Ухвала суду № 42542750, 29.01.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12432/14 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

29 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Оліщук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Державний центр персоналізації документів» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Державний центр персоналізації документів» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві області та просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.06.2014 року №77626552210 та №77726552210.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що позивачем в порушення приписів підпункту 198.3 пункту 198 Податкового Кодексу включено до складу податкового кредиту суми ПДВ за операціями з отримання послуг, що не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, що свідчить про правомірність спірних податкових повідомлень - рішень та відсутність правових підстав для їх скасування.

Сторони в судове засідання не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, податковим органом у період з 30.03.2014 по 22.05.2014 проведено документальну планову виїзну перевірку Державного підприємства «Державний центр персоналізації документів» з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 та валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено Акт від 22.05.2014 №440/26-55-22-10/3306031.

В ході проведення перевірки податковим органом було встановлено порушення позивачем: п.п. 14.1.228, пп. 14.1.11 ст.14, п .44.1 ст. 44, п 138.2, п. 138.4, п. 138.8., п. 138.4 ст. 138, п.п.139.1.9. п 139.1. ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 896 617 грн.

На підставі означеного вище Акту перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві були винесені податкові повідомлення-рішення від 06.06.2014 року № 77626552210, яким донараховано суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 896 617, 00 грн. та №77726552210, яким позивачу донараховано грошові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 625 146, 00 грн. та штрафні санкції на суму 156 287,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано будь-яких доводів та не подано жодних належних та допустимих доказів, які б ставили під сумнів дотримання позивачем у період, що перевірявся, податкової дисципліни, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та заниження податку на прибуток за спірними господарськими операціями.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Стосовно твердження податкового органу про порушення ДП «Державний центр персоналізації документів» п.п.14.1.228, п.14.1. ст. 14, п. 138,8., п. 138.4 ст. 138 ПК України та, як наслідок, завищення витрат у сумі 774 585 грн., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III Податкового кодексу України - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з ст.150 ПК України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року, до повного погашення такого від'ємного значення.

Таким чином, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу витрат першого календарного наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком.

Системний аналіз вищевказаних норм податкового законодавства свідчить, що включення позивачем до складу валових витрат 2-4 календарного кварталу 2012 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, яке утворилось у 4 кварталі 2011 року у розмірі 774 585,00 грн., яке є результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку за підсумками 2011 року, повністю відповідає вимогам ст. 150 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.11.2011 між позивачем та ТОВ «Поллі - Сервіс» було укладено договір №ІМК-0111 про надання послуг з технічного обслуговування обладнання.

Фактичне виконання договірних зобов'язань підтверджується актами виконаних робіт від 04.11.2011 №ПС00529, від 29.11.2011 №ВПС 00542 та податковим накладними від 04.11.2011 №18 та від 29.11.2011 №88.

Вищеозначені документи були позивачем подані до перевірки, проте не були враховані відповідачем при оформлені результатів перевірки. При цьому, документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Стосовно висновків податкового органу про те, що оскільки договір про надання послуг між позивачем та ТОВ «Поллі - Сервіс» було укладено лише в листопаді 2011 року, - фактичне здійснення операції на протязі 1-3 кварталів 2011 року відбувалось на підприємстві без укладення будь-яких договорів та угод, а тому підписання актів виконаних робіт за минулий час не відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та Податкового кодексу України, колегія суддів вважає необґрунтованим, з огляду на таке.

Частинами 4 та 7 ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частинами 3, 4, 5 та 7 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено,що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше.

Як вбачається зі змісту договору № 1МК-0111 від 03.11.2011 про надання послуг з технічного обслуговування обладнання вбачається, сторонами цього договору дотримано вимоги ст. 180 Господарського кодексу України, оскільки договір визначає предмет, ціну та строк його дії.

Більш того, у відповідності до ч.7 ст. 180 Господарського кодексу України, договір містить застереження про поширення його дії на зобов'язання, які виникли у сторін до його укладення, що прямо дозволено ст. 631 Цивільного кодексу України, з огляду на що колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що означений вище Договір повністю узгоджується і відповідає вимогам законодавства України, в тому числі законодавства про закупівлі, бюджетного та господарського.

Крім того, посадовими особами відповідача безпідставно не взято до уваги ті об'єктивні законодавчі обмеження та заборони, які унеможливлювали просте укладання договору і полягають у виконанні позивачем вимог Закону України «Про здійснення державних закупівель».

В межах виконання зазначеної вище державної програми з документування населення шляхом персоналізації ідентифікаційних документів позивач використовував у своїй господарській діяльності спеціальне обладнання, яке потребує постійного сервісного супроводження та технічного обслуговування.

Згідно із вимогами ст. 1 та 20 Закону України «Про здійснення державних закупівель» починаючи з 01.01.2011 по 03.10.2011 позивач зобов'язаний був провадити закупівлю послуг із супроводження та технічного обслуговування обладнання, яке безпосередньо використовується у господарській діяльності, і обумовлює, перш за все, виконання державної програми із документування населення, за процедурою відкритих торгів, яка займала щонайменше 30 робочих днів.

Починаючи з лютого по вересень 2011 року позивач двічі проводив відкриті торги, які скасовувались з причин відсутності конкуренції на ринку (подано менше двох пропозицій). Єдиним підприємством, яке подавало пропозиції та заявляло про технічну можливість надавати послуги із супроводження спеціального обладнання, було ТОВ «Поллі - Сервіс».

Зважаючи на необхідність виконання державної програми в період проведення довготривалих процедур закупівлі за державні кошти, позивач вже з початку 2011 року, до завершення процедур закупівлі за державні кошти, залучило ТОВ «Поллі - Сервіс» до виконання робіт з технічного обслуговування, зважаючи на те, що це підприємство надавало аналогічні сервісні послуги у минулих роках та є єдиним підприємством, яке надало свої пропозиції для відкритих торгів.

Лише із набранням чинності 03.10.2011 Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань державних закупівель» від 08.07.2011 N 3681-VI, Позивач отримав можливість укласти договір без застосування процедур закупівель і формалізувати свої правовідносини починаючи з 01.01.2011, що, як свідчать фактичні обставини справи, позивачем і було зроблено шляхом укладення договору № 1МК-0111 від 03.11.2011 про надання послуг з технічного обслуговування обладнання і у відповідності до ст. 631 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України та підписано акти виконаних робіт за 1 - 3 квартали 2011 року, які складені на основі Актів виконаних робіт по технічному обслуговуванню та Технічних актів.

Таким чином, саме на основі зазначених вище первинних документів, в 4 кварталі 2011 року операції з технічного обслуговування обладнання було відображено у бухгалтерському та податковому обліку позивача.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що

висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України за спірний період є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що підстави для її задоволення відсутні.

Таким чином, допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.

Керуючись ст.ст.41, 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 вересня 2014 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 03 лютого 2015 року.

.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.