Постанова № 42542059, 20.01.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2015 року Справа № 904/4939/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. -доповідача

суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.

секретар судового засідання Ревкова Г.О.

представники сторін:

від позивача: Шаровський С.А., представник, довіреність № 164/1001 від 20.05.14;

від відповідача: Живолуп А.О. представник, довіреність № 1/08 від 01.01.14.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2014 року у справі № 904/4939/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго",

м. Дніпропетровськ

до Державного підприємства "Дніпропетровськавтотранссервіс",

м. Дніпропетровськ

про стягнення 55 281,07 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2014 року у справі № 904/4939/14 (суддя Первушин Ю.Ю.) позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства "Дніпропетровськавтотранссервіс" на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" заборгованість за спожиту активну електричну енергію у розмірі 22 965,14 грн., заборгованість за реактивну електроенергію у розмірі 8 991,86 грн., 3% річних у розмірі 613,34 грн., інфляційні втрати у розмірі 3 548,90 грн., пеню у розмірі 3 058,31 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827,00 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано порушенням відповідачем умов договору №5-19/09 від 21.04.2010 року в частині сплати за активну електричну енергію за період вересень - грудень 2013 року, за реактивну електричну енергію за період жовтень 2013 року - січень 2014 року, наявністю підтвердженої позивачем заборгованості, правом позивача стягнути 3% річних, інфляційні втрати відповідно до вимог ст.625 Цивільного кодексу України, пеню відповідно до п.4.2.1 договору.

Відмовляючи позивачу в задоволенні вимог про стягнення заборгованості за перевищення відповідачем договірної величини споживання електричної енергії за період квітень - листопад 2013 року, суд послався на те, що за вказаний період неможливо встановити належним чином перевищення договірної величини споживання відповідачем електричної енергії, оскільки належними доказами підтверджується, що мала місце поломка приладу РБТ-2, в результаті чого лічильник вводу № 2 НІК 2303 АРК1 № 0073375 знаходився під навантаженням, хоча повинен був бути вимкнений. Таким чином, лічильник вводу №2 знаходився під напругою, після лічильника зворотнім рухом напруга подавалася на трансформатор, який не було задіяно у енергопостачанні об'єктів, оскільки, трансформатор було від'єднало від мережі. В той же час показники лічильника були зараховані.

Не погодившись з рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2014 року у даній справі скасувати в частині відмови у стягненні 16 103,52 грн. заборгованості за перевищення договірної величини споживання електроенергії.

Позивач вважає, що господарським судом були порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема не було застосовано ст.ст. 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, абзац 5 ст.27 Закону України "Про електроенергетику", пункт 6.14 ПКЕЕ, ст. 526 Цивільного кодексу України. ст.193 Господарського кодексу України та порушено ч.3 ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник наголошує, що відповідно до п.6.14. ПКЕЕ сторонами погоджено акти про використану електричну енергію за квітень-листопад 2013 року і саме на підставі цих актів позивачем встановлено факт перевищення договірної величини споживання електроенергії.

Також позивач посилається на неналежну оцінку господарським судом акту обстеження від 28.11.2013 року, складеного працівником Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго".

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач спростовує доводи скаржника, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції змінити, задовольнити позов лише в частині стягнення заборгованості за реактивну електричну енергію у сумі 8 991,86 грн. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду слід змінити з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що

21.04.2010 року між Відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" (далі - постачальник) та Державним підприємством " Дніпропетровськавтотранссервіс" (далі - споживач) укладено договір №5-19/09 про постачання електричної енергії (далі - договір)

Відповідно до умов договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 1404,6 кВт, величини якої по площадках вимірювання на точках продажу визначені Додатком "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та зобов'язується здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору (п. 1 договору).

Листом № 1067/600 від 09.02.2011 року, який є невід'ємною частиною договору, було змінено номер договору з № 5-19/09 на № 005019.

Відповідно до п. 7.6 договору на підставі показів засобів обліку електричної енергії та умов Додатка "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", оформлюються такі документи: Акт про використану електричну енергію; Акт результатів замірів електричної потужності.

Пунктом 1 Додатку № 3 до договору визначено, що розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 16 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця.

Відповідно до п. 2.2 Додатку 3 до договору, остаточний розрахунок за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії, пеня, індекс інфляції та інші платежі, згідно з умовами цього договору, здійснюється на підставі самостійно отриманого у постачальника рахунка протягом п'яти операційних днів з дня отримання рахунку.

Пунктом 4 Додатку 3 до договору встановлено, що обсяги використаної електричної енергії, які підлягають оплаті, визначаються за показами засобів розрахункового обліку електричної енергії про її фактичне споживання за винятком випадків, передбачених ПКЕЕ.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач надавав позивачу Акти про використану електричну енергію, на підставі яких останнім формувались рахунки на оплату за поставлену активну електроенергію за період вересень - грудень 2013 та реактивну електроенергію за період жовтень 2013 - січень 2014 року.

Докази оплати вказаних рахунків в матеріалах справи відсутні і відповідач не заперечує про наявність заборгованості.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Оскільки дії відповідача в частині оплати заборгованості за реактивну електроенергію за період жовтень 2013 - січень 2014 року порушують вимоги вказаних норм права та умови договору, стягнення судом 8 991,86 грн. є правомірним та належним чином обґрунтованим.

Однак погодитись з задоволенням судом першої інстанції в повному обсязі позовних вимог в частині стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію у розмірі 22 965,14 грн. неможливо з огляду на наступне:

З матеріалів справи вбачається, що 28.11.2013 року представниками Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" складено Акт обстеження (а.с. 144). Суду апеляційної інстанції представник позивача також надав акт обстеження від 10.10.2013 року.

За змістом вказаних актів вбачається, що відповідач неодноразово звертався до позивача з приводу усунення аварійної ситуації на трансформаторній підстанції № 5049, що знаходиться на балансі ДП "Дніпропетровськавтотранссервіс". Працівником позивача зіфіксовано, що у зв'язку з аварійною ситуацією, яка виникла через протікання даху ТП 5049 у лютому 2013 року було відключено вимикач навантаження ТМ - 2, опломбовано його у вимкненому стані № пл. С10467954. У зв'язку з цим, для подачі напруги на СШ II вимикач навантаження був переведений під виключене положення, а РБТ-2 в вимкненому стані та опломбовано № пл. 75308675. При детальному обстеженні зясувалося, що РБТ-2 находиться у несправному стані і при його вимкненні ножі з нього не вишли, струм надходив на трансформатор ТМ-2, який працював на холостому ходу, а лічильник враховував роботу трансформатора. У зв'язку з чим було проведено розпломбування панелі та РБТ-2, який відремонтували та опломбували у вимкненому стані пломбою № С10467933. Виконати технічну перевірку з зразковим приладом не має можливості, оскільки відсутнє навантаження на електролічильник №2, подати на цей лічильник навантаження не має можливості у зв'язку з аварійним станом ТМ-2.

За вказаних обставин неможливо встановити правильну кількість спожитої відповідачем електричної енергії за спірний період.

Однак, стягуючи заборгованість за активну електричну енергію, суд не врахував, що два акти про використану електричну енергію - за жовтень та листопад 2013 року (а.с.23,26) підписані представником відповідача з зауваженнями про незгоду з нарахуваннями, оскільки саме нарахування проведено виходячи з кількості спожитої електричної енергії, яку встановити неможливо.

Тому, на думку колегії суддів, розмір заборгованості за жовтень та листопад 2013 року позивачем належними та допустимими доказами суду не доведено, що унеможливлює стягнення заборгованості за цей період. Стягненню на користь позивача підлягає заборгованість за активну електричну енергію за вересень та грудень 2013 року в розмірі 10 090,70 грн.

Відповідно до 4.2.1 договору за внесення платежів, передбачених п. 2.3.3 - 2.3.4 цього договору з порушенням термінів, визначених додатком "Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в той період, враховуючи день фактичної оплати.

На підставі 4.2.1 договору, позивачем нараховано відповідачу до сплати пеню на загальну суму 3 058, 31 грн.

За прострочення сплати платежів за реактивну електричну енергію нараховано за період жовтень 2013 року - січень 2014 року на пеню в розмірі 790, 00 грн., яка підлягає стягненню.

За прострочення сплати платежів за активну електричну енергію нараховано за період вересень - грудень 2013 року пеню в розмірі 2 268, 31 грн.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості за жовтень і листопад 2013 року, то розрахунок пені підлягає коригуванню і до стягнення з відповідача належить сума пені 1 093,00 грн.

Всього розмір належної до стягнення пені становить 1 883,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, вони також підлягають задоволенню частково в силу наступного:

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача 3% річних за прострочення оплати за реактивну електроенергію становлять 154,97 грн. та підлягають стягненню.

3% річних за прострочення оплати за активну електричну енергію слід зменшити, виключивши з розрахунку період за жовтень-листопад 2013 року. При цьому 3% становитимуть суму 226,36 грн.

Отже, розмір 3% річних становитиме 381,33 грн.

Аналогічним чином слід провести розрахунок інфляційних втрат, які становлять: за несвоєчасне внесення платежів за реактивну електричну енергію 976,47 грн, за несвоєчасну сплату активної електричної енергії - 1 156,23 грн.

Всього інфляційні втрати, належні до стягнення, становлять 2 132,70 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за перевищення договірної величини споживання електроенергії та на спростування доводів апеляційної скарги слід зазначити наступне:

Пунктом 5.1 договору встановлено, що для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 01 жовтня поточного року надає постачальнику відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії за формулою Додатку "Обсяги постачання електричної енергії Споживачу" або "Обсяги постачання електричної енергії Споживачу та субспоживачам ".

У разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений термін, обсяги очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік установлюються постачальником на рівні фактичного споживання відповідних періодів поточного року та являються договірними величинами.

Відповідно до п. 5.5 договору споживання електричної енергії понад договірну величину визначається постачальником під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі даних, підтверджених сторонами як різниця між обсягом фактично використаної величини, протягом розрахункового періоду, і обсягом договірної величини електричної енергії.

Позивач зазначив у позовній заяві, що згідно Актів про використану електричну енергію, споживачем було перевищено договірне споживання електричної енергії за період квітень - листопад 2013 року.

Як встановлено колегією суддів та зазначено вище, відповідач не погодився з вказаними величинами споживання електроенергії та проведеними на їх підставі нарахуваннями за жовтень та листопад 2013 року.

Відповідно до п.6.14 Правил користування електричною енергією та п.5.5 договору сторін, перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається на основі підтвердженних сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта прийняття-передавання електричної енергії. Таке погодження сторін за жовтень та листопад 2013 року відсутнє. Отже, з заявленого позивачем періоду (а.с. 13) слід виключити нарахування за вказані місяці та в цій частині вимоги позивача задовольнити частково, в розмірі 8 441,06 грн.

Враховуючи вищевикладене, положення ст.49 Господарського процесуального кодексу України, на користь позивача слід стягнути судовий збір за розгляд позову пропорційно розміру задоволених вимог 1 060,00 грн. та за розгляд апеляційної скарги 913,50 грн. Всього належний до стягнення судовий збір становить 1 973,50 грн.

Оскільки рішення господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального права, його слід змінити в частині правильного визначення належних до стягнення сум.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2014 року у справі № 904/4939/14 змінити.

Абзац 2 резолютвної частини рішення викласти в наступній редакції:

"Стягнути з Державного підприємства "Дніпропетровськавтотранссервіс" (49005, Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, вулиця Жуковського, будинок 23, код ЄДРПОУ 30324911) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" (49107, місто Дніпропетровськ, шосе Запорізьке, 22, код ЄДРПОУ 23359034) заборгованість за спожиту активну електричну енергію у розмірі 10 090,70 грн., заборгованість за реактивну електричну енергію у розмірі 8 991,86 грн., заборгованість за перевищення договірної величини споживання електричної енергії в розмірі 8 441,06 грн., 3% річних у розмірі 381,33 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 132,70 грн., пеню у розмірі 1 883,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 060,00 грн. "

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Державного підприємства "Дніпропетровськавтотранссервіс" (49005, Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, вулиця Жуковського, будинок 23, код ЄДРПОУ 30324911) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" (49107, місто Дніпропетровськ, шосе Запорізьке, 22, код ЄДРПОУ 23359034) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 913,50 грн.

Виконання постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: Ю.Б. Парусніков

Підписано в повному

обсязі 03.02.2015 року.