Рішення № 42544826, 26.01.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 381/48/14 Головуючий у І інстанції Бутенко В. О.Провадження № 22-ц/780/583/15 Доповідач у 2 інстанції Верланов С.М. Категорія 58 26.01.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

26 січня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Воробйової Н.С., Білоконь О.В.,

при секретарі - Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні забудови, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зобов'язання відновити пошкоджені приміщення та дах будинку шляхом знесення незаконної прибудови і стягнення моральної шкоди та за позовом Фастівської міської ради Київської області до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про знесення незаконної прибудови,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні добудови до належної йому 1/10 частини житлового будинку АДРЕСА_1.

Вимоги позову обґрунтував тим, що на підставі договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 30 серпня 2005 року він є власником 1/10 частини житлового будинку АДРЕСА_1. Власником інших 9/10 частин вказаного будинку є відповідач ОСОБА_4 Зазначав, що рішенням виконавчого комітету Фастівської міської ради від 09 жовтня 2006 року № 177/11 йому було надано дозвіл на спорудження двоповерхової прибудови розміром 6 х 8 м. до належної йому частини будинку, а рішенням цієї ж міської ради від 17 грудня 2010 року № 296/4 було змінено розмір добудови та надано йому, ОСОБА_2, дозвіл на двоповерхову прибудову житлових кімнат розміром 4,40 х 4,60 м. Відповідно до мирової угоди від 16 серпня 2010 року ОСОБА_3 надав йому згоду на проведення ремонтних робіт даху, однак в подальшому почав чинити перешкоди у здійсненні будівлі над належною йому 1/10 частиною будинку, мотивуючи тим, що дах повністю належить йому. З наведених підстав позивач просив задовольнити його позов.

У травні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2, в якому просив: визнати неправомірними дії останнього щодо спорудження прибудови розміром 4,40 х 4,60 м. до будинку АДРЕСА_1, пошкодження та самовільного захоплення приміщень на другому поверсі та даху вказаного будинку площею 46,68 кв.м; зобов'язати ОСОБА_2 звільнити незаконно захоплені ним приміщення мансарди та горища загальною площею 46,68 кв.м; відновити пошкоджені ним при будівництві приміщення 2-го поверху та дах будинку шляхом знесення незаконної прибудови до будинку з боку АДРЕСА_1 розміром 4,40 х 4,60 м. цокольного приміщення, а також стягнути моральну шкоду в сумі 100 000 грн.

Вимоги позову обґрунтував тим, що згідно з договором купівлі-продажу будинку від 10 липня 2007 року йому належить 9/10 частин будинку АДРЕСА_1, зокрема, приміщення 1-го поверху (крім розташованих на 1-му поверсі приміщень: І, 1-1, 1-2, та 1-3, що належать ОСОБА_2), та всі приміщення 2-го поверху, зазначені в договорі і в технічному паспорті на будинок. Крім того, згідно з мировою угодою від 14 липня 2008 року йому належить також горище, розташоване над квартирою ОСОБА_2 Зазначав, що за умовами цієї мирової угоди він дозволяв ОСОБА_2 прибудувати двоповерхову прибудову до належної йому частини будинку та провести реконструкцію приміщень і перепланування кімнат за умови збереження міцності несучих конструкцій будинку, а ОСОБА_2 не заперечував проти перебудови ОСОБА_3 під житло горища, яке знаходиться над приміщеннями ОСОБА_2, та оформлення ОСОБА_3 цього приміщення у свою власність. Однак, ОСОБА_2, порушуючи умови мирової угоди, самовільно розпочав будівельні роботи, спорудивши з фасадного боку будинку двоповерхову прибудову до будинку розміром 4,40 х 4,60 м. та захопив приміщення мансарди і горища площею 46,68 кв.м, які належать йому, ОСОБА_3 Посилаючись на те, що ОСОБА_2 порушив його право власності на приміщення мансардного поверху й незаконно привласнив частину території цього поверху, позивач просив задовольнити позов на підставі ст.ст.321, 391, 1192, 1166, 1167 ЦК України.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 квітня 2012 року до участі у справі залучено Фастівську міську раду Київської області в якості третьої особи із самостійними вимогами.

У серпні 2012 року Фастівська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про зобов`язання ОСОБА_2 знести самовільно зведені прибудови та переобладнання у будинку АДРЕСА_1, посилаючись на те, що ОСОБА_2 на порушення вимог п.2 рішення Фастівської міської ради від 09 жовтня 2006 року № 177/11, яким йому надано дозвіл на спорудження двоповерхової прибудови до належної йому частини будинку, розпочав будівництво без виготовлення технічної документації та, знищивши перегородки, самовільно захопив належні ОСОБА_3 приміщення розміром 46,68 кв.м на другому поверсі будинку. За допущені порушення на ОСОБА_2 інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Київській області накладено штраф у розмірі 850 грн. та вручено припис №3 від 20 квітня 2011 року, яким йому пропонувалось в строк до 20 червня 2011 року привести будівництво до діючих будівельних норм та законодавства України (знести). Оскільки ОСОБА_2 не усунув порушення в будівництві, Фастівська міська рада просила знести самовільні прибудови та самовільні переобладнання в будинку на підставі ч.7 ст.376 ЦК України.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2014 року в позові ОСОБА_2 відмовлено.

Позов Фастівської міської ради Київської області задоволено, а зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано неправомірними дії ОСОБА_2 щодо спорудження прибудови до будинку по АДРЕСА_1 розміром 4,40?4,60 м., самовільного захоплення та пошкодження житлових і підсобного приміщень на другому поверсі та даху вказаного будинку, які належать ОСОБА_3

Зобов'язано ОСОБА_2 звільнити незаконно захоплені приміщення мансарди та горища площею 46,68 кв.м., що знаходяться по АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_3, знести добудову до будинку з боку АДРЕСА_1 розміром 4,40?4,60 м. та самочинну споруду другого поверху, яка споруджена на належній ОСОБА_3 частині другого поверху, а також відновити пошкоджені внаслідок самочинного будівництва приміщення другого поверху та дах будинку по АДРЕСА_1 до первинного стану.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог ОСОБА_2, а в задоволенні позову ОСОБА_3 та Фастівської міської ради Київської області - відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення суду не в повному обсязі відповідає зазначеним вимогам.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 про зобов'язання відновити пошкоджені приміщення та дах будинку шляхом знесення незаконної прибудови, суд першої інстанції керувався ст.ст. 321, 391, 1192 ЦК України й виходив із того, що ОСОБА_2 при здійсненні перебудови належної йому частини будинку по АДРЕСА_1 незаконно захопив на другому поверсі будинку житлові та підсобні приміщення розміром 46,68 кв.м., що належать ОСОБА_3 та незаконно здійснив прибудову розміром 4,40 x 4,60 м. Тому суд дійшов висновку, що здійснене ОСОБА_2 будівництво порушує право власності ОСОБА_3, а відтак порушене право підлягає поновленню шляхом знесення незаконної прибудови.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними й такими, що відповідають матеріалам справи та ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 357 ЦК України співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

Згідно із ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу частини жилого будинку від 30 серпня 2005 року є власником 1/10 частини житлового будинку загальною площею 47,8 кв.м., житловою площею 33,2 кв.м. по АДРЕСА_1, до якої відносяться приміщення: 1, 1-1, 1-2, 1-3 та 1/10 частина огорожі (т.1, а.с.5).

ОСОБА_3 відповідно до договору купівлі-продажу частини жилого будинку від 10 липня 2007 року є власником 9/10 частини житлового будинку загальною площею 223,3 кв.м., житловою площею 135,7 кв.м. по АДРЕСА_1, до якої відносяться приміщення: 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-5, 2-6, 2-7, 2-8, 2-9, що розташовані на першому поверсі будинку та приміщення: 2-10, 2-11, 2-12, 2-13, 2-14, що розташовані на другому поверсі будинку (т.1, а.с.6).

Встановлено, що територія горища, яка частково розташована над квартирою ОСОБА_2 і межує з приміщеннями 2-10, 2-13, 2-14 та має сполучення з приміщенням 2-10 через дверний пройом, використовувалась попереднім власником квартири № 2 ОСОБА_5, а потім ОСОБА_3 для власних господарських потреб, хоча юридично це право користування не було оформлено. ОСОБА_2 після придбання квартири № 1 доступу до горища не мав і питання про влаштування такого доступу ні перед ОСОБА_5, ні перед ОСОБА_3, ніколи не ставив.

Рішенням виконавчого комітету Фастівської міської ради від 09 жовтня 2006 року № 177/11 ОСОБА_2 дозволено змурувати двоповерхову прибудову розміром 6 х 8 м. до належної йому частини будинку з тильного боку будинку (т.1, а.с.8).

Однак, ОСОБА_3 звернувся із заявою до Фастівської міської ради, в якій просив заборонити будівництво двоповерхової прибудови співвласником будинку ОСОБА_2, оскільки прибудова зачіпає спільні конструкції будинку.

04 квітня 2008 року рішенням виконавчого комітету Фастівський міської ради № 98/77 за вказаною заявою ОСОБА_3 призупинено дію рішення виконавчого комітету Фастівської міської ради від 09 жовтня 2006 року № 177/11 до отримання відповідного погодження у встановленому порядку (т.1, а.с.18).

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 14 липня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування житловим будинком та нежитловими приміщеннями затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (т.1, а.с.20).

Відповідно до умов мирової угоди ОСОБА_3 надав ОСОБА_2 дозвіл прибудувати двоповерхову прибудову до частини будинку за умови виходу і вікон на сторону, яка не межує з садибою ОСОБА_3 та не заперечує проти реконструкції приміщень, перепланування кімнат за умови збереження міцності несучих конструкцій будинку, зокрема, заміни несучої стіни між кімнатами 1-2 та 1-3 колонами з монолітним фундаментом. Про підписання мирової угоди ОСОБА_3 повідомляє міськвиконком про свою згоду на спорудження ОСОБА_2 добудови та не чинити перешкод в її здійсненні.

ОСОБА_2 згідно з умовами мирової угоди не заперечує проти проведення ОСОБА_3 перебудови горища, яке знаходиться над приміщеннями, що належать ОСОБА_2 та визнав за ОСОБА_3 право на оформлення власності на перебудоване горище згідно чинного законодавства, а також не заперечує проти перепланування ОСОБА_3 мансардного поверху, перебудови горища та даху і над належними йому приміщеннями за умови, що ця перебудова буде проводитись за рахунок ОСОБА_3

Вказана ухвала суду набрала законної сили та є чинною.

По справі встановлено, що рішенням виконавчого комітету Фастівської міської ради від 17 грудня 2010 року № 296/4 надано дозвіл ОСОБА_2 на двоповерхову прибудову розміром 4.40 х 4.60 м. до належної йому частини будинку з фасадного боку будинку (т.1 а.с.9).

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі дозволів міськвиконкому на спорудження ОСОБА_2 двоповерхових прибудов до фасадної та тильної стіни будинку ним в проектній організації була замовлена проектна документація на ці прибудови та реконструкцію будинку.

У виготовленому на замовлення ОСОБА_2 проекті, зокрема, на плані будівництва на відмітці 3.200 (тобто, на рівні другого поверху) зазначено, що територія другого поверху між двома дозволеними двоповерховими прибудовами є горищем іншого власника, тобто ОСОБА_3, і ця територія заштрихована косими лініями.

Однак, ОСОБА_2, незважаючи на зазначену у проекті територію іншого власника будинку, самоправно захопив мансардні приміщення та горище загальною площею 46,68 кв.м., які належать ОСОБА_3, зруйнував стіни мансардних приміщень: 2-10, 2-13, 2-14 та дах над ними, незаконно привласнив частину цих приміщень і на їх місці спорудив приміщення другого поверху, які з'єднують між собою споруджені ним двоповерхові прибудови до фасадної та тильної стін будинку.

За заявою ОСОБА_3 спеціалістами Фастівського міськвиконкому було проведено перевірку щодо перебудови ОСОБА_2 будинку та встановлено ряд порушень.

Зокрема, в акті від 05 квітня 2011 року комісійного розгляду звернення ОСОБА_3 зазначено, що при перебудові належної йому частини будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 самовільно захопив частину житлової площі на мансардовому поверсі та частину горища, які належать ОСОБА_3 та зобов'язано ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняті приміщення, розібрати частину стін, які побудовані на території будинку ОСОБА_3 та в подальшому вести перебудову у відповідності до попередньо укладеної мирової угоди (т.1, а.с.22).

Згідно з актом обстеження додержання ОСОБА_2 містобудівного законодавства від 11 квітня 2011 року комісією встановлено, що ОСОБА_2 розпочав будівництво житлового будинку в порушення ст.5 Закону України «Про планування та забудову територій», з порушенням розробленої та погодженої проектної документації та з порушенням будівельних норм і правил (т.1, а.с.24).

За результатами перевірок Головний державний інспектор архітектурно - будівельного контролю у Київській області Блощаневич B.C. звернувся до Фастівської міської ради з поданням від 11 квітня 2011 року № 30 щодо винесення на розгляд сесії Фастівської міської ради питання про скасування рішень виконавчого комітету від 09 жовтня 2006 року № 177/11 та від 17 грудня 2010 року № 296/4 «Про надання дозволу ОСОБА_2 на двоповерхову прибудову до належної йому частини будинку по АДРЕСА_1», у зв'язку з грубим порушенням державних будівельних норм та правил, порушенням проектних рішень, ст.5 Закону України «Про основи містобудування» та ст.ст. 28, 29 Закону України «Про планування та забудову територій».

На підставі вказаного вище подання рішенням виконавчого комітету Фастівської міської ради від 15 квітня 2011 року № 153/29 зобов'язано ОСОБА_2 зупинити роботи по перебудові частини будинку по АДРЕСА_1, які здійснюються на підставі вказаних вище рішень міськвиконкому до вирішення питання в судовому порядку (т.1, а.с.29).

Встановлено, що 20 квітня 2011 року Головним державним інспектором архітектурно-будівельного контролю у Київській області Блощаневичем B.C. складений протокол про те, що ОСОБА_2 без отримання дозволу (повідомлення) в порушення ДБН 360-92** побудував двоповерхову прибудову розміром 4,40 x 4,60 м.

За вказане порушення на ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 850 грн. та винесено припис № 3 від 20 квітня 2011 року, згідно з яким ОСОБА_2 запропоновано у термін до 20 червня 2011 року привести будівництво (знести) двоповерхової прибудови розміром 4,40 x 4,60 м. до діючих будівельних норм та законодавства України (т.1, а.с.31).

Як вбачається з акту обстеження дотримання правоохоронного законодавства, містобудівного законодавства при будівництві ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 від 21 квітня 2011 року комісією встановлено, що ОСОБА_2 розпочато перебудову належної йому частини житлового будинку в порушення ст. 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст.5 Закону України «Про основи містобудування», з порушенням розробленої та погодженої проектної документації, а також з порушенням будівельних норм та правил (ДБН 360-92**) та здійснення самочинного зайняття приватної власності ОСОБА_3 площею 46,68 кв.м. (забудова вказаної площі) (т.1, а.с.26).

Листом відділу містобудування та архітектури Фастівської міської ради від 29 квітня 2011 року ОСОБА_2 повідомлено про допущені ним порушення, застосовані до нього міри покарання та зупинення дії рішень міськвиконкому щодо надання йому дозволу на будівництво прибудов. Також ОСОБА_2 роз'яснено, що у разі ігнорування ним рішень та приписів, буде розпочата процедура примусового знесення прибудов.

Як вбачається з акту від 12 грудня 2011 року комісійного розгляду звернення ОСОБА_3 з приводу порушення будівельних норм і правил співвласником будинку ОСОБА_2 при проведенні перебудови, комісією встановлено, що при перебудові належної ОСОБА_3 частини будинку, ОСОБА_2 самовільно захопив частину житлової площі 46,68 кв.м. на мансардовому поверсі та частину горища. Комісією зобов'язано ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняті приміщення, розібрати частину стін, які побудовані ним на площах будинку ОСОБА_3 та в подальшому вести перебудову у відповідності з мировою угодою (т.1, а.с.102).

Відповідно до п.2.3.8 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 30 квітня 2014 року, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, в результаті реконструкції частини житлового будинку АДРЕСА_1 змінено його первинне об'ємно-планувальне та конструктивне рішення, в т.ч. частини горища та приміщень другого поверху. Дані приміщення в проектній документації зазначені як «горище іншого співвласника», що відповідно до даних технічного паспорту від 02 липня 2007 року є частинами приміщень другого поверху 2-10, 2-13, 2-14 співвласника ОСОБА_3 та частиною горища будинку, загальною площею - близько 47 кв.м. (т.2, а.с.248-261).

Отже, установивши, що ОСОБА_2 при проведенні перебудови належної йому частини будинку незаконно захопив житлову та підсобну площі у розмірі 46,68 кв.м. на другому поверсі будинку по АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_3, допустив руйнування стін приміщень другого поверху і даху над ними та здійснив незаконне будівництво прибудови розміром 4,40 x 4,60 м., колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що здійснене ОСОБА_2 будівництво порушує право власності ОСОБА_3, яке підлягає поновленню шляхом знесення прибудови.

Таким чином рішення суду в цій частині є законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та не спростовують висновків суду першої інстанції в цій частині.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що з урахуванням наведених вище підстав позовні вимоги Фастівської міської ради Київської області про знесення незаконної прибудови на підставі ст.376 ЦК України не підлягають задоволенню, оскільки незаконна прибудова підлягає знесенню з інших підстав - порушення права власності співвласника будинку ОСОБА_3

При вирішенні спору суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст.212-214 ЦПК України на вказані вище норми закону й обставини справи належної уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про задоволення позову Фастівської міської ради Київської області про знесення незаконної прибудови на підставі положень ст.376 ЦК України.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення в цій частині про відмову в позові Фастівської міської ради Київської області з наведених вище підстав.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно керувався ст.ст. 23, 1167 ЦК України й обгрунтовано виходив із того, що права ОСОБА_3 порушені відповідачем, внаслідок чого позивач зазнав моральних страждань та втрат немайнового характеру, вимушених змін у життєвих і суспільних стосунках, оскільки відповідачем було порушено його право власності. У зв'язку з цим ОСОБА_3 змушений був витрачати свій особистий час на звернення до різних суб'єктів владних повноважень та правоохоронних органів за захистом свого порушеного права. Через незаконні дії ОСОБА_2 протягом тривалого часу ОСОБА_3 позбавлений можливості використовувати власний будинок за призначенням. За таких обставин суд першої інстанції, всупереч доводам апеляційної скарги, правомірно дійшов висновку про наявність законних підстав для стягнення з відповідача моральної шкоди на користь позивача.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з розміром стягнення моральної шкоди у сумі 20 000 грн.

Враховуючи ступінь та характер моральних страждань ОСОБА_3 у зв'язку з незаконним діями ОСОБА_2 щодо незаконного захоплення та пошкодження майна позивача, керуючись принципами розумності та справедливості, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ст.23 ЦК України зменшити суму відшкодування моральної шкоди до 5 000 грн. Тому рішення суду в цій частині підлягає зміні на підставі ст.309 ЦПК України, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

Що стосується відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні будівництва над належною йому 1/10 часиною житлового будинку по АДРЕСА_1, то колегія суддів вважає, що при вирішенні цих вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції обгрунтовано виходив із того, що вони не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки не грунтуються на матеріалах справи. Рішення суду в цій частині не підлягає зміні.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про знесення цокольного приміщення, побудованого ОСОБА_2, не оскаржується, тому відповідно до положень ст.303 ЦПК України судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Враховуючи наведене вище та, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2014 року в частині задоволення позову Фастівської міської ради Київської області скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині.

В позові Фастівської міської ради Київської області до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про знесення незаконної прибудови - відмовити.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2014 року в частині розміру стягнення моральної шкоди змінити, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді