Ухвала суду № 42544161, 03.02.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №274/6010/14-к Головуючий у 1-й інст. Дубцов О. В.

Категорія ст. 286 ч.2 КК Доповідач Крижанівський В. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2015 року м. Житомир

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді: Крижанівського В.В.,

суддів: Мельничук Н.М., Ткача С.О.,

при секретарі: П?ятницького А.Г.,

з участю прокурора: Селюченко І.І.,

обвинуваченого: ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №12014060050001397 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27 листопада 2014 року, яким, -

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя АДРЕСА_1,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та призначено покарання - один рік обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на два роки.

На підставі ч.1 ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням протягом 1 (одно) річного іспитового строку, якщо він протягом визначеного судом строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі п.3 ч.1 ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_1 повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи.

Постановлено, що додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами підлягає реальному виконанню.

Речові докази по справі: автомобіль ВАЗ 21214 р/н НОМЕР_2, який знаходиться на зберіганні на території майданчика тимчасово затриманих транспортних засобів Бердичівського МВ УМВС України в Житомирській області постановлено повернути власнику - Бердичівській міськрайонній організації УТМР, автомобіль ЗАЗ-110217 р/н НОМЕР_1, який знаходиться на зберіганні на території майданчика тимчасово затриманих транспортних засобів Бердичівського МВ УМВС України в Житомирській області постановлено повернути власнику - ОСОБА_3

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області 1228,5 грн. процесуальних витрат за проведення експертиз по справі.

Згідно вироку суду, ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що близько 11 год. 15 хв. 06 вересня 2014 року керуючи автомобілем ВАЗ 21214 реєстраційний номер НОМЕР_2, на 113 км. +350 м. автодороги Шепетівка-Чуднів-Бердичів, у напрямку м.Бердичева, поблизу с. Скраглівка Бердичівського району Житомирської області, в силу алкогольного сп'яніння проявив неуважність та безпечність до дорожньої обстановки і її змін, невірно оцінив дорожню обстановку, в порушення вимог п.1.5, п.2.3 «б», 2.9 «а», п.10.1, п. 11.3 Правил дорожнього руху України, безпричинно виїхав на смугу зустрічного руху, де передньою частиною керованого ним автомобіля здійснив зіткнення з передньою частиною автомобілем ЗАЗ-110217 реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3, який рухався у зустрічному напрямку.

В результаті даної дорожньо-транспортної події водій автомобіля ЗАЗ-110217 ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому 3-5 ребер справа, гемотораксу справа, забою попереку справа, забійних ран верхньої та нижньої повіки справа, контузії правого ока, садна передпліччя, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що визвали тривалий розлад здоров'я. Пасажир ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді компресійного перелому тіла 6 хребця, ЗЧМТ, струсу головного мозку, забійно-рваних ран голови, забою грудної клітки та правого передпліччя, забою, підшкірного крововиливу лівого гомілково-ступневого суглобу, садна нижніх кінцівок, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що визвали тривалий розлад здоров'я.

Порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.1.5, п.2.3 «б», п. 2.9 «а», п.10.1, п. 11.3 Правил дорожнього руху України знаходиться у прямому причинному зв'язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної події та її наслідками.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2, не оспорюючи доведеності вини ОСОБА_1, виду і міри призначеного основного покарання просить вирок суду змінити. Пом'якшити призначене ОСОБА_1 покарання, виключивши із резолютивної частини вироку додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на два роки. Вважає вирок в цій частині несправедливим та дуже суворим через невідповідність застосованого судом додаткового покарання ступеню тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення та особі останнього. Судом не встановлено і не вмотивовано, чому лише позбавлення обвинуваченого права керування транспортними засобами попередить вчинення ним нового злочину. При призначенні додаткового покарання встановлено, але не врахована та обставина, що ОСОБА_1, працюючи на час інкримінованих йому дій на посаді єгера-водія, користувався транспортним засобом для виконання виробничих завдань, місце роботи було єдиним джерелом його доходів, а також не врахована позиція обох потерпілих, які просили не позбавляти його права керування транспортними засобами, який повністю відшкодував завдану їм матеріальну та моральну шкоду. Суд фактично позбавив ОСОБА_1 можливості утримувати свою родину та заробляти кошти для відшкодування судових витрат по справі.

Заслухавши доповідь судді, захисника ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_1, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, про залишення апеляційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.286 КК України відповідає обставинам кримінального провадження та ґрунтується на сукупності зібраних та належним чином оцінених судом доказах і апелянтом не оскаржується.

Згідно ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Покарання обвинуваченому ОСОБА_1 в тому числі і додаткове, призначено судом першої інстанції з врахуванням вимог ст.ст. 50, 65 КК України. Як вбачається з матеріалів провадження судом враховано: ступінь тяжкості вчиненого злочину, внаслідок якого потерпілим заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що визвали тривалий розлад здоров'я, обставини, що пом'якшують покарання, щире каяття та добровільне відшкодування завданої потерпілим шкоди, обставин, що обтяжують покарання, вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп?яніння, особи винного, який посередньо характеризується за місцем проживання, має на утриманні неповнолітню дитину, є непрацюючим, думки потерпілих по справі, які на суворості покарання не наполягали. Призначене судом першої інстанції покарання ОСОБА_1 у виді обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Наведені обставини спростовують доводи захисника, що вирок суду першої інстанції є несправедливим та дуже суворим через невідповідність застосованого судом додаткового покарання ступеню тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення та його особі.

Доводи захисника ОСОБА_2 про те, що судом не встановлено і не вмотивовано, чому лише позбавлення обвинуваченого права керування транспортними засобами попередить вчинення ним нового злочину є безпідставними. Як вбачається з вироку суду при призначенні основного і додаткового покарання ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із загальних засад призначення покарання передбачених ст.65 КК України і таке рішення мотивував. Встановлення судом, що злочин вчинено внаслідок алкогольного сп'яніння ОСОБА_1, послужило однією з підстав призначення йому додаткового покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами. І на переконання колегії суддів, саме таке покарання у сукупності з основним може слугувати для запобігання вчинення нових злочинів.

Безпідставними є доводи захисника, що при призначенні додаткового покарання встановлена але не врахована та обставина, що ОСОБА_1, працюючи на час інкримінованих йому дій на посаді єгера-водія, користувався транспортним засобом для виконання виробничих завдань, місце роботи було єдиним джерелом його доходів, а також не врахована позиція обох потерпілих, які просили не позбавляти його права керування транспортними засобами, який повністю відшкодував завдану їм матеріальну та моральну шкоду. Зазначені обставини враховані судом першої інстанції в повному об?ємі. При постановлені вироку встановлено і враховано що ОСОБА_1, працюючи на посаді єгера-водія, користувався транспортним засобом для виконання виробничих завдань проте на час розгляду провадження в суді із займаної посади звільнився, врахована позиція потерпілих, які не наполягали на суворому покаранні обвинуваченого.

Щодо доводів захисника, що суд фактично позбавив ОСОБА_1 можливості утримувати свою родину та заробляти кошти для відшкодування судових витрат по справі то такі доводи є безпідставними. Як вбачається з матеріалів провадження, досліджених в судовому засіданні апеляційної інстанції трудової книжки обвинуваченого, ОСОБА_1 раніше працював на посадах, які не пов?язані з керуванням транспортними засобами. Закінчив професійно-технічне училище взуттєвої фабрики де отримав спеціальність за професією відповідного профілю. Позбавивши ОСОБА_1 правом керувати транспортними засобами на два роки, суд не позбавив його права займатися будь-якою іншою діяльністю. Проте судом першої інстанції правильно врахована та обставина, що ОСОБА_1 вчинив злочин проти безпеки руху та експлуатації транспорту в стані алкогольного сп'яніння що значно підвищує ступінь суспільної небезпеки вчиненого і посилює його відповідальність. Доводи, що професія водія для ОСОБА_1 є фаховою не може вплинути на не призначення йому додаткового покарання.

За наведених обставин, коли судом першої інстанції при постановленні вироку були враховані всі дані, які впливають на розмір визначеного додаткового покарання, апеляційна скарга захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 не підлягає до задоволення.

Колегією суддів підстав для зміни чи скасування вироку суду не встановлено.

Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27 листопада 2014 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді: