Постанова № 42542671, 28.01.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 січня 2015 року 810/7146/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Волкова А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трипільський пакувальний комбінат" до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Трипільський пакувальний комбінат" з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.12.2014 № 0000072201/163, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на 258121,50 грн., з яких: 172081,00 грн. - за основним платежем; 86040,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеним повідомленням-рішенням податковим органом покладено висновки про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі ціни за надані транспортні послуги, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Податковий орган стверджував, що в дійсності господарські операції мали фіктивний характер, послуги не надавались, а договори та інші фінансово-господарські документи складено учасниками господарських операцій з метою неправомірного отримання податкової вигоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правильно визначив податкові зобов'язання з податку на додану вартість, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки господарські операції мали реальний характер - послуги надані контрагентом у повному обсязі й оплачені, ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності. Таким чином, позивач просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправним і скасувати.

Ухвалою від 26.12.2014 судом відкрито провадження в адміністративній справі, судовий розгляд призначено на 14.01.2015, відкладено на 28.01.2015 у зв'язку з неявкою до суду представника відповідача.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони повідомлялись належним чином.

У призначений для розгляду справи день і час сторони до суду не з'явились: позивач подав суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника. Податковий орган явку свого представника до суду не забезпечив вдруге, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю представника.

Розглянувши клопотання відповідача, суд дійшов висновку про те, що відповідач не забезпечив явку свого представника до суду без поважних причин. Суд зазначає, що відповідач є суб'єктом владних повноважень, який має апарат штатних працівників і не позбавлений права уповноважити інших працівників юридичної служби чи апарату представляти інтереси такого суб'єкта у суді або ж надіслати до суду письмові заперечення проти позову та заявити клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

За таких обставин суд, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з ухвалою від 28.01.2015 постановив про розгляд справи за відсутності представників сторін у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трипільський пакувальний комбінат" є юридичною особою, що зареєстрована 21.02.2002 Обухівською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача є: виробництво горового паперу та картону, паперової та картонної тари; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; оптова торгівля іншими товарами господарського призначення.

У листопаді 2014 року посадовими особами Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпапір" за період з 01.10.2011 по 30.04.2014 (акт перевірки від 19.11.2014 № 3664/10-16-22-09/31826484).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.6, 201.7, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.10.2011 по 30.04.2014 на загальну суму 172081,00 грн.

Висновки податкового органу пов'язуються з оцінкою господарських операцій позивача з приводу придбання транспортно-експедиційних послуг у Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпапір". Податковий орган стверджував, що позивач неправомірно сформував податковий кредит з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених вказаному контрагенту у складі наданих послуг, і це призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість. На посадових осіб контролюючого органу, господарські операції мали фіктивний характер, а договори та інші фінансово-господарські документи складено учасниками цієї господарської операції з метою неправомірного отримання податкової вигоди, адже контрагент не має адміністративно-господарських можливостей для виконання зобов'язань, що виникли з договорів про надання транспортно-експедиційних послуг.

Висновки про фіктивність господарських операцій зроблено посадовими особами контролюючого органу на підставі даних: про те, що деякі товарно-транспортні накладні складені з недоліками; відомостей, викладених іншими посадовими особами ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області в акті від 08.05.2014 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрпапір» (адже за їх твердженнями підприємство відсутнє за адресою місцезнаходження); відомостей, наведених у постанові слідчого податкової міліції відділу фінансових розслідувань ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 04.04.2014 про призначення позапланової перевірки ТОВ «Укрпапір», в якій міститься інформація про те, що здійснюється досудове розслідування у зв'язку з кримінальним провадженням №32014100030000015 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України за фактом фіктивного підприємництва та створення невстановленими особами суб'єктів підприємницької діяльності (ТОВ Ярмак Трейд»; ТОВ «Кій Транс»; ТОВ «Інтер груп союз»; ТОВ «Нью Діл»; ТОВ «Велес 368»; ТОВ «Фрейтедж»; ТОВ «Транслогістика»), які підозрюються у чиненні кримінального правопорушення і мали взаємовідносини з ТОВ «Укрпапір».

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.12.2014 № 0000072201/163, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на 258121,50 грн., з яких: 172081,00 грн. - за основним платежем; 86040,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд витребував від позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факти надання транспортних послуг та оплати їх вартості, а також відомості щодо формування податкового кредиту в звітних податкових періодах, що перевірялись. Крім того, суд зобов'язав позивача надати витяг та довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що містить дані про юридичну особу позивача та контрагента - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпапір".

На підставі зібраних по справі доказів суд встановив наступне.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Трипільський пакувальний комбінат" є виробником горового паперу та картону, паперової та картонної тари, поставляє свою продукцію покупцям як на території України, так і за її межами. Оскільки позивач не має власного транспорту, він змушений залучати для виконання перевезень вантажів транспортні підприємства.

Так, у період з 01.01.2011 по 31.12.2014 позивач (замовник) уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпапір" (перевізник) чотири однотипних договори про надання транспортно-експедиційних послуг, а саме: від 31.12.2010 № 903; 03.01.2012 № 90312; 02.01.2013 № 903; 02.01.2014 № 903. На підставі вказаних договорів перевізник зобов'язувався надати послуги по доставці вантажу в термін та в пункт, визначений замовником, а позивач зобов'язувався сплатити перевізнику за перевезення вантажу встановлену плату в порядку і в розмірі, погодженому сторонами. Послуги за кожним договором надавались упродовж одного року відповідно, після чого на початку нового року укладався новий договір на черговий рік. На кожне перевезення вантажу сторони додатково складали договір-замовлення.

У період з 01.10.2011 по 31.12.2011 ТОВ "Укрпапір" надало позивачу транспортні послуги на загальну суму 298150,00 грн., з яких: на суму 45000,00 грн. без ПДВ (міжнародні перевезення) та на суму 253150,00 грн., з урахуванням ПДВ 42191,67 грн. (внутрішні перевезення).

У період з 01.01.2012 по 31.12.2012 ТОВ "Укрпапір" надало позивачу транспортні послуги на загальну суму 646493,66 грн., з яких: 54383,66 грн. без ПДВ (міжнародні перевезення) та на суму 592110,00 грн., з урахуванням ПДВ 98685,67 грн. (внутрішні перевезення).

У період з 01.01.2013 по 31.12.2013 ТОВ "Укрпапір" надало позивачу транспортні послуги на загальну суму 489600,00 грн., у тому числі ПДВ 81600,00 грн. (внутрішні перевезення).

У період з 01.01.2014 по 31.12.2014 ТОВ "Укрпапір" надало позивачу транспортні послуги на загальну суму 68300,00 грн., у тому числі ПДВ 11383,33 грн.

Загалом у період з 01.01.2011 по 31.12.2014 ТОВ "Укрпапір" на підставі вказаних вище договорів надало позивачу транспортні послуги на загальну суму 1502543,66 грн., з яких: на загальну суму 99 383,66 грн. без ПДВ (міжнародні перевезення) та на загальну суму 845260,00 грн., у тому числі ПДВ 233860,00 грн. (внутрішні перевезення).

На підтвердження факту реальності надання транспортних послуг з боку ТОВ "Укрпапір" на вказану суму позивач представив суду копії таких документів.

Оскільки укладені між сторонами договори мали загальний характер, на кожне перевезення вантажу за певним маршрутом сторони підписували Договори-заявки на транспортний засіб, які містять: дані про вантаж; вимоги до автомобіля; маршрут перевезення; вартість робіт (послу); адресу і час навантаження; адресу і час розвантаження; дані про контактну особу; марка автомобіля, державний номер автомобіля та причепу; ім'я водія та його контактний телефон. Копії таких договорів-заявок у зв'язку із значним обсягом документів додано до матеріалів вибірковим методом.

На підтвердження факту перевезення вантажів на внутрішньому сполученні позивач представив суду копії товарно-транспортних накладних, а у випадку здійснення міжнародних перевезень - копії міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR), що містять відомості про автопідприємство (перевізника) та замовника транспортних послуг - позивача, а також відмітки сторонніх організацій та державних органів.

На підтвердження факту надання транспортно-експедиційних послуг за кожним конкретним перевезенням уповноважені представники сторін (позивача та ТОВ «Укрпапір») складали Акти прийняття-передачі виконаних робіт, що містять інформацію про маршрут перевезення, товарно-транспортну накладну, номер автомобіля та вартість послуг. Копії актів додані до матеріалів справи.

Крім того, з метою доведення факту реальності транспортних послуг, позивач представив суду копії первинних документів на товар, який перевозився (видаткові накладні), копії довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей та копії договорів і контрактів на постачання продукції.

В оплату за надані послуги позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпапір" кошти в загальній сумі 1502543,66 грн., у т.ч. ПДВ - 233860,00 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженими судом банківськими виписками, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 «Розрахунки з контрагентами, ТОВ «Укрпапір».

На підтвердження розрахунків між сторонами за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпапір" податкові накладні на загальну суму ПДВ - 233860,00 грн., з яких на суму 172081,00 грн. у періодах, що охоплені перевіркою.

Вказані суми податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрах отриманих податкових накладних за податкові (звітні) періоди, що перевірялись.

З приводу юридичної особи контрагента позивача судом на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпапір" є юридичною особою, що зареєстрована 16.09.2002 (номер запису в ЄДР - 1 342 120 0000 002131); основний вид діяльності - вантажний автомобільний транспорт; стан юридичної особи - зареєстрована, жодний запис про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням до реєстру не внесений.

Судом також встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпапір" має ліцензію серії АВ 486880 на здійснення діяльності щодо надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, видану Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось, в основу податкового повідомлення-рішення, що оскаржується в даній справі, податковим органом покладено висновки про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум, сплачених ТОВ "Укрпапір" за господарськими операціями, які не мають реального характеру (є фіктивними).

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності або спростування твердження про фіктивність господарських операцій, яке покладено в основу прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом під час судового розгляду встановлено, що факти надання послуг на користь позивача та оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його контрагента.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З дослідженого в судовому засіданні акта невиїзної перевірки позивача убачається, що посадові особи податкового органу в дійсності факт надання послуг не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в акті перевірки лише суб'єктивні думки посадової особи іншого податкового органу щодо контрагента позивача та його взаємовідносин з іншими платниками податків.

Таким чином, висновок податкового органу про фіктивність господарських операцій, що здійснювались між позивачем і ТОВ "Укрпапір", є безпідставним.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт надання послуг та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Твердження податкового органу про фіктивність господарських операцій у судовому засіданні були спростовані, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо їх реальності.

Тому, податкове повідомлення-рішення від 09.12.2014 № 0000072201/163, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на 258121,50 грн., з яких: 172081,00 грн. - за основним платежем; 86040,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом), підлягає скасуванню як безпідставне.

За наведених обставин позов є таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 09.12.2014 № 0000072201/163, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Трипільський пакувальний комбінат" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на 258121,50 грн., з яких: 172081,00 грн. - за основним платежем; 86040,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трипільський пакувальний комбінат" судові витрати у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.