заява.

03.12.2014 року виконавчий документ у відповідності до постанови від 31.10.2014 року головного державного виконавця відділу ДВС Радивилівського РУЮ Рівненської області ОСОБА_3 повернено стягувачу.

Відповідно до вимог частини 5 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документу стягувачу з підстав передбачених цією статтею не позбавляє його права повторно предявити виконавчий документ до виконання протягом строків встановлених статтею 22 цього кодексу.

Таким чином, стягувач наділений законним правом у відповідності до частини 5 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» повторно предявити виконавчий документ незалежно від будь яких на те обставин. Посилання державного виконавця Мельника Ю.М. в постанові від 15.12.2014 року про відмову у відкритті виконавчого провадження на п.7 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» суперечить пункту 1 частини 1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи наведене просив визнати дії державного виконавця Мельника Ю.М. щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) від 15.12.2014 року неправомірними та скасувати його постанову від 15.12.2014 року.

Представник позивача ОСОБА_5 підтримав позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Західний соко-оцтовий завод» з підстав викладених в позові і просив їх задовольнити.

Державний виконавець Мельник Ю.М. скарги не визнавав і пояснив, що приймаючи постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 15.12.2014 року діяв відповідно п.7 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження». Посилання стягувача та його представника на пункт 1 частини 1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» вважає безпідставним і таким, що не зобовязує його відкрити виконавче провадження.

Заслухавши сторони, свідка та дослідивши матеріали справи суд встановив слідуюче: Статтею 383 ЦПК України визначено право сторін виконавчого провадження звернутися до суду зі скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

У разі встановлення обґрунтованості скарги, суд відповідно до ч.2 ст.387 ЦПК України визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Під час судового слідства встановлено, що 03.12.2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Західний соко-оцтовий завод» подано повторно до відділу державної виконавчої служби заяву про предявлення до виконання виконавчого листа від 02.10.2014 року (Справа №568/768/14-ц) виданого Радивилівським районним судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західний соко-оцтовий завод» майнової шкоди в розмірі 2083,34 грн. витрат на правову допомогу в розмірі 1000,00 грн. та судових витрат в розмірі 243.60 грн.

15.12.2014 року за наслідками розгляду заяви стягувача державним виконавцем Мельником Ю.М. винесено постанову про відмову у прийнятті до провадження виконавчого документу та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання на підставі п.7 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження». Крім цього, свою відмову він мотивував тим, що 31.10.2014 року виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою.

Такі дії державного виконавця Мельника Ю.М. не відповідали вимогам Закону та п.3.18. «ІНСТРУКЦІЇ з організації примусового виконання рішень» де зазначено, що при відмові у відкритті виконавчого провадження державний виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначається причина відмови у відкритті виконавчого провадження.

Відповідно до п.22 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» встановлено, що ураховуючи положення пункту 1 частини першої та частини п'ятої статті 47 у взаємозв'язку з вимогами пункту 7 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу державної виконавчої служби за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків.

Одночасно, суд відзначає, що відповідно до ч.5 ст. 124 і ч.3 ст. 129 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, а обов'язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства. Відповідно до вимог статті 14 ЦПК України, ч.1 - судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами; ч.2 - невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Крім того, Європейським судом з прав людини, судова практика якого за ст.17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, неодноразово наголошувалося у своїх рішеннях, що обов'язковість судових рішень (яка передбачає і їх виконуваність) гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, оскільки у протилежному випадку право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове судове рішення залишалося недіючим на шкоду одній зі сторін (рішення ОСОБА_6 проти України від 15 січня 2010 року).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.383-388 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західний соко-оцтовий завод» на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Радивилівського районного управління юстиції Рівненської області ОСОБА_2 - задовольнити.

Визнати дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Радивилівського районного управління юстиції Рівненської області ОСОБА_2 з винесення постанови ВП № 45802568 про відмову у прийнятті до провадження та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №568/768/14ц виданого Радивилівським районним судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західний соко-оцтовий завод» майнової шкоди в розмірі 2083,34 грн., витрат на правову допомогу в розмірі 1000,00 грн. та судових витрат в розмірі 243,60 грн., - неправомірними.

Скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Радивилівського районного управління юстиції Рівненської області ОСОБА_2 про відмову у прийнятті до провадження та у відкритті виконавчого провадження ВП № 45802568 від 15.12.2014 року.

Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Радивилівського районного управління юстиції Рівненської області відкрити виконавче провадження за виконавчим листом№568/768/14-ц виданого Радивилівським районним судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західний соко-оцтовий завод» майнової шкоди в розмірі 2083,34 грн., витрат на правову допомогу в розмірі 1000,00 грн. та судових витрат в розмірі 243,60 грн..

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Рівненськоїї області через Радивилівський районний суд Рівненської області, шляхом подачі протягом п'яти днів з дня її проголошення апеляційної скарги.

Суддя: С.З.Драновська