Ухвала суду № 42544070, 02.02.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №285/4337/13-к Головуючий у 1-й інст. Сусловець М. Г.

Категорія ч.2 ст.15,ч.1ст.115 КК України Доповідач Мельничук Н. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2015 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого-судді. . . . . . . . . . . Мельничук Н.М.

суддів . . . . . . . . . . . . . . . Городиського С.С., Крижанівського В.В.

за участю секретаря судового засідання. . . . .П?ятницького А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №120120600900000031 щодо

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Гульськ, Новоград-Волинського району Житомирської області, судимого 14.12.1998 року Ленінським районним судом Автономної

Республіки Крим за ч.3 ст.101 КК України (1960 року) на 9 років позбавлення волі; 16.11.2004 року постановою Перевальського районного суду Луганської області на підставі ст..81 КК України, умовно-достраково звільнений від відбування призначеного покарання,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, за участю прокурора. . . . . Селюченко І.І. захисника . . . . . . . . . . . . . ОСОБА_7

в с т а н о в и в :

в апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 просить вирок скасувати, постановити новий. Посилається на однобічність судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Просить дії обвинуваченого ОСОБА_5 перекваліфікувати на необережне спричинення тілесних ушкоджень, оскільки вважає не доведеним, що у ОСОБА_5 був умисел та мотив на вчинення убивства ОСОБА_8

Також вважає, що суд залишив поза увагою ту обставину, що дії вчинені обвинуваченим були викликані протиправними діями ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_8, які будучи в нетверезому стані в вечірній час незаконно проникли до його помешкання, щоб з'ясовувати з ним стосунки. Тому, наляканий поведінкою зазначених осіб, обвинувачений взяв ножа з метою захисту. Наявність в обвинуваченого наміру застосувати ніж, щоб вбити потерпілого, вважає, що не було доведено в судовому засіданні.

Крім того, захист зазначає, що суд не усунув такі протиріччя, як невідповідність ушкоджень на одежі потерпілого отриманим ним тілесним ушкодженням, а також причину, по якій замах на вбивство не було доведено до кінця.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 просить скасувати вирок. Посилається на упередженість та однобічність досудового та судового слідства, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вважає, що суд неправильно кваліфікував його дії.

Зазначає, що у нього не було наміру вбивати ОСОБА_8, що потерпілий отримав випадково тілесні ушкодження, оскільки він вибігав з іншої кімнати і напоровся на ніж, який ОСОБА_5 тримав у руці для захисту. Також вважає, що були сфальсифіковані результати експертиз та слідчих експериментів щодо розміру кімнати і розташування дверей.

Посилається на порушення його права на захист.

У запереченнях на апеляційні скарги прокурор просить вирок суду залишити без зміни, так як кваліфікація дій обвинуваченого є вірною, а призначене покарання відповідає вимогам закону.

Вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 12 грудня 2014 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України і обрано йому покарання за цим законом 7 років позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу залишено попередній - тримання під вартою.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_5 обчислюється з моменту затримання, тобто з 15.10.2012 року.

Цивільний позов Новоград-Волинського міжрайонного прокурора задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Новоград-Волинського міськрайонного ТМО кошти за лікування потерпілого ОСОБА_8 в загальній сумі 10068 грн. 93 коп.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь УДКСУ у м.Житомирі (м.Житомир, р/р 31117115700002 в ГУДКСУ у Житомирській області, код ЗКПО 38035726, МФО 811039, код класифікації доходів 24060300) судові витрати в загальній сумі 529 грн. 44 коп. за проведення експертиз.

Речові докази: піднігтьовий вміст пальців рук ОСОБА_5, 2 паперові пакунки з марлевими тампонами, спортивні штани, ніж, куртку та светр - постановлено знищити.

За обставин, встановлених судом першої інстанції та детально наведених у вироку, 14 жовтня 2012 року, ОСОБА_5 знаходився по місцю свого проживання, по АДРЕСА_1. Близько 19 години цього ж дня, в приміщенні кухні, між присутніми ОСОБА_9 та ОСОБА_5 на ґрунті особистих неприязних відносин, виник конфлікт, під час якого у ОСОБА_5 на грунті особистих неприязних відносин, виник умисел на вчинення умисного протиправного заподіяння смерті ОСОБА_8 Реалізуючи свій умисел ОСОБА_5 на місці, без відриву у часі, тримаючи у своїй правій руці ніж, який попередньо взяв зі столу, перебуваючи поблизу ОСОБА_8, який стояв напроти нього умисно наніс з значною силою прикладання удар клинком ножа ОСОБА_8 у місце розташування життєво важливих органів - в область грудної клітини, виконавши при цьому усі дії, які вважав необхідними для вчинення умисного вбивство ОСОБА_8

При цьому потерпілому ОСОБА_8 заподіяно проникаюче колото-різане поранення грудної клітини справа з ушкодженням легені, перікарду, внутрішньої грудної артерії, що супроводжувалося масивною внутрішньою кровотечею, яке належить до тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент заподіяння.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_7, які підтримали апеляційні скарги, прокурора, який заперечував проти апеляційних скарг, перевіривши вирок суду в межах апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Твердження апелянтів про те, що потерпілий разом із ОСОБА_10, ОСОБА_9 незаконно проникли до помешкання ОСОБА_5, щоб з'ясовувати з ним стосунки, внаслідок чого він наляканий поведінкою зазначених осіб взяв ножа з метою захисту, але без наміру застосувати ніж, і що потерпілий сам напоровся на ніж, коли вбігав до приміщення кухні, судом 1-ї інстанції ретельно перевірялися.

Згідно показань потерпілого ОСОБА_8 та свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 допитаних в судовому засіданні, ОСОБА_11 впустила до будинку ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_8, а сама ОСОБА_12 запросила потерпілого в іншу кімнату, щоб поговорити про те, що сталось. ОСОБА_5, у обстановці, яка склалася, мав реальну можливість припинити конфлікт іншими засобами не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим особам, оскільки ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9 ніякої загрози для життя чи здоров'я ОСОБА_5 не створювали і ніяких сторонніх предметів у них в руках не було, про що зазначено у протоколах відтворення обстановки та обставин події, протоколах слідчого експерименту і показаннях потерпілого та свідків ОСОБА_10, ОСОБА_9.

Суд 1-ї інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що дії ОСОБА_5 виключають характер необхідної оборони, бо на тілі ОСОБА_5 відсутні тілесні ушкодження згідно висновку судово-медичної експертизи № 948 від 17.10.2012 року, а предмет, яким був ніж, ОСОБА_5 використав для заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_8

Крім того, можливість утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_8 при обставинах, на які вказав обвинувачений в апеляційній скарзі, спростовується даними додаткової судово-медичної експертизи №1022 від 13.01.2012 року, висновком експерта № 494 від 30.07.2014 року та показаннями експерта ОСОБА_13 в судовому засіданні. Твердженню обвинуваченого та захисника про фальсифікацію та недостовірність результатів експертиз, слідчих експериментів щодо параметрів кімнати судом 1-ї інстанції дана належна оцінка у вироку.

Також, судом 1-ї інстанції були перевірені доводи про такий доказ невинуватості обвинуваченого, як неспівпадання пошкодження на одязі потерпілого з ушкодженнями на тілі ОСОБА_8. Відповідно до висновку експерта № 235-МК від 31.10.2012 року в момент нанесення тілесного ушкодження відбулося значне зміщення одягу.

Судом також дана оцінка посиланням обвинуваченого та його захисника на те, що потерпілий та брат і сестра ОСОБА_9 незаконно проникли до будинку, де проживав ОСОБА_14. У будинок впустила їх його співмешканка ОСОБА_12, яка є господаркою даного будинку.

З матеріалів кримінального провадження не встановлено порушень права на захист відносно ОСОБА_5, а відсутність при проголошенні вироку захисника не є істотним порушенням КПК України, порушенням права на його захист.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції правильно встановив фактичні обставини вчинення злочину, але дав їм неправильну юридичну оцінку.

Закінчений замах на умисне вбивство особи може бути вчинено лише з прямим умислом, тобто коли винна особа усвідомлювала суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи з сукупності всіх обставин вчиненого злочину, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, попередню поведінку винного і потерпілого, їх взаємовідносини.

На порушення цих вимог суд не врахував деяких обставин, які мають істотне значення для розгляду кримінального провадження.

Потерпілий зі своєю співмешканкою та її братом прийшли до будинку обвинуваченого та почали виясняти причини побиття обвинуваченим ОСОБА_10. Під час сварки обвинувачений взяв зі столу кухонний ніж та притиснув ОСОБА_9 до груби, а в цей момент до кухні з іншої кімнати зайшов потерпілий та з метою захистити ОСОБА_9 схопив його за рукав і відтягнув від ОСОБА_5, а той в цей момент вдарив ножем у груди ОСОБА_8. Потерпілий, тримаючись за груди, вибіг на вулицю і попросив сусідів викликати міліцію.

Сам обвинувачений заперечує те, що він бажав позбавити життя потерпілого.

Виходячи з фактичних обставин встановлених судом, колегія суддів вважає, що якби у обвинуваченого був умисел направлений на вбивство ОСОБА_8, то він не був позбавлений можливості довести його до кінця.

У кримінальному провадженні відсутні докази наявності прямого умислу обвинуваченого на вбивство потерпілого, недивлячись на те, що він кухонним ножем наніс один удар у груди потерпілого.

Мотиву позбавляти життя ОСОБА_8 у обвинуваченого судом не встановлено.

Якщо особа не бажала настання смерті потерпілого, то її дії слід кваліфікувати за наслідками що настали.

За таких обставин колегія суддів перекваліфіковує дії обвинуваченого з ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України на ч.1 ст. 121 КК України і призначає покарання в межах її санкції у виді позбавлення волі, так як відповідно до ч.2 ст..404 КПК України цим не погіршується становище винного.

Колегія суддів призначає покарання винному за цим законом у виді позбавлення волі з врахуванням вимог ст.65 КК України, яке буде необхідним й достатнім для виправлення та перевиховання ОСОБА_5, а також для запобігання вчиненню нових злочинів.

Керуючись ст.ст.404, 405 КПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 12 грудня 2014 року щодо ОСОБА_5 змінити, а апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника ОСОБА_7 задовольнити частково.

Дії ОСОБА_5 кваліфікувати за ч.1 ст.121 КК України та призначити йому за цим законом покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

У решті вирок залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

С у д д і: