Постанова № 42543327, 03.02.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 163/2757/14-п Провадження №33/773/20/15 Суддя в 1 інстанції: Павлусь О.С. Категорія:ст.472 МК України Доповідач: Опейда В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" лютого 2015 р. місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Опейди В.О.,

з участю представника митниці - Пікалюка М.С.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Любомльського районного суду Волинської області від 23 жовтня 2014 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, проживаючого у АДРЕСА_1 непрацюючого, РНОКПП НОМЕР_1, за ст. 472 МК України, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно постанови Любомльського районного суду Волинської області від 23 жовтня 2014 року ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України і на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 8172 гривні з конфіскацією 500 євро в дохід держави, що за курсом НБУ станом на 06.10.2014 року становить 8172 гривні 55 копійок, вилучених згідно протоколу та опису затриманих предметів №1048/20500/2014 від 06.10.2014 року.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь держави 36 (тридцять шість) гривень 54 копійки судового збору на рахунок 31214206700262 в ГУДКУ у Волинській області (МФО 803014, код ЄДРПОУ 38031501, отримувач УДКСУ в Любомльському районі, код класифікації доходів бюджету 22030001).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він слідуючи 06 жовтня 2014 року з України в Республіку Польща, через митний пост "Ягодин" Ягодинської митниці Міндоходів, автомобілем "Рено Мастер", реєстраційний номер НОМЕР_2, не задекларував за встановленою формою 500 (п'ятсот) євро, що за курсом НБУ станом на 06.10.2014 року становить 8172 гривні 55 копійок, які підлягали обов'язковому письмовому декларуванню, чим порушив порядок передбачений постановою правління НБУ №148 від 27.05.2008 року "Про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України", та вчинив правопорушення, передбачене ст.472 МК України.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив поновити строк на апеляційне оскарження, а також скасувати постанову суду і постановити нову, закривши провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу інкримінованого правопорушення. Стверджує, що 500 євро були видані після пред'явлення і перерахунку задекларованої валюти і у нього не було умислу на порушення встановлених правил, оскільки обрав для перетину кордону саме "червоний коридор". Зазначає, що в той день був перенапружений через ряд обставин, окрім того гроші належали не йому. Посилається на те, що правопорушення допустив вперше, державі не завдав шкоди, а тому суд першої інстанції залишив поза увагою можливість звільнення його від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КУпАП.

На розгляд справи в суд апеляційної інстанції ОСОБА_2 не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 не приймав участі у розгляді справи в суді першої інстанції, хоча про час та місце розгляду він був повідомлений належним чином, однак про прийняте рішення йому стало відомо 22 грудня 2014 року, а тому строк апеляційного оскарження постанови йому слід поновити, оскільки він пропущений із поважних причин.

Заслухавши думку представника митниці, який просив залишити постанову суду щодо ОСОБА_2 без змін, дослідивши матеріали вищевказаної справи, приходжу висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.472 МК України ОСОБА_2 фактично не оспорюються. Разом з тим, висновок суду про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення ґрунтується на досліджених та перевірених доказах і є правильним.

Не заслуговує на увагу твердження апелянта про відсутність у його діях складу правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, оскільки воно спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

В диспозиції ст.472 МК України зазначається про недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.

Об'єктивна сторона зазначеного правопорушення характеризується дією (недостовірне декларування), або ж бездіяльністю (недекларування). Тобто, це незаявлення за встановленою письмовою, усною, або будь-якою іншою встановленою формою відомостей або заявлення недостовірних відомостей про товари, їх митного режиму і інших відомостей для митної мети.

Відповідно до глави 2 "Інструкції про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України", затвердженої постановою НБУ від 27.05.2008 року №148, фізична особа має право ввозити в Україну та вивозити за межі України готівку в сумі, що не перевищує в еквіваленті 10000 євро, без письмового декларування митному органу. Ввозити в Україну та вивозити за межі України готівку в сумі, що перевищує в еквіваленті 10000 євро фізична особа та юридична особа має право за умови письмового декларування митному органу в повному обсязі та за наявності документів, що підтверджують зняття готівки з рахунків банків (фінансових установ) виключно на ту суму, що перевищує в еквіваленті 10000 євро.

Однак, ОСОБА_2 вказані вимоги закону не дотримано, останнім порушено порядок вивезення за межі України готівки.

У відповідності до матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 обрав для проходження митного кордону "червоний коридор", повідомивши працівника митниці про перевезення ним іноземної валюти в сумі 10000 євро. При проведенні перерахунку заявленої валюти, інспектором митниці було виявлено іноземну валюту на загальну суму 10500 євро, що перевищує на 500 євро встановлену законом норму переміщення через митний кордон України готівки.

Наведені обставини стверджуються поясненнями ОСОБА_2 безпосередньо після вчинення правопорушення (а.с.5), протоколом про порушення митних правил від 06.10.2014 року (а.с.1-4), контрольним талоном на проходження по "червоному коридору" (а.с.8), митною декларацією (а.с.6) де відображено декларування 10000 євро, актом про проведення огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 06.10.2014 року (а.с.7), у відповідності до якого виявлено валюту, яка на 500 євро перевищує дозволену норму.

Вищенаведене у своїй сукупності стверджує факт вивезення ОСОБА_2 через митну територію України, при проходженні зони митного контролю "червоний коридор", не задекларувавши у встановленому законом порядку - іноземної валюти в сумі 500 євро, чим порушив вимоги "Інструкції про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України", затвердженої постановою НБУ від 27.05.2008 року №148 щодо порядку переміщення валюти.

Доводи апелянта про те, що постанова прийнята з порушеннями чинного законодавства, є надуманими та не приймаються до уваги.

Не заслуговують на увагу твердження апелянта про неврахування судом першої інстанції вимог ст.33, 280 КУпАП. У відповідності до матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 хоча і вперше притягується до адміністративної відповідальності, однак на розгляд справи в суд першої інстанції не з'явився і не надав документів характеризуючих його особу, хоча про час та місце був повідомлений належним чином та не повідомив причини неявки, а тому судом було проведено розгляд по суті на підставі матеріалів наявних у справі.

Зазначені в апеляції обставини щодо вчиненого правопорушення, а також сімейних обставин не дає підстав вважати вчинене ОСОБА_2 правопорушення малозначним, а можуть лише впливати на розмір стягнення. Зважаючи на те, що вартість не задекларованої правопорушником валюти більш як у шість разів перевищує мінімальний розмір заробітної плати в Україні, а тому такі дії не можна віднести до малозначних.

Зважаючи на викладене, вважаю, що суд належним чином врахував конкретні обставини у справі, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, доведеність вини порушника, майновий стан і наклав стягнення відповідно до санкції статті 472 МК України.

З огляду на викладене, постанова суду є законною і підстав для її скасування, а відповідно, і для задоволення апеляційної скарги немає.

Керуючись ст. 530 МК України, ст. 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В :

Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Любомльського районного суду Волинської області від 23 жовтня 2014 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 472 МК України - без зміни.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Волинської області В.О. Опейда