Рішення № 42542927, 29.01.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2015 р. Справа № 911/122/15

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до комунального підприємства теплових мереж «Яготинтепломережа», Київська обл., м. Яготин

про стягнення 2686312,82 грн.

за участю представників:

від позивача: Вознюк Є.В. (дов. № 14-167 від 11.06.2014 р.);

від відповідача: Василенко В.В. - директор; Олексенко С.П. (дов. № 48 від 28.01.2015 р.);

Обставини справи:

публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до комунального підприємства теплових мереж «Яготинтепломережа» (далі - відповідач) про стягнення 2686312,82 грн., з яких 2196865,60 грн. заборгованості за договором № 12/740-БО-17 від 28.08.2012 р. купівлі-продажу природного газу, 113938,29 грн. пені, 108583,49 грн. штрафу, 113136,60 грн. 3% річних та 153788,84 грн. інфляційних втрат.

Сума позову відповідно до ст. 55 ГПК України визначена судом, оскільки позивачем в позовній заяві зазначена неправильна сума позову.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 12/740-БО-17 від 28.08.2012 р. купівлі-продажу природного газу в частині своєчасної та повної оплати отриманого газу, в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 2196865,60 грн. У зв'язку з наявністю зазначеної заборгованості позивачем на підставі п. 7.2. договору нараховано відповідачу 113938,29 грн. пені та 108583,49 грн. штрафу та на підставі ст. 625 ЦК України - 113136,60 грн. 3% річних та 153788,84 грн. інфляційних втрат.

27.01.2015 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він частково заперечив проти позову, а саме в частині нарахування штрафних санкцій, посилаючись на те, що наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій неправомірно здійснено ним починаючи з 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (встановлений п. 6.1. договору термін оплати поставки газу), оскільки відповідно до п. 1.9. постанови № 14 від 17.12.2013 р. Пленуму Вищого господарського суду України день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Крім того, відповідач зазначив, що нарахування інфляційних втрат є невірним, оскільки позивачем не дотримано роз'яснень Вищого арбітражного суду № 02-5/223 від 12.05.1999 р. та рекомендацій Верховного Суду України № 62-97 р. від 03.04.1997 р. щодо відсутності правових підстав для нарахування інфляційних втрат на грошову суму, на яку вже були нараховані інфляційні втрати, та роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України, викладених в постанові № 14 від 17.12.2013 р. щодо нарахування інфляційних втрат на заборгованість, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, за період прострочення з місяця, наступного за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.

Представник позивача в судовому засіданні 29.01.2015 р. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні 29.01.2015 р. проти позовних вимог частково заперечували з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

28.08.2012 р. між публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та комунальним підприємством теплових мереж «Яготинтепломережа» (покупець) було укладено договір № 12/740-БО-17 купівлі-продажу природного газу (договір).

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 р. природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ на умовах договору. Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (п. 1.2. договору).

Згідно з п. 2.1. договору продавець передає покупцеві з 01.08.2012 р. по 31.12.2012 р. газ обсягом до 650,00 тис. куб. м., у тому числі по місяцях (тис. куб. м.): жовтень - 150,00, листопад - 250,00, грудень - 250,00).

Відповідно до п. 3.1. договору продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання передачі.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.3. договору).

Відповідно до п. 3.4. договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з п. 5.1. договору ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що всього до оплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ - 4661,74 грн.

У разі зміни НКРЕ ціни на природний газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, вони є обов'язковими для сторін за договором з моменту введення їх в дію (п. 5.3. договору).

Відповідно до п. 5.5. договору загальна сума вартості природного газу за договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

В п. 11.1. договору сторони передбачили, що договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.08.2012 р., і діє в частині поставки газу до 31.12.2012 р., а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору в жовтні-грудні 2012 р. позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 2824452,60 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2012 р. за жовтень 2012 р. на суму 413067,10 грн., від 30.11.2012 р. за листопад 2012 р. на суму 860192,84 грн. та від 31.12.2012 р. за грудень 2012 р. на суму 1551192,66 грн., підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств.

Відповідач за отриманий природний газ розрахувався лише частково на суму 627587,00 грн. та з порушенням встановленого п. 6.1. договору строку, в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 2196865,60 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з приписами статтей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки станом на час прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий на підставі договору № 12/740-БО-17 від 28.08.2012 р. природний газ становить 2196865,60 грн., вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 2196865,60 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 113938,29 грн. пені за прострочення оплати отриманого природного газу, нарахованої за загальний період з 14.01.2013 р. по 13.07.2013 р. на прострочену заборгованість відповідача за поставлений в грудні 2012 р. природний газ.

Згідно з п. 7.2. договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Враховуючи те, що наданий позивачем розрахунок пені здійснений з дотриманням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та є арифметично вірним, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 113938,29 грн. пені підлягає задоволенню.

Позивач на підставі п. 7.2. договору також просить суд за прострочення понад 30 днів оплати отриманого у грудні 2012 р. природного газу стягнути з відповідача 108583,49 грн. штрафу, нарахованого на заборгованість за отриманий у грудні 2012 р. природний газ у сумі 1551192,66 грн.

Враховуючи, що заборгованість відповідача за отриманий у грудні 2012 р. природний газ у сумі 1551192,66 грн. існувала більше ніж 30 днів, а наданий розрахунок штрафу є арифметично вірним, позовна вимога про стягнення з відповідача 108583,49 грн. штрафу підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 153788,84 грн. інфляційних втрат та 113136,60 грн. 3% річних.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 153788,84 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період листопад - грудень 2012 р. на прострочену заборгованість відповідача за жовтень 2012 р., за період грудень 2012 р. - квітень 2014 р. на прострочену заборгованість відповідача за листопад 2012 р. та за період січень 2013 р. - квітень 2014 р. на прострочену заборгованість за грудень 2012 р.

Однак, наданий розрахунок інфляційних втрат є невірним, з огляду на наступне.

Відповідно до абзаців 2, 3 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи викладене, позивачем неправомірно нараховано інфляційні втрати за періоди, в яких заборгованість відповідача існувала менше місяця, а саме за листопад-грудень 2012 р. на прострочену заборгованість за жовтень 2012 р., оскільки заборгованість за поставлений у вказаний місяць природний газ виникла у відповідача 14.11.2012 р. та була сплачена ним в повному обсязі 24.12.2012 р., за грудень 2012 р. на прострочену заборгованість за листопад 2012 р. та за січень 2013 р. на прострочену заборгованість за грудень 2012 р., оскільки заборгованість відповідача у вказаних періодах нарахування інфляційних втрат виникла 14.12.2012 р. та 14.01.2013 р. відповідно.

Крім того, позивачем неправомірно нараховано інфляційні втрати на заборгованості, на які вже були нараховані інфляційні втрати.

Таким чином, відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом за січень 2013 р. - квітень 2014 р. на прострочену заборгованість відповідача за листопад 2012 р. у сумі 645672,94 грн. та за лютий 2013 р. - квітень 2014 р. на прострочену заборгованість відповідача за грудень 2012 р. у сумі 1551192,66 грн., інфляційні втрати становлять 149293,26 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 113136,60 грн. 3% річних, нарахованих за загальний період з 14.11.2012 р. по 22.05.2014 р. на прострочену заборгованість відповідача за кожним актом приймання-передачі природного газу окремо з урахуванням часткових проплат.

При цьому, з наданого розрахунку 3% річних вбачається, що сума нарахованих позивачем за загальний період з 14.11.2012 р. по 22.05.2014 р. 3% річних становить 91886,65 грн., а не 113136,60 грн., як зазначено в прохальній частині позовної заяви.

Відповідно до п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період прострочення, а тому позивачем невірно нараховано 3% річних по 24.12.2012 р. включно на прострочену заборгованість за жовтень 2012 р., оскільки заборгованість за поставлений у вказаному місяці природний газ була повністю оплачена відповідачем 24.12.2012 р. Зазначене також стосується визначення позивачем періодів нарахувань 3% річних на заборгованості, що були погашені відповідачем декількома платежами.

Відповідно до арифметично вірного розрахунку, здійсненого судом за заявлений позивачем період на прострочену заборгованість відповідача за кожним актом приймання-передачі природного газу окремо з урахуванням зазначених позивачем дат початку періодів прострочення по встановлені судом вірні дати закінчення періодів прострочення та з урахуванням часткових проплат, сума 3% річних становить 91793,48 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Посилання відповідача в обґрунтування заперечень проти позову на те, що всупереч п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» розрахунок штрафних санкцій неправомірно здійснено позивачем починаючи з 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (встановлений п. 6.1. договору термін оплати поставки газу), не приймаються судом до уваги, оскільки у вказаному пункті постанови Пленуму Вищого господарського суду України йдеться про те, що до періоду прострочення не включається саме день фактичної сплати суми заборгованості, а не встановлений договором останній день строку виконання зобов'язання.

При цьому, оскільки п. 6.1. договору встановлено, що розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, то відповідно до абз. 2 пп. 1.9. п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», останнім днем виконання відповідачем зобов'язання з оплати отриманого газу являється 13 число місяця, наступного за місяцем поставки газу, в зв'язку з чим розрахунок пені та 3% річних обґрунтовано здійснений позивачем саме з 14 числа відповідного місяця.

Відповідно до статті 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, статтями, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства теплових мереж «Яготинтепломережа» (07700, Київська обл., м. Яготин, вул. 1 Травня, 1, код 24223294) на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Богдана Хмельницького, 6, код 20077720) 2196865,60 грн. (два мільйона сто дев'яносто шість тисяч вісімсот шістдесят п'ять грн. 60 коп.) заборгованості, 113938,29 грн. (сто тринадцять тисяч дев'ятсот тридцять вісім грн. 29 коп.) пені, 108583,49 грн. (сто вісім тисяч п'ятсот вісімдесят три грн. 49 коп.) штрафу, 91793,48 грн. (дев'яносто одну тисячу сімсот дев'яносто три грн. 48 коп.) 3% річних, 149293,26 грн. (сто сорок дев'ять тисяч двісті дев'яносто три грн. 26 коп.) інфляційних втрат та 53209,48 грн. (п'ятдесят три тисячі двісті дев'ять грн. 48 коп.) судового збору.

2. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.О. Рябцева

Рішення підписано 03.02.2015 р.