Постанова № 42542236, 30.01.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

30 січня 2015 року 10:20 справа №826/20135/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “ФРІГЕЙТ ЕНТЕРПРАЙЗЕЗ”

до

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариства з обмеженою відповідальністю “ФРІГЕЙТ ЕНТЕРПРАЙЗЕЗ” (далі по тексту – позивач, ТОВ “ФРІГЕЙТ ЕНТЕРПРАЙЗЕЗ”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Шевченківському районі), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 листопада 2014 року №00015492209.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2014 року відкрито провадження у справі №826/20135/14, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 19 січня 2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача до суду не прибув. Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представників відповідач та беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 19 січня 2015 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі від 12 листопада 2014 року №00015492209 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ “ФРІГЕЙТ ЕНТЕРПРАЙЗЕЗ” збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на 869 881,47 грн., в тому числі за основним платежем – 695 905,17 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 173 976,30 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 25 вересня 2014 року №1436/26-59-22-09/38961820 “Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “ФРІГЕЙТ ЕНТЕРПРАЙЗЕЗ”, податковий номер 38961820 з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю “Сапсан-Юг” (податковий номер 34059455) за період з 01.04.2014 року по 30.04.2014 року” (далі по тексту – акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 695 905,17 грн., у тому числі за квітень 2014 року.

Встановлені в акті перевірки порушення мотивовані наступним: за даними акта про неможливість проведення зустрічної звірки, складених відносно контрагента позивача – ТОВ “Сапсан-Юг”, встановлено відсутність останнього за місцезнаходженням та наявність у нього ознак фіктивності; в акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ “Сапсан-Юг” зазначено також про порушення вказаним підприємством норм податкового законодавства в частині формування податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, не підтверджено взаємовідносини вказаного підприємства з контрагентами-постачальниками та встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій.

Наведена інформація, на думку відповідача, свідчить, що ТОВ “ФРІГЕЙТ ЕНТЕРПРАЙЗЕЗ” та ТОВ “Сапсан-Юг” уклали угоди, не спрямовані на настання реальних наслідків, а тому позивач не мав права відображати суми податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаним операціям.

Позивач вважає протиправним оскаржуване податкове повідомлення-рішення, виходячи з наступного: господарські операції з ТОВ “Сапсан-Юг” підтверджені первинними документами та податковими накладними, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а ТОВ “ФРІГЕЙТ ЕНТЕРПРАЙЗЕЗ” дотримано передбачені умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, позивач не може нести відповідальність за порушення податкової дисципліни постачальником; контрагент-постачальник на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги ТОВ “ФРІГЕЙТ ЕНТЕРПРАЙЗЕЗ” є обґрунтованими, виходячи з наступних мотивів.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з’ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції та установлення зв’язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ “ФРІГЕЙТ ЕНТЕРПРАЙЗЕЗ” та його контрагентом - ТОВ “Сапсан-Юг”; мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб’єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ “ФРІГЕЙТ ЕНТЕРПРАЙЗЕЗ” (покупець) та ТОВ “Сапсан-Юг” (постачальник) укладено договір постачання №0704/2 від 07 квітня 2014 року, відповідно до якого постачальник продає, а покупець приймає та оплачує олію соняшникову нерафіновану українського походження, врожаю 2013 року, наливом, у кількості та асортименті згідно до підписаних сторонами специфікацій.

Відповідно до специфікацій від 07 квітня 2014 року №1, від 09 квітня 2014 року №2, від 14 квітня 2014 року №3 та видаткових накладних від 09 квітня 2014 року №282, від 11 квітня 2014 року №287, від 14 квітня 2014 року №291, від 15 квітня 2014 року №292, та від 15 квітня 2014 року №294, та товарно-транспортних накладних постачальник поставив для ТОВ “ФРІГЕЙТ ЕНТЕРПРАЙЗЕЗ” на умовах поставки СРТ Україна, м. Миколаїв ДБМП, МП “Термінал-Укрхарчозбутсировина” олію соняшникову нерафіновану у загальній кількості 383,74 тонни.

ТОВ “Сапсан-Юг” виписало позивачу податкові накладні від 09 квітня 2014 року №17, від 11 квітня 2014 року №18, від 14 квітня 2014 року №24, від 15 квітня 2014 року №№ 27, 28, 31 на загальну суму 3 479 526,00 грн., у тому числі податок на додану вартість – 695 905,20 грн.

Розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі шляхом перерахуванням на розрахунковий рахунок виконавця робіт грошових коштів, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та копіями виписок банку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит – це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв’язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивач у податковій декларації з податку на додану вартість за перевірений період, відобразив, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ “Сапсан-Юг”, у зв’язку з придбанням товарів.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ “Сапсан-Юг”, був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з придбання робіт і питання використання їх у власній господарській діяльності позивача, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов’язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ “ФРІГЕЙТ ЕНТЕРПРАЙЗЕЗ” здійснює діяльність у сфері посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, оптовою торгівлі харчовими оліями та жирами; в акті перевірки також зазначено, що позивач займається посередництвом зх. Торгівлі олією соєвою, олією соняшниковою, соєвим шротом та соєвою макухою.

Матеріали справи підтверджують, що придбана у ТОВ “Сапсан-Юг” олія соняшникова нерафінована використана у господарській діяльності позивача, а саме: олія соняшникова нерафінована доставлена до терміналу МП “Термінал-Укрхарчозбутсировина” (м. Миколаїв), що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними; у подальшому придбана олія соняшникова нерафінована поставлена позивачем ТОВ “Системи розвитку бізнесу” на виконання договору поставки від 17 березня 2014 року №14/02.

На підтвердження реальності спірних господарських операцій та факту використання придбаних товарів у господарській діяльності позивач надав до суду копії наступних документів: господарські договори, укладені з ТОВ “Сапсан-Юг” та ТОВ “Системи розвитку бізнесу”; специфікації, рахунки на оплату, видаткові та податкові накладні по відносинам із купівлі та продажу олії соняшникової, квитанції про реєстрацію податкових накладних; товарно-транспортні накладні, посвідчення про якість, виписки банку, а також оригінали платіжних доручень.

Співставлення первинних, звітних та платіжних документів по спірним господарським операція із документами, які підтверджують реальність таких господарських операцій, вказує, що ТОВ “ФРІГЕЙТ ЕНТЕРПРАЙЗЕЗ” придбавало у ТОВ “Сапсан-Юг” товари з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Так само відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що підприємство-постачальник не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов’язань по спірним операціям та не вчиняло фактичних дій, спрямованих на виконання таких зобов’язань.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ “Сапсан-Юг” оскільки вказаний акт не є результатом здійсненого податкового контролю, а ймовірні порушення податкового законодавства постачальником не є підставою для нівелювання права покупця на віднесення до складу валових витрат вартості придбаних товарів за умови реальності господарських операцій.

При вирішенні спору суд також враховує вимоги статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ “Сапсан-Юг” було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно формував податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ “Сапсан-Юг”, тому висновки акта перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, а тому збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі від 12 листопада 2014 року №00015492209 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Шевченківському районі не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “ФРІГЕЙТ ЕНТЕРПРАЙЗЕЗ” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ФРІГЕЙТ ЕНТЕРПРАЙЗЕЗ” задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 12 листопада 2014 року №00015492209.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ФРІГЕЙТ ЕНТЕРПРАЙЗЕЗ” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко