Постанова № 42543008, 03.02.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2015 р. Справа № 922/1074/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Полубояриній Н.В.

за участю представників:

позивача - Сизової Л.В., довіреність № 010-01/6998 від 31.08.2012

відповідача - Мазур П.С., довіреність № 01/07 від 01.07.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Державний експортно-імпортний банк" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові (вх. №183 Х/3) на ухвалу господарського суду Харківської області від 23.12.14 у справі № 922/1074/14

за позовом ПАТ "Державний експортно-імпортний банк" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові

до ТОВ "Завод залізобетонних конструкцій", м. Харків

про стягнення 632 246,49 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.12.2014 р. у справі № 922/1074/14 (суддя Бринцев О.В.) задоволено заяву ТОВ "Завод залізобетонних конструкцій" про розстрочку виконання рішення суду. Надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій" розстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 15.05.2014р. у справі №922/1074/14 щодо сплати заборгованості в сумі 632.246,49 грн. та 12 644,93 грн. витрат по оплаті судового збору шляхом погашення цих сум за наступним графіком:

- 10.563,49 грн. в строк до 31.12.2014р.;

- решту суми в термін з січня 2015р. по листопад 2019р. рівними щомісячними платежами по 10.537,00 грн. на місяць.

Позивач звернувся до господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу господарського суду Харківської області від 23.12.2014 р. у справі № 922/1074/14 скасувати.

Позивач вважає, що відповідач не навів у клопотанні про розстрочку виконання рішення винятковості випадку та наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим. На думку позивача, позиція відповідача ґрунтується виключно на його власних розрахунках, що не підтверджені висновками незалежних організацій, які уповноважені на проведення відповідного економічного аналізу діяльності суб'єктів господарювання. Крім того, позивач посилається на те, що розстрочка зобов'язань не є сприятливою для державного банку, оскільки АТ «Укрексімбанк» зазначає значних матеріальних втрат у результаті формування страхового резерву для погашення проблемної заборгованості.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними позивачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. Відповідач вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку об'єктивним обставинам справи. Які унеможливлюють та ускладнюють виконання рішення суду - відсутність обігових коштів та ліквідного майна, за рахунок яких можливо погасити наявну заборгованість, ліквідаційну процедуру підприємств, в силу яких боржник позбавлений можливості негайного виконання судового рішення у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, їх юридичну оцінку в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

В березні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії акціонерного товариства "Укрексімбанк" в м. Харкові звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій", в якій просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по сплаті відсотків та комісій за користування кредитом в сумі 632246,49 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15 травня 2014 року у справі №922/1074/14 позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій" на користь публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові 632246,49 грн. та 12644,93 грн. витрат по оплаті судового збору.

В обґрунтування заяви про розстрочку виконання рішення боржник посилається на тяжкий фінансовий стан, який утворився внаслідок визнання його банкрутом постановою господарського суду Харківської області від 17.01.2012 року по справі №5023/3687/11 та відкриття ліквідаційної процедури. Крім того, зазначає, що 03.05.2012 року за договором купівлі-продажу, який був укладений відповідно до протоколу № 1 аукціону товарної біржі "Всеукраїнський торговий центр", всі основні засоби виробництва боржника були продані, що потягло за собою скорочення виробничої діяльності підприємства-боржника та зменшення прибутку, який би дозволив своєчасно виконати зобов'язання за рішенням суду.

Також обставинами, які ускладнюють виконання рішення суду боржник вважає той факт, що після продажу в ліквідаційній процедурі основних засобів він був змушений скоротити виробничу діяльність та вести її на орендованих основних засобах, що значно зменшує прибуток, який би дозволив своєчасно виконати власні зобов'язання перед всіма кредиторами.

В ліквідаційній процедурі основні засоби боржника були продані ліквідатором. У зв'язку з відсутністю у боржника основних засобів у останнього немає можливості для виконання судового рішення шляхом здійснення єдиного платежу, а тому останній просить суд розстрочити його виконання частинами, відповідно до запропонованого у заяві графіку.

Також, боржник посилається на техніко-економічний висновок ТОВ "Завод залізобетонних конструкцій" (т. ІІІ а.с. 157-160), відповідно до якого відсотки за кредитом в сумі 632.246,49 грн. можуть бути сплачені на протязі п"яти років за рахунок прибутку, що буде отриманий підприємством від здійснення операційної діяльності.

З огляду на викладене та враховуючи те, що обставини, які склалися у відповідача, є винятковими у розумінні ч.1 ст. 121 ГПК України, з урахуванням матеріальних інтересів обох сторін, їх фінансового стану, наявності інфляційних процесів у економіці держави та доведеності відповідачем зазначених у заяві обставин, суд першої інстанції задовольнив заяву боржника про розстрочку виконання рішення суду щодо сплати заборгованості в сумі 632.246,49 грн. та 12.644,93 грн. витрат по оплаті судового збору шляхом погашення цих сум за наступним графіком:

- 10.563,49 грн. в строк до 31.12.2014р.;

- решту суми в термін з січня 2015р. по листопад 2019р. рівними щомісячними платежами по 10.537,00 грн. на місяць.

З даними висновками повністю погоджується колегія суддів.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Так, згідно ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Отже, в розумінні наведеної норми розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Відповідно до п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно з п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК України і ст. 121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Пунктом 2.3 мотивувальної частини рішення від 26.06.2013 року №5-рп/2013 по справі №1-7/2013 Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням АК «Харківобленерго» щодо офіційного тлумачення положень п. 2 ч. 2 ст. 17, п. 8 ч. 1 ст. 26, ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», наведено висновок про те, що підставою для застосування статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» є наявність об'єктивних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим застосування загального порядку примусового виконання рішень. За судовою практикою до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для розстрочки його виконання, належать хвороба боржника або членів його сім'ї, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи-боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Звертаючись до господарського суду з заявою про розстрочку виконання рішення, боржник зазначив про те, що між ним та стягувачем було укладено генеральну угоду № 6807Ш0 від 30.11.2007року з додатковими угодами до неї, В рамках генеральної угоди між боржником та стягувачем укладено наступні кредитні договори: № 6805К112 від 23.12.2005року; №6806К93 від 22.11.2006року; №6807К63 від 30.11.2007року; №68108К63 від 19.11.2008року.

Цілями кредитних договорів було придбання обладнання (виробничих ліній), а саме - часткове фінансування контракту на придбання обладнання, сплату послуг з установки, налагодження та запуску в експлуатацію лінії для виробництва блоків з газобетону, фінансування контрактів на придбання лінії для виробництва бетону і лінії по виготовленню плит.

В порядку забезпечення зобов'язань за генеральною угодою та укладеними в її рамках кредитними договорами боржником було передано в заставу та іпотеку позивачеві нерухоме майно та обладнання, що було придбане відповідно до цілей кредитування, а також інші основні засоби, що обліковувались на балансі боржника.

Як зазначає ТОВ "Завод залізобетонних конструкцій", згідно техніко-економічному обґрунтуванню кредитування, погашення кредитної заборгованості повинно було відбуватись за рахунок виробничої діяльності боржника на придбаному обладнанні та інших власних основних засобах.

Таким чином обслуговування кредитів забезпечувалось виробничою діяльністю боржника.

Обставини справи свідчать про те, що 17.01.2012 року постановою господарського суду Харківської області по справі №5023/3687/11 ТОВ "Завод залізобетонних конструкцій" було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

03.05.2012 року відповідно до протоколу №1 проведення товарною біржею «Всеукраїнський торгівельний центр» аукціону, ліквідатором було укладено договір купівлі-продажу, за яким все заставне майно боржника було продано. Всі виручені кошти спрямовані на часткове погашення заборгованості боржника перед стягувачем.

11.05.2012 року у справі про банкрутство № 5023/3687/11 між кредиторами та боржником була укладена мирова угода, яка була затверджена ухвалою господарського суду Харківської області від 11.05.2012 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 11.04.2013 року.

Протягом ліквідаційної процедури по справі №5023/3687/11 боржником було здійснено часткове погашення вимог стягувача, залишок боргу перед стягувачем був включений до мирової угоди від 11.05.2012 року.

Мирова угода від 11.05.2012 року по справі №5023/3687/11 передбачає погашення боргів за реєстром кредиторів на умовах розстрочки та відстрочки, жодних списань заборгованостей не передбачено.

У зв'язку з викладеним, зважаючи на відсутність внаслідок продажу у ліквідаційній процедурі у боржника основних засобів, ТОВ "Завод залізобетонних конструкцій" зазначає про відсутність можливості для одночасного погашення заборгованості по сплаті відсотків та комісій за користування кредитом, що нараховані за час процедури банкрутства боржника, в розмірі 632 246,49 грн.

Отже, тяжкий фінансовий стан, який утворився внаслідок визнання боржника банкрутом постановою господарського суду Харківської області від 17.01.2012 року по справі №5023/3687/11 та відкриття ліквідаційної процедури; продаж основних засобів в ліквідаційній процедурі, а також в зв'язку з цим скорочення виробничої діяльності, що значно зменшує прибуток, який би дозволив своєчасно виконати власні зобов'язання перед всіма кредиторами, ТОВ "Завод залізобетонних конструкцій" вважає обставинами особливого характеру, що ускладнює виконання рішення, відповідно до ст. 121 ГПК України.

Крім того, боржник вказує на те, що враховуючи розмір кредиторської заборгованості за рішення господарського суду Харківської області від 15.05.2014 року по даній справі, який є достатнім для порушення провадження у справі про банкрутство боржника, існує реальна загроза банкрутства ТОВ «Завод залізобетонних конструкцій».

Колегія суддів звертає увагу, що дослідження фінансового стану боржника та обґрунтування періоду надання розстрочки виконання рішення суду міститься у техніко-економічному висновку, яким підтверджено, що відсотки за кредитом в сумі 632'246,49 грн. можуть бути сплачені на протязі п'яти років за рахунок усього прибутку, що буде отриманий підприємством, від здійснення операційної діяльності.

Отже, боржником доведено наявність обставин, які ускладнюють та роблять неможливим негайне виконання рішення у визначений господарським судом спосіб шляхом одночасного стягнення всієї заборгованості в розмірі 632 246,49 грн., оскільки таке стягнення фактично є неможливим та на даний час матиме негативний вплив, що призведе до катастрофічних наслідків для товариства.

Слід зазначити, що Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів вважає, що господарський суд надав належну оцінку викладеним боржником обставинам, що унеможливлюють негайне виконання прийнятого по справі рішення, а також документальним доказам на їх підтвердження, та навів належне обґрунтування підстав для задоволення заяви боржника стосовно розстрочки виконання рішення, прийнявши до уваги також техніко-економічний висновок, яким підтверджено реальну перспективу погашення боржником заборгованості в сумі 632246,49 грн. перед стягувачем на протязі п'яти років за рахунок усього прибутку, що буде отриманий підприємством, від здійснення операційної діяльності.

Посилання позивача на те, що судом не враховано матеріальні інтереси позивача при наданні відстрочки виконання рішення є безпідставними.

Так, в обґрунтування своєї позиції по справі позивач зазначає, що розстрочка зобов'язань не є сприятливою для державного банку, оскільки АТ «Укрексімбанк» зазначає значних матеріальних втрат у результаті формування страхового резерву для погашення проблемної заборгованості.

В той же час, позивач не надав до матеріалів справи жодного доказу на підтвердження скрутного фінансового положення АТ «Укрексімбанк».

Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено, що примусове стягнення з відповідача заборгованості матиме суттєве значення для вирішення питання щодо формування страхового резерву для погашення проблемної заборгованості, в той час як примусове виконання рішення шляхом одночасного стягнення з відповідача заборгованості в сумі 632246,49 грн. матиме наслідком реальної загрози банкрутства ТОВ «Завод залізобетонних конструкцій».

За таких обставин, позивач ані під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного документального доказу обґрунтованості та правомірності висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень. Тому, вказані вимоги позивача, що зазначені ним в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування ухвали господарського суду Харківської області від 23.12.14 у справі № 922/1074/14.

На підставі викладеного та керуючись статтями статями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ "Державний експортно-імпортний банк" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 23.12.14 у справі № 922/1074/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 03 лютого 2015 року

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.