Рішення № 42541859, 26.01.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2015Справа № 910/26386/14

За позовом Державної іпотечної установи

до Публічного акціонерного товариства «Банк «Камбіо»

про стягнення 11284672,98 грн.

Суддя Демидов В.О.

За участю представників сторін:

від позивача - Кривошея Є.В., довіреність від 21.07.2014 № 3816/15/1;

від відповідача - Звєрєва О.В., довіреність від 29.12.2014 № 04/3080;

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 11000000,00 грн. заборгованості за укладеним сторонами у справі Кредитним договором від 24.05.2013 № 26/3, нарахованих відсотків у розмірі 253602,75 грн. за період з 01.10.2014 по 24.11.2014, пені на нараховані і несплачені відсотки у розмірі 2734,67 грн. за період з 01.10.2014 по 24.11.2014, пені у розмірі 25315,08 грн. за період з 01.10.2014 по 24.11.2014 за несплату суми кредиту, 3% річних, нарахованих на несплачені відсотки, за період з 01.10.2014 по 24.11.2014 у розмірі 308,15 грн., 3% річних у розмірі 2712,33 грн., нарахованих на несплачену суму боргу за період з 01.10.2014 по 24.11.2014.

Відповідачем суду надані письмові заперечення від 25.12.2014 № 04/3067 на позовну заяву, у яких відповідач зазначив про те, що Постановою Правління Національного Банку України від 04.12.2014 № 782 «Про віднесення ПАТ «БАНК КАМБІО» до категорії неплатоспроможних» відповідача визнано неплатоспроможним. Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 04.12.2014 № 140 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ БАНК КАМБІО» з 05.12.2014 розпочато процедуру виведення ПАТ «БАНК КАМБІО» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації. З посиланням на положення ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відповідач зазначив про відсутність підстав для стягнення зазначеної позивачем у позові грошової суми та просив суд у позові відмовити у повному обсязі.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, вислухавши присутніх під час судового розгляду справи представників учасників судового процесу, суд встановив такі фактичні обставини.

Відповідно до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 29.03.2005 № 3802 (реєстраційний № 16101513 серія та номер ІК № 2) та ліцензії Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 02.10.2006 № 316 позивач є фінансовою установою і проводить свою діяльність на підставі Статуту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2009 № 768.

Пунктом 5 Статуту позивача (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) основною метою діяльності позивача є рефінансування іпотечних кредиторів (банків і небанківських фінансових установ, які провадять діяльність з надання забезпечених іпотекою кредитів) за рахунок коштів, отриманих від розміщення цінних паперів, та сприяння подальшому розвитку ринку іпотечного кредитування в Україні.

24.05.2013 між позивачем як Кредитором та відповідачем як Позичальником укладено Кредитний договір № 26/3 (далі за текстом - договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого Кредитор надав на умовах договору, а Позичальник зобов'язався прийняти, використати за цільовим призначенням та повернути Кредитору грошові кошти у розмірі 19000000,00 грн. (дев'ятнадцять мільйонів гривень) (фінансовий кредит) та сплатити відсотки за користування фінансовим кредитом в порядку та на умовах, визначених договором.

Відповідно до пункту 1.3.1 договору цільовим призначенням фінансового кредиту є здійснення Позичальником кредитування забудовника - ПП «Фірма «Базальт», для завершення будівництва об'єкту житлового призначення за адресою: м. Гостомель, вул. Леніна, буд. 73.

Відповідно до пункту 1.5 договору за користування фінансовим кредитом Позичальник сплачує Кредитору відсотки:

- відсотки за користування фінансовим кредитом розраховуються у розмірі 15,3% річних;

- відсотки нараховуються за методом «факт/факт» на фактичний залишок заборгованості Позичальника за фінансовим кредитом за фактичний час користування ним, починаючи з першого дня видачі фінансового кредиту. При нарахуванні відсотків день видачі фінансового кредиту приймається до розрахунку як 1(один) повний день користування фінансовим кредитом, а день повернення фінансового кредиту до розрахунку відсотків не включається;

- відсотки за користування кредитом сплачуються Позичальником щомісячно, не пізніше останнього банківського дня кожного місяця.

Відповідно до пункту 1.2 договору фінансовий кредит надається Позичальнику на строк до 23.05.2014.

27.05.2013 позивачем на користь відповідача у рахунок виконання зобов'язань за договором платіжним дорученням № 2242 перераховано 14000000,00 грн.

Факт отримання фінансового кредиту у сумі 14000000,00 грн. відповідачем у справі не заперечується.

Додатковою угодою від 30.12.2013 № 1 до договору сторони змінили редакцію пунктів 1.1 та 2.1.1 договору щодо суми фінансового кредиту і визначили його розмір у сумі 14000000,00 грн. (чотирнадцять мільйонів гривень).

Додатковою угодою від 18.02.2014 до договору сторони визначили, що частину фінансового кредиту - грошові кошти у сумі 1000000,00 грн., Позичальник зобов'язується перерахувати протягом трьох робочих днів з моменту підписання вказаної додаткової угоди на рахунок Кредитора і з моменту сплати вказаної грошової суми сума фінансового кредиту, яку Позичальник зобов'язується повернути Кредитору, складає 13000000,00 грн. (тринадцять мільйонів гривень).

Додатковою угодою від 23.05.2014 № 3 сторони дійшли згоди щодо нової редакції пункту 1.1 договору та встановили, що сумою фінансового кредиту є 11000000,00 грн. (одинадцять мільйонів гривень). Кінцевий строк сплати суми фінансового кредиту відповідно до вказаної додаткової угоди - 21.11.2014.

Пунктом 2.2.4 договору встановлено обов'язок відповідача своєчасно, у визначені договором строки сплачувати відсотки за користування фінансовим кредитом. У випадку неналежного виконання взятих на себе за договором зобов'язань відповідач зобов'язаний за першою вимогою позивача сплатити у повному обсязі штрафні санкції, а також усі інші передбачені договором платежі.

За пунктом 3.2 договору за порушення взятих на себе зобов'язань з повернення суми фінансового кредиту та/або сплати відсотків за користування фінансовим кредитом Позичальник на вимогу Кредитора сплачує на користь Кредитора пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми несплаченого платежу за кожний день прострочення.

За доводами позивача з 01.11.2014 позивач припинив сплату відсотків за договором, а також не повернув суму фінансового кредиту у розмірі 11000000,00 грн.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 11000000,00 грн. заборгованості за укладеним сторонами у справі договором, нарахованих відсотків у розмірі 253602,75 грн. за період з 01.10.2014 по 24.11.2014, пені на нараховані і несплачені відсотки у розмірі 2734,67 грн. за період з 01.10.2014 по 24.11.2014, пені у розмірі 25315,08 грн. за період з 01.10.2014 по 24.11.2014 за несплату суми кредиту, 3% річних, нарахованих на несплачені відсотки, за період з 01.10.2014 по 24.11.2014, у розмірі 308,15 грн., 3% річних у розмірі 2712,33 грн., нарахованих на несплачену суму боргу, за період з 01.10.2014 по 24.11.2014.

Доказів сплати фінансового кредиту, відсотків за користування кредитом з 01.10.2014 по 24.11.2014, інших заявлених до стягнення нарахувань відповідачем під час судового розгляду не надано.

Судом встановлено, що Постановою Правління Національного Банку України від 04.12.2014 № 782 «Про віднесення ПАТ «БАНК КАМБІО» до категорії неплатоспроможних» відповідача визнано неплатоспроможним.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 04.12.2014 № 140 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ БАНК КАМБІО» з 05.12.2014 розпочато процедуру виведення ПАТ «БАНК КАМБІО» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Положеннями статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.ст. 11,629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статей 6, 627, 628 та 638 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 345 Цивільного кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Судом встановлено, що сторонами у справі укладено кредитний договір із подальшим укладенням додаткових угод до договору, на виконання яких позивачем на користь відповідача у справі перераховано кошти фінансового кредиту у розмірі 14000000,00 грн. Факт виконання позивачем зобов'язань за кредитним договором підтверджений наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 27.05.2013 № 2242 на суму 14000000,00 грн., випискою з банківського рахунку установи відповідача від 25.12.2014 та не спростовується відповідачем у справі.

Згідно ч. 3 ст. 346 Цивільного кодексу України кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до пункту 1.5 договору за користування фінансовим кредитом Позичальник сплачує Кредитору відсотки у розмірі 15,3% річних. Відсотки сплачуються Позичальником щомісячно, не пізніше останнього банківського дня кожного місяця.

В силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Пунктом 2.2.4 договору встановлено, що у випадку неналежного виконання взятих на себе за договором зобов'язань відповідач зобов'язаний за першою вимогою позивача сплатити у повному обсязі штрафні санкції, а також усі інші передбачені договором платежі.

З 01.11.2014 позивач припинив сплату відсотків за договором, а також не повернув суму фінансового кредиту у розмірі 11000000,00 грн. у встановлений додатковою угодою № 3 до договору строк - до 21.11.2014.

З урахуванням викладеного є обґрунтованою та підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості з фінансового кредиту у розмірі 11000000,00 грн. (одинадцять мільйоні гривень).

Розрахунок відсотків, нарахованих за період з 01.10.2014 по 24.11.2014 у розмірі 253602,75 грн., є обґрунтованим, а вимога про їх стягнення з відповідача підлягає задоволенню.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Є обґрунтованими й вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних, нарахованих на несплачені відсотки за період прострочення з 01.10.2014 по 24.11.2014, у розмірі 308,15 грн., 3% річних у розмірі 2712,33 грн., нарахованих на несплачену суму боргу за період прострочення з 01.10.2014 по 24.11.2014. Вказані нарахування підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у справі.

Відповідають фактичним обставинам справи, а також умовам пункту 3.2 договору й вимоги позивача про стягнення з відповідача пені на нараховані і несплачені відсотки у розмірі 2734,67 грн. за період з 01.10.2014 по 24.11.2014, пені у розмірі 25315,08 грн. за період з 01.10.2014 по 24.11.2014 за несплату суми кредиту у розмірі 11000000,00 грн.

Як на підставу заперечень проти позову відповідач у письмових поясненнях від 25.12.2014 № 04/3067 на позовну заяву послався на факт віднесення ПАТ «БАНК КАМБІО» до категорії неплатоспроможних та на те, що Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 04.12.2014 № 140 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ БАНК КАМБІО» з 05.12.2014 розпочато процедуру виведення ПАТ «БАНК КАМБІО» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації.

Відповідач постався на положення ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до якої під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку;

3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку;

4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом;

5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

Вказані заперечення відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки вказані процедурні обмеження щодо розпорядження майном та коштами банку не є забороною кредиторам банку щодо реалізації свого передбаченого Конституцією України права звернення до суду за захистом порушеного права. Розгляд господарським судом позову про стягнення з банку, в якому введено тимчасову адміністрацію, не є примусовим стягненням коштів банку у розумінні п. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Вказані норми Закону стосуються порядку виконання судового рішення, що набрало законної сили, і не можуть бути підставою для відмови в обґрунтованому позові щодо стягнення боргів банку.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «БАНК КАМБІО», м. Київ, вул.. Заньковецької/Станіславського, будинок 3/1, код 26549700, на користь Державної іпотечної установи, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, код 33304730, заборгованість за кредитом у розмірі 11000000,00 грн., нараховані відсотки у розмірі 253602,75 грн., пеню на нараховані і несплачені відсотки у розмірі 2734,67 грн., пеню у розмірі 25315,08 грн. за несплату суми кредиту, 3% річних, нарахованих на несплачені відсотки, у розмірі 308,15 грн., 3% річних у розмірі 2712,33 грн., а також судовий збір у розмірі 73080,00 грн., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 26.01.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дата складення та підписання повного рішення - 31.01.2015.

Суддя В.О. Демидов