Постанова № 42542340, 03.02.2015, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/127/15-a

03 лютого 2015 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А. В.

при секретарі судового засідання Костецькій Н.Т.

за участю:

представника позивача - Франчук М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу

за позовом Тернопільського міськрайонного центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття

до ОСОБА_2

про стягнення безпідставно виплаченої допомоги по безробіттю в сумі 1 160, 96 грн. , -

ВСТАНОВИВ:

Тернопільський міськрайонний центр зайнятості (далі - позивач або Тернопільський МРЦЗ) звернувся в Тернопільський окружний адміністративний суд з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення безпідставно виплаченої допомоги по безробіттю в сумі 1 160, 96 грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала повністю, суду пояснила, що 28 лютого 2008 року надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю ОСОБА_2 та вдруге 18 лютого 2009 року йому знову було надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.

Представник Тернопільського МРЦЗ зазначила, що при розслідуванні страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, виявлено, що відповідач двічі перебуваючи на обліку у центрі зайнятості з 28.02.2008 року по 20.07.2008 року та з 18.02.2009 року по 24.07.2009 року, тобто на період отримання допомоги по безробіттю був зареєстрований як фізична особа - підприємець 07.04.2004 року, що підтверджується актом розслідування страхових випадків обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 10.11.2014 року. Таким чином, за період з 28.02.2008 року по 20.07.2008 року та з 18.02.2009 року по 24.07.2009 року, ОСОБА_2 виплачено допомогу по безробіттю у загальному розмірі 1 160, 96 грн., яка підлягає поверненню.

Відповідачу направлена претензія про повернення допомоги по безробіттю, проте сума виплаченої допомоги в добровільному порядку не повернута. Відтак, представник позивача просить стягнути з ОСОБА_2 безпідставно отриману допомогу по безробіттю у розмірі 1 160, 96 грн.

Відповідач в судове засідання не з'явився, при цьому копія ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі, надіслана відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою місцезнаходження (а.с. 27), явку уповноваженого представника по справі не забезпечив, хоча про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином - у відповідності до вимог ст. ст. 33, 35 КАС України.

Разом з тим від відповідача поступило письмове заперечення в якому він просить відмовити в задоволенні позову. Свою позицію ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що Тернопільський МРЦЗ пропустив строк позовної давності (три роки), а також тим, що позивач не довів факту фактичної виплати коштів зазначеної в позовних вимогах.

Суд вважає що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи з його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів, тому можливо розглянути справу без участі відповідача, представника відповідача, відповідно до положень ст. 128 КАС України.

Крім пояснення представника позивача та письмових заперечень відповідача, судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з наступних міркувань.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України 13.02.2009 р. № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України 13.02.2009 р. № 7-1 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 р. за № 232/16248 та на виконання наказу Державного центру зайнятості від 27.08.2007 р. №61 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо механізму проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості забезпечення", "Порядком взаємодії суб'єктів інформаційного обміну щодо надання та використання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", затвердженого наказом Держпідприємництва, ДПА, Держкомстату від 07.12.2005 р. № 121/560/406, постановою правління Пенсійного фонду України від 07.12.2005 р. № 23-3, постановою правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття від 07.12.2005 № 368, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.12.2005 р. за № 1523/11803, в редакції, що була чинною на момент виникнення та тривалості спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 у Тернопільському міському центрі зайнятості вперше зареєструвався 21 лютого 2008 р., статус безробітного надано 28 лютого 2008 року. Вдруге відповідач звернувся за сприянням у працевлаштуванні в Тернопільський міськрайонний центр зайнятості 11.02.2009 року, статус безробітного йому надано 18.02.2009 року. За період перебування на обліку в центрі зайнятості з 28.02.2008 року по 20.07.2008 року та з 18.02.2009 року по 24.07.2009 року відповідач отримав допомогу по безробіттю на загальну суму 1 160, 96 грн.

В ході виконання Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" позивачем встановлено, що ОСОБА_2, будучи зареєстрованим як фізична особа - підприємець зареєструвався в Центрі зайнятості, отримав статус безробітного та одержував допомогу по безробіттю, вказавши у заявах, що подавалися до Центру зайнятості, неправдиві відомості про те, що він не зареєстрований як фізична особа - підприємець (а.с.18, 22).

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та осіб-підприємців» на запит позивача листом відділу державних реєстраторів Тернопільської міської ради надано інформацію, згідно якої ОСОБА_2, як фізична особа-підприємець зареєстрований 7 квітня 2004 року, а державна реєстрація припинення підприємницької діяльності здійснена 09 липня 2014 року.

Для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не займається видами діяльності, що визначені частиною третьою статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" щодо самостійного забезпечення себе роботою, включаючи підприємців.

На підставі поданих ОСОБА_2 неправдивих відомостей позивачем призначено та виплачено допомогу по безробіттю.

Відповідно до підпункту "б" пункту 3 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" № 803-ХІІ від 01.03.1991 р. із внесеними змінами зазначено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах:- громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.

Підпунктом 8 п.1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено припинення виплати допомоги по безробіттю у зв'язку з призначенням виплати безробітному на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

Відповідно до абзацу 14 підпункту 1 пункту 20 Порядку зазначено, що громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу та безробітні знімаються з обліку з дня виявленням факту подання недостовірних даних, що мав місце під час перебування особи на обліку як безробітної.

Відповідно до п. 1.5 Порядку взаємодії суб'єктів інформаційного обміну щодо надання та використання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зазначено, що інформаційний обмін здійснюється інформаційно- телекомунікаційними засобами в електронному вигляді.

Згідно п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним передбачено, що у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

За результатами перевірки позивач склав акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 10.11.2014 року (а.с.11-12) та видав наказ №320 "Д" від 01.12.2014 року про повернення коштів, відповідно до п.3 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та п.6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року №307.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 перебуваючи на обліку в Тернопільському міському центрі зайнятості як безробітний, отримував допомогу по безробіттю та одночасно був зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Оскільки право на отримання допомоги по безробіттю мають лише незайняті особи, то допомога по безробіттю, виплачена відповідачу у сумі 1 160, 96 грн. підлягає поверненню до Тернопільського міськрайонного центру зайнятості.

Судом не приймаються до уваги твердження відповідача з приводу того, що відповідачем не надано належних доказів про фактичну виплату йому коштів у сумі 1 160, 96 грн., оскільки відповідачем додано до матеріалів справи довідки №3067 від 27 листопада 2014 року про виплату в сумі 330, 96 грн. (а.с.15) та довідку №3066 від 27 листопада 2014 року про виплату в сумі 830 грн. (а.с.19). Крім того, незважаючи на вищенаведені твердження відповідач навіть не заперечує проти того, що такі кошти йому були виплачені.

Суд також вважає безпідставними пояснення відповідача, що пропуску позивачем строку позовної давності, виходячи з наступного:

В адміністративному судочинстві відсутнє поняття "позовна давність", натомість існує строк звернення до адміністративного суду.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дна виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право пред'явлення передбачених законом вимог.

З матеріалів справи видно, що тільки після видання наказу №320 "Д" від 01.12.2014 року про повернення відповідачем коштів та подальшої несплати ОСОБА_2 коштів у добровільному порядку у Тернопільського МРЦЗ виникло право на пред'явлення адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, в добровільному порядку відповідач кошти у сумі 1160,96 грн. не повернув.

Оскільки судом встановлено, що позивачем не пропущений строк звернення до суду, що передбачений ст. 99 КАС України, а відповідач ОСОБА_2 при подачі заяв про надання статусу безробітного до Центру зайнятості вказав неправдиві дані, а саме те, що він не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, хоча така реєстрація проведена ще в квітні 2004 року і не була скасована на день подачі заяв до Центру зайнятості, суд приходить до переконання, що кошти, отримані внаслідок вказання відповідачем неправдивих даних, підлягають поверненню.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1, проживає: 46011, АДРЕСА_1) в користь Тернопільського міськрайонного центру зайнятості (46010, м.Тернопіль, вул.Текстильна, 1Б) безпідставно виплачену допомогу по безробіттю в сумі 1 160, 96 грн. (одна тисяча сто шістдесят гривень дев'яносто шість копійок) на р/р 37171300901002, МФО 838012, банк: ГУДКСУ у Тернопільській області, код ЄДРПОУ одержувача 14029303.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 3 лютого 2015 року.

Головуючий суддя Осташ А. В.

копія вірна

Суддя Осташ А. В.