Рішення № 42542919, 28.01.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2015 р. Справа № 914/4441/14

Господарський суд Львівської області в складі судді Петрашко М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал", м.Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Привокзальний ринок", м.Львів

про стягнення заборгованості

За участю представників сторін:

від позивача Сорока Д.М. - юрисконсульт (довіреність №01-58-68 від 15.10.2014р.);

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Львівським міським комунальним підприємством "Львівводоканал" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Привокзальний ринок" про стягнення заборгованості в розмірі 33 800,24 грн., з яких 33 279,23 грн. - основний борг, 319,35 грн. - 3% річних та 201,66 грн. - пеня.

Ухвалою суду від 17.12.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 24.12.2014р. Ухвалою суду від 24.12.2014р. розгляд справи відкладено на 13.01.2015р. В судовому засіданні 13.01.2015р. оголошено перерву до 28.01.2015р.

Представник позивача подав відзив (вх.№2947/15 від 28.01.2015р.) на заперечення, позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві та у відзиві на заперечення.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, однак про дату та час судового засідання був належним чином повідомлений, оскільки представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Привокзальний ринок" був присутній в попередньому судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

17.03.2004р. між Львівським міським комунальним підприємством "Львівводоканал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Привокзальний ринок" (абонент) було укладено договір №300328 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі, згідно якого "Львівводоканал" надає послуги у забезпеченні питною водою та прийманні стічних вод, а абонент користується послугами: здійснює забір води з водопроводу, скид стічних вод у каналізацію і сплачує вартість наданих послуг на умовах, які визначені договором та чинним законодавством України.

Згідно п.2.2.4. договору абонент зобов'язувався сплачувати за чинними тарифами вартість наданих "Львівводоканалом" послуг за чинними тарифами, згідно з поданими рахунками. В разі зміни тарифів - плата за послуги здійснюється відповідно до нових тарифів, без зміни інших умов договору.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що кількість води, що використовується абонементом, визначається за показами водолічильників, встановлених згідно з вимогами Правил і зареєстрованих «Львівводоканалом». Кількість стічних вод (у тому числі дощових) з території абонента визначається згідно з Правилами користування та даними паспорту водного господарства.

Якщо лічильники тимчасово зняті «Львівводоканалом» чи вони вийшли з ладу не з вини абонента, кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою протягом останніх двох розрахункових місяців, визначеною за показами водо лічильників. Такий порядок зберігається до встановлення нового водо лічильника, але не більше двох місяців, а після двох місяців нарахування проводиться згідно з п.3.3. договору (п.3.2. договору).

Згідно із п.3.3. договору якщо водолічильник відсутній, кількість використаної води визначається згідно з Правилами користування та БНіП 2.04.01-85.

Відповідно до п.3.4 договору нарахування плати абоненту за надані послуги здійснюється Львівводоканалом згідно Правил користування з часу фактичного користування послугами водопостачання та водовідведення.

Згідно із п.3.5 договору оплата за послуги водопостачання та водовідведення (в межах встановлених лімітів водоспоживання і якісних та кількісних показників стічних вод) проводиться абонентом відповідно до діючих тарифів шляхом перерахування на рахунок "Львівводоканалу" коштів до 25 числа поточного місяця. При цьому, у першу чергу, погашається заборгованість абонента.

Як зазначає позивач, внаслідок неналежного виконання умов договору відповідачем, в останнього виникла заборгованість перед «Львівводоканалом» в розмірі 33 279,23 грн. за період з квітня 2013р. по вересень 2014р.

Згідно із п.4.2. договору у разі повної або часткової несплати вартості наданих послуг, абоненту за несплачену суму, починаючи з 1 числа наступного за звітним місяця, за кожен день протермінування нараховується пеня в розмірі 0,1%.

Отже, позивач керуючись умовами п.4.2. договору, у зв'язку із простроченням оплати за надані послуги, нарахував відповідачу пеню в розмірі 201,66 грн.

Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу три проценти річних в розмірі 319,35 грн.

Отже, загальна сума заборгованості, яку позивач просить стягнути на його користь з відповідача становить 33 800,24 грн., з яких 33 279,23 грн. - основний борг, 319,35 грн. - 3% річних та 201,66 грн. - пеня.

Відповідач подав заперечення (вх.№648/15) на позовну заяву, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Привокзальний ринок" просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Зокрема відповідач зазначає, що із позовної заяви неможливо встановити яким чином позивачем було проведено нарахування заборгованості, адже відсутнє посилання на те, чи нарахування здійснено згідно показників лічильника чи іншим чином.

Також відповідач зазначає, що жодних рахунків «Львівводоканал» Товариству з обмеженою відповідальністю "Привокзальний ринок" не надавав.

Крім того відповідач стверджує, що 06.03.2014р. він звернувся до позивача з листом про припинення постачання води на територію Товариства з обмеженою відповідальністю "Привокзальний ринок", а з 12.03.2014р. згідно зазначеного листа було складено акт про припинення водопостачання. Відповідач стверджує, що після цього Товариство з обмеженою відповідальністю "Привокзальний ринок" не зверталось із проханням про відновлення водопостачання, а тому починаючи з 12.03.2014р. не могло користуватись послугами позивача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити повністю з наступних підстав.

Як передбачено ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

17.03.2004р. між Львівським міським комунальним підприємством "Львівводоканал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Привокзальний ринок" (абонент) було укладено договір №300328 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі, згідно якого "Львівводоканал" надає послуги у забезпеченні питною водою та прийманні стічних вод, а абонент користується послугами: здійснює забір води з водопроводу, скид стічних вод у каналізацію і сплачує вартість наданих послуг на умовах, які визначені договором та чинним законодавством України.

Згідно п.2.2.4. договору абонент зобов'язувався сплачувати за чинними тарифами вартість наданих "Львівводоканалом" послуг за чинними тарифами, згідно з поданими рахунками. В разі зміни тарифів - плата за послуги здійснюється відповідно до нових тарифів, без зміни інших умов договору.

Відповідно до п.3.5 договору оплата за послуги водопостачання та водовідведення (в межах встановлених лімітів водоспоживання і якісних та кількісних показників стічних вод) проводиться абонентом відповідно до діючих тарифів шляхом перерахування на рахунок "Львівводоканалу" коштів до 25 числа поточного місяця. При цьому, у першу чергу, погашається заборгованість абонента.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте відповідач порушив свої зобов'язання по договору №300328 від 17.03.2004р., оплату в строки визначені сторонами в п.3.5. договору не здійснив. Докази сплати заборгованості в матеріалах справи відсутні, а відтак у відповідача існує борг в сумі 33 279,23 грн.

Щодо твердження відповідача, що із позовної заяви неможливо встановити яким чином позивачем було проведено нарахування заборгованості, спростовується інформацією, що міститься в рахунках. (Копії рахунків містяться з матеріалів справи).

Щодо твердження відповідача про те, що йому не було надано жодних рахунків «Львівводоканалом», суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме із рахунків які виставлялися відповідачу, вони були отримані представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Привокзальний ринок". Вказані рахунки були отримані тією ж особою, що й підписувала акти реєстрації лічильників №067444 від 03.09.2012р. та №040138 від 04.11.2011р.

Таким чином, твердження відповідача про те, що йому не були вручені рахунки є безпідставними.

Щодо твердження позивача про те, що з 12.03.2014р. було припинено водопостачання та в подальшому не відновлювалось, суд зазначає наступне.

Позивач не заперечив факт припинення водопостачання, однак з метою врегулювання проблемної ситуації, що склалась на ринку «Привокзальний» та забезпечення дотримання прав осіб, що здійснюють торгівельну діяльність на території даного ринку Львівською міською радою було дано вказівку ЛМКП «Львівводоканал» відновити водопостачання за адресою м.Львів, вул.Горської, 2. На підтвердження чого, позивачем долучено до матеріалів справи рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №206 від 14.03.2014р. «Про врегулювання проблемної ситуації, що склалась на ринку «Привокзальний»». Фактично водопостачання було відновлено 13.03.2014р., про що складено акт від 13.03.2014р.

Також слід зазначити, що про фактичне користування відповідачем послугами водопостачання та водовідведення свідчить також і той факт, що у травні 2014р. ним було здійснено оплату на суму 5 926,08 грн. за послуги надані у квітні місяці, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 33 279,23 грн. основного боргу є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає задоволенню.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок розміру 3% річних, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 319,35 грн. - 3% річних підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно із п.4.2. договору у разі повної або часткової несплати вартості наданих послуг, абоненту за несплачену суму, починаючи з 1 числа наступного за звітним місяця, за кожен день протермінування нараховується пеня в розмірі 0,1%.

Слід зазначити, що позивач при нарахуванні пені дотримувався вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", застосовуючи повдійну облікову ставку НБУ.

Здійснивши перерахунок розміру пені, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 201,66 грн. - пені підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позов обгрунтованим, який слід задоволити повністю.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №4332/1 від 30.10.2014р. на суму 107,00 грн. та платіжним дорученням №5061/2 від 25.11.2014р. на суму 1 720,00 грн.

Оскільки позов слід задоволити повністю, керуючись нормами ст.49 ГПК України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 1 827,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82-85, 87, 115, 116 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Привокзальний ринок" (79018, м.Львів, вул.Горської, 2, код ЄДРПОУ 03337680) на користь Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" (79017, м.Львів, вул.Зелена, 64, код ЄДРПОУ 03348471) 33 279,23 грн. - основного боргу, 319,35 грн. - 3% річних, 201,66 грн. - пені та 1 827,00 грн. - судового збору.

3. Наказ видати згідно вимог ст. 116 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 02.02.2015р.

Суддя Петрашко М.М.